Рішення № 15126818, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/8020.04.11 до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 443 508, 99 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Галков І.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 433373, 09 грн. за договором фінансового лізингу № 1287/04/2008 р. від 11.04.2008 р., а також 7508, 39 грн. –неустойки, 1174, 27 грн. –інфляційних нарахувань та 1453, 24 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо внесення лізингових платежів відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судових засіданнях 04.04.2011 р. та 11.04.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 11.04.2011 р. та 20.04.2011 р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. продовжено строк розгляду справи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а тому договір фінансового лізингу № 1287/04/2008 р. від 11.04.2008 р. є неукладеним та, відповідно, не створює для сторін ніяких прав та обов’язків.

Крім того, відповідач зазначає, що він не міг використовувати предмет лізингу з 16.12.2010 р. до 19.01.2011 р. у зв’язку з тим, що позивач надав відповідачу талони про проходження техогляду лише 19.01.2011 р., а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по лізинговим платежам за грудень 2010 року та січень 2011 року є безпідставними.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Фірмою «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю укладено договір фінансового лізингу № 1287/04/2008, за умовами якого позивач зобов’язався придбати у свою власність транспортний засіб: вантажний автомобіль, шасі MAN TGA 41.400 8*4 ВВ (п’ять одиниць); 2008 року, пробіг на момент придбання 300 км, вартість якого становить суму, еквівалентну 680000, 00 умовних одиниць виражена в гривнях України та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу в якості предмета лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач –прийняти предмет лізингу на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору передача позивачем майна та необхідних документів, що є невід’ємною частиною майна та прийняти його відповідачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Згідно з п.п. 4.1., 4.3. договору транспортний засіб реєструється в державних органах на ім’я та за рахунок відповідача. Після державної реєстрації транспортного засобу на ім’я відповідача, він зобов’язаний передати позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, комплект реєстраційних номерів та ключі, довіреність на право керування майном на весь строк фінансового лізингу, талон проходження державного технічного огляду транспортного засобу.

Термін фінансового лізингу складається з періодів, вказаних в додатку № 1 до договору та становить 60 періодів –з 22.04.2008 р. до 21.04.2013 р. (п. 5.2. договору).

Термін дії договору, відповідно до п. 5.3., відраховується від дати його підписання сторонами. Договір припиняється після виконання сторонами взятих на себе зобов’язань, а також в інших випадках, визначених законом чи договором.

У відповідності до п. 7.1. договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро за курсом відповідно до пп. 7.1.1. п. 7.1. договору, яким встановлено, що курс 1 –курс, встановлений Національним банком України для одного Євро на 21.04.2008 р.; курс 2 –курс, встановлений Національним банком України для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу відповідно до графіку внесення платежів до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання договору фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008 р. передав, а позивач прийняв автомобілі MAN TGA 41.400 8*4 ВВ у кількості 5 штук, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000140 від 12.05.2008 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов?язання щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008 р. у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за 31-33 періоди у розмірі 433373, 09 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7508, 39 грн. –неустойки, 1174, 27 грн. –інфляційних нарахувань та 1453, 24 грн. –3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»до обов?язків лізингоодержувача віднесено, зокрема, обов?язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що положення договору фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008 р. в частині прив’язки до курсу долара США порушують вимоги, встановлені нормами чинного законодавства України, а тому є нечинними. При цьому, відповідач зазначає, що в сторони не досягли згоди з такої істотної умовиа, як ціна, а відтак –на думку відповідача є неукладеним.

Як вбачається зі змісту п.п. 2.3., 7.1. договору фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008 р. та видаткової накладної № РН-0000140 від 12.05.2008 р. вартість майна, яке передається відповідачу визначена у гривнях із зазначенням еквіваленту вартості майна в умовних одиницях, під якою розуміється сума, виражена в гривнях України, яка дорівнює одному Євро по курсу згідно з п 7.1.1. договору.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, з наведеного вбачається, що п. 7.1. договору оренди сторони визначили еквівалент розміру лізингових платежів, встановивши, при цьому, що такі платежі здійснюються в гривні, а відтак –зазначені положення договору не суперечать положенням законодавства України.

Крім того, відповідач зазначає, він не міг використовувати предмет лізингу з 16.12.2010 р. до 19.01.2011 р. у зв’язку з тим, що позивач надав відповідачу талони про проходження техогляду лише 19.01.2011 р., а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по лізинговим платежам за грудень 2010 року та січень 2011 року є безпідставними.

Суд відхиляє такі твердження, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі державного технічного огляду предметів лізингу від 14.12.2010 р., з якого вбачається, що відповідачу було передано в тому числі і талони державного технічного огляду автомобілів MAN TGA 41.400 8*4 ВВ, що є об’єктами договору фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008 р.

За таких обставин, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Тож, з огляду на те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 433373, 09 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 433373, 09 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5. договору сторони погодили, що у разі несплати лізингових платежів позивач має право на неустойку у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен прострочки в перші п’ять днів та 0,5% - починаючи з шостого дня прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, останній виконано у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 7508, 39 грн., розмір інфляційних нарахувань –1174, 27 грн. та 1453, 24 грн. –3 % річних.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»задовольнити.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чадаєва, 2-б, код ЄДРПОУ 14073675), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2) заборгованість у розмірі 433373, 09 (чотириста тридцять три тисячі триста сімдесят три грн. 09 коп.) грн., 7508, 39 (сім тисяч п’ятсот вісім грн. 39 коп.) грн. –пені, інфляційні нарахування у розмірі 1174, 27 (одна тисяча сто сімдесят чотири грн. 27 коп.) грн., 1453, 24 (одна тисяча чотириста п’ятдесят три грн. 24 коп.) грн. –3 % річних, 4435, 10 (чотири тисячі чотириста тридцять п’ять грн. 10 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 05.05.2011 р.