Постанова № 15127253, 07.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 р. о 16:38 Справа №2а-13525/09/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Тарасенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000210101701/0 від 06.09.2006 року.

Уточнивши позовні вимоги (а.с. 67, т. 1) позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №000210101701/0 від 06.09.2006 року як незаконне.

Постановою Господарського суду АР Крим від 09.11.06 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 19.03.07р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишено без задоволення, постанову Господарського суду АР Крим залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.09 р. касаційну скаргу задоволено частково, постанову Господарського суду АР Крим від 09.11.06 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 19.03.07 року скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим справу прийнято до провадження судді Циганової Г.Ю.

Ухвалами суду від 01.06.2010 року призначена у справі судово-економічна експертиза, зупинено провадження у справі.

21.02.2011 року на адресу суду надійшли матеріали адміністративної справи разом із експертним висновком; ухвалою суду від 21.02.2011 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків за актом перевірки, якою встановлено порушення позивачем приписів пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) у звязку із відсутністю договорів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача із ПП «Лікк» і ПП «Кастінг». Крім того, представник відповідача зазначав, що слідчім відділом податкової міліції ДПА в АР Крим встановлено, що посадові особи ПП «Лікк» і ПП «Кастінг» здійснювали господарську діяльність з оформленням первинних документів із застосуванням підробленої печатки, а так само виготовляли підроблені касові чеки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є фізичною особою підприємцем, зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.03.2005 року, ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб НОМЕР_1 (а.с. 183, т. 1), на час виникнення спірних відносин був зареєстрованим у якості платника податку на додану вартість, свідоцтво від 24.12.2003 року №00958839, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 327896001297 (а.с. 119, т. 1).

Посадовою особою відповідача проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 23.03.2005 року по 31.03.2006 року, за наслідками якої складено акт від 29.08.2006 року №466/17-1/2242006232 (а.с. 7-16, т. 1), згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168).

На підставі даного акту та відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 06.09.2006 року №0002101701/0 (а.с. 17, т. 1) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33012,87 грн., в тому числі за основним платежем 22008,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11004,50 грн.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (тут і далі за текстом в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону №168, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування повязані із тим, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, сплачені в ціні товарів, придбаних у приватного підприємства «Кастінг» (ідентифікаційний код 31817019) та приватного підприємства «ЛИКК» (ідентифікаційний код 32789606) на загальну суму 22008,37 грн. Разом із тим, як вказано в акті перевірки (а.с. 13, 14, т. 1), слідчим відділом податкової міліції ДПА в АР Крим в рамках досудового слідства по кримінальній справі встановлено, що посадові особи ПП «Кастінг» і ПП «ЛИКК» формували валові витрати вказаних підприємств шляхом оформлення первинних документів від субєктів господарювання з використанням підроблених печаток цих підприємств і підроблених касових чеків, таким чином вказані контрагенти цих підприємств насправді не реалізовували товар підприємствам «Кастінг» і «ЛИКК», тож останні не могли продати його позивачу. При цьому в акті перевірки зазначено, що ПП «Кастінг» і ПП «ЛИКК» незаконно формували валові витрати та податковий кредит, ухилялись від сплати податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість.

Суди, що розглядали справу, встановили, що за господарськими операціями із приватним підприємством «Кастінг» та приватним підприємством «ЛИКК», проведеними позивачем, на підставі яких останнім сформовано податковий кредит у розмірі 22008,37 грн., контрагентами видані податкові накладні, які за формою відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168. Вказані висновки не оспорюються сторонами під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту у періодах жовтень-грудень 2005 року, були віднесені суми ПДВ за податковими накладними, виданими ПП «ЛИКК» та ПП «Кастінг». За даними акту перевірки, завищення суми податкового кредиту позивачем відноситься до таких податкових періодів:

жовтень 2005 року (податкова накладна №180/05, видана ПП «Кастінг», на суму ПДВ 5058,00 грн., податкова накладна №85/05, видана ПП «ЛИКК» на суму ПДВ 2535,70 грн.);

листопад 2005 року (податкові накладні №№ 190/05 та 205/05, видані ПП «Кастінг» на суми ПДВ 2964,00 грн. та 2126,00 грн.);

грудень 2005 року (податкові накладні №№211/05 та 229/05, видані ПП «Кастінг» на суми ПДВ 4594,00 грн. та 2914,00 грн., податкова накладна №120/05, видана ПП «ЛИКК» на суму ПДВ 1816,67 грн.).

Суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги доводів представника відповідача, який повязує право платника податку додану вартість на податковий кредит із фактом сплати цього податку контрагентом до бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 року зазначено, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Обставини щодо здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту входить до предмету доказування в судовому процесі.

Відповідно до приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначальною умовою для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом здійснено перевірку доводів сторін щодо проведення господарських операцій з поставки товару, за якими виписані вказані податкові накладні, обставин щодо використання у власній господарській діяльності позивача товарів, які придбані у приватного підприємства «Кастінг» та приватного підприємства «ЛИКК»; сплати позивачем вартості цих товарів (із податком на додану вартість) контрагентам; транспортування таких товарів.

Із цією метою у позивача та слідчого відділу УПМ ДПА в АР Крим витребувані первинні документи, що стосуються вказаних господарських операцій, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 157-180, т. 1; а.с. 232-263, т. 1), призначено проведення у справі судової економічної експертизи.

Згідно із висновками проведеної у справі експертизи, первинними документами обліку позивача підтверджується факт використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних з жовтня по грудень 2005 року у ПП «Кастінг» і ПП «ЛИКК» на суму 132050,00 грн. у тому числі ПДВ 22008,37 грн. та сплата позивачем вартості (із ПДВ) вказаних товарів (суми ПДВ у ціні яких виключені зі складу податкового кредиту позивача за результатами перевірки).

Вказані висновки підтверджуються матеріалами справи, відповідачем по суті не оскаржуються, підстав ставити їх під сумнів судом не встановлено.

В той же час, факт використання у власній господарській діяльності та сплати вартості таких товарів на суму 10419,32 грн., у тому числі ПДВ 1736,55 грн. підтвердити або спростувати судовий експерт не зміг, у звязку із відсутністю відповідних документів.

Документів на підтвердження фактів використання у власній господарській діяльності та сплати вартості товарів на суму 10419,32 грн., у тому числі ПДВ 1736,55 грн., позивачем під час судового розгляду не надано, тобто висновків податкового органу про безтоварність операцій, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на суму 1736,55 грн. у встановленому порядку не спростовано.

Зазначене, відповідно до положень ст. 71 КАС України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», обумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову у відповідній частині вимог.

В решті частині визначеної суми податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем (20271,82 грн.) спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Штрафні (фінансові) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно із яким у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (за наслідками документальної перевірки), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Надаючи оцінку правомірності застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафних (фінансових) санкцій, з урахуванням висновків про протиправність визначення суми податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 20271,82 грн., судом встановлено безпідставність застосування санкцій на суму 10136,22 грн. (50% від 20271,82 грн. + 0,31 грн., що є арифметичною помилкою ДПІ в м. Сімферополі).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №000210101701/0 від 06.09.2006 року слід визнати протиправним і скасувати в частині визначення суми податкового зобовязання всього у розмірі 30408,04 грн., у тому числі: за основним платежем 20271,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10136,22 грн.

В задоволенні решти позову суд відмовляє за недоведеністю доводів, покладених в основу позовних вимог.

Оскільки позивачем помилково заявлено вимогу про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, замість вимог про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

В судовому засіданні 07.04.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.04.2011 року.

Керуючись ст. ст. 11, 158-163, 167, 227 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 06.09.2006 року №0002101701/0 в частині визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб НОМЕР_1) суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 30408,04 грн., у тому числі: за основним платежем 20271,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10136,22 грн.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.