Постанова № 15127267, 25.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2011 р. Справа №2а-8790/10/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін: від позивача – ОСОБА_1, довіреність від 07.07.2010р., ОСОБА_2 довіреність від 02.09.2010р.),

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою державного підприємства «Таврида»

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономної Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Таврида» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономної Республіці Крим про визнання протиправним та скасування рішення №010608/01101-32 від 18.06.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1112931,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в результаті перевірки помилково зроблено висновок про порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки позивач не здійснював реалізацію алкогольних напоїв кінцевому споживачу зі складу та у касі підприємства без наявності відповідної ліцензії. Алкогольна продукція була реалізована із дегустаційного бару, розташованого у будівлі їдальні в с. Кипарисне м. Алушта, де у періоді, що перевірявся була ліцензія АГ №065946, строком дії з 06.06.2009р. до 06.06.2010р. Крім того, позивач зазначає, що має ліцензію на виробництво алкогольної продукції, а відтак не повинен мати ще окремо ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольної продукції, яка ним вироблена.

Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином – під розписку. Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2011р. проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Зазначив, що актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме реалізація алкогольної продукції зі складу підприємства, якій знаходиться за адресою: м. Алушта, с. Кипарисне, вул. Виноградна, 6 та у касі підприємства, яка знаходиться за адресою м. Алушта, с. Кипарисне, без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі. Загальна сума реалізованої алкогольної продукції, без відповідної ліцензії складає 556465,90грн. Згідно абз.5 ч.2 ст.17 зазначеного Закону за роздрібну торгівлю алкогольними виробами без наявності відповідної ліцензії до суб’єктів господарювання застосовується фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700грн. Рішенням відповідача №010608/01101-32 від 18.06.2010р. до позивача застосовані штрафні(фінансові) санкцій у розмірі 200 відсотків вартості товару, а саме у сумі 1112931,80грн. За таких обставин, рішення відповідача є законним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою (ІН 00412754), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.9).

З 04.07.1995р. ДП «Таврида» знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у м. Алушта АР Крим як платник податків, що підтверджується довідкою (а.с.68).

Наказом відповідача №192/32-01 від 03.06.2010р. встановлено здійснити перевірку роботи позивача з питань щодо цільового використання спирту, умов, що гарантують випуск продукції згідно вимогам нормативної і технологічної документації ДП «Таврида». Строк проведення перевірки з 03.06.2010р. до 09.06.2010р. Згідно зазначеного наказу перевірка є позаплановою виїзною(а.с.10, т.3).

На підставі направлення №190/32-01 від 03.06.2010р. посадовими особами відповідача з 03.06.2010р. до 08.06.2010р. проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Таврида» з питань цільового використання спирту та умов, що гарантують випуск продукції згідно з вимогами нормативної і технологічної документації за період з 01.12.2009р. до 01.06.2010р.(а.с.9, т.3).

За результатами перевірки складено акт №2628/172/32-01/00412754 від 09.06.2010р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995р., а саме здійснення діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реалізація кінцевому споживачу) без наявності ліцензії на суму 556465,90грн.(а.с.93-104, т.1).

Як вбачається із акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем вимог ст.15 вищезазначеного Закону є бухгалтерська довідка позивача від 08.06.2010р. за №01-7/493(а.с.8, т.3).

На підставі акту перевірки №2628/172/32-01/00412754 від 09.06.2010р. та відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відповідачем прийняте рішення від 18.06.2010р. за №010608/01101-32 про застосування фінансових санкцій у сумі 1112931,80грн.(556465,90х2)(а.с.23, т.1).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, та повинен встановити чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законодавчим актом, якій регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» N 481/95-ВР від 19.12.1995р. (далі Закон №481(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м., обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Частиною 10 ст.15 Закону №481 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Із наведеної норми випливає обов’язок здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями тільки при наявності відповідної ліцензії, в тому числі виробниками зазначеної продукції. Законом не встановлено будь яких виключень із цього правила, в тому числі і для виробників, а відтак посилання позивача на ту обставину, що він має право здійснювати роздрібний продаж алкогольної продукції тільки за наявності ліцензії на її виробництво є помилковим.

Однак, дослідивши матеріали справи та допитав свідків, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано тобто без урахування всіх обставин справи у зв’язку із наступним.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за період з 01.12.2009р. до 01.06.2010р. реалізовано зі складу винзаводу за готівку кінцевому споживачу готової продукції (вино в асортименті місткістю 0,75л.) в кількості 17078пляшок на суму 298912грн. Також у періоді охопленому перевіркою, реалізовано із вино сховища винзаводу за готівку кінцевому споживачу виноматеріалів в кількості 1978,2дал на суму 257553,90грн.

Як вбачається із акту перевірки зазначені висновки перевіряючи зробили на підставі звітів про рух готової продукції та бухгалтерської довідки від 08.06.2010р. №01-7/493.

Зазначена бухгалтерська довідка та звіти про рух готової продукції долучені до матеріалів справи (а.с.105-108, 219-220, т.1; 1, 28,29, 105,106, 171,172, т.2; 8, т.3).

Як вбачається із звітів про рух готової продукції вони містять дату та номер накладної на передачу товару, кількість, вартість товару, номер та дату прибуткового косового ордеру.

До матеріалів справи залучені копії накладних на отримання алкогольної продукції, яка відпускалася зі складу винзаводу та із виносховища.

Відповідно до накладних на передачу алкогольної продукції остання передавалася зі складу винзаводу через економіста позивача ОСОБА_3 до бару в с. Кипарисне та приймалася завідуючим баром ОСОБА_4

Відповідно до довідок позивача від 24.11.2011р. ОСОБА_3 працює на посаді бухгалтера-економіста, а ОСОБА_4 на посаді завідувача дегустаційного бару (а.с.3,4, Т.3).

Крім того, у судовому засіданні допитані в якості свідків працівники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які пояснили, що вся виноробна продукція, яка відпускалася працівникам та пенсіонерам із числа колишніх працівників підприємства, відпускалася у дегустаційному барі у с. Кипарисне в м. Алушта. При цьому, на складі підприємства відсутня технічна можливість здійснити відпуск виноробної продукції кінцевому споживачу.

Згідно письмових пояснень позивача, що також підтверджено показаннями свідків, вся виноробна продукція, виготовлена ДП «Таврида» з власного сир’я фактично реалізується кінцевому споживачу у роздріб у шести точках реалізації, з оплатою через реєстратори розрахункових операцій. В одній з таких точок реалізації, а саме в дегустаційному барі по адресу с. Кипарисне здійснюється відпуск вина на розлив та у пляшках робітникам підприємства та пенсіонерам, відповідно до сплачених ними в касі підприємства заявок. Відпуск вина у дегустаційному барі здійснюється у зв’язку із неможливістю відпуску його безпосередньо на винзаводі, а саме через те, що на винзаводі немає мерної тари для відпуску вина в роздріб. З заводу вино поставляється спецтранспортом у ємкостях по 300літрів.

До матеріалів справи залучено наказ ДП «Таврида» від 10.04.2008р. за №131 «Про реалізацію вина робітникам підприємства та пенсіонерам зі скидками та о преміюванні» відповідно до якого встановлено організувати облік реалізації вина на розлив та у пляшках власного виробництва за пільговими цінами зі скидками робітникам підприємства та пенсіонерам. На бухгалтера – економіста ОСОБА_3, зазначеним наказом покладено обов’язок прийняття заказів та грошових коштів за вино, ведення обліку за отриманням виручки та реалізації вина. Згідно п.3 зазначеного наказу, завідуючого дегустаційним баром ОСОБА_4 зобов’язано забезпечити відпуск вина робітникам підприємства та пенсіонерам згідно сплачених заказів по заявці бухгалтера-економіста ОСОБА_3

Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями працівникам та пенсіонерам підприємства у дегустаційному барі за адресою: м. Алушта, с. Кипарисне.

Згідно ліцензії серія АГ №065946, виданої відповідачем позивачу 04.06.2009р. останній має право проводити діяльність з роздрібної торгівлі алкогольними напоями. При цьому, строк дії ліцензії з 06.06.2009р. до 06.06.2010р., адреса місця торгівлі АР Крим, м. Алушта, с. Кипарисне, будівля їдальні дегустаційний бар (а.с.82, т.1).

Як зазначалося вище, ст.1 Закону №481 встановлено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м., обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до п.2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України N 854 від 30.07.1996р. роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Пунктом 4 Правил встановлено, що суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами. Суб'єкт господарської діяльності повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торгівельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.

Згідно п.20 Правил перед продажем алкогольних напоїв продавцем обов'язково перевіряється їх якість за зовнішнім виглядом (прозорість, колір, інші ознаки, які піддаються перевірці без відкупорювання одиниці паковання).

Пунктом 26 Правил передбачено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, в місці торгівлі проводяться не лише розрахункові операції за отриману алкогольну продукцію, а й відбувається фактична її передача покупцеві. У разі, якщо у місті проведення розрахунків не відбувається передача алкогольної продукції, воно не відповідає визначеному в Законі поняттю місця торгівлі.

Місце торгівлі, а саме дегустаційний бар в с. Кипарисне, м. Алушта, в якому позивач здійснював реалізацію попередньо оплаченої працівниками та пенсіонерами підприємства алкогольної продукції власного виробництва, відповідає всім вищезазначеним вимогам Закону, внаслідок чого Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономної Республіці Крим позивачу і була видана відповідна ліцензія серія АГ №065946 від 04.06.2009р.

Склад винзаводу та каса позивача, які розташовані за адресою м. Алушта, вул..Виноградна, 6 та м. Алушта, с. Кипарисне відповідно, не є місцем торгівлі, в розумінні ст.1 Закону №481 оскільки не відповідають вимогам зазначеної норми. Зокрема, реалізація товару відбулася саме в момент отримання алкогольної продукції в дегустаційному барі в с. Кипарисне, м. Алушта, а не в момент його оплати в касі підприємства.

Таких висновків суд дійшов у зв’язку із наступним.

Закон №481 не визначає поняття реалізації товарів. В свою чергу роздрібна продаж товарів здійснюється на підставі договору роздрібної купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власне реалізація алкогольної продукції позивачем відбулася в момент переходу права власності на зазначену продукцію покупцям, тобто в момент її передачі. Оскільки передача алкогольної продукції покупцям відбулася в місці торгівлі за адресою дегустаційний бар с. Кипарисне, м. Алушта, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що каса підприємства та склад винзаводу є місцем торгівлі.

Зазначена позиція підтверджується і наступним.

Пунктом 22 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15.06.2006р. встановлено, що розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий, документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

Аналогічна норма міститься в п.26 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №854 від 30.07.1996р.

Із наведеного випливає, що розрахунковий документ повинен видаватися разом із товаром, що в свою чергу підтверджує перехід права власності на придбаний товар.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Позивач здійснював продаж алкогольної продукції без застосування реєстратора розрахункових операцій, що, на думку суду, є порушенням п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за яке встановлена ст.17 зазначеного Закону. При цьому у даному випадку позивач був зобов’язаний проводити розрахункові операції саме в місці реалізації товару тобто в місці торгівлі, а не в касі підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст.15 Закону №481, внаслідок чого рішення відповідача від 18.06.2010р. за №010608/01101-32 не відповідає вимогам вищезазначеного Закону та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0006102303 від 21.09.2009р, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25.02.2011р. У повному обсязі постанову складено 02.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономної Республіці Крим від 18.06.2010р. за №010608/01101-32.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Таврида» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,4грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Москаленко С.А.