Рішення № 15124490, 20.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.11 Справа № 18/5009/1300/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57)

до відкритого акціонерного товариства “Торговий Дім “Вакула” (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

про стягнення 127044,21 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10 від 17.08.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 61/1 від 27.04.2010 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 13.07.2004 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.03.2011 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” з позовною заявою до відповідача відкритого акціонерного товариства “Торговий Дім “Вакула” про стягнення 124255,98 грн., на підставі договору № 30/9 від 28.11.2008 р., із яких: 118843,47 грн. основного боргу, 3345,78 грн. пені та 2066,73 грн. втрат від інфляції. Ухвалою суду від 21.03.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/1300/11, судове засідання призначене на 06.04.2011 р. Ухвалою суду від 06.04.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 20.04.2011 р.

На адресу суду 12.04.2011 р. від позивача надійшла заява про збільшення (уточнення) позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути із відповідача 121044,21 грн., а саме: 112843,47 грн. основного боргу, 4570,96 грн. пені та 3629,78 грн. втрат від інфляції. Позивач вказав, що відповідачем 04.03.2011 р. та 09.03.2011 р. було перераховано всього 6000 грн. боргу, і позивач не наполягає на стягненні вказаної суми із відповідача; зазначив накладні, за якими у відповідача станом на 11.04.2011 р. наявний борг у сумі 112 843,47 грн. і за якими відбулось донарахування штрафних санкцій та втрат від інфляції. В звязку із цим позивач вважав що доплата державного мита не потрібна, оскільки остаточна сума уточнених позовних вимог складає 121044,21 грн., і є меншою ніж було заявлено первісно до стягнення з відповідача, тобто державне мито внесено до бюджету навіть у більшому розмірі. Надана позивачем заява про збільшення (уточнення) позовних вимог прийнята судом до розгляду в частині збільшення сум штрафних санкцій, в частині уточнення суми основного боргу (позивач вказав суму боргу у розмірі 112843,47 грн., яка є меншою, ніж була заявлена при зверненні до суду, у звязку із тим, що позивач не наполягає на стягненні із відповідача 6000,00 грн. боргу) дана заява судом відхилена, як така, що порушує ст. 22 ГПК України (зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу оформлене неналежним чином та помилково не сплачене державне мито, у звязку із хибною процесуально-правовою позицією позивача. Суд наголошує, що в разі зменшення позовних вимог понесені судові витрати покладаються на позивача пропорційно частині зменшення вимог, так як позивач самостійно визнав неправомірність звернення до суду в певній частині позову). Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення із відповідача 118843,47 грн. основного боргу, 4570,96 грн. пені та 3629,78 грн. втрат від інфляції.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. представник позивача підтримав збільшені (уточнені) позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Також представник позивача надав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи по забезпеченню позову у даній справі та накласти арешт на майно і грошові кошти ВАТ “Торговий Дім “Вакула” на суму заборгованості за договором у розмірі 112843,47 грн. Представник відповідача проти задоволення вказаної заяви заперечив. Надана заява судом відхилена, оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; суд не знайшов достатніх підстав та належних доказів, які б, згідно приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України, могли бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.04.2011 р. проти позову заперечив, просив суд задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі, у якому відповідач вказав, що в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа №3/5009/1743/11 за позовом ВАТ “Торговий дім “Вакула” до ТОВ “Мегаполіс” про визнання договору № 30/09 від 28.11.2008 р. недійсним, вказаний договір є підставою для стягнення боргу із ВАТ “Торговий дім “Вакула” у справі № 18/5009/1300/11. Дані справи, на переконання відповідача, повязані між собою, за результатами розгляду справи №3/5009/1743/11 будуть встановлені факти, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Отже, відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 3/5009/1743/11 про визнання договору №30/9 від 28.11.2008 р. недійсним. Суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, як необґрунтоване, оскільки: згідно ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, суду слід у кожному випадку зясовувати, як повязана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. На думку суду, факт подачі позову ВАТ “Торговий дім “Вакула” до ТОВ “Мегаполіс” про визнання договору № 30/09 від 28.11.2008 р. недійсним, не перешкоджає і не впливає на розгляд справи № 18/5009/1300/11; обставини заявлених позовних вимог у даній справі, судом можуть бути самостійно встановлені під час її розгляду. Крім того відповідач, в разі визнання судом недійсними договору № 30/09 від 28.11.2008 р., має право звернутися до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 18/5009/1300/11 за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (надалі позивач, постачальник) та відкрите акціонерне товариство “Торговий дім “Вакула” (надалі відповідач, покупець) 28.11.2008 р. уклали договір № 30/9 (надалі договір).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору, постачальник зобовязався передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару лікеро-горілчані вироби. Місцезнаходження товару склад постачальника.

При підписанні даного договору сторони прийшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують упродовж строку дії договору. Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується в накладних. Остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 45 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладеною (п.п. 4.2., 4.3., 5.2 договору).

Згідно із п. 7.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 27.11.2011 р.

В період з 21.10.2010 р. по 31.12.2010 р. відповідач прийняв товар від позивача, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, однак, в порушення умов договору поставки № 30/9 від 28.11.2008 р., повністю не оплатив вартість поставленого позивачем товару. Сума заборгованості складає 112843,47 грн.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 118 843,47 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що до звернення позивача до суду, відповідач 04.03.2011 р. сплатив 3000 грн. та 09.03.2011 р. сплатив 3000 грн. боргу. Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Таким чином, позивачем необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення із відповідача 6000 грн. боргу. Виходячи із викладеного, суд, відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 6000 грн.

В частині стягнення із відповідача 112 843,47 грн. основного боргу, заявлена вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4570,96 грн. пені за період часу з 06.12.2010 р. по 11.04.2011 р. та 3629,78 грн. втрат від інфляції за період часу з грудня 2010 р. по березень 2011 р. (згідно заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог від 12.04.2011р.).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із п. 8.1. договору, за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, статей 231, 232 ГК України та умов договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Суд, перевіривши розрахунки сум пені та втрат від інфляції, визнав їх вірними, а вимоги про стягнення із відповідача заявлених сум: 4570,96 грн. пені за період часу з 06.12.2010 р. по 11.04.2011 р. та 3629,78 грн. втрат від інфляції за період часу з грудня 2010 р. по березень 2011 р., такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач при звернені до суду сплатив 1242,55 грн. державного мита, оскільки судом розглянуті позовні вимоги на загальну суму 127044,21 грн., тому із позивача в доход державного бюджету додатково стягується 27,89 грн. державного мита за правилами ст. 46 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 46, 49, 66, 67, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 30608654, п/р 26005475351 в філії ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57, код ЄДРПОУ 25484884, п/р 26000204876099 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) 112843,47 (сто дванадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 47 коп. основного боргу, 4570,96 (чотири тисячі пятсот сімдесят) грн. 96 коп. пені, 3629,78 (три тисячі шістсот двадцять девять) грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1210,44 (одну тисячу двісті десять) грн. 44 коп. державного мита та 224,85 (двісті двадцять чотири) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57, код ЄДРПОУ 25484884) в доход Державного бюджету України отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 27,89 (двадцять сім) грн. 89 коп. недоплаченого державного мита. Видати наказ.

4.В частині стягнення із відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 30608654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57, код ЄДРПОУ 25484884) 6000 грн. основного боргу в позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 28.04.2011 р.