Постанова № 15125530, 22.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/284/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Блошко В.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1157Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.11 р. у справі № 5023/284/11

за позовом Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі ТОВ м. Харків

до Підприємство Дергачівська виправна колонія № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області с. Дворічний Кут

про стягнення 128932,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором доручення № 1д/0308 від 11.03.2008р. в загальному розмірі 128932,89 грн., у тому числі: 88932,89 грн. основного боргу; 32566,06 грн. інфляційних; 7412,83 грн. - 3% річних та просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2011 р. у справі № 5023/284/11(суддя суду Шатерніков М.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 88954,00 грн. основної заборгованості, 24445,77 грн. інфляційних втрат; 7254,68 грн. - 3 % річних; 1206,54 грн. витрат з оплати державного мита та 220,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, на підставі ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні з 01.04.2008 по 12.01.2011 р., , 3% річні з 02.04.2008 р. по 22.12.2010 р.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач не надав належних доказів направлення вимоги щодо сплати заборгованості, отже звернення позивача до суду є передчасним.

Відповідача у призначене судове засідання не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

Судова колегія вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не надав доказів поважності причин нез’явлення в судове засідання, тобто відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив у призначене судове засідання іншого свого представника, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить додатково стягнути 5 % від суми договору доручення у розмірі 4447,70 грн. та залишити інфляційні на суму боргу у розмірі 32566,06 грн. та 3% річних на суму боргу у розмірі 7412,83 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивачем на адресу відповідача направлено вимогу щодо негайного перерахування коштів за придбане за власні кошти дизельне паливо у кількості 15800 л. на загальну суму 88954,00 грн. та передане відповідачу за видатковою накладною № 1-04 від 18.04.2008р., яка отримано відповідачем 26.03.2008р., про що свідчить підпис представника відповідача на цьому листі. Крім того, позивачем направлені листи з аналогічними вимогами № 32/05/08 від 29.05.2008р. та № 2в/11 від 30.11.2009р., на яких містяться відмітки про їх отримання начальником та головним бухгалтером підприємства Дергачівської виправної колонії № 109.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між Дослідним сільськогосподарським підприємством "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивачем) та Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 (відповідачем) укладено договір доручення № 1д/0308 від 11.03.2008р., відповідно до умов якого, відповідач (довіритель) довіряє відповідачу (повіреному) придбати дизельне паливо в кількості 15800 л, на загальну суму 88954,00 грн.

Строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2008р.

Згідно зі ст. 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме за власні кошти придбав дизельне паливо в кількості 15800 л на суму 88954,00 грн. та передав його відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 1-03 від 26.03.2008р. та довіреністю НБІ № 646912 від 26.03.2008р., але відповідач свої зобов’язання щодо виплати винагороди не здійснив.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надану відповідачем копію акту звірки заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.12.2010р., як доказ часткової оплати, оскільки даний акт, хоча підписаний представником позивача, проте містить його відмітку про те, що в акті не враховано витрати на виконання договорів № 1д/0308 від 11.03.2008р. та № 2д/0408 від 11.04.2008р.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що позивачем направлено на адресу відповідача лист № 45/03/08 від 26.03.2008р з вимогою щодо негайного перерахування коштів за придбане за власні кошти дизельне паливо у кількості 15800 л. на загальну суму 88954,00 грн. та передане відповідачу за видатковою накладною № 1-04 від 18.04.2008р.

При цьому не надана оцінка змісту зазначеного листа та дати ,який відноситься до видаткової накладної № 1- 04 від 18.04.2008р. та не існувала на час підписання листа.

Отже, зазначений лист не може бути прийнятий в якості доказу направлення вимоги про сплату заборгованості.

Суд першої інстанції правомірно в якості доказу направлення вимоги листи позивача № 32/05/08 від 29.05.2008р. та № 2в/11 від 30.11.2009р., на яких містяться відмітки про їх отримання начальником та головним бухгалтером Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109.

Судова колегія вважає, що строк оплати за отримане дизпаливо настав 05.06.2008р., тобто через сім днів після пред'явлення позивачем вимоги про сплату від 29.05.2008р.

Посилання відповідача на відсутність вимог про оплату безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема листами - вимогами, графіками погашення заборгованості, актом звірки тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку неправильним встановленням строку оплати підлягали стягненню 28406,14 грн. інфляційних та 6897,6 грн. річних, тобто необхідно стягнути 3960,37 грн. інфляційних та відмовити у стягненні 357,08 грн. річних.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором доручення № 1д/0308 від 11.03.2008р. становить 88954,00 грн. основної заборгованості, 28406,14 грн. інфляційних втрат та 6897,6 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають фактичним обставинам справи, та рішення підлягає частковому скасуванню, керуючись ст.ст. 526,530, 625,1002 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2011 у справі № 5023/284/11 в частині відмови у стягненні 3960,37 грн. інфляційних та у стягненні 357,08 грн. річних скасувати.

Стягнути з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області с. Дворічний ( 62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, код ЄДРПОУ 08680945) користь Дослідного сільськогосподарського підприємства «БВ»у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( 61003, м. Харків, вул. К. Основ’яненко,7 код ЄДРПОУ 32277921) 3960,37 грн. інфляційних та в задоволенні позову в частині стягнення 357,08 грн. річних відмовити.

В інший частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 22.04.2011 р.