Постанова № 15128277, 13.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2014/10/0670

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Маленівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, за участю прокурора Житомирської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Коростенський кар'єр" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року державними податковими інспекторами був складений акт №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року, в якому зафіксовано порушення з боку Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр" вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення: №0000992301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 525252,00 грн., в т.ч. основний платіж - 357647,00 грн. та 167605,00 грн. - штрафної санкції та №0001012301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1131469,00 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались позивачем до ДПІ в м.Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000992301/1, №0001012301/1, №0000992301/2, №0001012301/2 від 30.12.2009 року, №0000992301/3, №0001012301/3 від 17.03.2010 року.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000992301/3 від 17.03.2010 року і №0001012301/3 від 17.03.2010 року, просить їх визнати нечинними та скасувати. В позові, з урахуванням уточнень та додаткових пояснень, зазначає, що понесені підприємством витрати на придбання товаро-матеріальних цінностей від ПП "Метафіна", ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та витрати за оренду автомобіля правомірно включено до складу валових витрат на підставі первинних документів та чинних угод з контрагентами. Вказує, що податковим органом лише на припущеннях перевіряючих зроблено висновок про заниження валового доходу у 2008 році, так як в акті перевірки не наведено будь-яких фактів та їх документальних підтверджень, які б свідчили про невірний облік приросту балансової вартості залишків ТМЦ на підприємстві. Також, інспекторами податкової служби невірно проведено розмежування видів робіт, що відносяться до технічного обслуговування та до поточного ремонту об'єктів і, як наслідок, невірно визначено суму податкового зобов'язання. Щодо податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, то позивач зазначає, що ним правомірно був сформований податковий кредит на підставі податкових накладних контрагентів ПП "Метафіна", ПП "Техіндустрія" та ПП "Техясенбуд". Підприємством до складу податкового кредиту у вересні 2008 року дійсно було двічі включено податкову накладну підприємства "Агропромкомплект 2006". Однак, в листопаді 2008 року позивач самостійно виявив вказану помилку і шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань відкоригував податковий кредит на суму 840 грн. Це підтверджується уточнюючим розрахунком за листопад 2008 року і звітом податкового органу №37827 про отримання цих уточнень в електронному вигляді. Факт подачі уточнюючого розрахунку відображений в акті перевірки від 3.08.2009 року на сторінці 29 в першій таблиці - позиція 9 - вересень: 840 - в переліку поданих звітів по ПДВ, але з незрозумілих причин на стор. 34 акту не взятий до уваги, внаслідок чого підприємству зменшена сума податкового кредиту. Щодо ТОВ "Юнігран", то сума ПДВ вірно зазначена згідно податкової накладної. Формування податкового кредиту по накладним за попередні податкові періоди, на думку позивача, проведено правильно і в періодах, коли були отримані податкові накладні. Щодо подачі уточнюючих розрахунків по бюджетному відшкодуванню, то такі уточнення були подані на підставі ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і до того, як інспекторами перевірялось питання бюджетного відшкодування.

Під час розгляду справи представниками позивача надавались доповнення, уточнення до позовної заяви, в яких остаточно позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ №00009920301/3 від 17.03.2010 року (№00009920301/2 від 30.12.2009 року) та №0001012301/3 від 17.03.2010 року (№0001012301/2 від 30.12.2009 року).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві, уточненнях та доповненнях до позовної заяви. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив: Коростенською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, про що складений акт №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення з боку Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр" вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- в порушення пп.5.3.2 із врахуванням п.п.8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями до складу валових витрат платником віднесена сума витрат по поліпшенню основних фондів в розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на 01.01.2008 року та 01.01.2009 року, що призвело до завищення валових витрат за 2008 рік та І квартал 2009 року на 295658 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2008 року на 61645 грн.; за 1 півріччя 2008 року на 155915 грн.; за 9 місяців 2008 року на 250434 грн.; за 2008 рік на суму 293976 грн.;

- в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями платником в додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток не вірно визначена сума матеріалів, використаних не в господарській діяльності. За даними платника дана сума за 2008 рік складає 2798670 грн., що відображена у рядку А колонки 4 додатку К 1/1 до декларації з податку на додану вартість, а за даними перевірки згідно даних головної книги та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 201, 203. 207. 22, 26, 28 та бухгалтерських проводок Д 152 К 201, 207; Д 949 К 201, 203, 207, 221, 281; Д 232.20 К201, 207, 221, Д 39 К 201, 203 207, 221 сума матеріалів використаних не в господарській діяльності складає 2933258 грн., що призвело до невірного обліку приросту балансової вартості залишків і як слідство до заниження валових доходів за 2008 рік на 134588 грн.;

- в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником безпідставно завищено валові витрати на суму 23955,00 грн. по оренді автомобіля;

- в порушення пп.5.2.1 п.5.2 абз.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником безпідставно завищено валові витрати на суму 23955,00 грн. по нікчемним угодам, укладеним з ПП "Техіндустрія", ПП "Метафіна" і ПП "Техясенбуд";

- в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", дослідження яких відображено в п.3.1.2 акта перевірки, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 228971,00 грн.;

- в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство до складу податкового кредиту в розмірі 940,00 грн. було двічі включено наступні податкові накладні: у вересні 2008 року №318 від 09.09.2008 року підприємство "Агропромкомплект 2006 "прийнято послуги по капітальному ремонту ТНВД, отримано прокладку головки блока на суму 5037,00 грн. в т.ч. ПДВ 839,50 грн., у березні 20009 року №551 від 31.03.2009 року від ТОВ Юнігран" отримано послуги по оренді автомобіля на суму 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 100,00 грн.;

- в порушення п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством неправомірно збільшено суму податкового кредиту в сумі 6075,00 грн. на підставі податкових накладних за попередні звітні періоди;

- в порушення абз. "а" пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" прийнято невірне рішення про повернення на розрахунковий рахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 970697,00 грн. (1131469 - 160775), так як відповідно до вказаної норми вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такого бюджетного відшкодування у зазначеній сумі.

На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0000992301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 525252,00 грн., в т.ч. основний платіж - 357647,00 грн. і 167605,00 грн. - штрафної санкції та №0001012301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1131469,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення оскаржувались позивачем до ДПІ в м.Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000992301/1, №0001012301/1, №0000992301/2, №0001012301/2 від 30.12.2009 року, №0000992301/3, №0001012301/3 від 17.03.2010 року.

Суд частково погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000992301, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємий період безпідставно збільшено валові витрати на суму витрат, понесених у зв'язку із проведенням господарських операцій з контрагентами ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна".

Зазначено, що контрагент позивача ПП "Техіндустрія", згідно повідомлення Білоцерківської ОДПІ, відсутній за своїм місцезнаходженням, директор підприємства -ОСОБА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, після цієї дати накладні підписані директором ОСОБА_1 Позивачем на підтвердження господарських операцій з ПП "Техіндустрія" не надано сертифікатів, паспортів на продукцію, довіреностей на отримання товару, товаро-транспортних накладних, в накладних не вказані прізвища осіб, що їх підписували. На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про нетоварний характер господарських операцій і згідно ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України визнав угоду позивача з цим контрагентом нікчемною.

По господарським операціям з контрагентом ПП "Метафіна" в акті зазначено, що підприємство відсутнє за місцем свого знаходження, у нього рахується тільки 2 працівника, не надано товаро-транспортних накладних на підтвердження здійснення перевезень продукції. На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про нетоварний характер господарських операцій і згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України визнав угоду позивача з цим контрагентом нікчемною.

По господарським операціям з контрагентом позивача ПП "Техясенбуд" в акті зазначено, що згідно повідомлення ДПІ у м.Житомирі підприємство не задекларувало податкові зобов'язання за березень-червень 2008 року по покупцю ВАТ "Коростенській кар'єр". На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про нетоварний характер господарських операцій і згідно ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України визнав угоди позивача з цим контрагентом нікчемними.

Судом встановлено, що в 2008 році між ПП "Метафина" (постачальник) та ВАТ "Коростенській кар'єр" (покупець) укладено договір постачання товару №09-04/08, відповідно до якого продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.9.1, п.9.2 вказаного договору постачання товару здійснюється на умовах поставки товарів постачальником на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі (а.с.76-77 т.1).

Між ВАТ "Коростенській кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №8 від 03.03.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати з використанням матеріалів та інструментів виконавця роботи по ремонту залізничної колії та двох стрілочних переводів, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.5.2 даного договору калькуляція (додаток№1) є невід'ємною частиною договору підряду №8 (а.с.165-166 т.1).

Калькуляцією (додаток №1 до договору) визначено обсяг робіт згідно угоди (а.с.167-168 т.1).

Між ПП "Техіндустрія" (продавець) та ВАТ "Коростенській кар'єр" (покупець) укладено договір №15-02 від 15.02.2008 року, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору товарно - матеріальні цінності (а.с.50-51 т.2).

Між ВАТ "Коростенській кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №1 від 03.01.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати з використанням матеріалів та інструментів виконавця роботи по ремонту під"зної залізничної колії, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с.169-170 т.1).

Калькуляцією (додаток №1 до договору) визначенообсяг робіт по ремонту (а.с.18- т.2).

Між ВАТ "Коростенській кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №12/08 від 01.08.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що предметом підряду є ремонт під'їзної залізничної колії.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору роботи виконуються з використанням матеріалів виконавця (а.с.172-173 т.1).

Між ВАТ "Коростенській кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №11 від 06.04.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати з використанням матеріалів та інструментів виконавця роботи по ремонту залізничної колії, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.5.2 даного договору калькуляція (додаток№1) є невід'ємною частиною договору підряду №11 від 06.04.2008 року (а.с.174-175 т.1).

Калькуляцією (додаток №1 до договору) визначено обсяг робіт по ремонту (а.с.176-177 т.1).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Вставлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств і були платниками податку на додану вартість (а.с.37-42, 64-66 т.5 ). По всім угодам проведена повна оплата за отримані ТМЦ та роботи, що підтверджується актом перевірки та копіями платіжних доручень.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що у видаткових і податкових накладних, виписаних ПП "Техіндустрія" не зазначено прізвища особи, яка їх підписувала, що не дає змогу ідентифікувати особу, то згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оглянутих в судовому засіданні накладних, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.54-56, 62-64, 71-73, 76-78, 91-93, 108-110, 116-118, 123-126, 137-139, 142-144, 14-150, 153-155,172-174, 178-180, 189-191, 203-205, 210-212, 216-218, 224-226, 233-235), встановлено, що в накладних відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року, зазначено: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на те, що директор ПП "Техіндустрія" підприємства - ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, так як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення ст.71 КАС України не надано належних доказів про смерть ОСОБА_1 (свідоцтва про смерть, витягу з актового запису про смерть), а посилання лише на лист Білоцерківської ОДПІ є неправомірним.

В пункті 4.3 договору №15-02 від 15.02.2008 року, укладеного між позивачем і ПП "Техіндустрія" передбачено, що постачальник гарантує якість товару. У випадку поставки товару, що не відповідає ДОСТу, ТУ, товар підлягає заміні або компенсації його вартості. Тож відсутність сертифікатів жодним чином не впливає на законність угоди між зазначеними сторонами чи правомірність віднесення витрат до складу валових витрат, не є підставою для оприбуткування товаро-матеріальних цінностей.

Щодо не надання під час перевірки товаро-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару, а згідно умов укладених договорі поставка товару здійснювалась на склад покупця.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Така ж позиція висловлена в рішеннях Київського Апеляційного Адміністративного Суду по справі № 2а-3171/09/0670, постановах Вищого Адміністративного Суду України по справах К-15247/07, К-55094/09 та ін.

Щодо зазначеного в акті перевірки про відсутність постачальників за фактичною чи юридичною адресами, то згідно витягів з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ПАТ "Коростенський кар'єр", та проведення перевірки, перебували на обліку як платники податків, мали свідоцтва платників податку на додану вартість (а.с.37-42, 64-66 т.5 ). Податковим органом не надано жодного доказу про проведення перевірок контрагентів позивача з питань можливості здійснення господарських операцій по поставці товарів, надання послуг, доказів, що контрагенти позивача не знаходились за своїми фактичною чи юридичною адресами на час здійснення господарських операцій з позивачем.

Неможливість здійснити перевірку чи відсутність доказів сплати постачальником позивача до бюджету податків, або декларування зобов'язань не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в формуванні валових витрат при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника податків.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та декларування зобов'язань контрагентами.

Також, відповідачем зроблені помилкові висновки про відсутність даних про довіреності на накладних, оскільки такі дані містяться на звороті накладних. Також, до матеріалів справи долучені копії книг видачі довіреностей (а.с. 85-148 т.3).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що купівля товар/послуг не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведені і суду не надані.

Згідно матеріалів справи, основним видом діяльності ПАТ "Коростенський кар'єр" є виробництво і реалізація гранітної продукції (а.с.200-203 т.4). Для здійснення своєї діяльності позивач на підставі договорів поставки купував товар-матеріальні цінності і отримував послуги по ремонту залізничних колій та двох стрілочних переводів, що є необхідним для здійснення господарської діяльності.

Щодо визнання податковим органом договорів між позивачем і ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" нікчемними, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПАТ "Коростенський кар'єр" та ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Коростенською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" підтверджено належним чином оформленими первинними документами: договорами, податковими і видатковими накладними, журналом видачі довіреностей на отримання ТМЦ, картками складського обліку, оборотно-сальдовими відомостями, матеріальними звітами, лімітно-заборними картками, калькуляціями виконаних робіт, актами виконаних робіт, а їх отримання пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Реальне настання правових наслідків за визначеними Коростенською ОДПІ нікчемними договорами, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. За цими угодами контрагенти позивача ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" виконали повністю взяті на себе зобовязання по наданню товарі і послуг, а позивач - ПАТ "Коростенський кар'єр", в свою чергу, провело повний розрахунок за придбані послуги. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Щодо нарахування податкових зобов'язань по оренді автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado.

Згідно акту перевірки, фактичною підставою для зменшення суми валових витрат, пов'язаних з орендою автомобіля, послугувало те, що на орендований автомобіль, в порушення п.15 Постанови №1388 від 07.09.1998 року, не оформлено тимчасовий реєстраційний талон, чим, на думку податкового органу, порушено вимоги пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Встановлено, що ВАТ "Коростенський кар'єр" укладено договір №01-12/08 від 01.12.2008 року з ТОВ "Юні гран" про отримання в оренду легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado для транспортування персоналу підприємства на території України.

ТОВ "Автосаміт ЛТД" було проведено технічне обслуговування даного легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado.

Крім того, ВАТ "Коростенський кар'єр" на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado було списано паливно - мастильні матеріали по рахунку 203,3 на суму 12657,00 грн.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено з самого акту перевірки №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року на підтвердження факту оренди автомобіля та понесених в зв'язку з цим витратам, позивачем надано договір оренди, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки. В акті відсутні застереження щодо неправильного оформлення первинних документів.

Посилання відповідача на те, що у орендованого автомобіля відсутній тимчасовий реєстраційний талон і саме з цієї причини всі витрати, понесені на утримання автомобіля не можуть бути віднесені до складу валових витрат, є довільним тлумаченням нормативно - правових актів податковим органом.

Зокрема, в Законі Україні «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» така норма відсутня.

Також відсутня така норма і в п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 7.09.1998 року №1388, якою затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Згідно пункту 16 зазначеного Порядку, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Викладена норма прямо свідчить, що такий талон видається виключно за бажанням власника чи користувача, тобто ця норма не носить обов'язкового характеру.

В п.1 вказаного Порядку зазначено, що ним встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Отже, цей Порядок не є нормативним актом з питань оподаткування, оскільки ці питання регулюються виключно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що представниками суб'єкта владних повноважень - Коростенською ОДПІ, не доведено факт правомірності нарахування податкового зобов'язання щодо витрат по оренді автомобіля, а тому таке донарахування підлягає скасуванню.

Щодо нарахування податкових зобов'язань в зв'язку з обліком приросту балансової вартості залишків товаро-матеріальних цінностей.

Вказане порушення описане на 6 аркуші акту перевірки, однак, перевіряючим інспектором не наведено будь-яких фактів та їх документальних підтверджень, що свідчать про невірний облік приросту балансової вартості залишків ТМЦ на підприємстві. Із змісту даного порушення взагалі не зрозуміло, яким чином перевіряючі визначили розбіжність між показниками декларації та перевірки на суму 134588 грн.

В судовому засіданні представник відповідача Сингаївська І.А. пояснила, що вона була в складі перевіряючих ПАТ "Коростенський кар'єр". Під час перевірки щодо даного порушення у позивача пояснення не відбирались і в акті не розписувалось чому саме така сума розбіжностей, так як головний бухгалтер погоджувалась з цим порушенням. Зараз інспектор не може пояснити та надати первинні документи, на підставі яких встановлена саме така сума розбіжності. Пояснила, що під час перевірки вона досліджувала головну книгу і оборотно-сальдові відомості.

Головний бухгалтер позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що із сумою розбіжностей вона не погоджувалась, пояснень у неї з цього приводу не відбирали. Про виявлене порушення по обліку приросту балансової вартості залишків ТМЦ вона дізналась лише під час підписання акту перевірки.

Відповідно до вимог п.п.1.6, 1.7, п.2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" за результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно п.2.3.4 вказаного Наказу не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В порушення зазначених норм права, перевіряючими під час проведення перевірки не складено аналітичної таблиці по даному порушенню, не наведено переліку ТМЦ на суму 134588 грн. на підставі первинних документів, а лише зазначено бухгалтерські проводки, по яким загальна сума, на думку перевіряючих, не відповідає сумі встановлених розбіжностей в розмірі 134588 грн., при цьому не зазначеного жодного первинного документа чи будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували суму розбіжності у зв'язку з обліком приросту балансової вартості залишків ТМЦ.

Також, представники позивача Кириленко В.П. і Похилько О.С. в судовому засіданні пояснили (письмові пояснення долучені до матеріалів справи а.с.49-54 т.6), що при порівнянні ними переліку проводок, зазначених в акті перевірки, встановлено, що загальна сума ТМЦ, яка відображена даними проводками становить 595857,01 грн., в тому числі Д232.2 К201 28856,98 грн., Д232.2 К207 530607,66 грн., Д232.2 К221 36392,37 грн. Висновок перевіряючих про те, що ТМЦ в розмірі 595857,01 грн. використано не в господарській діяльності не відповідає дійсності. Фактично ТМЦ в сумі 595857,66 грн. було накопичено на рах.232.2 та в подальшому використано в 2-х напрямках: 1. ТМЦ в сумі 461274,95 грн. використано на поліпшення основних засобів згідно бухгалтерських проводок Д103 К232.2 139850,00 грн., Д104 К232.2 289038,06 грн., Д105 К232.2 32386,89 грн. Вартість зазначених ТМЦ підприємством самостійно включено до складу запасів, використаних не в господарській діяльності, та 2. ТМЦ в сумі 134588 грн., в подальшому списано на рах.231 (Виробництво), та використано для виготовлення готової продукції. Згідно плану рахунків підприємства на рах.231 обліковуються витрати на виробництво. Ці витрати в повному обсязі використані в господарській діяльності підприємства.

Такі пояснення представників відповідача узгоджуються з планом бухгалтерських рахунків ВАТ "Коростенський кар'єр" (а.с.168-171 т.5) та не спростовані представниками суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що представниками суб'єкта владних повноважень - Коростенською ОДПІ, не доведено факт правомірності нарахування податкового зобов'язання щодо обліку приросту балансової вартості залишків ТМЦ, а тому таке донарахування підлягає скасуванню.

Щодо нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств у зв'язку з ремонтом основних засобів, то в акті перевірки зазначено:

1) що позивачем в 2008 році проведено заміну запасних частин до автомобілів Белаз, екскаваторів, бурильного обладнання АТLАS СОРСА, що на думку податкового органу, є поточним ремонтом основних засобів (сторінки 8-9 акту перевірки) у відповідності до положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року №281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 року за №733/8054;

2) що позивачем у перевіряємому періоді проводився поточний ремонт нерухомості, що визначено інспекторами на підставі примірним переліком послуг з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій і послуг з ремонту приміщень, будинків, будов, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу від 10.08.2004 року №150 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2004м року за №1046/9645.

1.) Щодо проведення заміни частин до техніки, які перевіряючими інспекторами визначені як поточний ремонт основних засобів.

В судовому засіданні представник податкового органу ОСОБА_2 пояснила, що вона прийшла до висновку що заміна частин до техніки є поточним ремонтом основних засобів на підставі Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року №281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 року за № 733/8054 та усних пояснень головного інженера підприємства. Письмових пояснень під час здійснення перевірки не вимагала.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що в 2008 році не проводився поточний ремонт основних засобів, а лише здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання, що використовується підприємством для здійснення видобутку та переробки продукції та надали наказ "Про технічне обслуговування устаткування на 2007-2009 р.", перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, переліки устаткування, по якому запроваджено систему обслуговування в КДЦ-2, в гаражі, транспортному цеху, на гірничій дільниці, графіки техобслуговування на окремому устаткуванню (а.с.172-192).

Судом встановлено, що в порушення вимог п.п.1.6., 1.7, 2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко без посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Судом встановлено, що витрати підприємства щодо заміна запчастин є технічним обслуговуванням обладнання, а не поточним ремонтом основних засобів з огляду на наступне.

Основні засади технічного обслуговування устаткування гірничовидобувних підприємств, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання на підприємствах гірничовидобувної промисловості України визначені положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженим наказом Мінпромполітики України №281 від 04.07.2003 року (далі Положення).

Відповідно до п.2.2 Положення технічне обслуговування - комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні зберіганні і транспортуванні.

Ремонт - це комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта (п.2.3 Положення ).

Згідно п.2.12 Положення, змінне устаткування - вироби спеціального призначення, які використовуються для забезпечення процесу виробництва та здійснюють безпосередній вплив на оброблюваний матеріал і продукти його переробки або застосовуються в процесі перетворення вихідної сировини в напівфабрикат або готову продукцію.

Пунктом 3.2 Положення визначено, що технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

Пунктом 3.6 Положення передбачено, що технічне обслуговування устаткування виконується в планово - обов'язковому порядку відповідно до затвердженого графіка технічного обслуговування.

Періодичність і тривалість технічного обслуговування окремих видів устаткування встановлюється цехом, погоджується з головним механіком і затверджується головним інженером підприємства.

Згідно п.2 Переліку робіт, які відносяться до технічного устаткування гірничодобувних підприємств (додаток 1 до Положення) до таких робіт належить в тому числі і захист від корозії устаткування фарбуванням, чищення газоочисних і водостічних каналів, газопроводів, труб, котлів, димоходів, водойм, ізоляція трубопроводів;

Ревізія устаткування та контроль стану болтових з'єднань, муфт, гальм, опор, зубчастих передач, редукторів та інших;

Заміна деяких складових частин механізмів, у тому числі: фільтрувальних елементів, шлангів, пильників і контактів автогенного й електрозварювального устаткування, шлангів і з'єднань пневматичного інструменту, заміна і зшивання приводних пасів і транспортерних стрічок, заміна роликів конвеєрів, заміна клапанів, шиберів, заслінок і інших запасних частин, канатів підіймально-транспортного устаткування, заміна важелів, заміна колосників, зміна шкіряних, гумових і інших прокладок, перестановка моторів, верстатів, трубопроводів (якщо така перестановка не є капітальними роботами);

Обтягання та заміна болтових з'єднань та інших деталей кріплення;

Відповідно до п.21 Переліку робіт, які відносяться до технічного устаткування гірничодобувних підприємств (додаток 1 до Положення) проведення заміни змінного устаткування, швидкозношуваних запасних частин і технологічних пристроїв, виконання найпростіших вогневих та електрозварювальних робіт.

Наказом №171 від 27.12.2006 року на ВАТ "Коростенський кар'єр" запроваджено систему технічного обслуговування устаткування згідно переліку устаткування, визначеного у додатках до наказу та встановлено графіки проведення такого обслуговування (а.с.172-192 т.5).

В додатку №5 до акту перевірки (а.с.115-116 т.4) податковим інспектором зазначено все обладнання, яке на думку інспектора було використано на ремонт основних засобів.

Встановлено, що позивачем в липні 2008 року проведено коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2008 року по рядку 04.1 на суму 153159 грн. (а.с.193 т.5). Згідно цього коригування позивачем самостійно знято з витрат на придбання запасних частин суму 153159 грн., які були помилково віднесені до обслуговування і змінного устаткування, та було збільшено витрати на поліпшення основних засобів, однак, зазначене не знайшло свого відображення в акті перевірки.

Згідно п.3.22 наказу №16 від 21.01.2008 року "Про облікову політику підприємства на 2008 рік" на рахунку 232.20 акумулювались витрати на поточний ремонт і обслуговування основних засобів, тобто на вказаному рахунку акумулювались як витрати по ремонту, так і по технічному обслуговуванню обладнання, що також не було досліджено під час проведення перевірки та не проведено розмежування між поточним ремонтом основних фондів та техобслуговуванням устаткування.

Відповідно до п.3.5 Положення перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, наведений у додатку 1.

Більш детальний перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, розробляється окремо на кожному підприємстві, з урахуванням специфіки виробничого та технологічного процесу, та затверджується наказом по підприємству.

Згідно Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств та додатку до нього №1 сталь бурова, бурильна коронка, бурова труба, фітинг для зєднання труб, стопорне кільце для бурової колонки, колесо ведуче ЕКГ, тупий інструмент, гайка, муфта, турбонадув, прожектор відповідно до своїх технічних характеристик є змінним устаткуванням, що було замінене в ході проведення технічного обслуговування і витрати по придбанню яких, були правомірно віднесені підприємством до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

За таких обставин вказані витрати жодним чином не відносяться до витрат пов'язаних з реконструкцією, модернізацією, ремонтом або іншим поліпшенням основних фондів і не мають встановлених обмежень, щодо віднесення до складу валових витрат звітних періодів у вигляді 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно експертного висновку №В-3179 від 26.08.2008 року суцільні сталеві бури типу: 714-0434-65, 714-0834-65, 714-1633-65, 714-2432-65, 714-3231, 714-4030, 714-4829, 714-6427-50, 714-7226-50, 714-8026-50, бурові коронки (робоча частина бурової сталі), виготовлені зі сталі з штирями із карбіда вольфрама (металокераміка), та призначені для встановлення на ручний інструмент для буріння скельних порід, класифікуються кодом 8207130000 інструменти змінні для ручних знарядь, з механічним приводом чи без нього або для верстатів (наприклад, для пресування, штампування, нарізування різі, свердління, розточування, прошивання, фрезерування, токарної обробки або загвинчування), включаючи інструмент для волочіння або пресування металу, інструменти для буріння скельних порід або ґрунтів: - інструмент для буріння скельних порід або ґрунтів: - з робочою частиною з металокераміки;

Відповідно до словника будівельних інструментів «бур» - інструмент для того, що проробляти свердловин в землі і в різних гірських породах. Форма буру різноманітна. Основні типи: сталеве долото з пірамідальним вістрям, різак або черпак у вигляді порожнистого циліндра із загостреним кінцем. Трубчастий бур з надставними частинами (штангами) і сталевою або діамантовою коронкою і ін. Буріння виробляється у вертикальному і горизонтальному напрямі при проведенні тунелів, пристрої артезіанських колодязів, копалень, копалень і ін. Всі системи буріння зводяться до двох груп - обертальному і ударному. Обертальне буріння робиться ручним і машинним способами, останній застосовується при великих глибинах; по мірі поглиблення бурових інструментів до їх штанг пригвинчуються нові штанги (жердини), поки не досягнута бажана глибина.

За таких обставин з огляду на зміст документів, щодо впровадження на підприємстві системи технічного огляду, періодичності та порядку його проведення, за допомогою зазначеного в додатку №5 до акту перевірки устаткування, на підприємстві здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання, що використовується підприємством для здійснення видобутку та переробки продукції.

Крім того, виглядають непослідовними дії працівників податкового органу щодо зазначення в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», однак, при цьому не було збільшено балансову вартість основних фондів та сума амортизаційних відрахувань у відповідних податкових періодах (відповідно до розділу акту перевірки 3.1.3 «Амортизаційні відрахування» перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2008 року 31.03.2009 року не встановлено їх завищення або заниження). Якщо за наслідками перевірки не встановлено заниження амортизаційних відрахувань, то висновки одного із розділів акту перевірки прямо суперечить іншому розділу.

Приймаючи до уваги особливості здійснення господарської діяльності у сфері діяльності підприємства, особливості обладнання, яке використовується, суд прийшов до висновку, що всі вище перераховані витрати були понесені підприємством в ході проведення технічного обслуговування та пов'язані з придбанням змінного устаткування.

2). Щодо проведення ремонту нерухомості, то в додатку №6 до акту перевірки (а.с. 123 т.4) інспектором наведений перелік матеріалів, які, на її думку, були списані на ремонт основних засобів.

Судом встановлено, що порушення вимог п.п.1.6, 1.7, 2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко без посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, судом встановлено, що інспектором сформовано у вигляді таблиці Додаток №6 до акту перевірки, в якій зазначені матеріали, які, на її думку, використані позивачем для здійснення ремонту основних засобів. В додатку № 6 міститься графа «Обєкт ремонту згідно матеріального звіту відповідальної особи».

Згідно оглянути матеріальних звітів та лімітно-заборних карток, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.209-241 т.5, 1-42 т.6), списання ТМЦ проводилось на окремі цехи підприємства. Будь-яких посилань в змісті зазначених звітів на проведення ремонтів не міститься. В змісті первинних документів зазначені наступні напрямки використання ТМЦ: техніка безпеки (охорона праці), технічне обслуговування. Позивачем на підтвердження зазначеного надано наказ "Про технічне обслуговування устаткування на 2007-2009 р.", перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, переліки устаткування, по якому запроваджено систему обслуговування в КДЦ-2, в гаражі, транспортному цеху, на гірничій дільниці, графіки техобслуговування на окремому устаткуванню (а.с.172-192).

Відповідно до вимог п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В п.п. 5.3-5.7 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено обмеження щодо віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, понесених у зв'язку з проведенням робіт, пов'язаних із дотриманням техніки безпеки та технічним обслуговуванням виробництва.

За таких обставин працівником податкового органу безпідставно зроблено висновок про наявність порушень порядку формування складу валових витрат у перевіряємому періоді та невірно викладено в змісті акту перевірки (додатках до нього) фактичні напрямки використання ТМЦ.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання і застосовані штрафні санкції, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, в тому числі і на запит суду у відповідності до вимог ст.11 КАС України, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не надано.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і застосування штрафних санкцій та необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602301/0 від 01.06.2010 року.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування згідно податкового повідомлення-рішення №0001012301.

В акті перевірки зазначено, що сума бюджетного відшкодування зменшена в зв'язку з неправильним формуванням податкового кредиту в сумі 160775 грн., яка в подальшому була заявлена до бюджетного відшкодування, та на суму 970694 грн. у зв'язку з невірним поданням уточнюючих розрахунків.

Щодо суми заявленого бюджетного відшкодування у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що на порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", дослідження яких відображено в п.3.1.2. акта перевірки.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. (пп. 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Оскільки ПАТ "Коростенський кар'єр" правомірно відносило до валових витрат вартість товарів і послуг, отриманих від контрагентів ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", що було викладено вище в постанові суду, то у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених у зв'язку із придбанням товарів/послуг, у відповідних періодах та правильно сформовано податковий кредит.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно збільшено суму податкового кредиту в розмірі 6075 грн. на підставі податкових накладних за попередні податкові періоди.

В акті перевірки відсутні застереження щодо неправильного оформлення форми чи змісту податкових накладних.

Відповідно до пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначена норма Закону, яку, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту .

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем отримано в січні-березні 2008 року податкові накладні від постачальників за отриманий товар в попередніх звітних періодах, і в тому числі і на їх основі сформовано податковий кредит. Податкові накладні внесені до реєстрів за січень, лютий і березень 2008 року.

Даний факт підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним. В попередніх періодах на формування податкового кредиту позивача зазначені податкові накладні не впливали, що підтверджується реєстрами отриманих накладних (а.с.217-250 т.4, 1-9 т.5).

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Підпунктом 4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що позивачем правильно був сформований податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту в розмірі 940 грн. було двічі включено такі накладні:

- у вересні 2008 року - №318 від 09.09.2008 року п-во "Агропромкомплект 2006" в сумі 840 грн.;

- у березні 2009 року - №551 від 31.03.2009 року від ТОВ "Юнігран" в сумі 100 грн.

Щодо подвійного включення до складу податкового кредиту податкової накладної № 318 від 09.09.2008 року, то в листопаді 2008 року позивачем подано уточнюючий розрахунок у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відкориговано суму 840 грн. (а.с.22-24 т.5).

Зазначений уточнюючий розрахунок отриманий податковою інспекцією 20.11.2008року. Факт подачі уточнюючого розрахунку відображений в акті перевірки на сторінці 29 в першій таблиці - позиція 9 - вересень: 840 - в переліку поданих звітів по ПДВ, однак, не був взятий до уваги податковими інспекторами під час формування податкових зобов'язань, що є неправомірним.

Щодо зазначено в акті перевірки про задвоєння суми ПДВ згідно податкової накладної №551 від 31.03.2009 року ТОВ "Юнігран", то сума податку на додану вартість згідно зазначеної накладної складає 200 грн., що і було відображено в реєстрі отриманих та виданих накладних за березень 2008 року (а.с. 120-121, 124 т.5).

Отже, податковий кредит позивачем був сформований правомірно.

Разом з тим, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №001012301 бюджетне відшкодування позивачу зменшено на загальну суму 1131469,00 грн. по періодах: січень 2008 року - 197040,00 грн., лютий 2008 року - 18573,00 грн. ; березень 2008 року - 21379,00 грн.; квітень 2008 року - 67341,00 грн.; червень 2008 року - 66554,00 грн.; липень 2008 року -19811,00 грн.; серпень 2008 року - 219659,00 грн.; вересень 2008 року - 27244,00 грн.; жовтень 2008 року - 116093,00 грн.; листопад 2008 року -56265,00 грн.; грудень 2008 року - 206038,00 грн.; січень 2009 року - 115472,00 грн. (а.с.14 т.1).

Встановлено, що позивач уточнив розрахунки податкових зобов'язань на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими зменшив суми, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 23.4) та збільшив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за періоди: січень 2008 року - 197040,00 грн., лютий 2008 року - 18573,00 грн. ; березень 2008 року - 21379,00 грн.; квітень 2008 року - 67341,00 грн.; червень 2008 року - 66554,00 грн.; липень 2008 року -19811,00 грн.; серпень 2008 року - 219659,00 грн.; вересень 2008 року - 27244,00 грн.; жовтень 2008 року - 116093,00 грн.; листопад 2008 року -56265,00 грн.; грудень 2008 року - 206038,00 грн.; січень 2009 року - 115472,00 грн. (а.с.57-79 т.6).

Уточнюючі розрахунки подані до податкового органу 16 червня 2009 року, що підтверджується звітами податкового органу про отримання уточнень в електронному вигляді (а.с.56, 58, 60, 62, 64, 66 ,68, 70, 72, 74, 76, 78), тоді як перевірка товариства розпочата 15 червня 2009 року.

Згідно положень ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів , зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Виходячи з аналізу вище зазначених норм права суд приходить до висновку, що законодавець передбачив лише один випадок, а саме: що платник податку має право подати уточнюючу декларацію за період який перевіряється лише до початку його перевірки.

Такі ж положення містяться в наказі ДПА України від 30.09.2010 року № 756 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків" (а.с.116-117 т.5) та в листі голови ДПА України "Про надання роз'яснення щодо можливості декларування платником бюджетного відшкодування" (а.с.25-26 т.5).

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податковим органом правомірно зменшено позивачу бюджетне відшкодування в сумі 1131469 грн., так як бюджетне відшкодування було заявлено, згідно уточнюючих розрахунків, які подані після початку проведення перевірки.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №00009920301/3 від 17.03.2010 року (№00009920301/2 від 30.12.2009 року).

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.Г. Попова

повний текст постанови виготовлений 18.04.2011 року