Постанова № 15128155, 19.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р. справа № 2а-3058/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представників позивача Іщенко Н.В., Полухіної І.В.,

представника відповідача Таранова Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» - підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» до Горлівської державної податкової Донецької області про визнання протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012341/1 04 лютого 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтопрохідне управління № 10» - підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» звернулося до суду з позовною заявою до Горлівської державної податкової Донецької області про визнання протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012341/1 04 лютого 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі повідомлення № 101/123-313 02.11.2009 року відповідачем згідно з планом графіком була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства. Після закінчення перевірки на підставі акта 18.12.2009 року № 3485/23-3/00180108 було прийнято податкове повідомлення рішення 04.02.2010 року № 0000012341/1, яким встановлено порушення пп. 3.1 ст. 3 п.4.2, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». У звязку з наведеним визначено суму податкового зобовязання у 51035, 00 грн., штрафні та фінансові 25517,50 грн. Первинна скарга позивача залишилася без задоволення.

З вказаним податковим повідомленням рішенням позивач не погодився, оскільки вважає, що визначені суми податкового зобовязання та штрафні були прийняті відповідачем всупереч діючому податковому законодавству України, з наступних підстав.

Згідно з пп. 3.1.1 акту перевірки відповідач встановив, що при списанні дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, по шахті Ізотова не включено до складу валового доходу сума дебіторської заборгованості, яка повинна була сплачена за рахунок бюджетних коштів на суму 304009, 94 грн., у тому числі ПДВ 50668,32 грн., оплата за яку не поступила та списана, що призвело до заниження валового доходу на суму 253342, 00 грн., у тому числі за 2008 253342, 00 грн. Відповідно до пп. 3.2.1 акту перевірки підприємством у жовтні 2008 року не включена в продаж сума дебіторської заборгованості, яка повинна була сплачена за рахунок бюджетних коштів на суму 304009, 94 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 50668, 00 грн.

З цими висновками позивач не погоджується, оскільки ця заборгованість виникла за виконані будівельно-монтажні роботи по шахті Ізотова за періоди з 04.07.1995 року по 04.03.1997 року на загальну суму 342634, 11 грн. Наведене зафіксовано відповідачем в акті перевірки на сторінці 48.

Позивач зазначає, що фінансові відносини позивачем, шахтою Ізотова відповідачем відбулись до виходу Закону України № 168/97-ВР от 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», який було опубліковано у Голосі України 15.05.1997 року № 82, а також Порядку заповнення податкової накладної 30.05.1997 року № 165 зареєстрованого в Міністерстві України 23.06.1997 року № 233/2037. Відповідно до цих Законів декларування сплата податку на додану вартість виникає з дати реєстрацій платника податку на додану вартість. У позивача згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість виникло 24 липня 1997 року. С дати позивач мав право формувати податок на додану вартість на підставі індивідуального податкового номера 001801005713, який вказується при заповненні податкової накладної та обов'язковим основним документом при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість. Так як діюче законодавство в не зворотної в часі, позивач не мав прав обов'язків по декларуванню податку на додану вартість.

Як вказує позивач, при прийнятті податкового повідомлення - рішення відповідач посилається на п.п. 4.5.1 п.п. 4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 року № 168/97-ВР змінами та доповненнями, у зв'язку з чим визначає суму податкового зобов'язання 76 552, 52 грн. Це посилання на вище означений Закон не дійсності діючому законодавству. У змінах до Закону 31.03.2005 року при списанні безнадійної та сумнівної заборгованості згідно ст. 12 Закону України «Про прибуток підприємства» або з визнанням заборгованості покупця безнадійним податкове зобов'язання по податку на додану вартість продавця податковий кредит покупця не коригуються, так як таке коригування більше не передбачається ст. 4 п.п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 року № 168/97-ВР змінами та доповненнями. роз'яснення сама ДПАУ у своєму листі 22.05.2006 року № 9580/7/16-1917-20, так що керуватися тим паче нараховувати податкове зобов'язання штрафні на підставі недіючої норми Закону відповідач не мав права.

Тому позивач просить суд визнати протиправними Горлівської державної податкової Донецької області щодо нарахування податку на додану вартість, штрафів фінансових санкцій визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000012341/1 04 лютого 2010 року у сумі 76552, 50 грн., у тому числі за основним платежем 51035, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25517, 50 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом за результатами здійсненої планової перевірки з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, наслідками якої стало встановлення порушень підприємством законодавства.

Так, в акті планової перевірки 18.12.2009 року № 3485/23-3/00180108 зазначено, що за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року встановлено заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 51 035 грн., у тому числі липень 2008 року - 367 грн., жовтень 2008 року 50668 грн. За період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року встановлено заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 50668 грн., у тому числі за жовтень 2008 року 50668 грн. Підприємством у жовтні 2008 року була списана дебіторська заборгованість за виконані роботи по шахті Ізотова, строк позовної давнини якої минув.

В порушення п.3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством у жовтні 2008 року не включено до обсягу продажу сума дебіторської заборгованості, яка повинна була сплачена за рахунок бюджетних коштів на суму 304009, 94 грн., у тому числі ПДВ 50668, 32 грн., оплата за яку не поступила та списана, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 50668 грн., у тому числі за жовтень 2008 року 50668 грн.

Також відповідач вказує, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року встановлено його завищення на суму 367 грн., у тому числі за липень 2008 року 367 грн. Так, на порушення п. 4.5, пп. 4.5.1 пп.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством за липень 2008 року не виключено складу податкового кредиту сума податку на додану вартість з кредиторської заборгованості в 2201, 27 грн., в тому числі ПДВ 366, 58 грн., яка значиться по взаєморозрахунках ТОВ «Техкорпорація Союз».

Згідно з п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у випадку суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У звязку з тим, що ТОВ «Техкорпорація Союз» ліквідовано за рішенням власника, правонаступництво не виникає. Тому, на думку відповідача, підприємство повинно було виключити вкладу податкового кредиту суму податку на додану вартість у 367 грн. суми несплаченої кредиторської заборгованості в сумі 2 201 грн.

Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши доказами, суд встановив наступне.

Позивач, Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтопрохідне управління № 10» - підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» (Далі ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Горлівської ради, юридичною особою (а.с.12), здійснює свою діяльність згідно Статуту.

Посадовими особами Горлівської ОДПІ у період з 16.11.2009 року по 11.12.2009 року було проведено планову виїзну перевірку Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт № 3485/23-3/00180108 18.12.2009 року (а.с.14-87).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки встановлено, зокрема, порушення п.3.1 ст. 3, п.п. 4.2, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення 04.02.2010 року № 0000012341/1, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 51 035, 00 грн. та застосував до позивача штрафні (фінансові) в сумі 25 517, 50 грн. (а.с. 88).

Ухвалою суду 17.03.2011 року по справі було призначено судово-економічну експертизу.

Перед судовим експертом були поставлені наступні питання:

- на підставі наданих сторонами документів визначити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» дочірнього підприємства ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» 18.12.2009 року № 3485/23-3/00180108, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.3.1. ст. 3 п. 4.2, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 року № 168/97-ВР змінами та доповненнями;

- з урахуванням результатів дослідження по першому питанню розрахувати суму податку з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають донарахуванню позивачу за досліджений період.

28 березня 2011 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 282/24 24.03.2011 року. У резолютивній частині вказаного висновку зазначено наступне.

По першому питанню: згідно результатів проведеного експертом дослідження випливає, що висновки акту перевірки 18.12.2009 року № 3485/23-3/00180108 в частині порушення ДВАТ «Шахтопрохідне управління №10» - підприємство ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд», п. 3.1 ст. 3 п. 4.2 п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 року № 168/97-ВР змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 51 035 грн. (у т.ч. за липень 2008 року 367 грн., за жовтень 2008 року 50 668 грн.) документально не підтверджуються.

По другому питанню: у звязку з тим, що висновки акту перевірки документально не підтверджуються, визначення суми податкових зобовязань (основного платежу, штрафної (фінансової) та пені), що підлягають донарахуванню по спірних податкових повідомленнях рішеннях, експертом не проводиться.

Суд погоджується висновком судово-економічної експертизи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, чи бездіяльності владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Щодо порушення ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановленого в акті перевірки відповідача (а.с.66), яке спричинило завищення податкового кредиту за липень 2008 р. на суму 367 грн., суд зазначає наступне.

На думку податкового органу, вищезазначене порушення допущено у зв'язку з тим, що підприємством не виключено складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з кредиторської заборгованості в 2 201, 27 грн. (в тому числі ПДВ 366, 58 грн.) по контрагенту - ТОВ «Техкорпорація Союз», державна реєстрація якого припинена 22.08.2007 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 28.09.2004 року № 07778923 анульовано 08.06.2007 року за заявою платника.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла у липні 2008 року: «Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг)».

Суд погоджується з висновком експерта, що дана редакція норми п. 4.5.1 не містить вимог коректувати ПДВ у випадку визнання боргу покупця безнадійним (у тому числі, коли державна реєстрація кредитора припинена), а передбачає проведення корегування лише при суми компенсації вартості товарів (послуг) після поставки, включаючи перегляд та повернення товарів.

Таким чином, оскільки норми п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагають платника податку у випадку припинення державної кредитора як юридичної особи, здійснити корегування суми податкового кредиту з суми непогашеної кредиторської заборгованості, висновки акту перевірки в частині порушення ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» даного пункту Закону, що спричинило завищення податкового кредиту за липень 2008 року на 367 грн. протиправними.

Щодо порушення п.3.1 ст.3, п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановленого у зв'язку з не включенням до обсягу продажу суми дебіторської заборгованості, яка повинна була сплачена за рахунок бюджетних коштів на суму 304009,94 грн., у тому числі ПДВ - 50668,32 грн., оплата за яку не поступала та була списана, що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 50668 грн., у тому числі за жовтень 2008 на суму 50668 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.97 р. № 168/97-ВР змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості

заставодавця, а також з передачі фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Також згідно п. 4.2. ст. 4 вказаного Закону, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

На момент формування дебіторської заборгованості у сумі 342 634, 11 грн. за період 1995 року - березень 1997 року Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 року (набрав чинності з 01.07.1997року) не існувало, відповідно правила обліку та оподаткування вартості наданих позивачем послуг регулювались діючими на той момент нормами законодавства.

Отже, вимоги п.п. 7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 року, щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів - за датою надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку не можуть бути застосовані до результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, що відбулася до набрання вказаним законом сили.

Згідно з п.11.8. Закону України «Про податок на додану вартість», юридичні або особи, що згідно з законодавством зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та повинні були нараховувати податок на додану вартість при товарів (робіт, послуг) до набрання чинності цим Законом, здійснюють одноразовий перерахунок сум податкового кредиту податкових зобов'язань, виходячи з правил визначення баз оподаткування за нормами цього Закону та балансових показників господарчої діяльності на момент набрання чинності цим Законом. Порядок проведення такого перерахунку та пов'язані з ним форми податкової звітності встановлюються центральним податковим органом України.

В матеріалах справи наявні:

- завірена копія «Одноразового перерахунку податкових зобов'язань податкового кредиту виробничої діяльності ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» (а.с.158), Згідно рядка 1 «Товари (роботи, послуги) відвантажені (виконані, надані) покупцям до 01.10.1998 року, крім відвантажених (виконаних, наданих) на виконання бартерних (товарообмінних) договорів (контрактів), але не оплачені ними, всього» вказаного документу відображена сума залишку з ПДВ -2565 378 грн., ПДВ складає 427 563 грн.;

За рядком 2 «в тому числі з рядка 1 (довідково): товари, відвантажені покупцям до 01.10.1997 року, але не оплачені ними відображена сума з ПДВ-1382 850 грн., ПДВ 230475 грн.

- Бухгалтерська довідка (а.с.159) щодо структури податкових зобов'язань та податкового кредиту, брали участь при розрахунку одноразового перерахунку податкових зобов'язань.

Відповідно до вище наведеного випливає, що позивач на вартість наданих для шахти Ізотова будівельно-монтажних робот 342 634, 11грн., відповідно діючих на той час норм Закону України «Про податок на прибуток» 28.12.1994 року задекларував у повному обсязі податкові зобов'язання по факту виконання робот у 1995 році 1996 році. Пізніше, у відповідності до п.11.8. Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 року, що вступив в силу з 01.07.1997 року, підприємством у тому рахунку на суму ПДВ операцій по наданню будівельно-монтажних робот для шахти Ізотова нарахований податок на додану вартість та здійснений одноразовий перерахунок сум податкових зобов'язань. Будь-які відомості про порушення податкового законодавства в зв'язку з вказаним перерахунком спірним актом перевірки не встановлені, отже суд приходить до висновку, що позивачем були належним чином відображені вказані операції в податковому обліку.

Суд зазначає, що п.п.7.3.5.п.7.3 ст. 7 Закону №167/97 вичерпно визначає період та умови формування податкових зобов'язань операцій, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів - дата надходження бюджетних коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Інших умов, наявність яких тягне формування податкових зобов'язань, операцій за рахунок бюджетного фінансування, у тому числі списання дебіторської заборгованості пунктом 7.3.5 Закону не передбачено.

Тобто при списанні дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давнини - зобов'язання з формування бази для нарахування податкових зобов'язань у платника податку, відповідно до п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не виникає.

Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про:

-надходження у жовтні 2008 року бюджетних коштів в оплату заборгованості по шахті Ізотова на рахунок позивача;

-проведення компенсації щодо зменшення заборгованості по шахті Ізотова перед ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» за рахунок зменшення зобов'язань позивача перед бюджетом.

Отже, суд погоджується з експертом, що висновки акту перевірки Горлівської ОДПІ щодо виникнення у ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» відповідно до п.п.7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкових зобов'язань внаслідок списання дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, документально не підтверджуються.

Крім того суд зазначає, що згідно з п. 1.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), акт невиїзної документальної, планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відтак, при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, використання лише даних регістрів бухгалтерського обліку не достатнім. Такі дані в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені даними податкового обліку (відомостями обліку валових доходів та валових витрат, відомістю нарахування амортизаційних відрахувань).

Слід зазначити, що згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16.07.1999 року N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій дані саме первинних документів (які фіксують та підтверджують факти здійснення), а регістри бухгалтерського обліку призначені для узагальнення та систематизації такої інформації, необхідною умовою використання даних (для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності) можливе лише в разі, коли дані записів по бухгалтерським регістрам відповідають даним первинним документів, на підставі яких такі записи були здійснені; в облікових регістрах за певний звітний період знайшли своє відображення первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій за відповідний період; відсутні факти повторного включення даних одних тих самих первинних документів до таких облікових регістрів, або ж включення даних первинних документів за періоди; дані первинних документів відображені по відповідних рахунках (субрахунках) обліку, тобто, щоб при перенесенні даних первинних документів до облікових регістрів були дотримані вимоги щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, передбачені положеннями однойменної Інструкції.

Отже, лише за умови дотримання всіх (перерахованих вище) вимог данні регістрів бухгалтерського обліку можна вважати такими, що базуються на даних первинних документів та відображають реальні результати фінансово-господарської діяльності певного суб'єкта господарювання. У разі застосування даних бухгалтерського обліку для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку на додану вартість, такі дані (в обов'язковому порядку) повинні бути порівняні даними регістрів податкового обліку: книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг), - для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку; книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкового кредиту, на суму якого такий платник податків отримує право зменшити свої податкові зобов'язання за відповідний звітний період.

В акті на підтвердження виявлених порушень, лише посилання на дані регістрів бухгалтерського обліку, не можуть слугувати достатньою підставою для визначення розміру донараховного податку. Жодного посилання на первинні документи або конкретні господарські операції, б підтвердили факти заниження валового доходу позивачем, в акті не наведено. Отже, відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» без вивчення усіх документів та матеріалів, б підтверджували вчинення позивачем цього порушення. Зазначене свідчить про безумовне порушення відповідачем принципу обґрунтованості прийняття рішення, закріпленого у п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, який означає, що рішення повинно прийматися субєктом владних повноважень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення Таким чином, дані регістрів бухгалтерського обліку не можуть бути достатнім підтвердженням факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача щодо встановлених порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність застосування штрафних санкцій та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Горлівської державної податкової Донецької області № 0000012341/1 04 лютого 2010 року.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними Горлівської державної податкової Донецької області щодо нарахування податку на додану вартість, суд зазначає, що до компетенції податкового органу входить, зокрема, нарахування податків, тому суд відмовляє в частині позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» - підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» до Горлівської державної податкової Донецької області про визнання протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012341/1 04 лютого 2010 року, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» - підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» до Горлівської державної податкової Донецької області про визнання протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012341/1 04 лютого 2010 року, - задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Горлівської державної податкової Донецької області № 0000012341/1 04 лютого 2010 року.

У задоволенні частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» - підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» витрати по сплаті судового збору у 1, 70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 квітня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 24 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Суддя Голуб В. А.