Постанова № 15127242, 06.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2011 р. о 13:04 Справа №2а-14737/10/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін:

від позивача - Бітченко Ю.Б.;

від відповідача - Крилова Л.М., Протич Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Піонер" Міністерства охорони здоров'я України

до Контрольно-ревізійного відділу в м. Ялта

про визнання протиправними дій, відміну пункту вимог та зобов'язання вчинити певні дії

Суть спору: Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Піонер" звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Ялта про визнання протиправними дій по внесенню до акту ревізії інформації, наведеної в абз. 3 сторінки 51 акту, а саме: "згідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого КМУ від 22.01.1996 року №116 (із змінами та доповненнями) розмір збитків від вказаної суми складає 14043,38 грн.; визнання необґрунтованою і скасування наведеної в акті оцінки інформації, викладеної в акті в абз. 4 стор. 49 - абз. 4 стор. 51, як матеріальний збиток; визнання протиправними дій по невизнанню Контрольно-ревізійного управління в м. Сімферополі Сімферопольському районі заперечень позивача на акт ревізії №24-21/34 від 11.08.2010 року, а саме пунктів 1 (абзац 1-13) висновку на заперечення до акту ревізії невизнанню Контрольно-ревізійного управління у м. Сімферополі Сімферопольському районі фінансово-господарської діяльності санаторію за період з 01.01.2008 року по 31.05.2010 року від 03.09.2010 року №б/н; визнання протиправним і скасування пункту 7 вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Сімферополі №24-14/1107 від 10.09.2010 року, а саме: стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні продуктів харчування суму збитків 14043,38 грн., в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП, постановою КМУ від 22.01.1996 року №116, з яких в порядку визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 7021,69 грн.; зобов'язання відповідача направити відповідну інформацію в Санаторій для надання в МОЗ України, Прокуратуру.

Ухвалою суду від 17.11.2010 року позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви до 15.12.2010 року.

У встановлений судом строк позивач на усунення недоліків, виклав позовні вимоги в такій редакції: 3) визнати протиправними дії по внесенню до акту ревізії інформації, наведеної в абз. 2 сторінки 50 акту, а саме: "внаслідок допущеного порушення санаторію "Піонер" завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 7021,69 грн."; 4) визнати недійсним абз. 2 сторінки 50 акту, а саме: "внаслідок допущеного порушення санаторію "Піонер" завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 7021,69 грн."; 5) визнати протиправними дії по внесенню до акту ревізії інформації, наведеної в абз. 3 сторінки 51 акту, а саме: "згідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого КМУ від 22.01.1996 року №116 розмір збитків від вказаної суми складає 14043,38 грн." 6) визнати недійсним абз. 3 сторінки 51 акту, а саме: "згідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого КМУ від 22.01.1996 року №116 розмір збитків від вказаної суми складає 14043,38 грн."; 7) визнати протиправними дії відповідача по внесенню п. 7 до вимоги №24-14/1107 від 10.09.2010 року, а саме: "стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні продуктів харчування суму збитків 14043,38 грн., в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП, постановою КМУ від 22.01.1996 року №116, з яких в порядку визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 7021,69 грн."; 8) відмінити п. 7 вимоги №24-14/1107 від 10.09.2010 року, а саме: "стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні продуктів харчування суму збитків 14043,38 грн., в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП, постановою КМУ від 22.01.1996 року №116, з яких в порядку визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 7021,69 грн."; 9) зобов'язати відповідача направити письмову інформацію на адресу позивача про відміну п. 7 вимоги №24-14/1107 від 10.09.2010 року, а саме: "стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні продуктів харчування суму збитків 14043,38 грн., в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП, постановою КМУ від 22.01.1996 року №116, з яких в порядку визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 7021,69 грн." (для надання в МОЗ України, Прокуратуру).

Ухвалою суду від 15.12.2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним абз. 2 сторінки 50 акту, а саме: "внаслідок допущеного порушення санаторію "Піонер" завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 7021,69 грн."; визнання недійсним абз. 3 сторінки 51 акту, а саме: "згідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого КМУ від 22.01.1996 року №116 (із змінами та доповненнями) розмір збитків від вказаної суми складає 14043,38 грн.".

Позов у тій частині вимог, що є предметом судового розгляду, мотивовано доводами про безпідставність висновків проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача стосовно здійснення понаднормативного списання круп, бобових, макаронів у кількості 749,46 кг на загальну суму 7021,69 грн. Позивач зазначає, що порушення Норм харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1752,сталось з причин недостатнього фінансування; весь обсяг круп, бобових, макаронів у кількості 749,46 кг спожитий пацієнтами у межах затвердженої суми витрат на продукти харчування. Також позивач вказує, що відповідачем неправомірно проведено розрахунок розміру збитків на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116.

Ухвалами суду від 16.12.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, вказаних в письмових запереченнях (а.с. 91, 92).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 01995806, основним видом діяльності якого є "діяльність санаторно-курортних закладів" (а.с. 27).

Посадовими особами Контрольно-ревізійного відділу в м. Ялта АР Крим проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008 року по 31.05.2010 року, за наслідками ревізії складено акт від 11.08.2010 року №24-21/34.

Під час проведення ревізії встановлені порушення законодавства з питань використання фінансових ресурсів, зокрема, порушення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1752 "Про норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу", сутність якого полягала у понаднормативному списанні круп, бобових, макаронів у кількості 749,46 кг на загальну суму 7021,69 грн.

Так ревізією встановлено, що за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року фактично списано круп, бобових, макаронів у кількості 2087,49 кг на загальну суму 19557,38 грн., в той час як згідно із даними про фактичне виконання ліжко-днів у відповідності із Нормами харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1752 (далі - Норми №1752) нормативні видатки круп, бобових і макаронів за цей період не повинні були перевищувати 1338,03 кг.

У зв'язку із цим, відповідач направив позивачу письмові вимогу про усунення виявлених порушень від 10.09.2010 року вих. №24-14/1107, у пункті 7 якої зазначено сутність вищеописаного порушення і зобов'язано позивача стягнути з осіб, винних і понаднормативному списанні продуктів харчування збитки у сумі 14043,38 грн., в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпП України, Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116 (далі - Порядок №116), з них в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 7021,69 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 26.01.93 №2939-ХІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі Закон №2939) державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до ст. 2 цього Закону Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону №2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Оцінюючи законність п. 7 вимоги від 10.09.2010 року вих. №24-14/1107, суд встановив наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 16 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, видів діяльності та господарювання, громадські та благодійні організації можуть встановлювати для осіб, які хворіють на туберкульоз або інфіковані мікобактеріями туберкульозу, норми харчування вищі, ніж встановлені законодавством, надавати за власні кошти інші види благодійної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1752 затверджені норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу. При цьому згідно із пунктом 3 вказаної постанови зобов'язано Міністерство охорони здоров'я, інші центральні органи виконавчої влади, Академію медичних наук, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації забезпечувати дотримання затверджених цією постановою норм харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, в межах асигнувань, що передбачаються у державному та місцевих бюджетах на утримання протитуберкульозних закладів.

Таким чином, висновки за актом ревізії про порушення позивачем вказаних приписів у будь-якому разі є помилковими, оскільки позивач не є суб'єктом правовідносин, врегульованих цією нормою (позивач не є Міністерством охорони здоров'я, іншим центральним органом виконавчої влади, Академією медичних наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською державною адміністрацією).

Також суд зазначає про неправомірність застосування до спірних відносин положень Порядку №116.

Порядком №116 врегульовано механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

В основу юридичної категорії "збитки" покладено підстави їх виникнення - протиправні дії певної особи. За загальним правилом обов'язок відшкодувати заподіяні збитки настає за наявності складу правопорушення, що включає: настання шкоди, протиправність поведінки особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Такий склад правопорушення у даному випадку відсутній, оскільки позивачем не встановлено протиправності поведінки осіб та наявності їх вини. Списані понад норми продукти харчування були витрачені для забезпечення харчування осіб, хворих на туберкульоз, які проходили лікування у санаторії (що відповідачем не заперечується) тож понаднормативне списання не може ототожнюватись з категорією "збитки від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Відповідно до статей 132-134 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Таким чином, зобов'язуючи позивача стягнути з винних осіб шкоду у повному розмірі, відповідач повинен був встановити не лише склад правопорушення, а і наявність обставин, передбачених статтею 134 КЗпП України, чого у даному випадку зроблено не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування п. 7 обов'язкових вимог, викладених у листі відповідача вих. №24-14/1107 від 10.09.2010 року.

При цьому, оскільки позивачем помилково зазначено вимоги про відміну цього пункту вимог, замість вимог про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись статтею 11 КАС України вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Вимоги про визнання протиправними дії по внесенню до акту ревізії інформації, наведеної в абз. 2 сторінки 50 акту, визнання протиправними дій по внесенню до акту ревізії інформації, наведеної в абз. 3 сторінки 51 акту; визнання протиправними дії відповідача по внесенню п. 7 до вимоги №24-14/1107 від 10.09.2010 року, не підлягають задоволенню, оскільки прав та інтересів позивача у спірних відносинах стосується саме пункт 7 обов'язкових вимог №24-14/1107 від 10.09.2010 року, а не дії відповідача по внесенню до акту та вимоги певних відомостей.

Заявляючи вимогу про зобов'язання відповідача направити письмову інформацію на адресу позивача про відміну п. 7 вимоги №24-14/1107 від 10.09.2010 року, позивачем не наведено нормативного обґрунтування щодо необхідності таких дій, тож у цій частині позов також задоволенню не підлягає.

Враховуючи висновок про часткове задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 06.04.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.04.2011 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати пункт 7 письмових вимог Контрольно-ревізійного відділу в м. Ялта про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Піонер" Міністерства охорони здоров'я України, викладених у листі від 10.09.2010 року вих. №24-14/1107, щодо зобов'язання Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Піонер" Міністерства охорони здоров'я України стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні продуктів харчування, збитків 14043,38 грн. в порядку та розмірах, визначених ст. ст. 130-136 КЗпП, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 7021,69 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Піонер" Міністерства охорони здоров'я України 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.