Постанова № 15127524, 25.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95043

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2011 р. (13:23) Справа №2а-13585/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., за участю представника позивача – ОСОБА_1, довіреність № 7129/09 від 17.08.2009 року, розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим

до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод»

про стягнення заборгованості в сумі 653284,05 грн.,

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» 653284,05 грн., у тому числі:

- недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2007 року – липень 2010 року – 515202,10 грн.,

- заборгованості з фінансових санкцій – 510,00 грн.,

- заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п.а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення (Список № 1) за листопад 2007 року - вересень 2010 року – 100170,78 грн.,

- заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п.б)-з) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення (Список № 1) за грудень 2007 року - вересень 2010 року – 37401,17 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 25.01.2011 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином. Надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що з 21.05.2007 року ВАТ «Феодосійський приладобудівний завод» знаходиться у стані банкрутства, отже, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на виконання вимог кредиторів вводиться мораторій. Крім того, відсутній механізм задоволення вимог, що не увійшли до реєстру кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійський приладобудівний завод» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим за № 07 01 0006.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон).

Згідно із ст. 1 Закону страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Стаття 3 Закону визначає, що суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є, зокрема Пенсійний фонд і страхувальники.

Частиною 3 статті 15 Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду. З

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону).

Відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданих відповідачем позивачу в порядку звітності (а.с.9-22,87-198), за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків за період з жовтня 2007 року по грудень 2010 року в загальній сумі 515202,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, про що зазначено у поясненнях головного бухгалтера товариства (а.с.201), заборгованість з страхових внесків за період з жовтня 2007 року по грудень 2010 року відповідачем не сплачено, у зв’язку з чим загальна сума недоїмки зі сплати страхових внесків становить 515202,10 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 510,00 грн. фінансових санкцій, нарахованих за надання недостовірних даних про застрахованих осіб до системи персоніфікованого обліку, то суд зазначає наступне.

Статтею 17 Закону страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Частиною 1 статті 21 Закону встановлено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять зокрема від роботодавців.

Відповідно до п. 6 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України, відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (первинна звітність до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду), за 2009 рік подаються у строки та за формою, встановленими Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за N 1000/9599.

Підпунктом 1 пункту 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затверженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, передбачалось, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення— у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посадовими особами позивача було проведено перевірку відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку.

За результатами перевірки складено акт № 194 від 26.12.2008 року (а.с.23-26), в якому зафіксовано порушення відповідачем «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині надання недостовірних даних до системи персоніфікованого обліку, а саме: 2004 рік – по одній застрахованій особі, 2005 рік – по трьом застрахованим особам, 2007 рік – по трьом застрахованим особам.

На підставі акту перевірки позивачем 13.01.2009 року прийнято рішення № 24 (а.с.27) про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 510,00 за подання недостовірних даних до системи персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством.

Зазначене рішення отримане відповідачем 13.12.2009 року, про що свідчить відмітка на цьому рішенні.

Частиною 14 ст. 106 Закону, встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, страхувальник у десятиденний строк має право на оскарження рішення у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення позивача у встановленому законом порядку оскаржено не було.

Заборгованість відповідача з фінансових санкцій не сплачена та станом на день розгляду справи становить 510,00 грн., що не заперечується відповідачем, про що зазначено у поясненнях головного бухгалтера товариства (а.с.201).

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 137571,95 грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійний фонд України призначає пенсії за віком на пільгових умовах. А стаття 8 зазначеного Закону передбачає, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій призначених згідно з пунктами «а», «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списком №1,2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Розрахунки суми відшкодування розраховуються відповідно до підпункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003року №21-1 (далі – Інструкція).

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції).

Пунктом 6.8 цієї Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.28-69), відповідно до яких сума що підлягає відшкодуванню за період з листопада 2007 року по вересень 2010 року становить 137571,95 грн.

Вказані розрахунки отримані відповідачем своєчасно, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи, проте у визначені строки заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

На підставі зазначеного, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 03.09.2010 року № Ю-1979, яка отримана останнім 06.10.2010 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 98100 0085400 4 (а.с.7).

Враховуючи відсутність незгоди відповідача з розрахунком суми заборгованості, вказана вимога є узгодженою.

Станом на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом становить 653284,05 грн., у тому числі:

515202,10 грн. - недоїмка із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2007 року – липень 2010 року;

510,00 грн. - заборгованості з фінансових санкцій;

137571,95 грн. - заборгованість з відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій.

У своєму відгуку на позов відповідачем було зазначено про те, що сума заборгованості у розмірі 653284,05 грн. перед Пенсійним фондом України ним не заперечується, проте, згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забороняється стягувати на підставі виконавчих документів та інших документів, які діють відповідно до законодавства, з підприємств, які знаходяться у стані банкрутства до відновлення платоспроможності боржника.

Розглянувши доводи відповідача, суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.05.2007 року по справі № 2-3/7494-2007 порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.86).

          Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Визначення поняття мораторій наведено у ст. 1 Закону № 2343, відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

          Наслідки введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів наведені у ч. 4 ст. 12 Закону № 2343.

          Згідно з вказаною нормою закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

          Висновки суду засновані на тому, що порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

          Враховуючи зазначене вище, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 653284,05 грн. заборгованості та задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.

          У судовому засіданні, яке відбулось 25.01.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 01.02.2011 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 48; р/р № 26007301360120 в філії «Відділення Промінвест банку в м. Феодосії АРК», МФО 324388; ЄДРПОУ 14308055) на користь Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; на р/р 25600010048601 в КРУ ВАТ «Державний Ощадний банк України» м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300286) 653284,05 грн. заборгованості.

          Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.