Постанова № 15127073, 01.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2011 р. Справа №2а-14492/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-БРІЗ"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.12.2009,

відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.12.2009,

ОСОБА_3, довіреність № 6/10 від 02.02.2011;

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРА-БРІЗ" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень № 0022202301/0 від 21.07.2010 та № 0022202301/1 від 01.10.2010, № 0022202301/2 від 05.11.2010, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1301913,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1169241,00 грн.; податкових повідомлень-рішень №0022212301/0 від 21.07.2010 та №0022212301/1 від 01.10.2010, № 0022212301/2 від 05.11.2010, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в україні товарів (робіт, послуг) на суму 1299993,00 грн. та штрафних санкцій на суму 649997,00 грн..

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.11.2010 по справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Сімферополь АРК у відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю “Фора-бріз”, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 03.12.2004 проведена державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю “Фора-бріз” з адресою місцезнаходження: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Одеський, 19/1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №432214. Товариство є платником податків на загальних підставах, зареєстроване у ДПІ в м. Сімферополь 22.12.2004, та має свідоцтва платника податку на додану вартість від 27.12.2004 №00961599. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.05.2005 основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

З 30.06.2010 по 02.07.2010 Держаною податковою інспекцією в м. Сімферополь проводилась документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариств з обмеженою відповідальністю “Фора-бріз” за період з 01.04.2009 по 31.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 09.07.2010 №9611/23-2/33267610. За висновками акту встановлено, що позивачем порушені пункті 5.1., 5.2.1., 5.3.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 1301913,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року 381374,00 грн., за 3 квартал 2009 року 514351,00 грн., за 4 квартал 2009 року 406188,00 грн., за 1 квартал 2010 року зменшено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на суму 872961,00 грн. Крім того встановленого порушення пунктів 7.4.1., 7.4.5. статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, результаті чого донараховано ПДВ на суму 1299993,00 грн., у тому числі за квітень 2009 року 207962,00 грн., за травень 2009 року 43136,00 грн., за червень 2009 року 1473334,00 грн., за липень 2009 року 183145,00 грн., за серпень 2009 року 30444,00 грн., за вересень 2009 року 197892,00 грн., за жовтень 2009 року 221030,00 грн., за листопад 2009 року 33120,00 грн., за грудень 2009 року 70800,00 грн., за січень 2010 року 164991,00 грн., за лютий 2010 року 139,00, та зменшення відємного значення ПДВ за березень 2010 року у сумі 4386,00 грн.

Н підставі висновків акту перевірки 21.07.2010 позивачу винесено податкове повідомлення-рішення №0022202301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 2471154,00 грн., у тому числі за основним платежем 1301913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1169241,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №00222212301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1949990,00 грн., у тому числі за основним платежем 1299993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 649997,00 грн.

Суд не погоджується з визначенням позивачу податкового зобовязання за наступними підставами.

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі Закон 2181), Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У звязку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону про прибуток та статтею 7 Закону про ПДВ. Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Актом перевірки встановлено, що за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 позивачем завищені валові витрати на суму 6080611,00 грн. До вказаного висновку відповідач надійшов під час дослідження видаткових накладних, довіреностей на отримання товарів, виписок банку, актів виконаних робіт, журналів-ордерів і відомостей по рахункам бухгалтерського обліку №631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, №685 “Розрахунки з іншими кредиторами”, 371 “розрахунки за виданими авансами”, №311 “Поточні розрахунки в національній валюті”, даних головних книг (балансів).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ “Фора-бріз” до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) включило витрати у розмірі 25381,00 грн., у тому числі витрати на придбання послуг у СПД ОСОБА_5 у березні 2010 року на суму 4503,00 грн., СПД ОСОБА_6 за лютий 2010 року на суму 20593,00 грн. СПД ОСОБА_4 за лютий 2010 року на суму 285,00 грн. На підтвердження факту отримання послуг не надані первинні документи (акти виконаних робіт), у звязку з чим позивачем нібито завищені витрати на придбання товарів на загальну суму 25381,00 грн. у першому кварталі 2010 року.

Відповідно до статтей 202-205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Кабінет Міністрів України відповідно до Господарського кодексу України та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. До моменту затвердження та набуття чинності відповідними Положеннями, згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", в Україні застосовуються норми Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 N888, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Прийняття товару по кількості та якості здійснюється на даний час на підставі вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.65 р. N П-6. Згідно вказаної Інструкції на підтвердження факту отримання товару сторонами складається акт приймання-передачі, який затверджується керівником підприємства-покупця.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно частини 1 статті 203 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У звязку з чим суд робить висновок, що правочини між позивачем та фізичними особами підприємцями, можуть бути укладені в усній формі та бути спрямовані на реальне настання правових наслідків. Фактичне виконання умов договору супроводжується складанням акту приймання-передачі товарів (робіт, послуг), що повинен мати усі необхідні реквізити, зазначені у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Судом встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_6 був складений акт приймання-передачі виконаних робіт та товарів від 10.02.2010 №СПД-00007. Згідно вказаного акту сторони погодились з виконання робіт з монтажу вітрини 12.5 м. на суму 6000,00 грн., та придбанням товарів на суму 14592,50 грн. 3 березня 2010 року між СПД ОСОБА_5 та позивачем був складений акт №198 про отримання транспортних послуг за маршрутом “Черкаси-Севастополь-Черкаси” протяжністю 1580 км, вартістю 2,38 грн. на загальну суму 4503,00 грн., що додатково підтверджується подорожним листом вантажного автомобіля серія 10АА0 №915616, товарно-транспортною накладною БЗС 000292 про перевезення вантажу від 03.03.2010. Судом встановлено, що позивачем та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 були укладені акти про надання послуг від 04.02.2010 №23 на виконання робіт з заправки картриджа та заміни втулки валу на загальну суму 140,00 грн., від 19.02.2010 №40 на заправку картриджа на суму 100,00 грн., від 15.02.2010 №32 на поточний ремонт системного блоку на суму 106,50 грн., від 11.02.2010 №28 на заправку картриджів на загальну суму 280,00 грн. від 15.02.2010 №33 з ремонту валу магнітного на суму 85,00 грн., від 15.02.2010 №31 з поточного ремонту системного блоку на суму 113,50 грн.

Дослідивши вказаний документ у судовому засіданні суд зазначає, що в ньому зазначені усі необхідні реквізити: найменування товарі (робіт), кількість, ціна, вартість, проставлене позначення про відсутність претензій до виконавця, вони скріплені печатками сторін та затверджені керівником покупця. Таким чином суд робить висновок про відповідність первинних бухгалтерських документів - актів виконаних робіт вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого робить висновок про те, що такі документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Понесені позивачем витрати підтверджені даними актами виконаних робіт, у зв'язку з чим зафіксоване актом перевірки порушення є недоведеним.

Судом встановлено, що у період, що перевірявся, у позивача був укладений договір постачання від 01.02.2009 №16 з ТОВ “Овочевий край від А до Я”. Згідно цього договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами договору. Зобовязання постачальника по постачанню товару виникають згідно замовлення покупця, який він передає постачальнику. Асортимент товару відображується сторонами в специфікації, що є невідємною частиною договору. Ціна одиниці товару узгоджується сторонами в специфікації. Розрахунку по договору здійснюються виключно в національній валюті України. Покупець здійснює оплату з відстрочкою платежу 15 календарних днів. Поставка товару здійснюється засобами і за рахунок постачальника до місця, вказаного покупцем у замовленні (умови DDP правил “Інкотермс” в редакції 2000 року). Розвантаження товару з транспорту постачальника виконує покупець. Разом з товаром покупцю повинні надаватися документи, що підтверджується якість і безпеку товару. Реквізити постачальника: ТОВ “Овочевий край від А до Я”ЄДРПОУ 34936806 Україна, м. Київ, бр.Л.Українки, 5-а, свідоцтво платника ПДВ 100112732. До перевірки надані видаткові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження овочів та фруктів, що виписані ТОВ “Овочевий край від А до Я” на адресу ТОВ “Форма-бріз” на загальну суму 1367484,00 грн., у тому числі ПДВ 227914,00 грн. Крім того позивачем надані до перевірки податкові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження овочів та фруктів, що виписані ТОВ “Овочевий край від А до Я” на адресу ТОВ “Фора-бріз” на загальну суму 1367484,00 грн., у тому числі ПДВ 227914,00 грн.

Перевіркою проведено дослідження другого ланцюга постачання контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розмірах контрагентів на рівні ДПА України, за результатами якого встановлено, що усі контрагенти постачальника по ланцюгу характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності, контрагентами присвоєно стан платника відмінний від нуля. Такими постачальниками є ТОВ “Ортонікс-Тог”- основна діяльність неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, стан платника 14 “визнано банкрутом”. ТОВ “Фірма промбудгрупа”- оптова торгівля будівельними матеріалами стан платника 14 визнаний банкрутом. ТОВ “Альта Касар”- інші види оптової торгівлі, стан платника 14 “визнано банкрутом”, ТОВ “Еталон ТД”- оптова торгівля будівельними матеріалами, стан платника 3 “прийняте рішення про припинення”. ТОВ “Альт пройм”- оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, стан платника 23 “місцезнаходження не встановлено”.

На підставі наведеного відповідач робить висновок, що постачальник позивача ТОВ “Овочевий край від А до Я”є підприємством-посередником (транзистором), за рахунок якого позивачем було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Крім того, як зазначено в акті, що позивачем був укладений договір постачання з ТОВ “Бм Трейд” від 02.03.2009 №02/03/09. Відповідно до вказаного договору постачання здійснюється на умовах постачання DDP до місця призначення, зазначеного у Замовленні. Умови оплати в національній валюті України. Реквізити постачальника ТОВ “БМ Трейд”, ЄДРПОУ 32592128, України, м. Київ, вул. Алішера Навої, 76, свідоцтво платника ПДВ 100132303. До перевірки були надані видаткові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження продуктів харчування та обладнання магазинів на загальну суму 5898792,00 грн., у тому числі ПДВ 983132,00 грн. та податкові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження продуктів харчування та обладнання магазинів на загальну суму 6458790,00 грн., у тому числі ПДВ 1076465,00 грн.

При відпрацюванню питання другого ланцюга постачання по ТОВ “БМ Трейд” встановлено, що одними з основних постачальників були ТОВ “Сервіс студія Арморіка”, ТОВ “Престиж Експерт”. Перевіркою проведено дослідження ланцюгу контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що усі основні контрагенти ТОВ “Сервіс Студія Арморіка” і ТОВ “Престиж Експерт” по ланцюгу характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності, контрагентам присвоєний стан відмінних від нуля. Саме в цих постачальників відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізмів та обладнання, що виключає можливість постачання товару. Таким чином відповідач робить висновок, що ТОВ “БМ Трейд” є підприємством-посередником (транзистором), за рахунок якого позивачем було штучно сформовано валові витрати та податкових кредит.

Судом встановлено, що позивачем дійсно був укладений договір постачання продукції з ТОВ “Овочевий край від А до Я” та договір постачання продукції від 02.03.2009 №02/03/09Т з ТОВ “БМ Трейд” на умовах, що викладені в акті перевірки. На виконання вказаного договору дійсно проводились постачання овочів та фруктів від ТОВ “Овочевий край від А до Я” та постачання продуктів харчування та торгового обладнання від ТОВ “БМ Трейд”, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, копії яких долучені до матеріалів справи, що не заперечується сторонами.

Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З урахуванням викладеного суд зазначає. Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням наведеного суд надходить висновку, що позивач на підставі первинних, бухгалтерських, податкових документах та відповідно до вимог чинного законодавства правомірно відніс на валові витрати вартість придбаних товарів, з урахуванням якої сформував податковий кредит, оскільки визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. З урахуванням того, що основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля товарами, переважно, продовольчого асортименту, суд погоджується з тим, що придбані товарі були повязані з виконанням його основної господарської діяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що єдиною підставою, щодо невизнання обсягу валових витрат та податкового кредиту, яка зазначена в акті перевірки відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності з боку юридичних осіб другого ланцюга постачання продукції.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окремо суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (надалі Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем а ні під час проведення перевірки, а ні під час судового розгляду не наведено жодної фактичної обставини, яки б підтверджували взаємозвязок між сумнівними контрагентами другого ланцюга постачання та позивачем, а саме. Відповідачем не надані докази на підставі яких вони зробили висновок про участь так званих “транзисторів” в операціях саме постачання товарів до ТОВ “Фора-бріз”, про порушення ТОВ “Овочевий край від А до Я” та ТОВ “БМ Трейд” порядку формування податкових зобовязань за операціями з ТОВ “Фора-бріз”, про відсутність ділової мети у діях платника податку ТОВ “Фора-бріз” під час укладення та виконання договорів з ТОВ “Овочевий край від А до Я” та ТОВ “БМ Трейд”, відсутність оплати на користь ТОВ “Овочевий край від А до Я” та ТОВ “БМ Трейд”.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, що відбулося 01.03.2010 проголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанова складена 10.03.2010.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення №0022202301/0 від 21.07.2010 та № 0022202301/1 від 01.10.2010, № 0022202301/2 від 05.11.2010, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1301913,00 грн. та штрафних санкцій на сум 1169241,00 грн.

3. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0022212301/0 від 21.07.2010 та № 0022212301/1 від 01.10.2010, № 0022212301/2 від 05.11.2010, якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1299993,00 грн. та штрафних санкцій на суму 649997, 00грн.

4. Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.