Постанова № 15127236, 17.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

17 березня 2011 р. (11:56) Справа №2а-9740/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького"

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 04-5/03 від 04.01.2011р.

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 5 від 10.01.2011р.

Суть справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду АРКрим із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» про стягнення 101120,00грн. адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Позивач зазначає, що відповідачем у період з 01.01.2009р. по 01.01.2010р. до центру зайнятості був наданий лише один звіт форми №3-ПН з відміткою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідністю працевлаштування інвалідів, тоді як відповідачем повинні бути надані 12 звітів форми №3-ПН за вказаний період.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРКрим від29.07.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що обов’язок підприємства відносно створення робочих місць і підбору робочих місць не супроводжується обов’язком підприємства в забезпеченні права інвалідів на працевлаштування, цей обов’язок покладається на органи працевлаштування, а також на самого інваліда, що передбачено ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991р.

Відповідач зазначає, що підприємство протягом 2008-2009 років подавало звіти до Євпаторійського Державного центру зайнятості про наявність вакансій Форми №3-ПН, які були вакантні протягом всього спірного періоду з причини відсутності працездатної категорії населення в місті, про що свідчить відповідь Євпаторійського Державного центру зайнятості, у якому зазначено, що за вказаними спеціальностями інваліди, що звернулися до центру зайнятості за працевлаштуванням не могли бути направленні на Комунальне підприємство «Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького».

Також відповідач вказує, що у 2009 році підприємство перейшло на електронну форму звітності, у тому числі і з Євпаторійським центром зайнятості, але у формі звітності №3-НП «Звіт про наявність вакансій» електронного виду відсутня можливість проставлення відмітки про те, що робоче місце, яке заявлене як вакантне, запропоновано для інваліда. Відповідач неодноразово звертав увагу розробників на цю проблему, йому було надано пояснення, що це «технічна недоробка розробників буде усунена», що до теперішнього часу не зроблено.

Як зазначає відповідач, одним з основних факторів при нарахуванні штрафних санкцій є наявність вини і причинного зв’язку між порушенням та наслідками. Враховуючи те, що Законом на підприємство не покладений обов’язок по забезпеченню права інвалідів на працевлаштування, а лише створення і надання для працевлаштування робочих місць, відповідач вважає, що говорити про наявність винних дій в частині відмови від працевлаштування інвалідів з боку відповідача не можна.

У судовому засіданні 17.03.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, та додатково просив суд застосувати принцип пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями, враховуючи те, що Комунальне підприємство «Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» є дотаційним – отримує субвенцію з державного бюджету за перевезення пасажирів пільгової категорії громадян, відповідно до Закону України «Про Державний           бюджет України» на відповідний рік, Бюджетному кодексу України і Статуту підприємства. Як вбачається зі звітів про фінансові результати за формою 2 за 2008-2010 роки підприємство є збитковим: у 2008році збиток склав 40,6 тис.грн., в 2009 - 1099,4 тис.грн., в 2010 – 50,5 тис.грн. У підприємства є необхідність сплати поточних внесків до УПФУ м. Євпаторії, яка виникає 20 числа поточного місяця, яка на сьогоднішній день складає 99,3 тис.грн., по заробітній платі 266,0 тис.грн. Кредиторська заборгованість станом на 01.01.2011р. складає 11,52 тис.грн., про що представником були надані письмові пояснення.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство«Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» (далі – КП«Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького») зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АРКрим 24.09.1993р. про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №442745 (а. с. 120).

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Статуту КП «Трамвайне управління ім.І.О.Пятецького» у редакції 2005 року, затвердженої рішенням міської ради № 4-30/9 від14.04.2005р. та зареєстрованої Управлінням економіки Євпаторійської міської ради 18.05.2005р., номер запису 11401050001000745, КП «Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» є юридичною особою. Органом управління КП «Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького», яке відноситься до комунальної власності, є управління міського господарства Євпаторійської міської ради (а.с.102-110).

Відповідно до Статуту КП «Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» у новій редакції від27.08.2010р., затвердженої рішенням міської ради № 5-63/4 від 27.08.2010р. та зареєстрованої 24.11.2010р., номер запису 11401050009000745, Підприємство створено Євпаторійською міською радою на базі відокремленої частини комунального майна територіальної громади міста Євпаторії та належить до сфери управління виконавчого органу Євпаторійської міської ради – Управління міського господарства міськради (п.1.1 Статуту).

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Статуту КП «Трамвайне управління ім.І.О.Пятецького» метою створення Підприємства є діяльність у сфері міського електричного транспорту; підтримання у робочому стані, виконання капітальних і поточних ремонтів рухомого складу та його агрегатів, шляхового і колійного господарства, контактної мережі, енергетичного господарства в цілому; збір виручки від перевезення пасажирів та багажу міським наземним транспортом, здійснення контролю за своєчасною та повною оплатою транспортних послуг (п.п. 2.1.1 Статуту).

Основною метою створення Підприємства є максимальне забезпечення потреб мешканців міста Євпаторії та гостей міста в асортименті, якості та обсягах транспортних послуг, підвищення якості транспортного обслуговування, підвищення ефективності управління міським наземним транспортом загального користування та створення належних умов для його подальшого розвитку, що спрямоване на одержання прибутку для реалізації економічних і соціальних інтересів, планів трудового колективу Підприємства, держави, міських та селищних рад (п.п.2.1.2 Статуту) (а.с.111-118).

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від21.03.1991р. №875-XII (далі - Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Суд зазначає, що при вирішенні даного спору враховуються всі обставини, визначені чинним законодавством, що регулює працевлаштування інвалідів та відповідальність роботодавців за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що приводить суд до висновку про необхідність дослідження наступних факторів:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць;

- спрямування органами працевлаштування інвалідів до роботодавців;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за №117/13384, затверджено форму звітності №10-ПІ.

Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. №42, відповідач самостійно визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 9 місць. Він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2009 році у кількості 241 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 4 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» склала 9 осіб; фонд оплати праці штатних працівників склав 4328 тис. грн. (а.с.8).

Згідно самостійно поданого звіту за формою №10-ПІ відповідач повинен був забезпечити у 2009 році працевлаштування дев’яти інвалідів на робочих місцях.

Суд зазначає, що відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій –101120грн.

Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог посилається, на те, що відповідачем у 2009році не було працевлаштоване встановленої необхідної кількості інвалідів, тоді як відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 101120грн. за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, але цього зобов’язання не виконав, що і стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій

Крім того, позивачем зазначається, що відповідачем у період з 01.01.2009р. по 01.01.2010р. був наданий лише один звіт форми №3-ПН з відміткою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідністю працевлаштувати інвалідів, тоді як з норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII вбачається, що відповідачем у вказаний період повинні бути надані дванадцять звітів по формі №3-ПН.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за № 1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Судом встановлено, що між КП«Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» (Замовник) та ТОВ«Електронний світ України» (Виконавець) 21.07.2009р. був укладений Договір №062224, предметом якого є надання послуг інформаційного обслуговування в інформаційно-телекомунікаційних системах, в тому числі розміщення інформації Замовника на Порталі та електронного документообігу звітності Замовника. Строк дії зазначеного Договору – 12 місяців (а.с.56).

Між Євпаторійським міським центром зайнятості та КП«Трамвайне управління ім.І.О. Пятецького» був укладений Договір про надання послуг електронного цифрового підпису №11 від20.07.2003р. (а.с.58-62).

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору № 11 від 20.07.2003р. на підставі заяви на реєстрацію для отримання посиленого сертифіката відкритого ключа, акредитований центр сертифікатів ключів Державної служби зайнятості України надає клієнту послуги електронного цифрового підпису.

Згідно п.2.2 Договору № 11 від 20.07.2003р. під послугами електронного цифрового підпису розуміється надання надійних засобів електронного цифрового підпису, допомога при регенерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів відкритих ключів (формування, розповсюдження, зберігання, скасування, блокування та поновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, послуги фіксування часу, консультаційні послуги.

Вказаний Договір № 11 від 20.07.2003р. набуває чинності з моменту прийняття Центром підписаної Клієнтом заяви-приєднання та діє до дати закінчення строку чинності останнього чинного сертифіката ключа.

Як зазначає відповідач, на підставі укладеного Договору № 11 від 20.07.2003р. відповідачем на адресу Євпаторійського міського центру зайнятості подавалися звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», копії яких надані до матеріалів справи (а.с.43, 50, 52).

Відповідно до листа Євпаторійського міського центру зайнятості від 12.01.2011р. №125 згідно Архіву електронних документів, призначенням якого є централізоване збереження документів (звітів і квитанцій), наданих до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в електронному вигляді, КП«Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького» у 2009 році надало один звіт по формі 3-ПН станом на 16.11.2009р. (а.с.47).

Відповідно до вказаного листа доказом надання роботодавцем вказаного звіту у електронному вигляді є квитанції про надання електронного документу, а доказом отримання центром зайнятості вказаного звіту в електронному вигляді є квитанція про прийняття електронного документу.

Відповідачем до матеріалів справи надані квитанції про подання електронного документу та про прийняття електронного документу - звіту у електронному вигляді по формі 3-ПН станом на 21.08.2009р., 21.09.2009р., 02.10.2009р., 04.11.2009р., 13.11.2009р., 16.11.2009р., 23.11.2009р., 02.12.2009р., 11.12.2009р. (а.с.74-91), однак зі вказаних документів не вбачається, яка саме інформація подавалася в електронних звітах.

Крім того, дослідивши форму електронного звіту по формі 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» судом встановлено, що вказаний звіт не містить інформації про те, що заявлене як вакантне робоче місце запропоноване саме для інваліда.

Суд вважає необхідним зауважити, що така інформація чітко вбачається з форми звіту 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», який викладається на паперовому носії.

Таким чином, позивачем не доведено належним чином подання до міського центру зайнятості звітів по формі 3-ПН«Звіт про наявність вакансій» за 2009 звітний рік, окрім одного звіту станом на 16.11.2009р.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок, що безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями, оскільки відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Державні органи, передбачені у ст.18 Закону лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє працевлаштування здійснюють роботодавці.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2010 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм приводить суд до висновку, що штрафні санкції, відповідно до статті 20 Закону, роботодавці зобов’язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону.

Норма статті 20 Закону не звільняє роботодавця від обов’язку сплачувати штрафні санкції за невиконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов’язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Відповідно до частини 3 ст.20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судова практика визначає застосування у певних випадках принципу пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства – роботодавця, який повинний був забезпечити працевлаштування встановленого діючим законодавством необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який передбачає при стягнення адміністративно-господарських санкцій врахування фінансового становища підприємства і розрахування вказаних санкцій у пропорційності з отриманим підприємством прибутком.

Однак у даному випадку суд зауважує, що застосування принципу пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства – роботодавця, який повинний був забезпечити створення встановленого діючим законодавством, необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не повинно шкодити інтересам держави (у даному випадку в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів), а повинно дотримуватися балансу інтересів держави та суб’єкта господарювання.

Крім того, аналіз частини 3 ст. 20 Закону дає можливість суду зробити висновок, що зазначена норма не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише на порядок її сплати.

Вказаний висновок кореспондується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними у довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від23.08.2007р.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2009 році 9 інвалідів, також не надано суду доказів сплати за непрацевлаштування інвалідів адміністративно – господарських санкцій у розмірі 101120грн., а також не доведено того, що відповідач вживав заходи щодо подання щомісячних звітів до місцевого центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів, окрім одного звіту станом на 16.11.2009р.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови, в повному обсязі постанову складено 22.03.2011року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Трамвайне управління ім.І.О.Пятецького» (97400, АРКрим, м.Євпаторія, вул.Бєлінського, б.1; код ЄДРПОУ03328853, р/р26007054903587, КРУ«Приватбанк», м.Сімферополь, МФО384436 або іншого рахунку) 101120,00грн. адміністративно – господарських санкцій (одержувач:Держбюджет м.Євпаторія 50070000; банк одержувача:Управління Державного казначейства в АРК м.Сімферополь, МФО824026, ЄДРПОУ34740798, р/р31213230700015; призначення платежу: 50070000;01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця, не зайняті інвалідами за 2009рік).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Кушнова А.О.