Постанова № 15127046, 22.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2011 р. Справа №2а-14028/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабанова А.І., за участю

редставників позивача –ОСОБА_1, довіреність № 07-В від 06.01.2011;

ОСОБА_2, довіреність № 22Д від 21.01.2011,

представників відповідача –ОСОБА_3,довіреність №127/100 від 30.11.2010,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фонду майна АРК

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010 відкрито провадження по справі та закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі –Закон 2181). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону 2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 7.11.12 пункту 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" центральний податковий орган встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Закону та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.

Набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її первісній реєстрації. Судом встановлено, що Фонд майна Автономної Республіки Крим є неприбутковою організацією, що не оскаржуються сторонами, та має код неприбутковості 0004.

Підпунктом 4.1.4. ст.4 Закону 2181 передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Базовий податковий звітний період для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств встановлений п.16.4. ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, як квартальний податковий період.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997 №233, що зареєстрований у Мінюсті України 06.08.1997 за №290/2094 затверджений Порядок складання податкового звіту про використання коштів неприбутковими установами й організаціями (надалі –Порядок).

Відповідно до пунктів 1.3, 4.1 зазначеного Порядку податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями подається неприбутковою установою за кожний звітний період до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач, як неприбуткова організація за ознаками, визначеними підпунктом "а" підпункту 7.11.1 пункту 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зобов'язаний подавати зазначений звіт. Згідно до пункту 1.3. вказаного Порядку податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями (далі - звіт) складається за формою, що додається, і подається неприбутковою установою за кожний звітний період.

У звіті зазначаються усі передбачені в ньому показники наростаючим підсумком з початку календарного року. Податкова звітність може бути надана податковому органу за добровільним рішенням платника податків в електронній формі за умови дотримання чинного законодавства, що регулює ці питання.

Судом встановлено, що 21.07.2010 позивачем був поданий звіт за 1 півріччя 2010 року у електронному вигляді до ДПІ в м. Сімферополь, про що свідчить квитанція про отримання звіту у 12:18:24.

Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону - 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Судом встановлено, що 16.08.2010 на адресу позивача було спрямовано запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки стосовно неподання податкової звітності, що було отримано позивачем 19.08.2010.

Побідне запрошення було спрямоване удруге 23.09.2010, та отримано позивачем 27.09.2010.

06.10.2010 відповідачем був складений акт №14175/15-4/00036860 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності у якому було зазначено, що на порушення п.4.1.4 статті 4 Закону 2181, пункту 16.4. статті 16 Закону про прибуток податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за 1 півріччя 2010 року з граничним строком подання 09.08.2010 фактично був поданий 20.08.2010.

Звіт як податковий розрахунок, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, за своїм статусом прирівнюється до податкової декларації (пункт 1.11 статті 1 Закону 2181), за неподання якої підпунктом 17.1.1 статті 17 цього Закону для платників податку встановлено відповідальність, а саме: якщо платник податків не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, такий платник податку сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі зазначеного в акті, 15.10.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005101504/0 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції на підставі підпункту “а” пункту 4.2.2., абзацу 1 підпункту 17.1.1. Закону 2181 у сумі 170,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції у зв’язку з простроченням подання звітності про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за І півріччя 2010 року у зв’язку з наступним.

Пунктом 16.15 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом. Як вже зазначалось для надання звіту про використання коштів встановлений квартальний звітний період.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, що зареєстрований у Мінюсті України 16.04.2008 за №320/15011 затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі –Інструкція). В данній Інструкції зазначено, що квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Згідно до пункту 7.4. вказаної Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку.

Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції.

Згідно пункту 7.6. якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Судом встановлено, що під час подання вказаного звіту в електронному вигляді позивачем була отримана квитанція №1 про неприйняття звіту з позначкою: “Документ не прийнято. Помилка перевірки документа –форма не приймається в період 2010р. П квартал”.

Таким чином судом встановлено, що єдиною підставою для невизнання звіту у якості податкової декларації стало позначення звітного періоду П квартал замість позначення звітного періоду І півріччя.

Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону N 2181 суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов'язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи логічний, ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об'єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за правосуб'єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не зміг пояснити та/або спростувати обставин, за якими неможливо провести оброку поданого платником податків звіту.

Оскільки у даному випадку звіт був поданий з дотриманням строків, визначених законодавством, у спосіб визначений спеціальним законом, суд не вбачає підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим суд визначає, що згідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення–рішення відповідача.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень чинного законодавства з боку позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем податкове повідомлення–рішення від 15.10.2010 №0005101504/0 прийнято неправомірно, у зв’язку з чим повинно бути скасовано.

У зв’язку зі складністю справи судом 22.02.2011 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 01.03.2011 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 15.10.2010 №0005101504/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.