Постанова № 15127306, 18.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 березня 2011 р. (17:08год.) Справа №2а-13805/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.06.10;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи не зявився;

свідок - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1;

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Кримпро визнання протиправним та скасування рішення №0000050003432303 від 07.07.10 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 10.11.10 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 10.11.10 р. закінчено підготовче провадження і залучено в якості другого відповідача Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні 29.11.10 р. надав заяву про відкликання позовних вимог, заявлених до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення №0000050003432303 від 07.07.10р.

Ухвалою суду від 29.11.10 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" в частині позовних вимог, заявлених до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення №0000050003432303 від 07.07.10р. залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.11 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізовану ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АРК.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на думку позивача, ні він, ні його касир не здійснювали ніяких протиправних дій, за які б до нього можна було застосувати штрафні санкції. Стосовно продажу алкогольного напою неповнолітній особі позивач пояснив, що у касира не було сумніву щодо того, що покупець є повнолітньою особою, а відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» від 21.01.10 р. №1824 продавець зобовязаний отримати від покупця документ що підтверджує досягнення покупцем 18-річного віку, у разі появи у продавця сумніву щодо віку покупця. Позивач зазначив, що покупець мав вигляд більше 25 років. Крім того позивач наполягав на тому, що чек не є доказом підтвердження продажу пива саме неповнолітньому.

У судовому засіданні 18.03.11 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18.03.11 р. не забезпечив явку свого представника, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи був сповіщений належним чином та завчасно.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення проти позову, де посилався на те, що перевірка господарської діяльності відповідача була проведена у відповідності до норм чинного законодавства України та в ході перевірки було встановлено порушення ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі, тобто особі, яка не досягла 18-річного віку.

На підставі чого до позивача рішенням №0000050003432303 від 07.07.10 р., відповідно до абз.9 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" винесено розпорядження №963 вих.№3300/32-309 від 12.07.10 р. було застосовано штрафні санкції у сумі 6800 грн.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідків ОСОБА_3, оператора АЗС №91, у присутності якої була проведена перевірка позивача; ОСОБА_2, у присутності якого проводилась перевірка позивача; головних державних податкових ревізорів-інспекторів відділу контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА в АРК ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проводили перевірку господарської діяльності позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Отже, Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень і дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ТОВ "Атан-Крим" 14.10.2002 р. зареєстроване виконкомом Феодосійської міської ради у якості юридичної особи (ідентифікаційний код 32085677), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 147684 (а.с.15).

Таким чином, судом встановлено, що позивач є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Позивач здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами, харчовими продуктами, алкогольними напоями та тютюновими виробами на АЗС №91 за адресою: м. Сімферополь, вул.Г.Васильєва, 27-Б, на підставі торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі серії ТПБ №417443, виданого ДПІ в м.Сімферополі 28.04.10 р., договору оренди автозаправної станції № 91 від 30.12.03 р. (а.с.34-37).

На АЗС №91 за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Васильєва, 27-Б встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Датекс НД-797.01, заводський номер НД 02000184, фіскальний номер 0111005227, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0111005227 від 25.09.06 р., виданим ДПІ в м. Феодосії та довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 30.01.10р., виданою ТОВ «Кримспецсистеми» (а.с.38-39).

Судом встановлено, що 25.06.10 року посадовими особами ДПА в АРК на підставі плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на червень 2010 р., направлення № 1305/32-03 від 04.06.10 р., виданого ДПІ в м. Сімферополі (а.с.59, 70-71), проведено перевірку АЗС, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.Г.Васильєва, 27-Б, в якому здійснює господарську діяльність позивач, в результаті чого було складено акт № 002986 від 08.06.10 року (надалі Акт) (а.с. 54-55).

Перевіркою встановлений факт здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв особі, що не досягла 18 років, а саме продаж пива «Чернігівське світле» 2,5 л. за ціною 3,50 грн., а саме неповнолітній особі ОСОБА_5, 19.11.1993 року народження, що було відображено в акті перевірки № 002986 від 08.06.10 року. Факт продажу вищенаведеної продукції підтверджується фіскальними чеками №3360,3362., які є додатком до акту перевірку (а.с.54,55,58). Крім того додатками до акту перевірки є Х-звіт на 1 арк., пояснення на 2 арк., ксерокопія паспорту на 1 арк.(зворотній бік а.с.55).

В ході перевірки працівниками ДПА в АР Крим було встановлено порушення ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Перевірку проведено в присутності представника позивача оператора АЗС ОСОБА_3, яка з актом перевірки ознайомилась та підписала його з зауваженнями. А саме у п. 4.1. Акту перевірки «Зауваження до акту перевірки» ОСОБА_3 вказала, що нею надана пояснювальна записка за фактом реалізації пива за чеком №3362. Візуально вік особи, що здійснювала купівлю пива складає 25 років. За вказаним в акті фактом продажу пива неповнолітній особі не згодна. Вищенаведене було зазначено і у письмовому поясненні оператора АЗС від 08.06.10 р. (а.с.54,55,61).

Перевіряючими було зроблено запис про проведення перевірки до Журналу реєстрації перевірок ТОВ «Атан-Крим» АЗС №91 за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Васильєва, 27-Б, що підтверджується копією відповідного журналу (а.с.12-13).

Судом встановлено, що за результатами розгляду акту перевірки від 08.06.10 року Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією в АРК було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.07.10року №0000050003432303 на суму 6800 грн. за порушення вимог статті 15-3 Закону України від 19.12.95р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - продаж слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років (а.с.10-11).

Фінансові санкції розраховано та застосовано відповідачем відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції Закону на момент прийняття рішення), яка встановлює, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Позивач не погоджується із застосуванням до нього штрафних санкцій, зазначив, що насправді особа, якій було продано пиво виглядала на 25 років та у оператора не виникло сумніву щодо настання її повноліття, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» від 21.01.10 р. №1824 зобовязує продавця встановити вік особи, тільки при наявності сумнівів щодо настання повноліття покупця.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка ОСОБА_3, оператора АЗС №91, яка пояснила, що 08.06.10 р. вона працювала оператором на АЗС за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Васильєва, 27-Б в приміщенні операторської. Товар для реалізації розміщений на вулиці в холодильнику, де містяться різні напої, у тому числі і пиво. На АЗС приблизно о 11:40 год. підїхав автомобіль джип до холодильників, вийшло троє чоловіків, біля холодильників знаходився помічник оператора ОСОБА_2, до якого звернулись чоловіки та придбали 2 пляшки пива та чай, гроші за продукцію віддали помічнику оператора, який їх передав вже свідку, яка знаходилась в приміщенні операторської та видала здачу та чек, після чого автомобіль відїхав за кут АЗС, з машини вийшли двоє чоловіків, третій залишився в машині. Так двоє чоловіків показали посвідчення та представились працівниками ДПІ, після чого свідок подзвонила директору АЗС, який приїхав впродовж 30 мінут. Після приїзду директора, перевіряючі почали складати акт перевірки, касу перерахували, все зійшлось та перевіряючі повідомили, що пиво було продано неповнолітній особі. Свідок пояснила, що неповнолітньою особою був третій чоловік, який залишився в машині, та який виглядав на 25 років. У перевіряючих вже на початок перевірки були паспортні данні цієї неповнолітньої особи, які були записані на листі.

Свідок ОСОБА_3 також пояснила, що з моменту складання акту перевірки перевіряючі нікуди не відлучались, під час перевірки та по її закінченню у перевіряючих не було ксерокопії паспорта неповнолітньої особи та за копією паспорта перевіряючі не відлучались. Свідок наполягала на тому, що молодий чоловік приїхав разом з перевіряючими на одній машині, вони разом стояли, купуючи пиво та чай, та уїхали вони також разом з АЗС.

Свідок ОСОБА_3 також пояснила, що у неї не виникло сумніву щодо повноліття молодого чоловіка, крім того свідок пояснила, що пиво покупали чоловіки разом, два з яких старше, один молодший, самостійно молодий чоловік нічого не купував. Свідок також пояснила, що нею був видано 2 чека, один на пиво та чай, інший на пиво, чому,свідок не памятає. Після закінчення розрахунку свідком було здійснено повернення грошей з каси за 1 чай та 2 пляшки пива.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка ОСОБА_2, який був присутній при проведенні перевірки та який пояснив, що він 08.06.10 р. працював помічником оператора на АЗС №91 за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Васильєва, 27-Б, в його обовязки входить заправка автомобілів та продаж безалкогольних напоїв, пива та інших товарів. Розрахунки з клієнтами проводяться як через свідка так і через оператора, який знаходиться в окремому закритому приміщенні. Холодильники з пивом знаходяться на вулиці. 08.06.10 р. підїхав автомобіль джип Хюндай не для заправки, зупинився біля холодильників на території АЗС. З машини вийшло троє чоловіків, приблизно двом по 40-45 років, одному років 20 на вигляд, які всі разом підійшли до холодильника, попросили відкрити його та взяли воду та пиво, разом підійшли до оператора, один з них, що старше, розрахувався, після чого вони разом сіли до машини та відїхали метрів 20-30, припаркувались на узбіччі. Двоє чоловіків, які старше, повернулись до АЗС, предявили документи та повідомили про перевірку, а чоловік, що молодший, постійно знаходився в машині. Перевіряючі повідомили, що на АЗС було продано пиво неповнолітній особі, але на думку свідка це не правда, адже особа, яку перевіряючи назвали неповнолітнім не купував пиво, не розраховувався за нього, та ця особа не виглядала на 18 років чи молодше, парень середнього зросту, середньої статури, на вигляд 20 років та більше.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що сумніву стосовно повноліття особи, у нього не виникло, при складанні акту перевірки свідок не був присутній, тому не знає чи був при ньому документ, що посвідчує особу, але він пояснив, що перевіряючі нікуди не відлучались при складанні акту перевірки. На думку свідка, перевіряючі навмисно привезли цього молодого чоловіка, адже він не схожий на неповнолітню особу.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА в АРК ОСОБА_4, який проводив перевірку на АЗС №91 та повідомив, що він разом із колегою підїхав до АЗС та сиділи в машині спостерігали та помітили молодого чоловіка, який купував 2 пляшки пива. Свідок пояснив, що його напарник підійшов до нього та почав розмовляти, в той час свідок підійшов до оператора, щоб купити чай та пиво, повідомив про перевірку, у той же час до нього підійшли його колега з молодим парубком, колега повідомив, що неповнолітній особі було продано 2 пляшки пива на АЗС. Свідок пояснив, що вони візуально здогадались, що особа неповнолітня, адже він виглядав на 16-17 років, документа, що підтверджує особу, у нього не було. Свідок пояснив, що на протязі дня перевіряючі встановили, де мешкає молодий чоловік, який повідомив свою адресу проживання. ОСОБА_3 поїхав за цією адресою, попросив батьків надати паспорт, разом з батьками поїхали знімати ксерокопію паспорту, після чого вони повернулись до АЗС, де їх чекав свідок. Свідок пояснив, що ОСОБА_3 повернувся до закінчення проведення перевірки, та перевірка проводилась у присутності оператора Козачок.

Свідок ОСОБА_4 також пояснив, що чек № 3362 у неповнолітньої особи він забрав, наприкінці перевірки підїхав чоловік, який представився директором АЗС. Свідок також зазначив, що згідно з чеками, яки є додатком до акту перевірки, він придбав пиво та чай раніше, ніж неповнолітній придбав пиво, свідок пояснив, що могло бути і таке і зазначив, що точно не памятає чи взагалі бачив, що неповнолітня особа покупала пиво.

Свідок ОСОБА_4 також повідомив, що товар, який був придбаний перевіряючими був повернутий, а саме чай та пиво, товар, який придбав молодий чоловік повернутий не був.

В ході судового розгляду судом було допитано у якості свідка головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА в АРК ОСОБА_3, який повідомив, що 08.06.10 р. разом із ОСОБА_4 він проводив перевірку АЗС №91. Свідок пояснив, що він з колегою приїхали до АЗС на власному автомобілі. ОСОБА_4 зайшов до магазину на АЗС та придбав чай та 1 пляшку пива, в ході придбання товару встановив, що оператором було здійснено продаж пива неповнолітній особі, в той час свідок стояв на вулиці біля магазину. Коли свідок зайшов до магазину, то він запитав у молодого чоловіка, скільки йому років, молодий чоловік повідомив, що йому 17 років, хоча на вигляд йому було лише 16 років, документа, що посвідчує особу цього неповнолітнього при ньому не було, тому перевіряючі записали з його слів його прізвище, імя, по батькові, та адресу проживання. Після чого свідок почав складати акт перевірки, після його складання він разом із ОСОБА_4 та неповнолітнім поїхали додому неповнолітнього.

Свідок ОСОБА_3 також пояснив, що чек, що підтверджує продаж 2 пляшок пива неповнолітньому, він взяв у продавця, адже неповнолітній не забрав його. Акт перевірки підписували після того, як взяли копію паспорта, ксерокопію паспорта їздили робити разом із молодим чоловіком, який самостійно його виніс з дому.

Свідок ОСОБА_3 також пояснив, що пиво молодий чоловік повернув продавцю після того, як перевіряючими було встановлено факт продажу пива неповнолітній особі та йому повернули гроші. Свідок пояснив, що придбання неповнолітнім пива було здійснено під час перевірки. Потім свідок поправився в поясненнях та зазначив, що за паспортом він разом із неповнолітнім поїхав, а його колега залишився на АЗС, після їх повернення він дописав акт перевірки.

В ході судового розгляду судом до адресного бюро АРК направлено запит відносно місця реєстрації ОСОБА_5. СГІРФО Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК було повідомлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 15.08.2000 р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74).

Перевіряючи правомірність застосування до позивача фінансових санкцій, судом встановлено наступне.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-BP від 19.12.1995 р. (із змінами та доповненнями, далі Закон №481/95-BP):

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування;

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.15-3 Закону №481/95-BP забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років.

У відповідності з ч.2 ст. 17 Закону N 481/95-BP до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону в розмірі 6800 гривень.

Суд зазначає, що відповідач наділений повноваженнями у випадку встановлення факту продажу субєктом господарювання пива особам, які не досягли 18 років, накладати на таких субєктів господарювання штрафні санкції у розмірі 6800 грн.

Суд зазначає, що спірним в даному випадку є питання про визначення, чи було здійснено позивачем продаж пива саме неповнолітній особі, а отже наявність цього факту.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що оператором АЗС ОСОБА_3 було здійснено продаж 2-х пляшок пива «Чернігівське світле» ОСОБА_5, 19.11.93 року народження, на підтвердження чого в акті перевірки є посилання на чек №3362. Вік неповнолітнього встановлений перевіряючими на підставі копії паспорту цього неповнолітнього, копія паспорту вказана як додаток до акту перевірки без зазначення дати, серії та органу, який його видав.

Стосовно випадкового встановлення факту продажу пива неповнолітній особі на АЗС позивача та наявності копії паспорту неповнолітньої особи в ході перевірки АЗС, суд зазначає, що показання перевіряючих, одержані судом в ході судового розгляду, є суперечливими, з їх змісту неможливо встановити істину щодо появи неповнолітньої особи на АЗС, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали суперечливі показання також з приводу встановлення ними самого факту продажу неповнолітній особі пива, встановлення віку цієї неповнолітньої особи, у звязку із чим суд вважає неможливим розцінювати показання перевіряючих у якості належних доказів у даній справі.

Показання же оператора ОСОБА_3 та помічника оператора ОСОБА_2 не суперечать один одному та їх пояснення суд вважає можливим розцінювати у якості доказів у справі.

В ході судового розгляду оператор ОСОБА_3 та помічник оператора ОСОБА_2 пояснили, що до АЗС зайшли троє чоловіків, пиво та чай було придбано чоловіком, який був старшим на вигляд та розплачувався за товар один з чоловіків, що на вигляд був старшим, та як потім зясувалось був перевіряючим.

Представник позивача в ході судового розгляду наполягав на тому, що неповнолітній особі продаж пива не здійснювався, його купив інший старший на вигляд за віком чоловік працівник податкового органу та саме він надав оператору за товар гроші та отримав чек та здачу.

Крім того представник позивача в ході судового розгляду наполягав на тому, що молодий чоловік - неповнолітня особа, якого в акті перевірки було вказано перевіряючими як випадкового покупця, приїхав разом із перевіряючими, виглядав старше 20 років, під час складання акту перевірки знаходився всередині автомобіля, на якому приїхали перевіряючи, та уїхав також разом із перевіряючими, та безпосередньо неповнолітній особі не було продано пива. Оператор АЗС ОСОБА_3, що здійснювала розрахунок за товар та помічник оператора ОСОБА_2, який саме видав придбаний перевіряючими товар, також наполягали на тому, що двоє чоловіків виглядали на років 40-45, а третій на 20-25 років та посилались на те, що розраховувався з оператором саме чоловік, що був старшим на вигляд.

Суд враховує, що оператор АЗС, у присутності якої було проведено перевірку, вказала в акті перевірки у п.4.1. «Зауваження до акту перевірки», що молодий чоловік виглядав на років 20, та у оператора не виникло сумніву щодо його віку, тим більше, що він взагалі не розраховувався за продаж пива.

Суд зазначає, що абз. 1 ч.1 ст. 15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” забороняє продаж пива (крім безалкогольного) особам, які не досягли 18 років, а ч.2 ст. 17 Закону N 481/95-BP передбачає штрафні санкції до суб'єктів підприємницької діяльності у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону в розмірі 6800 гривень, а саме у разі продажу пива (крім безалкогольного) особам, які не досягли 18 років.

Отже Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачає штрафні санкції саме за продаж пива неповнолітній особі, продаж у даному випадку - це отримання неповнолітньою особою зазначеного товару, надання неповнолітньою особою грошей за товар, проведення розрахунку оператором АЗС, видача здачи та чеку неповнолітній особі.

Суд зазначає, що акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення виїзної перевірки з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання. Акт перевірки повинен відображати та містити всі фактичні обставини правопорушення та докази його здійснення.

Але наявний в матеріалах справи акт перевірки не містить доказів здійснення оператором АЗС ОСОБА_3 продажу пива саме неповнолітній особі ОСОБА_5 При цьому судом встановлено, що оператор АЗС ОСОБА_3 не могла здійснювати надання товару безпосередньо особі, яка його придбала, адже знаходилась всередині приміщення операторської АЗС, в той час як товар знаходився в холодильнику на території АЗС, тому видачу товару та безпосередньо встановлення факту того, чи є особа, що придбає товар, повнолітньою, покладено на помічника оператора АЗС, щодо присутності якого в акті перевірки нічого не зазначено, однак судом встановлений факт передачі товару перевіряючим, поряд з якими знаходився і неповнолітній ОСОБА_5, саме у присутності помічника оператора ОСОБА_2

Тому суд вважає, що встановлення факту продажу пива саме неповнолітньому ОСОБА_5, проведення розрахунку саме з неповнолітнім ОСОБА_5 не доведений відповідачем в ході судового розгляду справи.

Крім того щодо наявності в ході перевірки копії паспорту неповнолітньої особи ОСОБА_5, який випадково опинився на АЗС, перевіряючими в ході судового розгляду надані суперечливі показання, оскільки свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали різні показання з цього приводу, що на думку суду свідчить про їх неправдивість, тим більше з огляду на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які показали, що перевіряючи нікуди не відлучались під час перевірки, а отже наявна копія паспорту неповнолітнього ОСОБА_5, який як зазначено в акті перевірки випадково опинився на АЗС, була заздалегідь підготовлена та наявна у перевіряючи ще до початку проведення перевірки. Про такий факт свідчать й прийняті до уваги судом показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що неповнолітній ОСОБА_5 приїхав на перевірку разом із перевіряючими, знаходився під час складання акту перевірки в автомобілі, на якому приїхали перевіряючі, та уїхав разом із ними.

Суд зазначає, що Закон №481/95-ВР повязує факт настання відповідальності субєкта господарювання саме за продаж пива неповнолітній особі, відносно якої немає сумніву в тому, що ця особа є неповнолітньою.

Оскільки під час судового розгляду справи між сторонами виник спір відносно того, чи були сумніви щодо віку неповнолітнього, а саме сумнівів щодо повноліття ОСОБА_5 не виникло у осіб, які здійснили продаж пива у присутності такої особи, тоді як представники податкового органу, що проводили перевірку, зазначили про безсумнівність факту неповноліття ОСОБА_5, суд, не приймаючи до уваги суперечливі показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та взявши до уваги тотожні показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які спростовували суперечливі показання свідків представників податкового органу, вважає, що ані матеріалами справи ані під час судового розгляду справи не є встановленим факт продажу під час перевірки позивача пива неповнолітній особі, крім того на думку суду дії працівників податкового органу носять провокаційний характер щодо неможливості встановити наявність сумніву щодо віку неповнолітнього ОСОБА_5, який не був випадковою особою, присутньою під час перевірки.

Вищенаведені обставини справи дають суду підстави стверджувати про відсутність у справі доказів порушення позивачем вимог ст.15-3 Закону №481/95-ВР, що унеможливлює вжиття до позивача заходів юридичної відповідальності.

Суд також зазначає, що чек №3362, який є додатком до акту перевірки, не є належним доказом продажу пива саме ОСОБА_5, адже з його змісту не вбачається, що зазначена в ньому продукція була продана саме ОСОБА_5, чек підтверджує тільки факт продажу оператором АЗС продукції, зазначеної в ньому, але не містять відомостей про особу, якій цій чек був виданий.

Акт перевірки не містить також даних про те, яким чином вищенаведений чек був одержаний працівниками податкового органу, в той час як перевіряючі з цього приводу надали суперечливі показання, тим більше, що допитані свідки - оператор АЗС ОСОБА_3 та помічник оператора АЗС ОСОБА_2 пояснили, що саме перевіряючими було придбано продукцію, зазначену у чеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду суд встановив, що акт перевірки не відображає факт порушення позивачем вимог законодавства, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, та беручи до уваги суперечливі пояснення перевіряючих, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій на підставі рішення відповідача від 07.07.2010 р. № 0000050003432303 у розмірі 6800 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови були проголошені у судовому засіданні 18.03.11 р. Постанова у повному обсязі складена 23.03.11р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 0000050003432303 від 07.07.10 року про застосування фінансових санкцій до ТОВ «Атан-Крим» у розмірі 6800,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Атан-Крим» судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.