Єдиний державний реєстр судових рішень ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 р. Справа № 2-а-1948/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Терлецькому Євгену Броніславовичу,
за участю представника позивача Стаднія Олександра Івановича,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Інтерпром»до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ :
12 травня 2010 року Приватне підприємство «Інтерпром» (ПП «Інтерпром», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Барська МДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначило, що 30 вересня 2009 року відповідачем прийнято рішення №0001552300 про застосування до ПП «Інтерпром» 56941 грн 80 коп. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства. Рішення винесене на підставі акта №435/23/30546195 від 21 вересня 2009 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту №1 від 21 січня 2009 року, укладеного із нерезидентом фірмою «AUSTRALIA BIO OIL Holding s.r.o.» (Словаччина).
Не погодившись з прийнятим рішенням вони оскаржили його до Барської МДПІ, а потім до Державної податкової адміністрації Вінницької області (ДПА у Вінницькій області) і Державної податкової адміністрації України (ДПА України). За результатами розгляду первинної скарги і рішенням ДПА у Вінницькій області про результати розгляду повторної скарги, оскаржуване рішення залишено без змін, а рішенням ДПА України скаргу ПП «Інтерпром» залишено без розгляду.
Після завершення відповідних етапів процедури адміністративного оскарження первинного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 вересня 2009 року №0001552300 Барською МДПІ їм направлені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2009 року №0001552300/1/62984 та від 20 січня 2010 року №0001552300/2/412.
Приймаючи всі три рішення про нарахування пені податкова інспекція виходила з того, що Підприємством допущено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення термінів розрахунків за експортними операціями, а саме, що їх виручка у іноземній валюті не зарахована на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, зазначені у контракті, в тому числі і пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.
Посилаючись на те, що висновки Барської МДПІ не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до частини другої статті 4 вказаного Закону строки виплати заборгованості, зазначені у контракті, в тому числі і 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується зупиняються і пеня за їх порушення не сплачується у випадку прийняття господарським судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання ним строків, передбачених експортно-імпортним контрактом, а ПП «Інтерпром» 28 липня 2009 року звернулося до господарського суду Вінницької області з відповідною заявою, - Підприємство просило визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними та їх скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
Згідно із рішеннями суду провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у період з 08 липня 2010 року по 15 березня 2011 року зупинялося.
В судовому засіданні 14 квітня 2011 року представник позивача - керівник ПП «Інтерпром» Стадній О.І. (довідка з ЄДРПОУ на а.с. 118) вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та надані у справу докази.
Представник відповідача головний державний податковий інспектор юридичного сектору Барської МДПІ ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 101) позов не визнав та просив суд у його задоволені відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях (а.с. 36-38). Додатково пояснив, що Барська МДПІ, приймаючи оскаржувані рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності на підтвердження й спростування позовних вимог встановив наступне.
06 серпня 2009 року та 03 вересня 2009 року на адресу Барської МДПІ надійшли повідомлення ВАТ ВТБ Банк про виявленні факти порушень термінів розрахунків за експортними операціями резидента ПП «Інтерпром» (а.с. 39, 40), а згідно із листом Жмеринського міжрайонного відділення управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 02 вересня 2009 року №53/ж-186/10 проінформовано, що в порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ПП «Інтерпром» допустило неповернення валютної виручки в сумі 35194 євро (а.с. 41).
У звязку з цим, інспектором податкової служби І рангу Барської МДПІ Л.Б.Булгаковою в період з 07 вересня 2009 року по 18 вересня 2009 року відповідно до наказу в.о. начальника інспекції від 04 вересня 2009 року №94 (а.с. 43), на підставі направлень №222/23 від 07 вересня 2009 року (а.с. 44), №238/23 від 14 вересня 2009 року (а.с. 45) та відповідно до пункту 1 частини шостої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Інтерпром» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту №1 від 21 січня 2009 року, укладеного із нерезидентом фірмою «AUSTRALIA BIO OIL Holding s.r.o.» (Словаччина).
Перевіркою встановлено, що ПП «Інтерпром» порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», в частині порушення законодавчих термінів надходження валютної виручки.
Дане порушення відображене в акті перевірки №435/23/30546195 від 21 вересня 2009 року (а.с. 7-13) на підставі якого 30 вересня 2009 року Барською МДПІ прийнято рішення №0001552300 про застосування до ПП «Інтерпром» 56941 грн 80 коп. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства нарахована пеня (а.с. 14).
Станом на 26 липня 2010 року службовим розпорядженням Національного банку України №417/277 від 24 липня 2009 року курс був встановлений на рівні 1090,6560 гривень за 100 євро; станом на 02 серпня 2009 року службовим розпорядженням Національного банку України №417/288 від 31 липня 2009 року курс був встановлений на рівні 1088,4988 гривень за 100 євро (а.с. 51, 52. Таким чином, сума нарахованої пені склала 12615,28 євро х 10,90656 х 0,3% х 54 + (11484,96 євро + 11093,04 євро) х 10,884988 х 0,3% х 47 = 22289,47 грн + 34652,34 грн = 56941,80 грн (а.с. 50).
З матеріалів справи встановлено, що з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач не погодився та оскаржив його до Барської МДПІ, а потім до ДПА у Вінницькій області і ДПА України. Рішенням Барської МДПІ про результати розгляду первинної скарги від 09 грудня 2009 року №12576\23 (а.с. 60-63), а також рішенням ДПА у Вінницькій області про результати розгляду повторної скарги від 13 січня 2010 року №363/10/25-009 (а.с. 64-67) рішення №0001552300 від 30 вересня 2009 року залишено без змін, а рішенням ДПА України від 26 березня 2010 року №6112/7/25/0415 (а.с. 68-70) скаргу позивача залишено без розгляду.
Відтак, Барською МДПІ винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:
- від 18 грудня 2009 року №0001552300/1/62984, яким підтверджено суму штрафних санкцій в розмірі 56941 грн 80 коп. за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (а.с. 15);
- від 20 січня 2010 року №0001552300/2/412, яким підтверджено суму штрафних санкцій в розмірі 56941 грн 80 коп. за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (а.с. 16).
Позивач, вважаючи дані рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню з аналогічних підстав, оскаржуючи їх звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявленого позову, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вiд 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за №338/3631, виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення вантажно - митної декларації (ВМД) на продукцію, що експортується; відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа).
Згідно з частиною першою статті 4 даного Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
В той же час, у відповідності до частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Як встановлено в судовому засіданні, ПП «Інтерпром» укладено експортний контракт від 21 січня 2009 року №1 із нерезидентом фірмою «AUSTRALIA BIO OIL Holding s.r.o.» (Словаччина), предметом якого є експортування масла нерафінованого соняшникового в кількості 63 тони по ціні 586 євро за одну тону з доставкою. Контракт укладено на загальну суму 35784 євро.
Підприємством відвантажено вказаний товар, про що свідчать наступні ВМД: №000063 від 27 січня 2009 року; №000089 та №000070 від 03 лютого 2009 року. Граничний термін надходження валютної виручки згідно ВМД №000063 26.07.2009 року, а відповідно до ВМД №000089 та №000070 02 серпня 2009 року.
Станом на 18 вересня 2009 року та по день завершення перевірки валютна виручка на рахунок резидента не надійшла. В результаті цього, відповідачем за перевищення граничного терміну надходження валютної виручки на валютний рахунок резидента - Підприємства станом на день завершення перевірки за експортним контрактом №1 від 21 січня 2009 року в сумі 35784 євро нарахована пеня в загальній сумі 56941 грн 80 коп.
Так, термін проходження валютної виручки на валютний рахунок резидента по день завершення перевірки прострочено по експортованій продукції відповідно до ВМД №000063 від 27 січня 2009 року в сумі 12615,28 євро в кількості - 54 дні, по експортованій продукції відповідно до ВМД №000089 від 03 лютого 2009 року в сумі 11484,96 євро та ВМД №000070 від 03 лютого 2009 року в сумі 11093,04 євро в кількості 47 днів.
ПП «Інтерпром» у позовній заяві зазначає, що ними вжито всіх необхідних та можливих з його боку заходів для повернення в Україну валютної виручки за експортовану продукцію за контрактом, в тому числі які є і підставою для не нарахування пені.
Зокрема, 28 липня 2009 року позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до нерезидента “AUSTRIA BIO OIL Holding s.r.o.” про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 794997 грн 03 коп.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03 серпня 2009 року у справі № 12/41-09 в прийнятті позовної заяви Підприємства відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2009 року апеляційну скаргу ПП «Інтерпром» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а справу №12/41-09 передано на розгляд господарського суду Вінницької області.
Відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 18 січня 2010 року порушено провадження у справі № 9/21-10 за позовом ПП «Інтерпром» до «АВСТРІЯ БИО ОИЛ Холдінг» про стягнення 794997 грн 03 коп., а постановою цього ж суду від 28 жовтня 2010 року позов задоволено в повному обсязі та стягнуто на користь позивача кошти в сумі 794997 грн 03 коп.
Як свідчать матеріали справи, спір у даній справі виник із тлумачення сторонами положення частини другої статті 4 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо підстави зупинення нарахування пені резиденту за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами.
Так, позивач вважає, що апеляційним господарським судом відновлене гарантоване їм Конституцією України право на судовий захист, а отже датою прийняття позовної заяви до розгляду судом є дата звернення до місцевого господарського суду з позовною заявою, тобто 28 липня 2009 року.
Відповідач в свою чергу зазначає, що ПП «Інтерпром» підміняє визначення Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України) відмови у прийнятті позовної заяви і повернення позовної заяви, неправильно визначає наслідки їх застосування, а відтак, і реалізацію частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
З позицією Барської МДПІ погоджується і суд. Так, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає одну єдину підставу для зупинення нарахування пені резиденту за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами це прийняття судом до розгляду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.
При цьому, по-перше, слід враховувати, що відповідно до статті 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Частиною першою статті 64 ГПК України встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
Тобто, у даній ситуації датою прийняття позовної заяви резидента до розгляду в контексті статей 61, 64 ГПК України є безпосередньо дата постановлення ухвали суду, яка оформляється окремим процесуальним документом, а не дата звернення особи до суду.
З такими обставинами погодився і представник позивача, який в судовому засіданні не заперечував в частині можливого нарахування їм пені з моменту звернення до суду 28 липня 2009 року і до прийняття господарським судом Вінницької області ухвали про повернення позовної заяви від 03 серпня 2009 року.
По-друге, судом враховано, що частина друга статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції, чинній до 1 січня 2008 року не містила словосполучення «до розгляду» після слів «у разі прийняття». Зазначені зміни внесені Законом України від 31 травня 2007 року №1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що свідчить про невипадкове викладення законодавцем такої редакції.
Більше того, така правова конструкція норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ще раз підкреслила необхідність чіткого дотримання резидентом термінів розрахунків за експортними операціями. Перебіг строків, при цьому, може бути зупинений лише після настання певного факту, а саме, прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента, а не вжиття резидентом будь-яких заходів до повернення заборгованості нерезидентом, в тому числі і його дії щодо звернення до суду з позовом.
Тобто, законодавством не заборонено резиденту звертатися в суд з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості до закінчення визначених строків, завчасно, а саме, з метою уникнення відповідальності у вигляді сплати пені за їх порушення.
По-третє, щодо тверджень ПП «Інтерпром» про те, що у випадку скасування ухвали про повернення позовної заяви датою прийняття позовної заяви до розгляду є дата первісного звернення до господарського суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України; 2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору; 3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.
Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.
Відповідно до статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; 3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; 4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; 5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; 6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору; 10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Тобто, ГПК України передбачено два окремих правових інститути з відповідними своїми особливостями і наслідками це відмова у прийнятті позовної заяви і її повернення.
Дійсно, відповідно до частини четвертої статті 62 ГПК України, ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви може бути оскаржено; у разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду. Однак, зазначені наслідки скасування ухвали встановлені законодавцем з огляду на те, що на відміну від статей 63, 81 ГПК України, якими визначено наслідки залишення позову без розгляду та повернення позовної заяви, стаття 62 не надає права повторного звернення до суду з тією ж самою заявою після постановлення ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви.
В свою чергу, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява ПП «Інтерпром» про стягнення з нерезидента коштів від 28 липня 2009 року господарським судом Вінницької області на підставі статті 63 ГПК України повернена, про що винесена ухвала від 03 серпня 2009 року. Відповідно, застосування позивачем до даного юридичного факту наслідків, встановлених частиною четвертою статті 62 ГПК України є безпідставним. Крім того, позивач мав можливість звернутись повторно з зазначеною позовною заявою про стягнення боргу з нерезидента, однак не скористався нею, що потягнуло за собою наслідки у вигляді застосування санкцій податковим органом нарахування пені.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку, що виявлене під час перевірки порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» мало місце, а тому враховуючи вищевикладене, враховуючи, що за результатами апеляційного оскарження ухвали про повернення позовної заяви, провадження у справі про стягнення з нерезидента заборгованості за укладеним експортним контрактом фактично порушено лише 18 січня 2010 року, на думку суду, лише із вказаної дати нарахування пені відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» могло бути зупинено.
Відтак, нарахування пені, яке було зумовлене простроченням граничного терміну надходження валютної виручки на валютний рахунок резидента, відбувалося правомірно, оскільки, починаючи із 28 липня 2009 року по 18 січня 2010 року, в тому числі і на час проведення перевірки не було правомірних підстав для зупинення її нарахування. У звязку із цим, відповідачем правомірно прийняті оскаржувані рішення, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 56941 грн 80 коп.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є обґрунтованими та правомірними, а тому підстави для визнання їх протиправними й скасування відсутні.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані рішення відповідача відповідають критеріям щодо правомірності рішення субєкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку Барської МДПІ надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Понесені ПП «Інтерпром» судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у звязку із відмовою в позові відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна
Судове рішення № 15127829, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 14.04.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2-а-1948/10/0270. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: