Постанова № 15127120, 11.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2011 р. Справа №2а-774/11/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Роздольненського районного споживчого товариства

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю :

позивача –ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.01.2011,

представника відповідача –не з'явився.

Обставини справи: Роздольненське районне споживче товариство (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим та скасуванати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим 10.01.2011 відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13-17.12.2010 Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка Роздольненського РайСТ, стосовно питань розбіжностей податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з ПДВ згідно додатку 5 «Розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за період жовтень 2010 року. ноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2008 року.

За актом встановлено, що Роздольненське РАЙСТ зареєстровано Роздольненською районною державною адміністрацією 02.12.1997, знаходиться на податковому обліку у Роздовльненському відділенні Красноперекопської ОДПІ в АР Крим х 09.11.2006, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 17.07.1997 №00689667. Податкова звітність за жовтень 2010 року подано до органу податкової служби своєчасно (22.11.2010) по терміну подання 22.11.2010. За період з 01.10.2010 по 31.10.2010 позивачем задекларовано податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 137626,00 грн.

За результатами перевірки, з урахуванням результатів автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що Роздольненським РайСТ до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» розділу 2 податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з податку на додану «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» безпідставно включена податкова накладна за перевірені періоди, які вже були охоплені плановими виїзними перевірками (перевірений період з 01.07.2007 по 30.09.2008 з 01.10.2008 по 31.12.2009), з результатами яких складені акти від 13.01.2009 та від 09.06.2010, а саме:

від ЗАТ «Житомирмашторг» на загальну суму 12500,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн. податкова накладна від 28.12.2007.

Остаточний висновок за актом перевірки – порушенням пп.7.2.1., 7.4.5, 7.5.1., 7.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон) завищення податкового кредиту у сумі 2500,00 грн.

На підставі наведеного відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0002171600/001757248 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 3000,00 грн., у тому числі – основний платіж – 2500,00 грн., штрафні санкції – 500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу" одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі) з метою здійснення податковими органами автоматизованого контролю за повнотою і своєчасністю надходження коштів до бюджету, мати додатковий ефективний інструмент щодо адміністрування податку на додану вартість, що сприятиме скороченню термінів проведення перевірки стосовно заявлених сум податку на додану вартість до відшкодування та забезпеченню своєчасного його відшкодування з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Застосовуючи наведені принципи адміністративної процедури суд зазначає, що пунктом 4.2.2 статті 4 Закону 2181 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Пунктом 7.7.5. ст.7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Судом встановлено, що 22.11.2010 позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, де у розділі П додатку 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивач задекларував операцію з постачальником: ІПН 135686306252 за податковою накладною за 12.2007 обсягом поставки 125000,00 ПДВ 2500,00 грн.

У якості підстав правомірності винесеного рішення представник відповідача посилався на те, що податковим періодом є 1 календарний місяць, склад податкового кредиту конкретизується звітним періодом, діюче законодавство не надає право платнику податків приймати самостійне рішення про відстрочку реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після наступу дати виникнення права на податкових кредит, а тому вважає протиправним формування податкового кредиту жовтня 2010 року за рахунок податкової накладної грудня 2007 року.

У зв’язку з чим суд роз’яснює, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит, але ж не зобов’язує його сформувати податковій кредит по даті здійснення першої події. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків 27.10.2010, що підтверджується копією реєстру отриманих податкових накладних та копією поштового конверту у який вказаний документ був спрямований позивачу, вказані суми ПДВ були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за жовтень 2010 року у повній сумі.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як бачимо, відповідно до Закону про ПДВ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Згаданий абз. 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 №165, дублює наведену норму Закону про ПДВ, тобто теж вказує на відповідне право (а не обов'язок!) платника податку.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону про ПДВ єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

У зв’язку з наведеним суд визнає податкове повідомлення-рішення Роздольненського відділу Красноперекопської ОДПІ від 27.12.2010 №0002171600/01757248 протиправним та скасовує його.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, що відбулося 11.03.2011 була проголошена вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанова складена 18.03.2011.

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Роздольненського відділу Красноперекопської ОДПІ від 27.12.2010 №0002171600/01757248.

3.Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.