Постанова № 15127083, 24.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2011 р. Справа №2а-13970/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанська Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК

про скасування рішення,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 1-200 від 10.01.2011,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 7763/9/10-0 від 20.10.2008.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0010742303 від 21.09.2010 в розмірі 97935,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим 02.11.2010 відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон про РРО)).

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що на підставі плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ у м.Ялта на вересень 2010, що затверджений начальником ДПІ, у пункті 101 зазначено державне підприємством «Ялтинський морський торгівельний порт». На підставі затвердженого плану-графіку начальником ДПІ в м.Ялта посадовим особам ДПІ в м.Ялта були видані направлення на проведення планової перевірки державного підприємства «Ялтинський морський торгівельний порт» з 01.09.2010 по 30.09.2010. Вказані направлення послугували підставою для проведення перевірочної роботи інспекторами Погореловим Д.Ю. та Дмитрієвим В.Ю.

Вказані направлення були надані від повільній особі позивача касиру ОСОБА_3, про що свідчить її особистий підпис про отримання примірника направлення 16.09.2010.

Зважаючи на вищенаведене, суд не вбачає порушень збоку податкового органу щодо проведення перевірки та вважає, що перевірку було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 16.09.2010 посадовими особами ДПІ у м.Ялта з 15:25 до 16:50 була проведена перевірка господарської одиниці позивача каси портопункту у м.Алупка, вул.Дворцове шосе. За результатами проведеної перевірки був складений акт №02457 перевірки дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, який був зареєстрований 17.09.2010 за №9068/01/11/23/01125591.

В акті зазначено про порушення позивачем пункті 10, 11, 13, статті 3 Закону про РРО, встановлено порушення порядку попереднього програмування найменування послуг, а саме в чеку №1620, що був виданий позивачем замість найменування послуги зазначено «Місхор В», незабезпечене зберігання протягом встановленого терміну контрольних стрічок, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідає сумі коштів, вказаної у денному Х-звіті РРО.

На підставі акту перевірки 21.09.2010 відповідачем було прийнято рішення №0010742303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 97935,00 грн.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Як встановлено актом перевірки, позивачем порушені пункти 10, 11, 13 статті 3 Закону про РРО, згідно яких, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

·друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;

·проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

·забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом ДПА від 10.08.2008 №327, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що згідно наданих до матеріалів справи копій чеків в графі, де потрібне проставляти найменування послуги встановлено позначення «Ласточ.гнез В», або «Ялта В», або «Мисхор В». Згідно Закону України «Про захист прав споживачів» послуга, це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Суд вважає, що вказані позначення в розрахункових документах позивача позначення не можливо ототожнювати з поняттям найменування послуги.

Згідно до пункту 6 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

На підставі вказаної норми, відповідачем були застосовані штрафні санкції у розмірі (17 х 5) 85,00 грн., застосування яких суд визнає правомірним, а тому відмовляє у задоволенні позову у цієї частині.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем був складений покупюрний опис суми готівкових коштів, що знаходяться на місці розрахунків в касі портопункту, розташованого за адресою: м.Алупка, вул.Дворцове шосе, де зазначено, що у касі перераховано 3523,00 грн. Вказаний опис підписаний касиром ОСОБА_3 без зауважень. Разом з тим, згідно Х-звіту від 16.09.2010, роздрукованого у 15:34, тобто після початку перевірки, зазначена наявність готівкових коштів у сумі 23093,00 грн. Невідповідність склала 19570,00 грн.

Як зазначив представник позивача, різниця суми наявних грошових коштів, та коштів, що зазначена у Х-звіті РРО, виникла у звязку з тим, що касир підготував їх для подальшої передачи теплоходом до каси підприємства. В подальшому ця операція була проведена належним чином через відповідних реєстратор розрахункових операцій у 15:35 з позначкою службова видача 19900,00 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), визначений у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637. Пунктом 1.2 Положення визначено таке: касові документи - документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку. Згідно з пункту 3.2 Положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2001 N 614 - унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Відповідно до денних звітів за 16.09.2010 операція "службова видача" про видачу суми коштів в розмірі 19900,00 грн. "під звіт" до початку перевірки через РРО проведена не була.

До того ж, пунктом 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Так, на момент перевірки касова книга та видаткові касові ордери, які б відображали видачу готівки в сумі 19900,00 грн. - відсутні. Вказане зокрема, також підтверджує порушення статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Вказані обставини є порушенням вимог пункту 13 статті 3 Закону про РРО, за яке передбачена відповідальність у вигляді нарахованих штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. У звязку з чим суд погоджується з рішенням відповідача про нарахування позивачу штрафу на підставі статті 22 Закону про РРО у розмірі (19570,00 х 5) 97850,00 грн.

Згідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні та підкоряються тільки закону. Відповідно до ст.19 Закону України «Про судоустрій» суді здійснюють правосуддя самостійно. Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Постанова складена у повному обсязі 02.03.2011.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.