Постанова № 15127340, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2011 р. 13:00 Справа №2а-710/11/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Науково-дослідний центр «Вертоліт»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення і вимоги

за участю представників:

позивача ОСОБА_3, довіреність №48 від 21.02.11р.;

ОСОБА_4, довіреність №б/н від 16.02.11р.;

відповідача ОСОБА_5, довіреність №78 від 01.11.10р.;

Суть спору: Державне підприємство Науково-дослідний центр «Вертоліт» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.10р. №0007441503/0 і податкової вимоги від 04.11.10р. №1/353.

Позов мотивовано тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про розвиток літакобудівної промисловості».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченні на позов від 16.03.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція в АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

30.01.10р. ДП Науково-дослідний центр «Вертоліт» до Феодосійської МДПІ АР Крим був наданий податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік, яким нарахований земельний податок у сумі 143267,87грн. за 2010 рік, у тому числі: за січень-листопад 2010 року 11938,99грн. та за грудень 2010 року 11938,98грн. (а.с. 13-17).

09.04.10р. позивачем до Феодосійської МДПІ АР Крим був наданий уточнюючий розрахунок з земельного податку за 2010 рік, відповідно до якого нарахований земельний податок в сумі 11938,99грн. за 2010 рік (а.с. 18-22).

Посадовими особами податкових органів проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації позивача з земельного податку за 2010 рік, за наслідками якої складено акт від 14.09.10р. №649/15-3/16502206, згідно із висновками якого, зокрема, встановлено порушення п. 27 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по земельному податку на суму 59694,95грн. (а.с. 6-8).

На підставі акту перевірки, відповідно до пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.10.10р. №0007441503/0 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 62679,70грн., в тому числі: за основним платежем 59694,95грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2984,75грн. (а.с. 9).

Після чого, на підставі п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачу було направлено першу податкову вимогу №1/353 від 04.10.10р. (а.с. 10).

Оцінюючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що під час розгляду цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Земельні ділянки можуть надаватися у власність, постійне користування та на умовах оренди (стаття 92 Земельного кодексу України).

Закон України «Про плату за землю» визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» користування землею в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається у залежності від грошової оцінки земель.

Згідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

20.01.10р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні» №1814-VI, яким ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» доповнено п. 27 наступного змісту: до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовано пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, у позові.

Згідно до прикінцевих положень Закону України №1814-VI, норми пунктів 2 і 4 розділу I цього Закону застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, на який припадає день опублікування цього Закону, а пунктів 3, 5 і 6 розділу I цього Закону - починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування цього Закону. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частинах, що не суперечать нормам цього Закону.

Кабінету Міністрів України:

1) при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на черговий рік передбачати повну компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів у розмірі зменшення надходжень до таких бюджетів у разі застосування особливостей сплати земельного податку суб'єктами літакобудування, що підпадають під дію статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості»;

2) протягом місяця з дня опублікування цього Закону:

розробити та привести у відповідність із нормами цього Закону свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів у відповідність із нормами цього Закону.

Закон України «Про розвиток літакобудівної промисловості» створює умови для розвитку літакобудівної промисловості, забезпечує виконання суверенних зобов'язань держави, спрямованих на розвиток літакобудівної промисловості, збереження та збільшення робочих місць на підприємствах суміжних галузей.

Відповідно до ст. 2 Закон України «Про розвиток літакобудівної промисловості» цей Закон застосовується до юридичних осіб - резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (далі - суб'єкти літакобудування) та здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів.

Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує Міністерство промислової політики України та затверджує Кабінет Міністрів України.

Зазначений перелік затверджений Постановою КМУ №405 від 09.06.10р., яка набрала чинності з моменту опублікування 17.06.10р.

Позивача було включено до Переліку субєктів літакобудування, проте дане включення відбулось саме з дати набрання чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Статтею 12 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Як вбачається з уточнюючого розрахунку з земельного податку за 2010 рік, наданого позивачем, ним був нарахований земельний податок в сумі 11938,99грн. та зафіксована пільга у розмірі 131328,88грн. з 01.02.10р., тоді як зазначалось вище, Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки затверджений Постановою КМУ №405 від 09.06.10р., набрав чинності з 17.06.10р., що призвело до заниження податкового зобовязання на 59694,95грн. за січень-червень 2010 року.

Позивач вважає, що будучі включеним до списку субєктів літакобудівної промисловості в попередній редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2660-III (ст.2) мав право розраховувати на включення його до Переліку, затвердження якого в новій редакції Закону віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, так як Державне підприємство Науково-дослідного центру «Вертоліт» повністю відповідає критеріям, встановленим ст. 2 Закону №1814-VI.

Крім того, позивач наполягав на тому, що оскільки Законом №1814-VI зобовязано Кабінет Міністрів України протягом місяця з дня опублікування цього Закону розробити та привести у відповідність із нормами цього Закону свої нормативно-правові акти; та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів у відповідність із нормами цього Закону, то Кабінет Міністрів України мав затвердити зазначений перелік субєктів літакобудування саме протягом місяця з дня опублікування цього Закону. Так як вказаний Закон було опубліковано в Голосі України 11.02.2010, цей обовязок Кабінет Міністрів України повинен був виконати до 12.03.2010. Невиконання Кабінетом Міністрів обовязків, покладених на нього Законом №1814-VI у визначений термін, на думку позивача звільнило останнього від необхідності чекати затвердження субєктів літакобудівної промисловості та надало йому право на застосування пільги по справлянню плати за землю.

З такими доводами позивача суд не погоджується, у зв'язку з наступним.

Згідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991, № 1251-XII, плата за землю є податковим платежем встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Таким чином, законодавець змінивши правила, за якими визначається перелік субєктів літакобудування, що мають право на особливі умови справляння земельного податку, фактично змінив правила отримання податкової пільги з цього виду податку, зазначивши, що умовою отримання права платнику податків користуватися пільгою щодо сплати земельного податку є саме затвердження Кабінетом Міністрів України списку субєктів літакобудування.

За таких обставин, Феодосійською МДПІ АР Крим, на виконання вимог пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було правомірно донараховане податкове зобовязання у сумі 59694,95грн., та згідно вимог п.п. 17.1.4. п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ нараховані штрафні санкції у розмірі 5% від суми заниженого податкового зобовязання (59694,95грн. х 5% = 2984,75грн.), тобто позивачу було визначено податкове зобовязання лише за той період, коли він ще не мав права на зазначену пільгу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01.10.10р. №0007441503/0 було винесено відповідачем правомірно і у межах його повноважень, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним та скасування першої податкової вимоги від 04.11.10р. №1/353, суд також вважає вказані вимоги необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював на час виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №2181-III).

Стаття 1 Закону №2181-III визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно підпункту 1.10 ст. 1 Закону №2181-III податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Підпунктом 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181-III податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податковим боргом відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону№2181-III є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-III перша податкова вимога надсилається - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Згідно приписів п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону №2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, відповідно до якого оскарження рішення про визначення контролюючим органом податкового зобов'язання можливо шляхом подачі скарги протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. При цьому, у разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Крім того, зазначена норма Закону встановлює, що в разі незадоволення первинної скарги, наступна повторна скарга повинна бути подана платником податків до контролюючого органу вищого рівня.

Судом встановлено, що позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 01.10.10р. №0007441503/0 06.10.2010, що підтверджується корінцем поштового повідомлення-відправлення., оскаржив його в порядку п.п.5.2.2 пункту 5.2. ст. 5 Закону №2181-III до Феодосійської МДПІ.

Відповідно до Рішення Феодосійської МДПІ від 29.10.2009 року № 3333/10/25-010 скарга позивача була залишена без розгляду у зв'язку з порушенням строків ії подання, у зв'язку з чим податкове зобов'язання, визначене в даному податковому повідомленні-рішенні вважаються узгодженими.

04.11.2010 року за № 1\353 на адресу позивача Феодосійською МДПІ було направлено першу податкову вимогу про необхідність сплати податкового боргу на суму 962701,99 грн. з земельного податку з юридичних осіб. Відповідно до дослідженої під час судового розгляду картки особового рахунку позивача, сума податкового боргу позивача була визначена з суми податкового зобов'язання, визначеного відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У звязку з викладеним, за умови того, що на час направлення першої податкової вимоги № 1/353 відповідачем податкове зобов'язання відповідно до податкового повідомлення рішення від 01.10.10р. №0007441503/0 було узгодженим в адміністративному порядку, у суду відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкової вимоги від 04.11.10р. №1/353.

В судовому засіданні 24.03.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 29.03.11р.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Котарева Г.М.