Постанова № 15127314, 17.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2011 р. (17:22) Справа №2а-10884/10/6/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Павленко Н.О., за участю представників сторін:

від позивача: Салькова Д.В., від відповідача: Володькін С.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Позивач звернувся у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання незаконними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0001752301/0 від 28.07.2010р. про нарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 103191 грн.; податкового повідомлення-рішення №0001742301/0 від 28.07.2010р. про нарахування податку на додану вартість в сумі 82553 грн.; податкового повідомлення-рішення №0001441701/0 з податку з доходів фізичних осіб на суму 3343, 32 грн.

У ході розгляду справи представник позивача зменшив позов, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001752301/0 від 28.07.2010р. про нарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 103191 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001742301/0 від 28.07.2010р. про нарахування податку на додану вартість в сумі 82553 грн.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, просив врахувати суд, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 14.06.10 по 25.06.10 ДПІ в м. Ялта проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дісопівденбуд» з питань дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період господарської діяльності з 01.10.08 по 31.03.10 та складено Акт про результати виїзної планової перевірки від 19.07.10 за №3001/23-1/31592829 згідно з яким встановлено порушення податкового законодавства, про які викладено у висновках Акту (а.с.25-43).

На підставі зазначеного Акту 28.07.10 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001742301/0 яким визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 82553 грн., з яких 55 035 грн. основного платежу і 27518 грн. штрафних санкцій та №0001752301/0 з податку на прибуток підприємств на суму 103191 грн., з яких 68 794 грн. основного платежу і 34397 грн. штрафних санкцій (а.с.44,45).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати вказані податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до абз.1-3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Так, при проведенні перевірки та визначені податкових зобовязань підприємству ДПІ виходило з того, що згідно з договору доручення №22Д від 22.06.09 ТОВ «Дісопівденбуд» довірило ТОВ «Техносервіс-Груп» здійснити пошук на ринку цінних паперів простих векселів, емітованих ПП «Інженірінг Будсервіс» м. Дніпропетровськ.

За пошук цінних паперів, відповідно до пункту 2.1 договору винагорода повіреному складає 20% від номінальної вартості векселів.

Сторони підписали акт здачі-приймання послуг від 23.06.09, згідно якого ТОВ «Техносервіс-Груп» знайдено векселі емітовані ПП «Інженірінг Будсервіс» на загальну суму 1651048,68 грн. Винагорода за пошук векселів склала 330029,74 грн., в тому числі ПДВ 55034,96 грн.

23.06.09 позивач направив листа ТОВ «Інком Трейдінг» в якому повідомило, що підприємство має кредиторську заборгованість на суму 1167043,57 грн. за придбаний раніше вексель, після чого ТОВ «Інком Трейдінг» запропонувало в рахунок заборгованості прийняти векселі на загальну суму 1651048,68 грн., які станом на 26.06.09 було передано у рахунок погашення заборгованості позивача.

В свою чергу ДПІ зроблено висновок, що у другому кварталі 2009 р. до складу валових витрат ТОВ «Дісопівденбуд» включено витрати на послуги з пошуку на ринку цінних паперів простих векселів, емітованих ПП «Інженірінг Будсервіс» на суму 275175 грн.

Також визначено, що в Реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2009р. під №13 значиться податкова накладна №№230601 від 23.06.09 на суму 330209,74 грн. у т.ч. ПДП 55035 грн. від постачальника-контрагента ТОВ «Техносервіс-Груп».

У звязку з тим, що податковий кредит виник на підставі з господарської операції з ТОВ «Техносервіс-Груп», однак ТОВ «Інком Трейдінг» самостійно запропоновано розрахуватися, а тому потреби додатково залучати підприємства до пошуку цінних паперів не було.

Дані обставини навели ДПІ до висновку про безпідставність (неповязану з господарською діяльністю підприємства) включення до валових витрат та формування податкового кредиту сум з вказаної господарської операції.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності підприємства (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону валові витрати повинні бути підтвердженні відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами обовязковість ведення і зберіганні яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові норми п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг) у звязку з придбанням товарів та послуг з ціллю їх подальшого використання у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Дослідженні під час судового розгляду договір доручення №22Д від 22.06.09 є документально підтвердженими відповідними актами та звітами про виконання, також акт прийому-передачі векселів від 26.06.09 і акт звірки розрахунків між позивачем та ПП «Інженірінг Будсервіс» достовірність яких у суді сумнівів не викликають, що є достатнім підтвердженням доведеності тверджень позивача щодо обґрунтованості включення до валових витрат суми 68794 грн. у другому кварталі 2009р., а також використання придбаних простих векселів у господарській діяльності платником податків.

Пункти 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять посилання відносно включення до затрат понесених витрат за отримані послуги на ринку цінних паперів.

Відповідно до п.5.11 Закону, встановлення додаткових обмежень відносно віднесення затрат у складі валових витрат платника податку, крім тих, що встановленні у даному Законі, забороняється.

Відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Затрати», витрати на збут включають наступні розходи, повязані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, послуг, робіт): - оплата праці та комісійне винагородження продавцям, торговим агентам і робітникам підрозділів, які забезпечують збут; - розходи на рекламу та використання ринку (маркетинг).

Згідно з ч.2,3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій являються первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первісні документи повинні складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та упорядкування оброблених даних на підставі первісних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені у ході розгляду справи: звіт про виконання доручення від 23.06.09 містить посилання про знайдення ТОВ «Техносервіс-Груп» простих векселів емітованих ПП «Інженірінг Будсервіс» на загальну суму 1651048,68 грн., акт здачі приймання виконаних послуг №230601 від 23.06.09 з визначенням оплати суми винагороди повіреного 333209,74 грн., в т.ч. ПДВ 55034,96 грн., податкова накладна ТОВ «Техносервіс-Груп» від 23.06.09 та декларації з податку на прибуток і ПДВ за відповідні періоди з реєстром отриманих податкових накладних, оформлені відповідно до вимог діючого законодавства, та правомірність включення їх до валових витрат і ПДВ підприємством є підтвердженим у суді.

Досліджені докази та встановлені фактичні обставини по справі у сукупності надають певних підстав зробити суду висновок, що доводи ДПІ в м. Ялта викладені в акті перевірки 19.07.10 про заниження податку на прибуток за другий квартал 2009р. у сумі 68794 грн. та заниження ПДВ на суму 55035 грн. ТОВ «Дісопівденбуд» є не підтвердженими та необґрунтованими.

Твердження відповідача про відсутність потреби з боку позивача включати до бухгалтерського обліку та враховувати у господарській діяльності операції з пошуку цінних паперів здійснених ТОВ «Техносервіс-Груп» є хибним та спростовуються дослідженими у суді бухгалтерськими та фінансовими документами підприємства.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування позивачу ДПІ з податку прибутку підприємства в сумі 34397 грн. та з ПДВ в сумі 27518 грн.

Враховуючи те, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобовязань, нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0001742301/0, №0001752301/0 від 28.07.10.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Дісопівденбуд» засновані на законодавстві України, яке діяло на час спірних правовідносин, повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат враховує, що позивачем при звернені до суду сплачено 3,40 грн. судового збору, які підлягають поверненню.

У звязку зі складністю справи судом 17.01.11 проголошені вступна та резолютивна частини постанови, 24.01.11 постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0001742301/0 від 28.07.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0001752301/0 від 28.07.2010 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.