Постанова № 15127268, 17.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2011 р. Справа №2а-12772/10/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №41 від 20.01.2011р.), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.12.2010р.),

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №2069/10/10-0 від 16.02.2011р.),

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Державного підприємства «Керченський морський торгівельний порт»

до Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Керченський морський торгівельний порт» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000375203 від 27.11.2009р. на суму 205913,70грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в акті перевірки, на підставі якого винесене спірне рішення, помилково зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки всі готівкові кошти, які надходили до позивача обліковувалися в касі підприємства із відповідним оформленням прибуткових касових ордерів. Позивач вважає, що він на підставі п.1 ст.9 вищезазначеного Закону має право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при розрахунку із покупцями, оскільки розрахункові операції оформлюються в касі підприємства. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст.250 Господарського кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою ідентифікаційний код №01125554.

З 30.08.2009р. до 10.11.2009р. посадовими особами ДПІ в м. Керч була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Керченський морський торгівельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. до 30.06.2009р.

За результатами перевірки складено акт №1813/23-1/01125554 від 17.11.2009р., в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення через РРО розрахункових операцій у готівковій формі при продажу товарів у сфері громадського харчування на суму 41182,74 грн., та не роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки №1813/23-1/01125554 від 17.11.2009р. та згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ДПІ в м. Керч АР Крим винесене рішення №0003752303 від 27.11.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДП «Керченський морський торговельний порт» у розмірі 205913,70грн.

Зазначене рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку, шляхом звернення зі скаргою №б/5661 від 07.12.2009р. до Державної податкової адміністрації АР Крим.

Рішенням про результати розгляду справи №3333/10/25-023 ДПА в АР Крим залишила скаргу без задоволення, рішення №0003752303 від 27.11.2009р. без змін.

26.01.2010р. позивачем подано повторну скаргу на рішення №0003752303 від 27.11.2009р. до ДПА України.

Рішенням ДПА України №1508/6/25-0415 від 17.02.2010р. скарга залишена без задоволення, рішення №0003752303 від 27.11.2009р. без змін.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, та повинен встановити чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 06.07.1995р., який відповідно до Преамбули, визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг(далі Закон №265).

Згідно ст.1 Закону №265 (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ст. 2 Закону №265 у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

- місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи висновок про порушення позивачем п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ґрунтується на тому, що в касу позивача у періоді, що перевірявся надійшли готівкові кошти в сумі 41182,74грн., у вигляді плати за поминальні обіди та торжества, при цьому розрахункові операції не були проведені через реєстратор розрахункових операцій.

При цьому актом перевірки встановлено, що при перевірці книг обліку розрахункових операцій, контрольних стрічок, фіскальних звітних чеків РРО Міні600.05МЕ, касових книг підприємства, прибуткових ордерів та замовлень-рахунків на поминальні обіди та торжества встановлено, що відхилення між даними фіскальних звітів РРО та даними бухгалтерського рахунку 301.1 «Каса у національній валюті» є наслідком надходження безпосередньо до каси підприємства без проведення через РРО готівки за реалізацію продукції в сфері громадського харчування, зокрема замовлень на поминальні обіди та торжества у їдальні «Докер».

Загальна сума готівкових грошових коштів, які не проведені позивачем через РРО складає 41182,74грн., відповідно до висновків акту перевірки за період з липня 2008р. до червня 2009р. складає 41182,74грн.

Зазначені в акті перевірки обставини також підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів, замовлень-рахунків та копіями фіскальних чеків.

Із зазначених документів вбачається, що позивач отримував до каси підприємства готівкові грошові кошти за проведення поминальних обідів та торжеств у їдальні «Докер», при цьому в момент отримання готівки операція через РРО не проводилася та розрахунковий документ не видавався. Загальна сума коштів, які отримані позивачем без проведення через РРО складає 41182,74грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону №265.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що вся отримана ним готівка була проведене через реєстратор розрахункових операцій, оскільки як вбачається із фіскальних чеків, копії яких додані до матеріалів справи, зазначена готівка була проведена чеком не в момент отримання готівки, а наступного дня(або через декілька днів).

Відповідно до п.4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО, затверджених Наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р., зареєстрований Міністерство юстиції України 05.02.2001р. за №107/5298 реєстрація продажу товарів (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції.

Як зазначалося вище, розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, відтак розрахункова операція в розумінні Закону №265 позивачем при отриманні готівки за проведення поминальних обідів та торжеств у їдальні «Докер» через РРО не проводилася, розрахунковий документ покупцю не видавався.

У додаткових поясненнях на адміністративний позов позивач зауважує на те, що відповідач не повинен був застосовувати штрафні санкції, у зв’язку із тим, що відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункові операції не потребують застосування РРО, якщо проведення розрахунків здійснюється у касах підприємств (крім підприємств торгівлі та громадського харчування), установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів. На думку позивача, на нього поширюються вимоги зазначеної вище норми.

Суд не погоджується із такими висновками позивача у зв’язку із наступним.

Дійсно згідно ч.1 ст. 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Таким чином нормами цієї статті встановлено, що вона не розповсюджується на підприємства торгівлі та громадського харчування.

Постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15.06.2006р. затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення відповідно до п. 2. яких встановлено, що у Порядку та правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" і ДСТУ 4281-2004 "Заклади ресторанного господарства. Класифікація".

Визначення торговельної діяльності наведене в національному стандарті України ГСТУ 4303:2004 «Торгівля роздрібна і оптова. Терміни і визначення понять». Так згідно зазначеного ГСТУ торгівельна діяльність – це ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик для отримання прибутку діяльність юридичних або фізичних осіб по купівлі і продажу товарів кінцевим споживачам.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем отримано Дозвіл №161 від 25.10.2006р. на розміщення та здійснення торговельної діяльності об’єкта «їдальня «Докер», дійсного до 25.10.2010р. (а.с.280). Спеціалізація їдальні «Докер», згідно дозволу №161 – громадське харчування. Площа ресторану їдальні «Докер» складає 420 кв.м., кількість посадочних місць 220, режим роботи з 8-00 до 17-00. Таким чином в період, що перевірявся позивачем здійснювалась систематична діяльність з реалізації продукції сфери громадського харчування кінцевому споживачу з націнкою, тобто діяльність їдальні «Докер» підпадає під умови визначення торговельної діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що п.1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не розповсюджуються на діяльність відповідача в частині надання послуг громадського харчування їдальнею «Докер», а відтак позивач повинен був при здійсненні розрахунків використовувати реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Оскаржуваним рішенням відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 205913,70грн.( 41182,74грн.х5).

Суд не погоджується із рішенням відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму готівкових коштів у розмірі 11420,80грн. у зв’язку із наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, суми коштів, що фактично були оплачені готівкою в касу позивача за проведення поминальних днів та торжеств, на які відповідачем було нараховані штрафні санкції надходили до каси підприємства в період з 21.07.2008р. до 25.06.2009р.

За своєю суттю застосовані відповідачем до позивача санкції є адміністративно-господарськими.

Відповідно до ст. 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесене відповідачем 27.11.2009р. Сума готівкових грошових коштів у розмірі 11432,80грн., внесена до каси підприємства за період з 21.07.2008р. до 23.10.2008р.(а.с.13). Таким чином, річний строк з моменту вчинення позивачем порушення до моменту застосування адміністративно-господарських санкцій в частині зазначеної суми сплив. За таких обставин, адміністративно-господарські санкції у сумі 57164(11432,80грн.х5) застосовані відповідачем до позивача з пропущенням річного строку, що є порушенням вимог ст.250 ГК України.

В позовній заяві позивач просить визнати нечинним рішення відповідача про застосування штрафних(фінансових) санкцій, тоді як визнання нечинним рішення є способом захисту права у разі оскарження нормативно-правового акту. Оскільки оскаржуване позивачем рішення є правовим актом індивідуальної дії воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно ст.11 КАС України, суд має право вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таки обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №000375203 від 27.11.2009р. в частині застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 57164грн.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 17.02.2011року. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 22.02.2011р.

Керуючись статтями 11, 122, 158-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м.Керч від 27.11.2009р. №0003752303 в частині застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 57164грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Москаленко С.А.