Постанова № 15127060, 22.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2011 р. Справа №2а-14677/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача –ОСОБА_1, довіреність № 47 від 07.12.2010,

відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 38/10-0 від 09.09.2010;

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Відкрите акціонерне товариство "Кримський содовий завод"до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2010 по справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі –Закон 2181), Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі –Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов’язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство “Кримський содовий завод” є юридичною особою, яка 03.08.1998 зареєстрована виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АРК, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ від 02.03.2007 №46-62-36/264, Довідкою з ЄДРПОУ від 05.10.2004 №05.3-06-06/1503.

Суд зазначає, що Відкрите акціонерне товариство “Кримський содовий завод” є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 20 жовтня 2006 року №00385253 .

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Судом встановлено, що з 04.09.2010 по 08.10.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період лютий, квітень-липень 2010 року, за результатами якої 14.10.2010 був складений Акт №4814/10/07-10. У зазначеному акті зафіксовано, що на порушення підпунктів 7.4.5 пункту 7.4 , підпунктів 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 4538382,00 грн., у тому числі за січень 2010 року –на 463477,00 грн., за березень 2010 року на 1035997,00 грн., за квітень 2010 року –на 794675 грн., за травень 2010 року на 1250638,00 грн., за червень 2010 року –на 627046,00 грн., за липень 2010 року на 366549,00 грн., а також бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в банку на 4538382,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року –на 463477,00 грн., за квітень 2010 року на 1035997,00 грн., за травень 2010 року –на 794675 грн., за червень 2010 року на 1250638,00 грн., за липень 2010 року –на 627046,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 №0000200700/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4171833,00 грн.           

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі про ПДВ.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону про ПДВ податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.

У підпункті 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін , у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

          Згідно з підпунктом 7.7.4. статті 7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображається у податкової декларації.

Відповідач у акті перевірки від 14.10.2010 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств , які мали стосунки з контрагентом позивача –приватним підприємством “Порт Гранд”- за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана товариством, встановлено, що перевірку постачальника приватного підприємства “Грейдмаксі” провести неможливо з причин того, що підприємство не заходиться за юридичною адресою.

Матеріали справи свідчать про те, що у січні 2010 року позивач придбав у ПП “Порт Гранд” вугілля АР 25-50, сплативши у повному обсязі зазначену суму постачання.

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом ПДВ до складу податкового кредиту за лютий 2010 року.

Частка ПДВ, сплаченого ПП “Порт Гранд” під час здійснення розрахунків за придбаний товар у зазначений період часу, складала 463477,25 грн.

З акту зустрічної перевірки ПП “Порт Гранд” від 16.04.2010, щодо підтвердження відомостей, отриманих від позивача за грудень 2009, січень 2010, встановлено, сума ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов’язань відповідного періоду, відображений у реєстрі виданих податкових накладних декларації з ПДВ за грудень 2009, січень 2010 року. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними. Транспортування було проведено залізничним транспортом на умовах DDU INCOTERMS-2000. Розрахунку були проведені безготівковим шляхом, дебіторська заборгованість відсутня. ПП “Порт Гранд” був посередником, постачальником були ПП “Прайскорект”. Постачання від вказаної юридичної особи підтверджується у сумі ПДВ 328103,37 грн. Другим постачальником було ПП “Грейдмаскі” на суму ПДВ 125251,28 грн. Розрахунку проведені у безготівковій формі, дебіторська заборгованість відсутня.

Таким чином суд робить висновок про безпідставність зменшення позивачу суми податкового кредиту за січень 2010 року, та суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року.

Судом встановлено, що поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню на розрахунковий рахунок складає 4977713,00 грн. Згідно довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів (додаток 2), позивачем був включений залишок від’ємного значення, що виник у березні 2010 року, у тому числі за операціями постачання товару від ПП “Порт Гранд” у сумі 1035997,00 грн.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки контрагента позивача –ПП “Порт Гранд” за актом від 12.08.2010, що складений ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, в акті №453/23-20/36006625 встановлено: суми ПДВ за податковими накладними включені до податкових зобов’язань відповідного періоду, факт отримання товару підтверджується виданими накладними, розрахунки проведені у безготівковій формі, отримані грошові кошті у сумі 1850000,00 грн. ПП “Порт Гранд” є посередником. Постачальником є ПП “Грейдмаксі”, яким були видані видаткові та податкові накладні на суму 1733447,29 грн. Розрахунки проводилась у вексельній формі на суму 12110636,01 грн. та у рахунок оплати векселів сплачено 12110636,11 грн. Заборгованість відсутня. Перевіркою не встановлена розбіжність з відомостями, отриманими від ВАТ “Кримський содовий завод”, але податкова звітність (уточнюючий розрахунок) за березень, квітень 2010 не визнана як податкова декларація.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобов’язань по ПДВ у зазначений звітний період, надання ним податкових накладних на товар, отриманий у вказаного постачальника , суд вважає, що позивач правомірно включив 4977713,00 грн. до сум бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що згідно податною позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 6718883,00 грн., та складається з сум ПДВ, які виникли в квітні 2010 року, зокрема з операцій постачання товару від ПП “Порт Гранд” на суму 794675,00 грн. Згідно поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок сума відшкодування складає 8055612,00 грн. Вказана сума була сформована у тому числі за поставками вугілля від ПП “Порт Гранд” на суму ПДІ 1250638,00 грн.

За результатами невиїзної документальної перевірки, проведеної ДПІ в Артемівському районі у м. Лугаськ на запит СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополь, з питань підтвердження відомостей, отриманий від позивача за квітень-травень 2010 року встановлено наступне. На виконання умов угоди між сторонами, були виписані видаткові та податкові накладні на суму ПДВ 534100,00 грн. у квітні 2010 року та на суму ПДВ 716537,50 грн. у травні 2010 року. Разом на 1250637,50 грн. Суми податку включені до податкового зобов’язання відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ та данним декларації з ПДВ. У рахунок оплати спрямовано 7950000,00 грн. Транспортування здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується відповідними квитанціями. Дебіторська заборгованість відсутня. Постачальниками вказаної продукції були ПП “Грейдмаксі” та ПП “Леонікс”. Від ПП “Грейдмаксі” було здійснено постачання товару на суму ПДВ 494051,53 грн. Сплата була проведена на суму 3062385,50 грн. Від ПП “Леонікс” поставлено товару на суму ПДВ 713671,35 грн. Оплата безготівковим шляхом проведена на суму 4396975,40 грн. За результатами перевірки не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від позивача.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідає нормам податкового законодавства висновок відповідача про порушенням позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ, та відповідне формування суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що згідно поданої позивачем податкової декларації за червень 2010 року, сума бюджетного відшкодування, що підлягала поверненню на розрахункових рахунок позивача, була визначена у розмірі 8055612,00 грн., та була сформована із сум ПДВ, які виникли у травні 2010 року, у тому числі за рахунок операцій, які було здійснено з ПП “Порт Гранд” на суму ПДВ 1250638,00 грн.

З метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту був спрямований запит до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганськ, щодо про проведення зустрічної перевірки.

Як зазначено в акті перевірки –податкова декларація ПП “Порт Гранд” за квітень-липень 2010 року з податку на прибуток не визнана у якості податкової звітності, у зв’язку з відсутністю обов’язкового додатку К1/1. Численність працюючих –1 особа.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов угоди між сторонами, були виписані видаткові та податкові накладні, у рахунок оплати спрямовані безготівкові кошти у сумі ПДВ 1250638,00 грн. Транспортування здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується відповідними квитанціями.

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім –включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Мотивація та докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

На думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Стаття 7 Закону про ПДВ регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування та не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У підпункті 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не пов’язане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за лютий, квітень-липень 2010 року.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що акт від 14.10.2010 прийнятий за результатами проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку був складений з порушенням норм чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (надалі –Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. У пункті 1.2 Порядку визначено проведення податковим органом планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем декларація по ПДВ за лютий 2010 року була здана в податковий орган 18.03.2010, податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року була отримана відповідачем 18.05.2010, декларація з ПДВ за травень 2010 року –18.06.2010, а податкова декларація з ПДВ за червень 2010 року –15.07.2010. За таких обставин згідно з підпунктом. 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ відповідач мав провести перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ: за декларацію лютого 2010 року –18.05.2010, за декларацією за квітень 2010 року –18.07.2010, за декларацією за травень 2010 - не пізніше 18.08.2010, за декларацією за червень 2010 року –15.09.2010. Матеріали справи свідчать про те, що перевірка була завершена 08.10.2010, тобто з простроченням термінів, передбачених у ст. 7 Закону про ПДВ.

За таких обставин суд вважає, що під час проведення перевірки та складання акту відповідач діяв у спосіб, який непередбачений чинним законодавством України, а викладені в ньому висновки не відповідають діючому законодавству та дійсним обставинам справи.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що згідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, зареєстрований у Мінюсті України 06.07.2001 за №567/5758, податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування. Відповідно до статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов’язковим є посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений перерахунок або розрахунок податкового зобов’язання.

Як було встановлено судом, в податковому повідомленні-рішенні від 26.10.2010 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування №0000200700/0 зроблено посилання на підпункт 7.4.5. статті 7 Закону про ПДВ. Згідно вказаного пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Проте в акті перевірки зазначено протилежно: дослідивши первинні податкові та бухгалтерські документи позивача, податковий орган не встановив відсутність документальних підстав на зменшення податкового кредиту, а навпаки, зазначив про наявність податкових накладних у повному обсязі.

У зв’язку з чим, застосовуючи принципи адміністративної процедури, що зазначені у частині 3 статті 2 КАС України суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 22.02.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 01.03.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160-163, 167 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 26.10.2010 №0000200700/0.

3.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (ЄДРПОУ 05444546) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.