Рішення № 15126603, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/3520.04.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

Простягнення 5 195,41 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 - представник (дов. № 0627/1 від 05.01.11 р.)

Від відповідачане зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія" АХА Страхування" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення грошових коштів у розмірі 5 195,41 грн., а саме страхового відшкодування в розмірі 4 820,41 грн., яке було сплачено позивачем ОСОБА_2, відповідно до умов договору страхування № 3251-а/07к від 27.11.2007 р., та витрат на проведення експертизи автомобіля в розмірі 373,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3251-а/07к від 27.11.2007 р. (далі Договір) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля „Mitsubishi Lanser”, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль „Маzdа”, державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_3, застрахований у Відкритому акціонерному товаристві "СК "Нова", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0118996 від 04.08.2008 р., а за таких обставин позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "СК "Нова" 5195,41 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою було порушено провадження у справі №59/35 та розгляд справи призначено на 23.02.2011р.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані докази не подав.

23.02.2011 р. суд, у звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, відклав розгляд справи на 16.03.2011 р., про що було винесено відповідну ухвалу.

16.03.2011 р. в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог та просив зобовязати позивача надати акт виконаних робіт. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 16.03.2011 р. представники сторін заявили клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 статті 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 статті 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У звязку з необхідністю витребування нових доказів, в судовому засіданні 16.03.2011 р. оголошена перерва до 13.04.2011 р.

Ухвалою суду від 16.03.11 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 59/35 на пятнадцять днів.

24.03.2011 р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог.

Заперечення відповідача обґрунтовані наступним.

Відповідно до пункту 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(втратив чинність 02.12.2010 року) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; згідно із підпунктами а), б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011 р.) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а отже надання фізичними та юридичними особами послуг з проведення ремонту транспортного засобу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, у разі проведення відновлювального ремонту транспортного засобу платником податку на додану вартість виступають фізичні та юридичні особи, які надавали послуги з проведення ремонту, а не власник транспортного засобу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник.

Також, згідно статті 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

У зв'язку з цим, у випадку, коли власник транспортного засобу не проводить ремонт транспортного засобу, сплата Страховиком страхового відшкодування з урахуванням розміру податку на додану вартість, призводить до компенсації, яка перевищує розмір прямого збитку, якого зазнав Страхувальник, що не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про страхування».

Позивач не підтвердив факт проведення та оплати ремонту транспортного засобу (акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг тощо); відсутні оригінали документів, що підтверджують факт оплати за виконані (ремонтні) роботи (платіжне доручення з відміткою банку про оплату, фіскальний чек, прибутковий ордер тощо), що свідчитиме про сплату податку на додану вартість. У разі відсутності документального підтвердження факту проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, оплати вартості ремонту та як наслідок оплати розміру податку на додану вартість, Страховик зобов'язаний зменшити розмір страхового відшкодування на розмір податку на додану вартість.

Розрахунок прямої шкоди, заподіяної транспортному засобу при складанні відповідного Звіту, згідно з існуючими нормативними документами, здійснюється з урахуванням ПДВ та включає в себе дві частини: розмір матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту), якого зазнав власник пошкодженого транспортного засобу та нарахованого на нього податку на додану вартість.

Отже, при здійсненні ремонту пошкодженого автомобіля на СТО, яка не є платником ПДВ, у більшості випадків фактична вартість цього ремонту буде меншою, ніж сума прямої шкоди, обчислена оцінювачем з урахуванням ПДВ. Отже, в такому разі має місце порушення вимог законодавства щодо відповідності сум виплати страхового відшкодування і розміру прямого збитку, так як не є прямим збитком податок на додану вартість у складі суми матеріального збитку, нарахованого оцінювачем згідно Методики проведення експертиз та визначення розміру матеріальних збитків при сплаті страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, якщо особа не здійснила такий ремонт або здійснила його на СТО, яка не є платником ПДВ.

В судовому засіданні 13.04.2011 р. представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

Клопотання судом задоволено, в судовому засіданні 13.04.2011 р. оголошено перерву до 20.04.2011 р.

В судовому засіданні 20.04.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2011 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 20.04.2011р. від останнього до суду не надходило.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2007 р. між КФ ЗАТ "СК "ВЕСКО" (згідно протоколу №21 позачергових загальних зборів ЗАТ «СК «ВЕСКО», назву товариства змінено на ЗАТ «СК «АХА Страхування», згідно протоколу №23 позачергових загальних зборів ЗАТ «СК «АХА Страхування», назву товариства змінено на AT «СК «АХА Страхування») та ОСОБА_2 укладено договір страхування № 3251-а/07к, згідно якого ЗАТ «СК ВЕСКО»взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_2 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Mitsubishi Lanser", д/н НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дарницького району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві, 13.10.2008 р. в м. Києві, на перехресті вул. Бажана та вул. Ревуцького, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Mitsubishi Lanser", д/н НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_2, та „Mazda", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Курдюковою Д.О. п. 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14.11.2008 р.

14.10.2008 р. до Акціонерного товариства "Страхова Компанія" АХА Страхування" звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 2812 від 24.10.2008 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mitsubishi Lanser", д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 11 106,04 грн.

19.03.2009 р. Акціонерне товариство "Страхова Компанія" АХА Страхування" на підставі Страхового акту № 3251-а/07к-3 від 27.02.2009 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт про оцінку майна № 2812 від 24.10.2008 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 4 820, 41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1038 від 19.03.2009 р.

Також у зв'язку з ДТП Акціонерне товариство "Страхова Компанія" АХА Страхування" понесло витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу "Mitsubishi Lanser", д/н НОМЕР_1, у розмірі 375, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 941 від 10.03.2009 р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5195,41 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль „Маzdа”, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Mitsubishi Lanser", д/н НОМЕР_1, належить ОСОБА_4

Однак, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля „Маzdа”, державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ "СК "НОВА" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/0118996).

Вина водія який керував автомобілем „Маzdа”, державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14.11.2008 р.

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mitsubishi Lanser", д/н НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/0118996), а до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3251-а/07к від 27.11.2007 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/0118996) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України “Про страхування” франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 00, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не надано доказів, що підтверджують відсутність їх вини у порушенні зобовязання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4820,41 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості авто-товарознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.

Заперечення представника відповідача щодо безпідставної виплати страхового відшкодування з урахуванням суми ПДВ не беруться судом до уваги з тих підстав, що Акціонерне товариство "Страхова Компанія" АХА Страхування" здійснило виплату страхового відшкодування на підставі Розрахунку суми страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 3251-а/07к від 27.11.08 р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 4 820, 41 грн. без врахування ПДВ. А тому заперечення відповідача є недоведеними та необґрунтованими.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; Код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) шкоду у розмірі 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 41 коп., державне мито у розмірі 94 (дев'яносто чотири) грн. 64 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 96 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 27.04.11 р.