Постанова № 15127417, 29.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 р. Справа №2а-1976/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін: від позивача – ОСОБА_1 (довіреність №20/11-1930 від 28.05.2010р);

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№126)»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі – відповідач) про визнання дій щодо зарахування грошових коштів не за призначенням, яке вказано у платіжних дорученнях протиправними та про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2011р. №0000021502/0 про визначення штрафу у розмірі 2436,20грн.

Позов мотивовано неправомірним застосуванням відповідачем п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон 2181).

Ухвалою суду від 17.02.2011 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представником відповідача надані письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що сплачені позивачем кошти зараховувались у погашення податкового боргу за цим податком, що виник раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному у платіжних документах.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 08680307), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Керч АР Крим.

Судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків, встановлено, що у період з листопада до грудня 2010р. позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

п/д №250 від 02.11.2010р. на суму 4015,00грн. (призначення платежу - ПДВ за жовтень 2010р.);

п/д №252 від 04.11.2010р. на суму 8000,00грн. (призначення платежу – ПДВ за жовтень 2010р.);

п/д №258 від 18.11.2010р. на суму 1061,00грн. (призначення платежу – ПДВ за жовтень 2010р.);

п/д №270 від 10.12.2010р. на суму 2000,00грн. (призначення платежу – ПДВ за листопад 2010р.);

квитанція №РН2243 від 30.11.2010р. на суму 1026,40грн. (призначення платежу – ПДВ за липень 2010р.).

Відповідачем зарахування грошових коштів здійснено не за призначенням платежу, яке вказано у графі «призначення платежу» платіжних доручень, що підтверджується актом перевірки про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість за червень 2010р. №1898/15-2/08680307 від 29.12.2010р. (а.с.7) та розрахунком штрафних санкцій, який є додатком до вищезазначеного акту (а.с.12).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 13.01.2011р. за №00000211502/0 відповідно до якого на підставі акту перевірки №1898/15-2/08680307 від 29.12.2010р. позивачеві визначені штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за червень 2008р.

Щодо правомірності зарахування відповідачем грошових коштів позивача, без врахування призначення платежу, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв’язки, посадових осіб податкових органів є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства, в період виникнення спірних правовідносин, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі «призначення платежу» не доведено податковим органом у встановленому порядку.

Судом встановлено неправомірність зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі «призначення платежу», таким чином у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податку на додану вартість позивачем. Податкове повідомлення-рішення №0000021502/0 від 13.01.2011р., винесене на підставі неправомірних дій відповідача, є протиправним та підлягає скасуванню.

В позовній заяві позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування штрафних(фінансових) санкцій, без вимоги про його скасування.

Згідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або чи його окремих положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Із наведеного випливає, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідком визнання такого рішення протиправним.

Згідно ст.11 КАС України, суд має право вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таки обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0000021502/0 від 13.01.2011р.

В судовому засідання 29.03.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 04.04.2011 року.

Керуючись статями 11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим щодо зарахування грошових коштів, не за призначенням, яке вказано у платіжних дорученнях, які надійшли від Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань АР Крим (№126)» (ідентифікаційний код 08680307) у період з листопада до грудня 2010р. неправомірними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000021502/0 від 13.01.2011р. про нарахування Державному підприємству «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань АР Крим (№126)» (ідентифікаційний код 08680307) штрафу у розмірі 2436,20грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Москаленко С.А.