Рішення № 15123398, 27.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2011 року справа № 6/44

за позовом : закритого акціонерного товариства „Луганський мясокомбінат”,

вул. Лутугінська, 119, м. Луганськ, 91020,

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14032,

про стягнення 45865,33 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №06-685 від 11.04.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №922 від 12.04.2011 року.

Рішення прийнято після оголошеної 12.04.2011 року перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Закритим акціонерним товариством „Луганський мясокомбінат” подано позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 48982,73 грн., в тому числі 21183,37 грн. основного боргу за поставлений товар 17.10.2010 року та 26.10.2010 року згідно договору №529 від 28.08.2010 року, 27572,74 грн. пені та 226,62 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 12.04.2011 року представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 3117,40 грн., в якій він просить стягнути 45865,33 грн. боргу, в тому числі 21183,37 грн. основного боргу, 24480,76 грн. пені та 201,20 грн. 3% річних.

Також в даній заяві позивач просить повернути зайво сплачене державне мито в сумі 31,17 грн. та вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача.

Суд приймає заяву позивача в частині зменшення розміру позовних вимог на суму 3117,40 грн., оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. Таким чином спір вирішується стосовно стягнення 45865,33 грн. боргу, в тому числі 21183,37 грн. основного боргу, 24480,76 грн. пені та 201,20 грн. 3% річних.

Клопотання відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошових коштів відповідача задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджується доказами того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2011 року підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.04.2011 року частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення основного боргу і звертає увагу на те, що розрахунок пені здійснено позивачем з порушенням чинного законодавства.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2010 року між закритим акціонерним товариством “Луганський мясокомбінат” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №529.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується поставляти покупцю товар мясні та ковбасні вироби власного виробництва, а покупець зобовязується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору. Асортимент, кількість товару та пункти поставки вказуються покупцем у замовленні, що подається постачальнику.

Згідно п. 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого за даним договором товару згідно товаро-транспортної накладної впродовж 7 календарних днів за готівку з дня отримання товару.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі прострочення покупцем терміну та умов оплати товару вказаних у п. 4.2, він сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочки, та відшкодовує постачальнику завдані цим збитки у повному обсязі.

Згідно п. 8.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача поставлено товар згідно товаро-транспортних накладних №177167 від 17 жовтня 2010 року на суму 21917,15 грн. та №267240 від 26 жовтня 2010 року на суму 5035,94 грн., всього на загальну суму 26953,09 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на товаро-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи. Виходячи з умов договору (п. 4.2) відповідач зобовязаний здійснити оплату отриманого товару у строк до 24.10.2010 року (ттн №177167 від 17.10.2010 року) та до 02.11.2010 року (ттн №267240 від 26.10.2010 року).

В матеріалах справи міститься акт звірки, в якому зазначено, що станом на 01.10.2010 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 4830,28 грн. Відповідачем платіжним дорученням №35_AF027/1 від 11.10.2010 року перераховано на рахунок позивача 4400 грн., які спрямовані позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 01.10.2010 року. Таким чином, залишок заборгованості відповідача, що виник станом на 01.10.2010 року, складає 430,28 грн. (4830,28 грн. 4400 грн.). Платіжним дорученням №36_АК005/1 від 20.10.2010 року відповідач перерахував на рахунок позивача 1200 грн., з яких 430,28 грн. зараховані позивачем в погашення попередньої заборгованості.

Оскільки платіжне доручення не має призначення платежу, то залишок суми 769,72 грн. (1200 грн. - 430,28 грн.) позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар згідно товаро-транспортної накладної №177167 від 17.10.2010 року. Кошти, які перераховані відповідачем на рахунок позивача платіжними дорученнями №37_АР010/1 від 25.10.2010 року на суму 2000 грн. та №39_ВН007/3 від 17.11.2010 року на суму 3000 грн., також зараховані в погашення заборгованості за поставлений товар згідно товаро-транспортної накладної №177167 від 17.10.2010 року.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно товаро-транспортної накладної №177167 від 17.10.2010 року складає 16147,43 грн. та згідно товаро-транспортної накладної №267240 від 26.10.2010 року складає 5035,94 грн.

Таким чином, в позовній заяві заявлено до стягнення суму боргу за поставлений відповідачу товар згідно договору №529 від 29.08.2010р. в сумі 21183,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, позивачем нараховано та предявлено до стягнення 3% річних за період з 18.11.2010 року по 09.03.2011 року за прострочення платежу по оплаті отриманого товару згідно товаро-транспортної накладної №177167 від 17.10.2010 року в сумі 148,64 грн. та за період з 03.11.2010 року по 09.03.2011 року за прострочення платежу по оплаті отриманого товару згідно товарно-транспортної накладної №267240 від 26.10.2010 року в сумі 52,56 грн., а всього на суму 201,20 грн. за прострочку виконання грошового зобовязання в сумі 21183,37 грн.

Відповідно до умов п. 6.2 договору у разі прострочення покупцем терміну та умов оплати товару, вказаних у п. 4.2, він сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочки та відшкодовує постачальнику завдані цим збитки у повному обсязі.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму боргу у термін, визначений умовами договору, позивачем на підставі п. 6.2 договору нараховано відповідачу пеню за період з 18.11.2010 року по 09.03.2011 року за прострочення платежу по оплаті отриманого товару згідно товаро-транспортної накладної №177167 від 17.10.2010 року в сумі 18085,12 грн. та за період з 03.11.2010 року по 09.03.2011 року за прострочення платежу по оплаті отриманого товару згідно товарно-транспортної накладної №267240 від 26.10.2010 року в сумі 6395,64 грн., а всього на суму 24480,76 грн., що становить 1% від суми заборгованості.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, позивач при обчисленні пені не врахував, що за період з 03.11.2010 року по 09.03.2011 року 1 відсоток від суми заборгованості перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла на той період, що суперечить вимогам ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Таким чином, за період з 18.11.2010 року по 09.03.2011 року за прострочення платежу по оплаті отриманого товару згідно товаро-транспортної накладної №177167 від 17.10.2010 року підлягає нарахуванню пеня в сумі 767,99 грн. та за період з 03.11.2010 року по 09.03.2011 року за прострочення платежу по оплаті отриманого товару згідно товарно-транспортної накладної №267240 від 26.10.2010 року підлягає нарахуванню пеня в сумі 269,45 грн., а всього підлягає нарахуванню пеня на суму 1037,44 грн., розрахунок якої проводиться з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 21183,37 грн. боргу, 1037,44 грн. пені та 201,20 грн. 3% річних.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів справляється державне мито в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, позивач звернувся з позовом про стягнення 48982,73 грн. боргу.

На виконання вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивачем сплачено державне мито в сумі 489,82 грн.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Оскільки позивачем при зверненні з позовом державне мито сплачено у відповідності до ст. 3 вищевказаного Декрету, клопотання позивача про повернення державного мита у розмірі 31,17 грн. задоволенню не підлягає, в звязку з тим, що дана сума не є зайво сплаченою.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 Київське ГРУ ПАТ КБ „Приват Банк”, МФО 321842) на користь закритого акціонерного товариства „Луганський мясокомбінат” (вул. Лутугінська, 119, м. Луганськ, ід. код 05507034, р/р 26002040 в Східно-промисловому комерційному банку м. Луганська, МФО 304706) 21183,37 грн. боргу, 1037,44 грн. пені, 201,20 грн. 3% річних, 224,22 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

27.04.11