Рішення № 15123901, 04.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 травня 2011 р. Справа 9/49/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", код ЄДРПОУ 13304871 (21037, вул. Пирогова, б.150, м. Вінниця)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", код ЄДРПОУ 30164526 (21000, вул. Київська, буд.16, м. Вінниця)

про стягнення 54 542,38 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс" заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" 54 542,38 грн., яких 53818,52 грн. - основного боргу; 538,19 грн. - індексу інфляції; 185,67 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.03.2011р., за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/49/2011/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.04.11р.

Ухвалами суду від 05.04.11р., 28.04.11р. розгляд справи неодноразово відкладався. Причиною таких відкладень стало, то невиконання відповідачем належним чином повідомленого вимог суду щодо забезпечення явки в судові засідання уповноваженого представника, то ненадання позивачем усіх доказів, необхідних для повного, всебічного та об"єктивного вирішення спору.

В судовому засіданні 04.05.11р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач втретє на визначену дату явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду та письмових пояснень з обгрунтуванням поважності причин невиконання вимог суду не надав.

Зокрема, ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.03.11р., ухвала суду про відкладення слухання у справі від 05.04.11р. надіслана відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (вул. Київська, б.16, м. Вінниця, 21000), одержання яких останнім стверджується поштовими повідомленнями від 08.04.11р., 12.04.11р., що повернулися до суду 11.04.11, 15.04.11р.

Ухвала про відкладення слухання у справі від 28.04.11р. надіслана відповідачу за вказаною адресою та не повернута підприємством зв"язку до суду. Наведена обставина підтверджує отримання відповідачем вищезазначеної ухвали.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кросна" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №ВН29.12.10р. Вказаний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його сторонами та закінчується 31.12.2013р. (п. 7.1 договору).

Згідно умов договору купівлі-продажу товару (п. 1.1.) Продавець зобов"язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов"язався прийняти та оплатити замовлену ним продукцію (далі-товар).

Пунктом 3.4., 3.5., 3.6 договору купівлі-продажу товару сторони передбачили, що Покупець зобов"язується провести повний розрахунок за кожну отриману партію по 100% передоплаті. Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або готівкою в касу Продавця у встановленому законодавством порядку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем за поставлену партію товару на поточний рахунок Продавця чи її внесення у касу Продавця.

На виконання умов договору купівлі-продажу товару №ВН29.12.10р. позивач 17.01.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 653818,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № АУ-0001710 від 17.01.2011р.

Стаття 6.2. договору закріплює за Покупцем повну відповідальність за збереження переданого йому товару та своєчасну його оплату.

Однак, відповідач всупереч вимогам даного договору, повного розрахунку з позивачем за отриманий товар не провів, тоді як кінцевим терміном оплати за товар, отриманий за видатковою накладною № АУ-0001710 від 17.01.2011р - 17 січня 2011р.

Як вбачається із матеріалів справи (банківські виписки від 12.01.2011р. та 26.01.2011р.-а.с.15-18), відповідач 12 та 26 січня 2011р. частково провів оплату заборгованості в розмірі 600000,00 грн.

В ході розгляду справи судом з"ясовано, що відповідач незважаючи на часткові проплати решту боргу за отриманий товар у розмірі 53818, 52 грн. так і не погасив. В результаті чого на день подання позову за ним перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 53818, 52 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 53818,52 грн. основного боргу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 538,19 грн. - індексу інфляції, 185,67 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок проведений позивачем здійснений в межах, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в частині стягнення 538,19 грн. - індексу інфляції, 185,67 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.4-5, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд.-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", код ЄДРПОУ 30164526 (21000, вул. Київська, буд.16, м. Вінниця; р/р26009000112462 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", код ЄДРПОУ 13304871 (21037, вул. Пирогова, б.150, м. Вінниця, р/р 26004050244461 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 315018) 53818,52 грн. - основного боргу, 538,19 грн. -індексу інфляції, 185,67грн. -3% річних, 545,42 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита, 236,00 грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 травня 2011 р.

віддрук.2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21000, вул. Київська, буд.16, м. Вінниця)