Постанова № 15128622, 28.03.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-1375/10/0770

Ряд стат. звіту № 10.3.4

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Рибак Т. В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.12.2010 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрале" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13175,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 29 березня 2011 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач, ЗОВ ФСЗІ) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрале" (далі відповідач, ТОВ "Фрале"), яким просить стягнути адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13175,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити та стягнути 13175,00 грн.

Відповідач заперечення проти позову суду не надав, явку представника в судові засідання не забезпечив, не повідомив суд про причини неприбуття, хоча належним чином був повідомлений судом про відкриття провадження в адміністративній справ, про дату, час і місце розгляду даної справи. Отже, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2009 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 3 робочих місць, оскільки за даними звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 63 особи.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік" (форма №Ю-ПІ), поясненнями представника позивача встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно поданого відповідачем звіту, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає 3 особа (в поданому відповідачем звіті зазначено 2 особи, при цьому, згідно ч. 1 ст. 19 Закону 875 така чисельність повинна складати 3 особи), фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 13175,00 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування інвалідів складає 13175,00 грн.

Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та, відповідно, пені за порушення терміну їх сплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обовязок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрале" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13175,00 грн. - задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрале" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Українська, 70 код 35335687) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13175,00 грн. (тринадцять тисяч сто сімдесят п'ять гривен).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті