Постанова № 15127085, 25.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2011 р. 09:56 Справа №2а-10974/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Колегії суддів:

головуючий суддя

Котарева Г.М., судді Кушнова А.О., Москаленко С.А., при секретарі Лиган М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь"

до Контрольно-ревізійного управління в АР КримГоловного Контрольно-Ревізійного управління УкраїниНачальника відділу інспектування сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області Макарченко Руслан Степанович Заступника начальника Контрольно-ревізійного відділу в Сторожинецькому районі КРУ в Чернівецькій області Готопіла Наталья Іванівна Головного контролера-ревізора відділу інспектування сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Контрольно-ревізійного управління в Юр'єва Олена Миколаївна

про визнання протиправними та скасування вимог, визнання дій протиправними

за участю:

представника позивача ОСОБА_8, довіреність № 01.05.172 від 18.03.08р.;

представника позивача - ОСОБА_9, довіреність№01.05.887 від16.09.10;

представника відповідача (Контрольно-ревізійного управління в АР Крим ) ОСОБА_10, довіреність № 13-37/1/2 від 17.01.11 р. ;відповідача - Юр'єва Олена Миколаївна, на підставі посвідчення №1122;

представник відповідача (Головного Контрольно-ревізійного управління України) в судове засідання не зявився відповідачі (Начальник відділу інспектування сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області Макарченко Руслан Степанович, Заступника начальника Контрольно-ревізійного відділу в Сторожинецькому районі КРУ в Чернівецькій області Готопіла Наталья Іванівна) в судове засідання не зявилися.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (далі позивач, ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в АР Крим (далі відповідач 1, КРУ в АР Крим), Головного Контрольно-Ревізійного управління України (далі відповідач 2, ГоловКРУ України), Начальника відділу інспектування сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області Макарченко Руслан Степанович (далі відповідач 3), Заступника начальника Контрольно-ревізійного відділу в Сторожинецькому районі КРУ в Чернівецькій області Готопіла Наталя Іванівна (далі відповідач 4), Головного контролера-ревізора відділу інспектування сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Контрольно-ревізійного управління в Юр'єва Олена Миколаївна (далі відповідач 5) з вимогами про визнання протиправними дій, вимог та їх скасування.

Відповідно до позову позивач заявив наступні вимоги:

1.Визнати протиправними та скасувати вимоги КРУ в АР Крим «Про усунення виявлених порушень», викладених у листі від 20.07.2010 № 2-05-14-14/6095;

2.Визнати протиправними дії ГоловКРУ України щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» з питань самостійної-фінансово-господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, обліку продукції, яка вироблення у результаті господарської діяльності товариства, обліку доходів та витрат власних коштів товариства, обліку та збереження майна яке увійшло до статутного капіталу товариства, обліку та збереження майна, придбаного товариством за власні кошти на підставах, заборонених діючим законодавством, розміру та порядку виплати дивідендів по результатам господарської діяльності;

3.Визнати протиправними дії службової особи КРУ в Чернивецькій області начальника відділу інспектування сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Макаренка Р.С., які полягають у наданні безпідставних висновків в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» за період з 01.04.2009 по завершальний звітний період 2010 за № 05-21/45 від 09.07.2010 стосовно встановлених порушень:

-Порушення п.п.2.1. , 2.2. та 3.2. Методичних рекомендацій формування ставок аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2003 за № 472 та п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», п.9 розділу IV Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України від 20.02.2003 № 545-IV, ст. 2 Закону України «Про міліцію» та Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженими постановою КМУ від 04.06.2007 № 795 керівництвом прийнято неефективних управлінських рішень щодо укладання генеральних угод з ЛВ в аеропорту Сімферополь СГУ ГУ МВС України в АР Крим на надання послуг із забезпечення авіаційної безпеки та перерахуванням їм на отримання 1874110,56 грн. (в IV кварталі 2009 - 701525,36 грн., 5 місяців 2010- 1172585,20 грн.) (п.4.8. Акта);

4.Визнати протиправними дії службової особи КРУ в АР Крим головного контролера-ревізора відділу інспектування сфери матеріального виробництва та фінансових послуг Юрєвої О.М., які полягають у наданні безпідставних висновків в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» за період з 01.04.2009 по завершальний звітний період 2010 за № 05-21/45 від 09.07.2010 стосовно встановлених порушень:

-Порушення Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів , капіталу , зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Міністерством фінансів України 30.11.1999 № 291 дебіторська заборгованість у сумі 10929,12 грн., яка списана згідно з наказом від 24.12.2009 № 316 «Про списання дебіторської та кредиторської заборгованості» на позабалансовому рахунку не обліковується (п.7 Акта);

-Аеропортом у 1-му кварталі 2010 в порушення в п.2 Порядку № 173 від 21.06.2005 та п.5 ст.89 Господарського кодексу України проведення незапланованих витрат в розмірі 19,00 тис. грн., з них перераховано Управлінню освіти м. Сімферополь 2,5 тис. грн. благодійної допомоги для ЗОШ № 34 м. Сімферополь; 9,10 тис. грн. надано пасажирських послуг з перевезення учнів автобусом до школи № 43 та 7,40 тис. грн.. виплачено премії працівникам Товариства (п.4.1.Акта);

5.Визнати протиправними дії службової особи КРУ в Сторожинецькому районі Чернивецької області заступника начальника Готоплі Н.І., які полягають у наданні безпідставних висновків в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» за період з 01.04.2009 по завершальний звітний період 2010 за № 05-21/45 від 09.07.2010 стосовно встановлених порушень:

-Неефективно проведених фінансово-господарських операцій (перерахування коштів ТОВ «Глобалконсалтинг Україна» в сумі 22500,00 грн. ) ( п.4.7.Акта).

Позов мотивовано протиправними діями відповідача 2 (ГоловКРУ України) щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за відсутності у нього відповідних повноважень, оскільки позивач не відноситься до підприємств державного сектору економіки. Також позивач вважає безпідставними висновки відповідачів щодо встановлення порушень законодавства, у звязку з чим просить також скасувати письмові вимоги, направлені на адресу позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник першого, другого відповідачів, відповідачі 4 та 5 у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, наведених у запереченнях на позов від 14.09.2010р.,від 15.09.2010, від 08.09.2010 (т.1 а.с. 116-130,140-147).

Відповідач 3 в судове засідання заперечення на позов не надав.

Відповідачі 2 (ГоловКРУ України), 3,4 явку в судове засідання 25.02.2011 явку своїх представників не забезпечили про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги, що відповідачі 2,3 надали заперечення на позовну заяву, представник ГоловКРУ України надавав пояснення по суті спору, відсутність поважних причин неявки в судове засідання, керуючись ст.128 КАС України,суд вважає за можливе продовжити розгляду справи на підставі документів, що є в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника першого відповідача та другого відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну контрольно ревізійну службу в Україні”(далі Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно зі ст. 1 Закону державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Згідно ст. 15 Закону службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби.

Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

Таким чином, відповідачі, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є субєктами владних повноважень.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни або припинення (лист Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 року №1145/11/13-10).

Предметом позову є дії ГоловКРУ України щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» 09.07.2010 (Акт ревізії № 05-21/45), дії контролерів ревізорів щодо викладення висновків в Акті ревізії, вимоги КРУ в АР Крим від 20.07.2010 № 2-05-14-14/6095 «Про усунення порушень».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначений спір має публічно правовий характер, а справа є справою адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 2 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу України ” від 26.01.93 №2939-ХІІ, КРС України є органом державної влади, що складається з структури підпорядкованих управлінь на місцях, на які покладені завдання здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреб в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використання коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів які використовують державне чи комунальне підприємство, виконання місцевих бюджетів та інше.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст. 2 Закону).

Відповідно до п. п.1,2,3 та 8 ст. 8 Закону до функцій ГоловКРУ України, КРУ в АР Крим віднесено: організація роботи контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади; проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; проведення перевірки державних закупівель та здійснення співробітництва з державними органами щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель.

Судом встановлено, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на 2-й квартал 2010 в рамках ревізії бюджетів на території АР Крим, ГоловКРУ призначено проведення перевірки позивача за період з 01.09.2009 по завершальний звітний період 2010, про що було письмово повідомлено позивача листом від 11.05.2010 № 06-14/404.

Позивач вважає, що дії відповідача (ГоловКРУ України) суперечать законодавству України, оскільки, він не відноситься до підприємств державної форми власності, не використовує бюджетні кошти, а відтак не належить до підконтрольних відповідачу 2 установ, підприємств, організацій.

Суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою 04.02.2008 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, ідентифікаційний код 01130621 (т. 1 а.с. 29)

Статут Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» затверджено наказом Фонду майна АР Крим від 24.11.2008 № 730 (т.1 а.с.16- 28).

Відповідно до п.1 статуту позивач створений на підставі Постанови Верховної Ради АР Крим віл 21.02.2007 № 365-/07 «Про корпоратизацію Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», наказом Фонду Майна АР Крим від 29.01.2008 № 60 (т.1. а.с.25), згідно до якого до статутного капіталу позивача передано майно АР Крим.

Згідно п 4.6.1 Статуту позивач є власником майна, переданого йому Засновником, які відповідно до п.5.1. є Автономна Республіка Крим в особі Фонду майна АР Крим.

Згідно п. 5.1. Статуту на дату створення позивача кількість його акцій у розмірі 673232664 шт. простих іменних акцій, що складає 100% придбано засновником, тобто АР Крим в особі Фонду майна АР Крим.

Управління позивачем також здійснюється Фондом майна АР Крим.

Отже позивач є товариством, заснованим на майні , що належить АР Крим, а ні приватної власності, як стверджує позивач.

Оскільки, ані Конституцією України, ані Цивільним кодексом України не виділено в окрему форму власності власність АР Крим, майно, що належить АР Крим, є складовою частиною державного майна, отже позивач відноситься до підконтрольних підприємств КРУ України.

Статтею 10 Законом України “Про державну контрольноревізійну службу в Україні” встановлені права Контрольно-ревізійної служби, відповідно до якої, зокрема головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) та право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За таких обставин, не підлягає задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправними дії ГоловКРУ України з проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог позивача з визнання протиправними дій ревізорів, що проводили ревізію, що виразились у наданні безпідставних висновків в акті ревізії, судом встановлено.

Відповідачами 3,4,5 на підставі направлення ГоловКРУ було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» за період з 01.04.2009 по завершений звітній період 2010, за результатами якої було складено АКТ № 05-21/45 від 09.07.2010 (далі -Акт ревізії)(т.1. а.с.35-63).

Позивач вважає, що висновки, викладені в Акті ревізії відповідачами 3,4,5 щодо встановлення порушень, є необґрунтованими, а тому їх дії щодо цих висновків є протиправними.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.Скарги на дію службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Відповідно до пунктів 42, 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550 у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.

Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затверджений постановою КМУ від 20.04.06р. №550 визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання

Згідно до п. 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта (абз. 1 п. 3 Порядку).

Пунктом 35 Порядку встановлено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Відповідно до п. 50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Із наведеного випливає, що висновки, викладені в акті ревізії, яким оформлюються результати її проведення, ревізор робить за власним баченням обставин, що перевіряються та дає їм відповідну оцінку. А отже висновки в акті перевірки є особистою думкою ревізора.

Зазначений акт не є правовим актом індивідуальної дії оскільки не регулює суспільні відносини та не є обовязковим для позивача, а є результатом дослідженням матеріальних об'єктів і явищ, які містять інформацію про діяльність обєкту контролю. В звязку з чим, сам по собі, акт ревізії не може бути оскаржений, тоді як вжиття заходів, які здійснюються за результатами її проведення, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За наслідками проведеної органами державної контрольно-ревізійної служби ревізії обовязковий характер мають саме такі вимоги.

Позивач, оскарженням дій ревізорів з викладення висновків в Акті ревізії фактично надає заперечення (зауваження) до цього акту ревізії.

Дії посадових осіб ГоловКРУ щодо внесення до акту ревізії тих чи інших відомостей не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх виникнення, зміни або припинення для позивача.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеною нормою права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги, викладені в п.3-5 адміністративного позову щодо визнання протиправними дій ревізорів, що складали Акт ревізії, з надання безпідставних висновків в Акті про порушення законодавства.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимоги КРУ в АР Крим «Про усунення виявлених порушень», викладених у листі № 2-05-14-14/6095 від 20.07.2010 (п.1 Позову), судом встановлено наступне.

Зазначена вимога, винесена за результатами ревізії, на підставі Акту ревізії від 09.07.2010 № 05-21/45 (т.1. а.с.34).

Відповідно до Письмових вимог відповідач (КРУ в АР Крим) вимагав від позивача :

1.Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб;

2.Усунути порушення щодо надання без дозволу органу управління позивачем благодійної допомоги в сумі 19,0 тис. грн.;

3.Належним чином запровадити систему внутрігосподарського та фінансового контролю;

4.Вжити заходи щодо недопущення у подальшому зазначених порушень.

Судом встановлено, що відповідачем вимагається усунути порушення, викладені в Акті ревізії, що полягають у наступному:

-Порушення п.п.2.1. , 2.2. та 3.2. Методичних рекомендацій формування ставок аеропортових зборі за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2003 за № 472 та п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», п.9 розділу IV Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України від 20.02.2003 № 545-IV, ст. 2 Закону України «Про міліцію» та Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженими постановою КМУ від 04.06.2007 № 795 керівництвом прийнято неефективних управлінських рішень щодо укладання генеральних угод з ЛВ в аеропорту Сімферополь СГУ ГУ МВС України в АР Крим на надання послуг із забезпечення авіаційної безпеки та перерахуванням їм на отримання 1874110,56 грн. (в IV кварталі 2009 - 701525,36 грн., 5 місяців 2010- 1172585,20 грн.) (п.4.8. Акта);

-Порушення Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів , капіталу , зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Міністерством фінансів України 30.11.1999 № 291 дебіторська заборгованість у сумі 10929,12 грн., яка списана згідно з наказом від 24.12.2009 № 316 «Про списання дебіторської та кредиторської заборгованості» на позабалансовому рахунку не обліковується (п.7 Акта);

-Аеропортом у 1-му кварталі 2010 в порушення в п.2 Порядку № 173 від 21.06.2005 та п.5 ст.89 Господарського кодексу України проведення незапланованих витрат в розмірі 19,00 тис. грн., з них перераховано Управлінню освіти м. Сімферополь 2,5 тис. грн. благодійної допомоги для ЗОШ № 34 м. Сімферополь; 9,10 тис. грн. надано пасажирських послуг з перевезення учнів автобусом до школи № 43 та 7,40 тис. грн. виплачено премії працівникам Товариства (п.4.1.Акта);

-Неефективно проведених фінансово-господарських операцій (перерахування коштів ТОВ «Глобалконсалтинг Україна» в сумі 22,500 грн. ) ( п.4.7.Акта).

Перевіривши доводи сторін, які беруть участь у справі, докази , що є в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що КРУ в АР Крим вимагає усунення порушень законодавства, які не мали місце в фінансово-господарській діяльності позивача, у зв'язку з наступним.

Щодо порушення, викладеного в п. 4.8. Акту ревізії судом встановлено, що позивачем в періоді, що перевірявся, було укладено з Лінійним відділом в аеропорту Сімферополь СГУ ГУМВС України в АР Крим, якій діє на підставі Положення про лінійний відділ в аеропорту, затвердженого наказом Заступника міністра начальника ГУ МВС України в АР Крим віл 29.09.2007 № 744 (т.1 а.с. 225- 251), генеральні договори від 27.03.2010 № 83.4.15.р.01.09 та від 11.05.2010 № 250.4.15.р.02.10(т.1. а.с.100-103).

Як було зазначено в Акті ревізії відповідачем на виконання вказаних договорів позивачем перераховано 1874110,56 грн.

Предметом вказаних договорів є забезпечення Лінійним відділом участі в авіаційній безпеці, в тому числі з контролю за безпекою та супроводження пасажирів, ручної кладі, вантажу, багажу, охороні обєктів підприємства, повітряних суден та їх стоянок, контролю доступу та внутрішнього обєктового режиму, підтриманню громадського порядку в зоні, що контролюється.

Функції Лінійного відділу міліції передбачені Законом України «Про міліцію», а саме, відповідно до п. 18 ст. 10 Закону міліція відповідно до своїх завдань повинна охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства.

Згідно Закону України «Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації» № 545-IV від 20.02.2003 Міністерство внутрішніх справ України забезпечує керівництво лінійними підрозділами органів внутрішніх справ в аеропортах і координацію їх діяльності щодо забезпечення безпеки цивільної авіації, громадян, громадського порядку, запобігання, виявлення і припинення злочинів на об'єктах авіаційних суб'єктів та на прилеглій території, виявлення осіб, які можуть становити загрозу для цивільної авіації, та контроль за ситуацією в разі виникнення правопорушень і надзвичайних ситуацій (п.9 Програми).

Згідно п. 3.3. Положення про взаємодію в контрольованій зоні авіаційних суб'єктів служб авіаційної безпеки з підрозділами центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення авіаційної безпеки, затвердженого Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.07.2006 № 482, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27 липня 2006 р. за № 881/12755підрозділ Міністерства внутрішніх справ України відповідає за здійснення організаційних та практичних заходів щодо забезпечення та дотримання вимог авіаційної безпеки на території авіаційного суб'єкту в частині, що його стосується.

Головними завданнями підрозділу Міністерства внутрішніх справ України є забезпечення безпеки цивільної авіації, громадян, громадського порядку, запобігання, виявлення і припинення злочинів на об'єктах авіаційних суб'єктів та на прилеглій території, виявлення осіб, які можуть становити загрозу для цивільної авіації, та здійснення контролю за ситуацією в частині, віднесеній законодавством України до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, у разі виникнення правопорушень і надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 2.10. Інструкції організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України , затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 28 вересня 2004 р. № 81, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 р. за № 1555/10154, під час проведення контролю на безпеку в кожному пункті контролю обов'язкова присутність працівників органу внутрішніх справ в аеропорту (територіальних органів внутрішніх справ) для озброєного забезпечення запобігання і припинення АНВ у діяльність ГА та виконання функцій, передбачених Законом України "Про міліцію".

В аеропорту діє Служба авіаційної безпеки на підставі Положення про службу авіаційної безпеки, затвердженого Головою Правління ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» 30.12.2009 (т1. а.с.251-241). Згідно п. 3.2 Положення про взаємодію в контрольованій зоні авіаційних суб'єктів служб авіаційної безпеки з підрозділами центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення авіаційної безпеки Служба авіаційної безпеки (САБ) є підрозділом авіаційного суб'єкта незалежно від форм власності та підпорядкованості, який відповідає за здійснення заходів із забезпечення захисту, охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного персоналу, повітряних суден, об'єктів авіаційного суб'єкта та об'єктів радіонавігаційного забезпечення.

Головними завданнями служби авіаційної безпеки є:

-організація та проведення контролю на безпеку членів екіпажу повітряних суден, пасажирів, їх ручної поклажі, багажу, вантажу та бортових припасів, у тому числі бортового харчування, кур'єрських і поштових відправлень, охорона повітряних суден та об'єктів авіаційного суб'єкта, їх захист від актів незаконного втручання;

-організація та контроль за пропускною системою авіаційного суб'єкта, а в міжнародних аеропортах - у секторах контрольованої зони, визначених наказом керівника авіаційного суб'єкта, за погодженням з керівниками підрозділів прикордонного та митного контролю в аеропорту;

-урегулювання кризової ситуації, припинення акту незаконного втручання, інших протиправних посягань у діяльність цивільної авіації;

-підтримка постійного контакту з підрозділами прикордонного, митного контролю та територіального органу Міністерства внутрішніх справ України в аеропорту.

У складі САБ передбачено існування підрозділу Воєнізована охорона (ВОХОР).

Відповідно до п. 5.3.1. Правил з організації системи контролю доступу в авіаційних суб'єктах цивільної авіації, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 18 червня 2007 р. № 509, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2007 р. за № 828/14095, структура служби авіаційної безпеки розробляється і затверджується керівником авіаційного суб'єкта згідно з Правилами сертифікації служб авіаційної безпеки в Україні та Положенням про службу авіаційної безпеки авіаційного суб'єкта. У кожному авіаційному суб'єкті в САБ створюються структурні воєнізовані підрозділи захисту, охорони пасажирів, багажу, вантажу, членів екіпажу, авіаційного персоналу, ПС, об'єктів авіаційного суб'єкта та об'єктів радіонавігаційного забезпечення незалежно від їх форм власності та підпорядкованості.

Основні завдання цих підрозділів відповідно до покладених обов'язків:

-здійснення контролю на безпеку персоналу окремо від пасажирів, де контроль на безпеку може здійснюватись вибірково в залежності від рівня загрози;

-захист контрольованих, стерильних зон та зон обмеженого доступу, що охороняються, підрозділами ВОХОР із застосуванням технічних засобів охорони та службових собак;

-забезпечення безпеки та збереження від розкрадань у контрольованій і стерильних зонах авіаційного суб'єкта та зонах обмеженого доступу, що охороняються, вантажу, багажу, пошти, бортових припасів, а також майна юридичних та фізичних осіб, яке було прийнято до перевезення ПС чи під охорону;

-контроль за виконанням персоналом та відвідувачами встановлених керівником авіаційного суб'єкта вимог пропускного і внутрішнього об'єктового режиму, перебування в контрольованій і стерильних зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, авіаційного суб'єкта;

-здійснення санкціонованого допуску до (з) контрольованої зони авіаційного суб'єкта авіаційного персоналу, відвідувачів, а також транспортних засобів.

Згідно до п.55 Державної програми безпеки захист контрольованих, стерильних зон та зон обмеженого доступу здійснюється підрозділами воєнізованої охорони із застосуванням технічних засобів охорони.

Згідно п. 2.10 Інструкції по організації та здійснення контролю за безпекою в аеропортах України під час проведення контролю на безпеку в кожному пункті контролю обов'язкова присутність працівників органу внутрішніх справ в аеропорту (територіальних органів внутрішніх справ) для озброєного забезпечення запобігання і припинення АНВ у діяльність ЦА та виконання функцій, передбачених Законом України "Про міліцію".

Суд зазначає, що відповідно до п.6.5. Положення про САБ аеропорту «Сімферополь» озброєне забезпечення авіаційної безпеки, пропускного і внутрішньобєктового режиму , охорона повітряних суден і обєктів забезпечується співробітниками відділення по огляду ЛВ в аеропорту Сімферополь СГУ ГУ МВС України АР Крим.

Організація та виконання функціональних обовязків підрозділом лінійного відділу в аеропорту «Сімферополь», структурних підрозділів САБ, що забезпечують авіаційну безпеку у аеропорту затверджена наказом від 14.06.2010 № 134, та погоджена в.о. начальника ЛВ в а/п Сімферополь СГУ ГУ МВС України в АР Крим . (т.1.а. с. 242 -249).

Згідно ст. 24 Закону України «Про міліцію» фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством (ч.1).

Отже відсутність в САБ аеропорту Сімферополь підрозділів воєнізованої охорони обґрунтовує доцільність здійснення функцій з забезпечення безпеки також Лінійним відділом СГУ ГУ МВС України в АР Крим на підставі додаткових угод, що передбачено Правилами сертифікації служб авіаційної безпеки в Україні , затвердженими Наказом Державної служби по надзору за забезпеченням безпеки авіації від 02.06.2006 № 397)(т.2. а.с.60).

При цьому, відсутність можливості здійснення видатків на реалізацію визначених генеральними договорами витрат з Державного бюджету України, підтверджується також листом ГУ МВС України в АР Крим від 08.10.2010 вих. № 5575/23 (т.2 а.с.33).

Щодо необґрунтованості віднесення понесених витрат на собівартість аеропортових зборів суд зазначає, що відповідно до п.2.1. Методичних рекомендацій формування ставок аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01.07.2003 №472 (т.2 а.с.36-56) збір за авіаційну безпеку, до якого позивачем включено спірні витрати компенсує витрати на забезпечення комплексу заходів, які здійснюють певні підрозділи аеропорту щодо захисту пасажирів, членів екіпажу ПС, працівників аеропорту і авіакомпаній від загрози їх життю і здоровю , а також повітряних суден, аеропортових споруд, обладнання і вантажу від знищення втрати ) або пошкодження.

Згідно п.3.2 цього Положення при формуванні структури основних (виробничих) підрозділів аеропорту таким чином, коли кожний з підрозділів надає послуги та виконує роботи, витрати на здійснення яких повністю компенсується певним аеропортовим збором, суми витрат, що відображені в бухгалтерському обліку, складають основу собівартості збору .

Крім витрат, згаданих підрозділів у собівартості збору враховується частина витрат інших основних підрозділів (служб), які приймають часткову участь у наданні тієї чи іншої послуги.

Як приклад в зазначених методичних рекомендаціях визначено, що до збору на забезпечення авіаційної безпеки безпосередньо відносяться витрати воєнізованої охорони.

Як вбачається з матеріалів справи саме функції ВОХР виконуються Лінійним відділом аеропорту СГУ ГУ МВС України в АР Крим.

Виходячи з викладеного суд вважає, що висновки відповідача щодо неефективності прийнятих управлінських рішень, виходять за межи його повноважень, більш того, відповідачем не обґрунтовано наявність шкоди завданої підприємству вказаними рішеннями у вигляді збитковості операцій, не надано доказів, що підприємством здійснюються подвійні видатки на виконання одних й тих самих функцій Лінійним відділом на підставі генеральних договорів та САБ аеропорту, та не враховано обовязковість вжиття заходів забезпечення безпеки аеропорту в тому числі воєнізованими формуваннями, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо усунення порушень в зазначеній частині.

Щодо вимоги по усуненню недоліків в частині порядку списання дебіторської заборгованості, яка на думку відповідача повинна бути облікована на позабалансовому рахунку відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, суд зазначає наступне.

Відповідачем встановлено в Акті ревізії, що позивачем списана дебіторська заборгованість на загальну суму 10929,12 грн.(п.7 Акту ревізії), проте вона не обліковується на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» , де повинна бути облікована не менш трьох років для спостереження за можливістю ії стягнення у випадках зміни майнового стану боржника.

Суд зазначає, що одним з критеріїв прийняття управлінських рішень, за якими їх оцінює суд , є обґрунтованість та розсудливість.

Враховуючи зазначені принципи не можна вважати правомірним вимоги відповідача щодо усунення порушень в зазначеній частині, оскільки необхідність обліку на позабалансовому субрахунку 071 дебіторської заборгованості необхідно в разі наявності можливості стягнення такої заборгованості з боржника.

Суд погоджується з доводами позивача щодо правомірності списання дебіторської заборгованості на підставі наказу від 24.12.2009 № 316 (т.1 а.с.83), оскільки позивачем було вжито всі можливі заходи щодо стягнення заборгованості у встановленому порядку, про що свідчать службові та докладні записки, претензія від 05.06.2008, позов від 25.11.2008, рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2009 по справі № 30/66, за позовом позивача до Підприємства «Інформаційні видання Тендерної палати України» , якім в задоволенні позову про стягнення заборгованості позивачеві було відмовлено, постановою Апеляційного господарського суду від 16.11.2009 по справі за позовом позивача до ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро», яким в задоволені позову ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» також було відмовлено, витягом з ЄДР по Підприємству «Інформаційні видання Тендерної палати України» (вих. № 01.05.993) (т.1 а.с.184- 190).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вказана дебіторська заборгованість є безнадійною, що унеможливлює необхідності ії обліку на позабалансовому рахунку, як потребує відповідач (КРУ в АР Крим).

Щодо вимог по усуненню порушень, визначених в п. 2. Письмових вимог від 20.07.2010 № 01-05-14-14/6095, що виразились в проведенні незапланованих витрат в 1-му кварталі 2010 в порушення в п.2 Порядку № 173 від 21.06.2005 та п.5 ст.89 Господарського кодексу України в розмірі 19,00 тис. грн., з них перераховано Управлінню освіти м. Сімферополь 2,5 тис. грн.. благодійної допомоги для ЗОШ № 34 м. Сімферополь; 9,10 тис. грн. надано пасажирських послуг з перевезення учнів автобусом до школи № 43 та 7,40 тис. грн. виплачено премії працівникам Товариства (п.4.1.Акта), суд зазначає наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що також не заперечується представниками сторін, що зазначені вимоги стосувались саме перерахуванню благодійної допомоги для ЗОШ № 34 та надання пасажирських послуг з перевезення учнів автобусом до школи № 43 на 9,10 тис. грн. Отже суд розглядає правомірність здійснення позивачем зазначених витрат.

Відповідач вважає, що порушення полягає у відсутності погодження здійснення вказаних витрат з органом управління позивача Фондом Майна АР Крим.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір від 30.11.2009 № 484.9.22.Т.01.09, відповідно до якого Аеропорт надає школі № 43 пасажирські автопослуги з перевезення учнів автобусом до школи № 43 від місця проживання один раз в день, витрати по вказаному договору з урахування ПДВ відносяться за рахунок прибутку підприємства.

Як встановлено відповідачем в Акті ревізії за період з 01.10.2009 по 31.05.2010 витрати позивача по наданню зазначених послуг склали 10533,15 грн. відповідач зазначає, що фінансовими планами позивача на 2009 та 2010 рік зазначені витрати не передбачено, в порушення п.2 «Порядку складання, затвердження та контролю за виконанням фінансових планів підприємств, які належать АР Крим та входять до сфери управління органів виконавчої влади АР Крим, та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50% акцій (часток, паїв) належить АР Крим», затвердженого Постановою Ради Міністрів АР Крим від 25.04.2006 № 216, визначені витрати не вказані у фінансовому плані позивача та не погоджені з Фондом майна АР Крим.

В судовому засіданні позивачем обґрунтовано проведення вказаних витрат наказом від 07.04.2010 № 95, наказом від 19.11.2009 № 265, договором від 30.11.2009, рахунками фактурою, рішенням від 22.06.2007 № 1622 виконавчого комітету сімферопольської міської ради, яким школа № 43 закріплена за позивачем для надання допомоги, Положенням про надання матеріальної допомоги, наказом Фонду майна АР Крим від 10.08.2009 № 539 «Про затвердження положення про порядок формування та використання фондів позивача, фінансовим планом позивача на 2010 розшифровкою строки 16 Фінансового плану, протоколом Наглядової ради позивача від 21.06.2010 № 12/2-2010(т.1 а.с.64-82).

Доводи позивача щодо правомірності надання благодійної допомоги підтверджуються Фондом майна АР Крим як органом управління позивачем в листі від 14.01.2011 на адресу КРУ в АР Крим (т.1 а.с.182), відповідно до якого фінансовий план ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» було на 2010 узгоджено у 2-му кварталі 2009, також Фондом майна АР Крим було погоджено витрати грошових коштів товариства на надання благодійної допомоги, визначені в ст. 16 фінансового плану (інші операційні витрати).

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (КРУ в АР Крим) підстав для вимоги про усунення вказаних порушень.

Щодо вимоги відповідача (КРУ в АР Крим) усунути порушення, які полягали на думку відповідача неефективному проведенні фінансово-господарських операцій (перерахування коштів ТОВ «Глобалконсалтинг Україна» в сумі 22,500 грн. ) ( п.4.7.Акта), суд зазначає наступне.

В Акті ревізії відповідачем було вказано, що позивачем було понесені витрати в розмірі 22500,00 грн. по розрахунках з ТОВ «ГлобалКонслатинг Україна» для організації та проведення тендерних процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за кошти позивача згідно договору від 07.04.2009 № 123.5.35.Р.01.09 (т.1. а.с. 93), тоді як складання цих документів належить до виконання функцій тендерного комітету аеропорту, що діє на підставі Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921, у зв'язку з чим проведені витрати відповідач вважає неефективними.

Суд вважає, що зазначені висновки відповідача щодо неефективності прийнятих управлінських рішень, виходять за межи його повноважень, більш того, відповідачем не обґрунтовано наявність шкоди завданої підприємству вказаними рішеннями у вигляді збитковості операцій, крім того суд погоджується з доводами позивача щодо наявності у нього права залучати зовнішніх консультантів і фахівців для організацій процедур закупівель відповідно до Положення про тендерний комітет ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (т.1. а.с.97-100), у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо усунення порушень в зазначеній частині.

Враховуючи, що інших порушень, ніж ти, які стали предметом адміністративного позову не було зафіксовано в акті перевірки, суд дійшов висновку про протиправність письмових вимог КРУ в АР Крим «Про усунення виявлених порушень», викладених у листі від 20.07.2010 № 2-05-14-14/6095, в наслідок чого вони підлягають скасуванню.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що спір має немайновий характер, суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування письмових вимог відповідача (КРУ в АР Крим), суд вважає за можливе стягнути на користь позивача з Державного бюджету України витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 3,40 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.11р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.03.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати Письмові вимоги КРУ в АР Крим «Про усунення виявлених порушень» від 20.07.2010 № 2-05-14-14/6095, направлені на адресу Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідно до акту від 09.07.2010 № 05-21/45;

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (95491, м. Сімферополь, пл. Аеропорту, 15) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя Котарева Г.М.