Постанова № 15128809, 21.03.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-0770/371/11

рядок статзвіту 8.2.6

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року 10 год. 55 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 25 від 15 березня 2010 року)

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 27/10/10 від 06 січня 2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мендоса" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2010 року № 0003502341/0, № 0003512341/0, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мендоса" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкта владни повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 грудня 2010 року № 0003502341/0, № 0003512341/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, висновки відповідача в акті перевірки № 11/23-60/32637247 від 23 грудня 2010 року суперечать вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як валові витрати сформовані товариством з обмеженою відповідальністю "Мендоса" правомірно, вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а придбання будівельних матеріалів у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" безпосередньо повязане з господарською діяльністю позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримала повністю, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, зокрема пояснивши, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", встановлений під час документальної позапланової виїзної перевірки позивача та зафіксований в акті перевірки від 23 грудня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення від 14 грудня 2010 року № 4/23-60 головним державним податковим ревізор-інспектором сектору організації перевірок ризикових операцій Управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Закарпатській області Лешко О.С., на виконання постанови слідчого в о.в.с. СВ ПМ ДПА України у Закарпатській області Мазюти Р.І. від 07 жовтня 2010 року та на підставі п. 1 ч. 15 ст. 11 закону України "Про державну податкову службу в Україні", наказу ДПА у Закарпатській області від 14 грудня 2010 року № 567 проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Мендоса" з питань правильності відображення в податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" за період з 01 січня 2008 року по 01 жовтня 2010 року, за результатами якої складено акт № 11/23-60/32637247 від 23 грудня 2010 року.

На підставі акту № 11/23-60/32637247 від 23 грудня 2010 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року № 0003502341/0, № 0003512341/0.

Податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року № 0003502341/0/, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 46 957, 50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31 305, 00 грн. та штрафними санкціями в сумі 15 652, 00 грн., базується на викладених в акті перевірки № 11/23-60/326337247 від 23 грудня 2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищення валових витрат з податку на прибуток на загальну суму 125220,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що договір поставки будівельних матеріалів з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" в письмовій формі не укладався, оскільки це була разова поставка. Однак, згідно пояснень директора ТОВ "Мендоса" Бисаги Г.Я., між ТОВ "Мендоса" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" укладено усну домовленість про поставку будівельних матеріалів, а саме "кірпіч та арматура".

Підтвердження виконання поставки будівельних матеріалів підтверджується видатковою накладною № 587 від 23 вересня 2008 року на загальну суму 150 264, 00 грн., в тому числі ПДВ 25 044, 00 грн. та податковою накладною № 587 від 23 вересня 2008 року. Номенклатура поставки ТМЦ ідентична номеклатурі поставки ТМЦ зазначеної у видатковій накладній.

Крім того, як вбачається із пояснень представника позивача, представниками ТОВ "С.Дж.Р.Груп" будівельні матеріали, а саме - "кірпіч" та "арматура" були поставлені на адресу ТОВ "Мендоса", які в подальшому були використані у господарській діяльності. Посилання відповідача на те, що договір укладений між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є нікчемним, суд не бере до уваги, оскільки такий був укладений в усній формі, як це передбачено ст. 205 Цивільного кодексу та виконаний у повному обсязі.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, то слід зазначити, що згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТОВ "С.Дж.Р.Груп" - допустимого доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищевказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.5.2.1 ст.5 вищезгаданого Закону).

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Усі первинні документи по операціях з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з чого вбачається, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми витрат понесені ним у зв'язку із реалізацією господарських зобов'язань з ТОВ "С.Дж.Р.Груп".

Що стосується податковог повідомлення - рішення № 0003512341/0 від 28 грудня 2010 року, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки) передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

З урахуванням зібраних у справі доказів, позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість.

Судом також встановлено, що видані ТОВ "С.Дж.Р.Груп" податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оскаржуються прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, за результатами проведеної виїзної документальної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч. 3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Мендоса".

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 583 від 26 січня 2011 р.) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мендоса" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 0003502341/0 від 28 грудня 2010 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Мендоса" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 46 957, 50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 0003512341/0 від 28 грудня 2010 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Мендоса" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 37 566, 00 грн.

4. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мендоса" (88000 м. Ужгород, вул. Новака, 4/16, Закарпатська область) понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 25 березня 2011 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.