Постанова № 15127401, 29.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 р. (16:34) Справа №2а-10640/09/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

розглянувши за участю представника:

позивача – ОСОБА_1, дов.від 05.10.2009р.,

відповідача – ОСОБА_2, дов.№81/10-0 від 17.08.2009р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Підприємства «Дім», м.Сімферополь,

до відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі,

про визнання протиправним дій та скасування рішення.

Обставини справи: Підприємство «Дім» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ в м.Сімферополі щодо зменшення податкового кредиту та визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення №0014831502/0 від 31.08.2009р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки дійшов неправильних висновків щодо безпідставного включення до податкового кредиту в І кварталі 2009р. суми податку на додану вартість у розмірі 92583,00 грн. за податковими накладними, виписаними у листопаді 2006р. Внаслідок чого, висновки відповідача щодо зменшення суми від’ємного значення, зарахованого у зменшення податкового боргу з ПДВ у розмірі 87626,00 грн. та збільшення суми, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником до бюджету в розмірі 4957,00 грн., є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивач мав використовувати своє право на податковий кредит в періоді, в якому здійснилася перша подія – дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг) та виникло податкове зобов’язання у продавця, тобто у четвертому кварталі 2006р.

Під час розгляду справи представником позивача зазначено, що податкові накладні виписані у листопаді 2006р. на виконання господарських зобов’язань за договором Генпідряду №23 від 10.01.2006р., а не за договором №23 від 10.01.2006р. про дольове будівництво жилого комплексу, у зв’язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.06.2010р. призначена технічна експертиза документів (договору Генпідряду №23 від 10.01.2006р. та договору №23 від 10.01.2006р. про дольове будівництво жилого комплексу).

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

31.08.2009р. ДПІ в м.Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0014831502/0 (а.с. 5) про визначення Підприємству «Дім» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 5452,70 грн., у тому числі - 4957,00 грн. за основним платежем та - 495,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №8724/15-2/30933218 від 25.08.2009р. (а.с.9-17), в якому зазначено про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.6 та 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у заниженні суми від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду у розмірі 87626,00 грн., а також у занижені суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 4957,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки податкової декларації та Додатку 5 за І квартал 2009р., з урахуванням результатів автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що Підприємство «Дім» до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» розділу 2 «податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» безпідставно включені податкові накладні контрагента ТОВ «Кобл-Інвест» податкового періоду – листопад 2006р., на загальну суму поставки – 462916,66 грн. (без ПДВ) та ПДВ в розмірі 92583,34 грн.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту – Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону №168 об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №168 передбачалося, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином, у розумінні наведених норм Закону №168 для цілей оподаткування основним критерієм для віднесення цієї чи іншої операції до продажу є передача права власності на товар (послуги), тобто будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності, незалежно від змісту господарського зобов'язання та виду компенсації, вважається продажем.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кобл-Інвест» виписані позивачу наступні податкові накладні із номенклатурою поставки товарів (послуг) продавцем за договором №23 від 10.01.2006р., а саме (а.с.6-8):

§          №27 від 15.11.2006р. на загальну суму 151500,00 грн., в тому числі ПДВ – 25250,00 грн.;

§          №26 від 13.11.2006р. на загальну суму 202000,00 грн., в тому числі ПДВ – 33666,67 грн.;

§          №25 від 06.11.2006р. на загальну суму 202000,00 грн., в тому числі ПДВ – 33666,67 грн.

Відповідно до умов договору №23 від 10.01.2006р. (а.с. 106-109) Пайовик І (ТОВ «Кобл-Інвест, російською – Дольщик І) приймає Пайовика ІІ (Підприємство «Дім», російською – Дольщик ІІ) в пайове будівництво жилого комплексу з офісними приміщення розташованими за адресою: м.Феодосія, вул.Кримська-Чкалова.

Згідно пункту 1.4 вищезазначеного договору Пайовик І приймає на себе зобов’язання за дорученням, від імені і за рахунок Пайовика ІІ здійснити наступні функції:

§          виступати в якості генерального замовника будівництва (п.п.1.4.1);

§          укладати договори підряду з будівельними організаціями на будівництво жилого комплексу від імені і за рахунок Пайовика ІІ (п.п.1.4.2);

§          передавати грошові кошти, які отримані від Пайовика ІІ, будівельній організації для здійснення будівництва (п.п.1.4.3);

§          здійснювати контроль за ходом виконання будівельних робіт (п.п1.4.4);

§          за завершенню усіх будівельних-монтажних робіт приймати у будівельній організації об’єкт і підписувати акти виконаних робіт (п.п.1.4.5);

§          здійснювати інші юридичні і фактичні дії, пов’язанні з будівництвом будинку (п.п.1.4.6).

Аналіз умов договору №23 від 10.01.2006р. свідчить про те, що господарські правовідносини між ТОВ «Кобл-Інвест» та Підприємством «Дім» не передбачають будь-яку передачу права власності на товар чи надання послуг, внаслідок чого виписка ТОВ «Кобл-Інвест» податкових накладних №27 від 15.11.2006р., №26 від 13.11.2006р. та №25 від 06.11.2006р. на вартість збудованого за кошти Підприємства «Дім» нерухомого майна в розмірі 555500,00 грн. (п.2.1 договору №23 від 10.01.2006р.) в межах пайового будівництва є безпідставним.

В свою чергу, також безпідставним є посилання позивача на ту обставини, що виписка ТОВ «Кобл-Інвест» податкових накладних №27 від 15.11.2006р., №26 від 13.11.2006р. та №25 від 06.11.2006р. здійснена у зв’язку з виконанням умов договору Генпідряду №23 від 10.01.2006р., з огляду на наступне.

Відповідно до договору Генпідряду №23 від 10.01.2006р., Підприємство «Дім» (замовник) здає, а ТОВ «Кобл-Інвест» (Генпідрядник) приймає на себе Генеральний підряд з будівництва нежитлових приміщень, в 1 і 3 блоці на першому поверсі, загальною площею 220 кв.м., в житловому комплексі з офісними приміщеннями за адресою: м.Феодосія, вул.Кримська-Чкалова, у відповідності з договором №23 від 10.01.2006р. про пайову участь.

Як зазначалося вище, ТОВ «Кобл-Інвест» виписані позивачу податкові накладні із номенклатурою поставки товарів (послуг) продавця саме за договором №23 від 10.01.2006р., а не договором Генпідряду №23 від 10.01.2006р.

Крім того, за договором Генпідряду №23 від 10.01.2006р., який укладено у відповідності з договором №23 від 10.01.2006р. про пайову участь, ТОВ «Кобл-Інвест» має виступати Генеральним замовником робіт з будівництва жилого комплексу з офісними приміщення, розташованими за адресою: м.Феодосія, вул.Кримська-Чкалова. Проте, відповідно до договору Генпідряду №23 від 10.01.2006р., ТОВ «Кобл-Інвест» виступає вже Генеральним підрядником зазначених будівельних робіт.

В свою чергу, за договором №23 від 10.01.2006р. позивач зобов’язується лише (п.п.3.2.1) виконати свої зобов’язання щодо участі у фінансуванні будівництва – сплатити вартість нежилого приміщення в повному обсязі, у відповідності з п.2.1 договору. Проте, відповідно до договору Генпідряду №23 від 10.01.2006р., позивач виступає вже Замовником зазначених будівельних робіт. Тобто, умови вищезазначених договорів є суперечливими щодо сторін господарських правовідносин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0014831502/0 від 31.08.2009р., хоч і прийнятого з підстав заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 4957,00 грн. в І кварталі 2009р., внаслідок необґрунтованого висновку ДПІ про виключну можливість використовувати своє право на податковий кредит в періоді, в якому здійсненна перша подія – дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг) та виникло податкове зобов’язання у продавця, тобто в даному випадку у четвертому кварталі 2006р.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 29.03.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 04.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.