Постанова № 15127675, 18.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2011 р. Справа №2а-4515/10/8/0170 (10:00 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі в АРК

про визнання недійсним податкового повідомлення

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Сутність спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ДПІ в Білогірському районі в АРК та просить визнати податкову вимоги від 27.05.2009р. №1/12, податкову вимогу від 21.06.2009р. №2/2, рішення №9 від 31.08.2009р. недійсними.

Позивач вважає, що оспорюванні вимоги та рішення є неправомірними, оскільки прийняті без урахування положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до ст. 4 якого внески до статутного фонду підприємства не включаються до оподатковуваного доходу, а правове регулювання оподаткування операцій з корпоративними правами здійснюється на підставі положень ст. 9 зазначеного Закону. Крім того, позивач зазначив, що ним особисто податкова декларація, за результатами подачі та складення якої від її імені були нараховані й суми податку на прибуток, не подавалася та не складалася ним.

У подальшому, заявою від 03.08.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати податкове повідомлення форми «Ф» від 01.04.2009р. №0000511702/0 недійсним та вимоги щодо визнання податкових вимог від 27.05.2009р. №1/12, від 21.06.2009р. №2/2, рішення №9 від 31.08.2009р. недійсними не розглядати. Судом в судовому засіданні було прийнято до розгляду уточнення позовних вимог та їх зменшення, що підтверджується журналом (протоколом) судового засідання від 03.08.10 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.04.2010р. позовна заява була залишена без руху.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.05.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4515/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.08.2010р. провадження по справі було зупинено, по справі призначена судова-почеркознавська експертиза документів, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на її вирішення поставлене наступне питання: чи належить позивачу підпис під розділом 4 Декларації про доходи, отримані з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. в графі «особистий підпис платника податків».

29.10.2010р. провадження по справі було поновлено у звязку з повідомленням експерта щодо неможливості надання висновку.

18.11.2010р. ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим було повторно зупинено провадження по справі та по справі призначено судово-почеркознавську експертизу з того ж самого питання.

21.01.11 р. на адресу суду надійшов висновок судового експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №3799 від 17.01.11 р., на підставі чого ухвалою суду від 21.01.11 р. було поновлено провадження по справі.

Відповідач в ході судового розгляду проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях (а.с. 61-62), на його думку оспорюване податкове повідомлення було винесене на підставі наданої позивачем декларації про доходи відповідно до п.п. 3.2 п. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253.

Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ «Ресурси Криму» від 18.08.2008р. було вирішено створити ТОВ «Ресурси Криму», затвердити наступний вклад учасників товариства та їх частки у статутному фонді, серед яких й частка ОСОБА_1 34% від статутного капіталу наступним майном будівельний вагончик 1 одиниця вартістю 17850 грн. (а.с.43-44).

На підставі поданої від імені позивачки декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008р. або за інший період звітного року, судом встановлено, що в розділі 1.2 зазначеної декларації були надані відомості щодо одержання доходів у вигляді засновницького внеску майном до ТОВ «Ресурси Криму» в сумі нарахованого прибутку 17850 грн. (а.с.66-67).

При цьому, в зазначеній декларації було визначено сумою ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, одержаних в п. 24 відповідного розділу (рядок 24.24), кошти 2677,50 грн.

Сума податкового зобовязання встановлена в розмірі 2677,50 грн. відповідно до розділу 4 декларації. Декларація підписана 31.03.2009р. від імені позивачки.

На підставі зазначеної декларації ДПІ в Білогірському районі було прийнято податкове повідомлення форми «Ф» від 01.04.2009р. №0000511702/0 на суму 2677,50 грн. на підставі п.п. 4.2.2 п. 4.2 п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідно до положень п. 12 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на імя позивачки. Щодо обґрунтованості винесення відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 (згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган), а також пунктом 4.3 цієї статті (визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами).

Статтею 67 Конституції України визначено, що громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Процес декларування в Україні на час складання та подачі позивачем декларації про доходи 31.03.09 р. проводився в умовах дії Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон).

Відповідно до пп. 8.1.3 ст. 8 Закону, зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і до 1 квітня наступного року подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), а також сплатити ПДФО за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону.

Відповідно до положень ст. 9 Закону, якою регулюється порядок оподаткування прибутку, повязаного з інвестиціями, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

При цьому, відповідно до п. 9.6.2 ст. 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням ж інвестиційного активу відповідно до положень зазначеного Закону вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, позивачка, придбавши корпоративні права шляхом внесення до статутного фонду товариства майна мала включити відповідно до п. 9.6.6 Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Слід зазначити, що декларація, на підставі якої позивачці були донараховані податкові зобовязання, не містить відомостей щодо такої відємної різниці. Таким чином, розмір оподатковуваного доходу був розрахований контролюючим органом в порядку, встановленому для операцій купівлі-продажу майна та прибутком, який підлягає оподаткуванню в результаті таких операцій.

Крім того, слід зазначити, що вищезазначені норми не мають практичного характеру в даному випадку, оскільки, як було встановлено висновком почеркознавської експертизи №3799 від 17.02.2011 р. декларація, на підставі якої було позивачці розраховане податкове зобовязання, нею не складалась та була підписана іншою особою (а.с.114-115).

Податкове повідомлення форми «Ф», яке оспорюється (а.с. 71), прийняте відповідачем на підставі застосування положень п. 12 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно якого органи ДПІ мають право застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, постановляючи рішення в рамках положень п. 12 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби України діяли не в рамках повноважень, наданих ним законом, на якій таки органи й посилаються, що в контексті приписів ст. 19 Конституції України не є легітимними діями субєкту владних повноважень. Адже, спираючись на те, що юридична відповідальність органів влади є одним з видів соціальної відповідальності держави та одним з основних способів реалізації ст. 3 Конституції України, яка встановлює, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, що в свою чергу випливає з того, що відповідно до задекларованого в статті 1 Основного Закону України як правової держави, держава, органи влади та громадянин несуть відповідальність за порушення норм права та невиконання покладених на них обовязків, можна зробити висновок, що відповідальність органів влади має деякі особливості, ніж підстави для відповідальності, встановлені главами 82-83 Цивільного кодексу України, а саме відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади несуть відповідальність не лише за протиправну діяльність, а за діяльність поза межами своєї компетенції, в контексті чого, будь-яке відступлення від обсягу повноважень або не вчинення прямо передбаченого законом вже є правопорушенням.

Отже, в процесі судового розгляду справи було встановлено, що декларація, на підставі якої позивачці були нараховані податкові зобовязання в сумі 2677,50 грн. за 2008р., нею не заповнювалася, що підтверджується висновком експерта №3799 від 17.01.11 р. (а.с. 114-115). Крім того суд зазначає, що 11.08.10 р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2, який пояснив, що декларація була заповнена саме ним, замість позивача, поверх проставлених олівцем сум в такий декларації, що була йому надана в органах ДПІ в Білогірському районі (а.с. 80-81).

Разом з тим, враховуючи незалучення гр. ОСОБА_2 до участі по справі у якості свідка та не попередження його за дачу неправдивих свідчень про кримінальну відповідальність, суд критично ставиться до наданої гр. ОСОБА_2 заяви, але зазначає, що оскільки декларація була заповнена не позивачкою, доказів з надання нею довіреності на імя третьої особи для подачі податкової декларації суду сторонами під час розгляду справи не надано, а також враховуючи приписи Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд вважає, що позовні вимоги із урахуванням наданих позивачкою уточнень підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності свого рішення суду не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача спірне податкове повідомлення слід визнати протиправним та скасувати, а не визнати його нечинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Згідно до положень ч. 4 ст. 92 КАСУ якщо призначення експертизи здійснюється за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” № 590 від 27.04.06 коли виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів у адміністративній справі здійснюється з ініціативи суду або у разі звільнення від сплати судових витрат чи зменшення їх розміру, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією у їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком; компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах; підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Як передбачено калькуляцією вартості проведення судової експертизи у справі вартість експертизи склала 1288,80 грн., що підлягають сплаті за рахунок Державного бюджету України.

Вступну та резолютивну частини постанови складено та проголошено 18.03.2011р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Ф» від 01.04.2009р. №0000511702/0 ДПІ в Білогірському районі на суму 2677,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) 3,40грн. судового збору.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (р\р 31252272210502, код ЄДРПОУ 26225794, Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, отримувач КримНДІСЕ) витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1288,80 грн.

5.За заявою Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз видати виконавчий лист про стягнення витрат на проведення судової експертизи.

6.Копію постанови направити сторонам та Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.