Постанова № 15128512, 24.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4706/10/0770

рядок статзвіту 2.11.9

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року 17 год. 00 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 13 грудня 2010 року)

представників відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 652/323-0817 від 03 лютого 2011 року), ОСОБА_3 (довіреність № 68/32-0817 від 06 січня 2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства "Скілур" до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 22 листопада 2010 року за № 000357, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Скілур" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкта владних повноважень - Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адмінітсрації України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 22 листопада 2010 року за № 000357, мотивуючи тим, що господарська діяльність підприємства з виробництва алкогольних напоїв здійснюється на підставі ліцензії від 25 липня 2007 року, а відповідач застосував штрафні санкції відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яка передбачає відповідальність за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії. При цьому позивач наголошує, що за період охоплений перевіркою вказана ліцензія була чинною, а позивач виробляв виключно ті види алкогольних напоїв, які зазначені у відповідному переліку Додатку до ліцензії. Крім того, позивачем зазначено, що перевіркою встановлено факт використанням знаку для товарів і послуг „БІО”, не внесеним у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, однак невнесення товарного знаку у додаток до ліцензії не можна ототожнювати із фактом відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, зазначених у письмовому запереченні проти позову, зокрема пояснив, що за період охоплений перевіркою та на момент проведення перевірки знак для товарів і послуг "БІО натуральне виноградне вино" не був внесений у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, чим порушено вимоги ч. 8. ст. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". З огляду на це, відповідач вважає, що позивач здійснював виготовлення алкогольної продукції без спеціального дозволу ліцензії на право виробництва вина зі знаком для товарів та послуг "БІО натуральне виноградне вино", а тому штрафні фінансові санкції передбачені абзацом 3. ч. 2. ст. 17 вищевказаного Закону застосовані відповідачем правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 18 жовтня 2010 року, на підставі направлення на перевірку від 18 жовтня 2010 року № 206 начальником відділу організації контрольно-перевірочної роботи Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України, радником податкової служби І рангу Наконечним В.Я., заступником начальника - начальником відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів регіонального управління Департаменту САТ ДПА у Миколаївській області, радником податкової служби ІІІ рангу Фоміним А.О. та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів РУ Департаменту САТ ДПА у Закарпатській області, радником податкової служби ІІІ рангу Соломон В.І., згідно із ч. 7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" здійснено позапланову виїзну перевірку закритого акціонерного товариства "Скілур" з питань додержання організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності при виробництві та реалізації алкогольних напоїв, цільового використання спирту етилового за період з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2010 року.

Даною перевіркою встановлено, що в період з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2010 року закритим акціонерним товариством "Скілур" вироблялися вина, розлиті у скляні пляшки місткістю 0,7 л (ординарне сортове столове сухе червоне Кабарне, ординарне сортове столове сухе червоне Мерло, ординарне столове напівсолодке червоне Мускатне Гранатовий браслет, ординарне десертне столове червоне Кагор український, ординарне сортове столове сухе біле Шардоне, ординарне столове напівсолодке біле Дамське мускатне, ординарне столове напівсолодке біле Тамянка Скілур, ординарне десертне солодке біле Мускатне Скілур) із знаком для товарів та послуг "БІО натуральне виноградне вино", нанесеним на етикетку, контретикетку та кольєретку, про що складено акт перевірки від 27 жовтня 2010 року за № 257/32-313/31962854 (а.с. 8-16).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000357 від 22 листопада 2010 року (а.с. 17), правомірність якого і є предметом розгляду даної справи.

Судом встановлено, що свідоцтво на знак для товарів та послуг "БІО натуральне виноградне вино" № 98310 зареєстроване у Державному реєстрів свідоцтв України на знак для товарів і послуг 27 жовтня 2008 року, номер заявки m 2007 04500, дата подання заявки 22 березня 2007 року. Свідоцтво на знак для товарів і послуг БІО видане закритому акціонерному товариству "Скілур" Державним департаментом інтелектуальної власності.

Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії, що передбачено ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв на підставі ліцензії від 25 липня 2007 року, зареєстрованій за № 338 (а.с. 18). Термін дії ліцензії до 25 липня 2012 року.

У відповідності з Додатком до ліцензії № 338 (а.с. 19) позивач має дозвіл на виробництво, вина, зокрема: ординарні сортові: "Каберне" (червоне), "Шардоне" (біле), "Мерло" (червоне); ординарні сухі: "Біла заздрість" (біле); напівсолодкі: "Біла заздрість" (біле), "Біла заздрість" (червоне), "Мускатне. Гранатовий браслет" (червоне), "Дамське мускатне" (біле), "Тамянка "Скілур" (біле); ординарні десертні: "Кагор український" (червоне), "Біла заздрість" (червоне), "Мускатне Скілур" (біле, червоне); "Ізабелла Скілур" (червоно), тощо.

В той же час перевіркою встановлено в якому саме асортименті позивач здійснював виробництво вин за період з 01 липня 2009 р. по 01 жовтня 2010 р., при цьому фактів виробництва позивачем алкогольних напоїв, окрім тих що включені у Додатку до ліцензії № 338 від 25 липня 2007 року, перевіркою не встановлено.

З огляду на це суд приходить до висновку, що за охоплений перевіркою період позивач здійснював виробництво виключно тих алкогольних напоїв, які зазначені у відповідному додатку до ліцензії.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідачем не дотримано повною мірою вимоги пункту 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, відповідно до якого факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Акт перевірки № 257/32-313/31962854 від 27 жовтня 2010 р. вказаним вимогам не відповідає, оскільки ним не встановлено і не зафіксовано факт порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (виробництво алкогольних напоїв без ліцензії), а отже відповідач не мав права застосовувати фінансові санкції за порушення, яке позивач не вчиняв і яке у акті перевірки не зафіксовано.

Натомість актом перевірки встановлено, що позивач у період з 01 липня 2009 р. по 01 жовтня 2010 р. здійснював діяльність, зокрема, на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний № 338, терміном дії з 25 липня 2007 р. до 25 липня 2012 р., виданої Департаментом САТ ДПА країни, щорічна плата внесена до 25 липня 2011 р. Актом перевірки від 27 жовтня 2010 року не встановлено випадків призупинення або анулювання відповідної ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а отже позивач мав право на виробництво алкогольних напоїв (вин) у відповідному асортименті згідно Додатку до ліцензії № 338 від 25 липня 2007 р.

Разом з тим в акті перевірки встановлено, що за охоплений перевіркою період позивачем вироблялися вина, розлиті у скляні пляшки місткістю 0.7 л., із використанням знаку для товарів і послуг "БІО" натуральне виноградне вино" (зображення знака напис у овальній рамці), нанесеним на етикетку, контретикетку та кольєретку. "БІО" натуральне виноградне вино", який не був внесений у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

Судом встановлено, що право позивача на використання знаку для товарів і послуг "БІО" натуральне виноградне вино" засвідчено Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 98310, зареєстровано в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27 жовтня 2008 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта господарювання або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку.

Дана правова норма містить положення, що регламентують порядок дій органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на видачу одночасно з ліцензією додатка до неї, а також регламентує дані та відомості, які повинні бути внесені вказаним державним органом в додаток до ліцензії. Ні вказана частина статті, ні закон в цілому не містить норми імперативного характеру, яка б покладала обов'язок на суб'єкта господарювання ініціювати внесення змін до додатку до ліцензії у випадку наміру реалізувати своє право на використання певного знаку для товарів і послуг.

Із системного аналіз норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та чинного на момент проведення перевірки податкового законодавства вбачається, що закон не містить положень, відповідно до яких не включення товарного знаку до додатку до ліцензії кваліфікувалось би як відсутність ліцензії взагалі, чи тягло за собою призупинення або анулювання ліцензії. В свою чергу, закон не передбачає й юридичної відповідальності за невнесення знаку для товарів і послуг у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем необґрунтовано ототожнено факт невнесення знаку для товарів і послуг "БІО" у додаток до ліцензії з фактом відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

За наведеного суд приходить до переконання, що рішення про застосування до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6241978,80 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано та не на підставі закону, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Скілур" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України про застосування фінансових санкцій № 000357 від 22 листопада 2010 року на суму 6241978,80 грн.

3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Скілур" понесені судові витрати у вигляді сплаті судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 02 березня 2011 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.