Ухвала суду № 15122929, 27.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

27 квітня 2011 року справа № 5020-2/104-5/159-9/010-3/140

За заявою Закритого акціонерного товариства „Золотой ключик” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140

за позовомЗакритого акціонерного товариства „Золотой ключик”,

ідентифікаційний код 20669656

(пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, 99011)

доФонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

про визнання за позивачем переважного права на продовження договору оренди №55-00 від 30.12.1999 на новий строк та зобовязання відповідача продовжити договір оренди №55-00 від 30.12.1999 строком на сім років,

суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

заявник (позивач) (ЗАТ „Золотой ключик”) ОСОБА_1., представник, довіреність №б/н від 15.10.2010;

заявник (позивач) (ЗАТ „Золотой ключик”) Боєв Ю.Л., директор, наказ №1 від 01.02.1996;

відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 05.01.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.03.2009 /том 2, арк. с. 70-74/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 /том 2, арк. с. 111-120/ та постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2009 /том 2, арк. с. 139-143/ Закритому акціонерному товариству „Золотой ключик” в позові до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання за позивачем переважного права на продовження договору оренди №55-00 від 30.12.1999 на новий строк та зобовязання відповідача продовжити договір оренди №55-00 від 30.12.1999 строком на сім років, відмовлено повністю.

09.03.2011 на адресу суду надійшла заява ЗАТ „Золотой ключик” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140.

В судовому засіданні 27.04.2011 представники заявника підтримали вимоги заяви та просили переглянути рішення господарського суду міста Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 за нововиявленими обставинами, які стали відомі під час розгляду окружним адміністративним судом міста Севастополя справи №2а-3053/10/2770 та постановленні ним ухвали від 03.03.2011.

Заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 мотивована посиланням на рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 28.02.1995 №4/102, яким, зокрема, затверджено перелік обєктів комунальної власності, які відповідно до Державної програми приватизації належать до групи А і підлягають приватизації 1995року згідно з Додатком 1, до якого входить приміщення, що було обєктом оренди за спірним договором.

Крім того заявник зазначає, що форма загальнодержавної власності на приміщення, яке було обєктом оренди, не змінювалась на комунальну, а отже Севастопольська міська Рада не мала повноважень на управління зазначеним майном. Заявник вважає це фактами, які мають істотне значення для даної справи та не були відомі заявникові на момент вирішення справи по суті.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на відсутність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, на підставі чого просив суд у задоволенні заяви відмовити, а рішення господарського суду м. Севастополя від 24.03.2009 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

За змістом зазначеної норми, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:

-існували під час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі заявнику;

-є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обовязків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а, отже, і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;

-виявлені після набрання чинності судовим актом.

При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності.

Нововиявленою обставиною заявник вважає той факт, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не є і не міг бути орендодавцем майна за спірним договором оренди №55-00 від 30.12.1999, а тому є неналежним відповідачем у справі.

Втім, з такими доводами заявника не можна погодитися.

Як убачається зі змісту договору №55-00 від 30.12.1999, Орендодавцем за спірним договором є не Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (як стверджує заявник), а управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації.

Отже, доводи заявника стосовно того, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є неналежним орендарем, є необґрунтованими.

Також суд вважає, що включення чи невключення спірного майна до переліку обєктів, що підлягають приватизації, не є тією істотною обставиною, яка б могла вплинути на прийняття судом рішення про відмову у позові, оскільки ухвалене судом рішення від 24.03.2009 стосується суто орендних правовідносин, заснованих на договорі №55-00 від 30.12.1999, а не відносин, повязаних із приватизацією державного майна, чи відносин власності.

До того ж, архівна копія рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 28.02.1995 №4/102 та архівний витяг з додатку 1 до цього рішення, якими заявник обґрунтовує свої вимоги /том 3, арк. с. 11-12/, не містять жодних посилань на те, що спірне приміщення загальною площею 512,5 м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, пр.Нахімова, 12, входить до складу обєкта комунальної власності міста Севастополя, що підлягає приватизації 1995 року орендного підприємства „… Золотой Ключик”.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини стосуються оцінки договору оренди №55-00 від 30.12.1999 на предмет його відповідності цивільному законодавству та не мають ознак нововиявлених в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, заявником не доведено визнання недійсним договору оренди №55-00 від 30.12.1999 у встановленому порядку з підстав його невідповідності цивільному законодавству.

Навпаки, з матеріалів справи убачається, що рішенням господарського суду м.Севастополя від 11.03.2011 у справі №5020/021/2011 Закритому акціонерному товариству „Золотой Ключик” відмовлено у позові про визнання недійсним договору оренди №55-00 від 30.12.1999 /том 3, арк. с. 21/.

Посилання заявника на те, що при попередньому розгляді справи судами встановлений факт належності майна підприємству, заснованому на державній власності адміністративно-територіальної одиниці, яким є Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3” /том 3, арк. с. 20-21/, суд вважає помилковим, оскільки в рішеннях місцевого та апеляційного господарських судів зроблено посилання на те, що ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3” є балансоутримувачем спірного обєкта. Як відомо, баланс це форма обліку, і перебування майна на балансі підприємства державної форми власності не є визначальною ознакою для твердження, що це майно є державною власністю.

Водночас, в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2008, на яку посилається заявник, чітко зазначено, що обєкт оренди є власністю територіальної громади міста Севастополя та перебуває на балансовому обліку Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3” /том 2, арк. с. 58/. Тобто факт належності спірного майна підприємству, заснованому на державній формі власності адміністративно-територіальної одиниці, судами не встановлювався.

Відповідно до пункту 3.7 Розяснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/563 від 21.05.2002 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

На думку суду, наявні заперечення заявника зводяться передусім до намагань переоцінити на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами наявні у справі докази, яким місцевим господарським судом вже надавалася належна правова оцінка.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, звертаючись з заявою про перегляд ухваленого у справі рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими, оскільки вони не характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.В задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства „Золотой Ключик” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 відмовити.

2.Рішення господарського суду м. Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 залишити без змін.

Суддя (підпис) В.О. Головко