Рішення № 15126385, 27.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/16327.04.11 За позовом товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

про стягнення 25235,53 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 10.12.2010)

Від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 27.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»про стягнення заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-104/05/45-ФП від 27.01.2004 в розмірі 25235,53 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.03.2011 порушено провадження у справі № 50/163 та її призначено до розгляду на 23.03.2011.

В судове засідання 23.03.2011 представник відповідача не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2011, у звязку з неявкою судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.04.2011.

В судове засідання 19.04.2011 прибули представники сторін та дали пояснення по справі. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для оцінки та дослідження доказів, в судовому засіданні 20.04.2011 року оголошено перерву до 27.04.2011 року.

В судове засідання 27.04.2011 зявився представник позивача та надав письмові пояснення по суті справи, а також надав заяву про уточнення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 21517,43 грн. основного боргу та 2399,36 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання 27.04.2011 не зявився, всіх витребуваних доказів суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2004 між закритим акціонерним товариством «Паливно-енергетична страхова компанія», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА»(далі-відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Геліос», правонаступником всіх прав та обовязків якого є товариство з додатковою відповідальністю «РОСНО Україна», правонаступником якого в свою чергу є товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(далі-позивач) укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-104/05/45-ФП (далі договір перестрахування).

Відповідно до пункту 1.1. договору перестрахування, предметом даного договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонам на факультативній основі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обовязки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Згідно п. 1.2. договору перестрахування, на підставі даного договору сторони можуть укладати конкретні договору перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

Пропозиція конкретного ризику в пересрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахуваня, підписаного перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється перестрахувальнику за допомогою факсимільного чи поштового звязку, чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і пропоновані умови передачі ризику в перестрахування (п. 2.1 договору).

У відповідності до положень п 3.1.3. договору, перестрахувальник зобовязаний перерахувати перестраховику перестрахувальну премію за надання перестрахувального захисту за конкретним договором перестрахування в термін, обговорений даним договором, якщо інший порядок сплати перестрахової премії не обговорений у конкретному договорі перестрахування.

Згідно п. 3.3.1. договору, перестраховик зобовязаний перерахувати перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений даним договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування (п. 3.3.1. договору).

У відповідності до п.7.1. договору перестрахування, при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 10 (десяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника наступного комплекту документів, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування:

- копія страхового акту або іншого подібного документу, передбаченого правилами страхування страховика,

-копія офіційного висновку (довідки, акту і т. і.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДА1 про ДТП, акт пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і Т.П.), якщо обов'язковість наявності такого висновку передбачено умовами оригінального договору страхування;

-копія калькуляції матеріального збитку або копії рахунку (кошторису) на відбудовні роботи під підприємств, що мають відповідну ліцензію;

-розрахунок частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком;

-копія платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з розрахункового рахунка або видаткового касового ордера про оплату перестрахувальником (страховиком) страхового відшкодування в повному обсязі (за умови касового збитку надасться перестраховику протягом 10 робочих днів з дня оплати останнім своєї долі у страховому відшкодуванні).

Якщо розмір збитку більший за визначений розмір касового збитку, то перестраховик зобов'язаний перерахувати свою частку страхового відшкодування перестрахувальнику протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня надання всіх вище зазначених документів.

30.08.2007 між товариством з додатковою відповідальністю «РОСНО Україна», правонаступником всіх прав та обовязків якого є товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» та відкритим акціонерним товариством «страхова компанія»укладено ковер-нот № 9988.0027356 від 30.08.2007 про факультативне пропорційне перестрахування, відповідно до умов якого було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 200.0016108 від 17.08.2007.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 4385,03 грн.

В період дії ковер-ноту настав страховий випадок за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомлення № БХ від 07.12.2007 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

02.07.2008, на підставі страхового акту 018853 від 01.07.2008, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 11516,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9405.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № БХ-1286/07 від 17.07.2008 на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1232,30 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

Частку у цій виплаті у розмірі 1 232,30 грн. перестраховик сплатив 24.07.2008. Однак страхувальнику Покальчук CO. на підставі страхового акту № 018853 від 23.12.2008 було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 1 285,2 грн. (платіжне доручення № 20075 від 25.12.2008), про що відповідача було повідомлено листом від 25.02.2009 року, вих. № БХ-145/02, разом із доданими документами. Частка відповідача у доплаті страхового відшкодування за цим випадком склала 137,52 грн.

20.07.2008 із застрахованим транспортним засобом Audi А8 4.2. Quattro, д/н АА 4004 ЕВ, згідно ковер-ноту № 9988.0027356 від 30.08.2007, сталася друга подія, що мала ознаки страхового випадку за ризиком ДТП, про що відповідача було повідомлено листом № БХ-1310/07 від 21.07.2008. Цю подію було визнано страховим випадком, а страхувальнику на підставі страхового акту № 200-2734-08 від 15.11.2008 позивачем сплачено страхове відшкодування у розмірі 199 812,2 грн. згідно платіжного доручення № 16158 від 27.10.2008, про що відповідача було повідомлено листом № БХ-1939/12від 11.12.2008 року. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

Частина страхового відшкодування, що підлягає до сплати відповідачем, у розмірі 21 379,91 грн. за даним страховим випадком перерахована не була.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що по вищезазначеному ковер-ноту сталися страхові випадки, по яким відповідно до п.3.1.6. договору позивач повідомив перестраховика про настання страхового випадку по перестраховому ризику протягом 3 банківських днів з моменту одержання інформації про його настання.

Таким чином, згідно з умовами договору перестрахування та ковер-ноту у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 21 517,43 грн. (21 379,91 грн. + 137,52 грн.) по сплаті частки страхового відшкодування.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 12 ЗУ «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-104/05/45-ФТі від 27.01.2004 в розмірі у відповідача перед позивачем в розмірі 21517,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2399,36 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.3.6. договору ретроцесії за несвоєчасне виконання своїх обов'язків перестраховик зобов'язаний на вимогу перестрахувальника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 21517,43 грн. суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 2399,36 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 23916,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-104/05/45-ФП від 27.01.2004 року в розмірі 23916,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»(02002, м.Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32253696) основний борг в розмірі 21517 (двадцять одна тисяча пятсот сімнадцять) грн. 43 коп., пеню в розмірі 2399 (дві тисячі триста девяносто девять) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 239 (двісті тридцять девять) грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 04.05.2011