Рішення № 15122815, 21.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2011 р.Справа № 35/17-706-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ АГРО ПРОМ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА"

про стягнення 551553,66грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №1/11/01-02 від 01.02.11р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 07.04.11р. по справі було оголошено перерву до 21.04.11р. о 12:00хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ АГРО ПРОМ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" про стягнення заборгованості у розмірі 551553,66грн., а саме: основного боргу у розмірі 522884,52грн., пені у розмірі 23413,96грн., індексу інфляції у розмірі 5255,18грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.11р. порушено провадження у справі №35/17-706-2011.

25.02.11р. позивачем заявлена заява вх.№6024/2011 про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої останній просив накласти арешт на грошові суми, в межах зазначеної в позовній заяві суми 551553,66грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" та інші розрахункові рахунки, які належать відповідачу; накласти арешт на майно в межах зазначеної в позові суми, що належить відповідачу; заборонити відповідачу проводити будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків задля ухилення від виконання судового рішення та безпідставного переводу грошових коштів з основного рахунку на нові або будь-які інші витрати.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач проти позову не заперечує, однак письмового відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

18.06.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ АГРО ПРОМ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полли-2006" (Покупець) укладено договір №18/06-10, відповідно до умов якого продавець продає покупцю на умовах поставки EХW, м. Рубежное, Луганської області(в редакції Інкотермс 2000р.) враховуючи витрати на упаковку, маркування та доставку, продукцію в асортименті, кількості та за цінами, згідно специфікацій.

Ціна, загальна сума договору та умови оплати визначені розділом 2 даного договору.

Згідно п. 2.1. загальна сума договору складає суму товару, яка зазначена у рахунках-фактурі та накладних, отриманих покупцем на протязі усього строку дії даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець здійснює оплату за партію товару яка поставляється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця на основні рахунки, які виставляються продавцем на протязі 14 календарних днів від дати його відвантаження зі складу продавця. Під партією товару розуміється обєм продукції, яка відвантажується одним транспортним засобом. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Розділом 3 цього договору визначені порядок та строки поставки.

Відповідальність сторін запроваджена у розділі 5 зазначеного договору.

Згідно п.5.3. договору у випадку порушення строків оплати, передбачених п.2.3. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у той період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, включаючи день фактичної оплати.

Розділом 7 даного договору сторони визначили строк дії договору.

Відповідно до п.7.1. договору строк дії договору встановлюється з дня його підписання по 15.01.11р., але у будь якому випадку до повного виконання сторонами усіх зобовязань по даному договору.

Згідно рахунків-фактур №СФ-127 від 07.07.10р., №СФ-151 від 27.07.10р., №СФ-153 від 29.07.10р., №СФ-155 від 30.07.10р., №СФ-168 від 06.08.10р., №СФ-169 від 09.08.10р., №СФ- 171 від 10.08.10р., №СФ-175 від 13.08.10р., №СФ-176 від 13.08.10р., №СФ-182 від 20.08.10р., №СФ-177 від 13.08.10р., №СФ-150 від 27.07.10р. була поставлена продукція на загальну вартість 618752,88грн.

В підтвердження виконання зобовязань за договором №18/06-10 від 18.06.2010р. позивач надав суду видаткові накладні №РН-00171 від 10.08.10р., №РН-00175 від 13.08.10р., №РН-00176 від 13.08.10р., №РН-00177 від 13.08.10р., №РН-00127 від 07.07.10р., №РН-00150 від 27.07.10р., №РН-00153 від 29.07.10р., №РН-00155 від 30.07.10р., №РН-00169 від 09.08.10р., №РН-00182 від 20.08.10р., довіреності на отримання товару №ЯПМ №599999, №ЯПМ №599990, акти виконаних робіт №ОУ-0000003, №ОУ-0000002, та підписані обома сторонами акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.10р., 30.09.10р. та станом на 31.10.10р., неоплаченим залишився товар в сумі 522884,52грн.

В порушення умов зазначеного договору поставки відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, у звязку з чим останнім на адресу відповідача направлено претензію вих№85 від 12.11.2010р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 522884,52грн

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно протоколу №6 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полли-2006" від 01.12.10р., на порядок денний було поставлено питання про зміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю "Полли-2006", та постановлено змінити назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полли-2006" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" у звязку з необхідністю визначення територіальної приналежності підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ АГРО ПРОМ" надіслало 03.12.10р. на адресу відповідача претензію вих.№44 щодо необхідності сплатити наявну заборгованість у сумі 522884,52грн., яка останнім була залишена без відповіді.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку щодо оплати заборгованості за отриману продукцію, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 551553,66грн., а саме: основний борг у розмірі 522884,52грн., пеню у розмірі 23413,96грн., індекс інфляції у розмірі 5255,18грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акти звірки, відповідно до яких станом на 31.08.10р., 30.09.10р. та станом на 31.10.10р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" рахується заборгованість на загальну суму 522884,52грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" по оплаті вартості отриманого товару, у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 522884,52грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 5255,18грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 5255,18грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" пені в розмірі 23413,96грн., розрахованої за період з 27.07.2010р. по 01.12.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 23413,96грн.

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ АГРО ПРОМ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" заборгованості у розмірі 551553,66грн., а саме: основного боргу у розмірі 522884,52грн., пені у розмірі 23413,96грн., індексу інфляції у розмірі 5255,18грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 5515,53грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" (65085, м.Одеса, вул.Моторна, 8; код ЄДРПОУ 34673135; п/р26002964868057 в ОФ ЗАТ „ПУМБ”, МФО 328191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ АГРО ПРОМ" (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 17/2, кв.40; п/р №26008060153828 в ХФ „Приватбанк" м.Харків, МФО 352479, код ЄДРПОУ 34554532) основний борг у розмірі 522884(пятсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири)грн.52коп., пеню у розмірі 23413(двадцять три тисячі чотириста тринадцять)грн.96коп., індекс інфляції у розмірі 5255(пять тисяч двісті пятдесят пять)грн.18коп., витрати по сплаті держмита на суму 5515(пять тисяч пятсот пятнадцять)грн.53коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 26.04.2011р.