Рішення № 15126532, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/6813.04.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Віс-Компанія"

Про стягнення 14 567,53 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. представник (дов. № б/н від 14.01.2011 р.)

Від відповідачане з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віс-Компанія" (далі відповідач)про стягнення 14 567,53 грн. (14 204,57 грн. основний борг, 171,20 грн. збитки від інфляції, 191,76 грн. пеня), внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 1/05/10-5 від 19.05.2010 р.

Ухвалою суду від 02.03.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/68 та призначено розгляд справи на 18.03.2011 р.

18.03.2011 р. судове засідання не відбулось в звязку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 21.03.2011 р. розгляд справи призначено на 13.04.2011 р.

В судове засідання 13.04.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.04.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 1/05/10-5 (надалі Договір).

Пунктом 1.2 вищезазначеного договору було передбачено, що позивач продає, а відповідач купує продукцію (далі Товар) та здійснює оплату, згідно умов договору.

Договором передбачено умови поставки та прийому товару, зокрема в п. 3.3 Договору зазначено про обовязок поставки товару позивачем за погодженими з відповідачем строками та адресою, причому витрати за доставку включаються у вартість товару або вказуються у накладній чи іншому документі.

Згідно п. 3.5 Договору, прийняття товару за якістю та кількістю здійснюється за участю представників позивача та відповідача з урахуванням вимог чинних Інструкцій Держарбітражу СРСР П-6 від 15.06.1965 р. та П-7 від 25.04.1966 р.

Ціна Товару, за Договором визначається на підставі прайс-листів позивача, зазначається в накладній, що супроводжує поставку конкретної партії товару.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили порядок розрахунків за поставлений товар, а саме відповідач зобовязаний сплатити позивачу вартість конкретної поставки товару, що замовлено відповідачем, не пізніше 30 (тридцяти) днів від дня отримання товару згідно накладної або рахунку-фактури на товар, без врахування дня випуску товару.

Згідно доповнення до Договору № 1/05/10-5 від 19.05.2010 р. сторони дійшли згоди про те, що за умови щотижневої поставки товару позивачем, відповідач зобовязаний сплачувати позивачу вартість реалізованого товару протягом наступного тижня.

У звязку з тим, що поставка товару позивачем здійснювалась не щотижнево, відповідач зобовязаний був сплатити вартість конкретної поставки товару не пізніше 30 (тридцяти) днів від дати отримання товару, згідно накладної на товар, без врахування дня відпуску товару. Таким чином, розрахунок за отриманий товар повинен був здійснюватись Відповідачем наступним чином: згідно накладної РН-0031290 від 10.12.2010 р. 10.01.2011 р., за накладною РН-0032817 від 24.12.2010 р. 24.01.2011 р., за накладною РН-0033416 від 30.12.2010 р. 30.01.2011 р.

З метою вирішення питання про повернення боргу відповідачем, позивач направив рекомендованим листом претензію (вих. №34 від 21.01.2011 р.) та вимогу (вих. №74 від 14.02.2011 р.), відповіді про розгляд претензії позивач не отримав.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 204,57 грн., що підтверджується накладними:

1. За накладною РН-0031290 від 10 грудня 2010 р.3 646,89 грн.;

2. За накладною РН-0032817 від 24 грудня 2010 р. 6 288,54 грн.;

3. За накладною РН-0033416 від 30 грудня 2010 р. 4 269,14 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 191,76 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 171,20 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 204,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.6 Договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати за товар в термін, вказаний в Договорі, відповідач сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення платежу,від суми несплаченого боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача, сума пені складає 191,76 грн.

Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано.

Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 191,76 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції становить 171,20 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Контррозрахунку суми збитків від інфляції відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 171,20 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віс-Компанія" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2, код 37001633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (98612, м. Ялта, вул. Жовтнева, 8, кв. 32, код 32362063) 14 204 (чотирнадцять тисяч двісті чотири) грн. 57 коп. основного боргу, 171 (сто сімдесят одну) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 191 (сто девяносто одну) грн. 76 коп. пені, 145 (сто сорок пять) грн. 67 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

СуддяЛ.В.Прокопенко