Рішення № 15122732, 01.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 Справа№ 5015/390/11

за позовом Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави, уповноважений орган:

позивач : Міністерство оборони України

до відповідача: державне підприємство «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут”

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних збитків та 3% річних.

ціна позову 9300,80грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

прокурор - не з”явився;

від позивача - ОСОБА_1- довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2- довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави, уповноважений орган: Міністерство оборони України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут” про стягнення; ціна позову 8875,28 грн.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором від 18.02.2010р. №1/2116/ВП-2010, переліком продукції (додаток №1 до Договору), формою акту про надання послуг, актом №1/10 від 21.05.2010р., актом №2/10 від 17.05.2010р., претензією від 09.08.2010 №259/2320; розрахунком претензії; описом вкладення та фіскальним поштовим чеком про відправку позовної заяви сторонам.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/390/11 від 31.01.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 00хв. 15.02.2011р. В судовому засіданні 15.02.2011 року оголошено перерву до 01.03.2011 року.

Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області по справі №5015/390/11, які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання не зявився.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: заяву про зміну позовних вимог, копію довіреності на право здійснення представництва, копію довідки Держкомстатистики від 20.08.2010р., довідку про банківські реквізити МОУ від 09.02.2011р.; заяву про уточнення позовних вимог з додатком: копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.02.2011р.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, позов визнав частково, визнавши повністю суму основного боргу в розмірі 7971,83грн., пеню в розмірі 584грн., 3% річних в розмірі 91,07грн., всього позов у розмірі 9129,99грн.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, відзив на позовну заяву з додатками: довідка №904/2-206 від 15.02.2011р, копію звіту з праці станом на січень 2011 року, копію наказу №75-Д, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки з ЄДР.

15.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про зміну позовних вимог, відповідно до якої, Позивач, наводячи розрахунки, змінив позовні вимоги наступним чином: основний борг 7971,83грн., пеня 615,99грн., 3% річних 910,76грн., інфляційні нарахування 483,09грн.

01.03.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, наводячи розрахунки, Позивач просить стягнути з Відповідача 7971,83грн. основного боргу, 617,54грн. пені, 131,04грн. 3% річних, 580,39грн. інфляційних, - всього 9300,80грн.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 7971,83грн. основного боргу.

18.02.2010р. між Міністерством оборони України (Виконавець) та ДП “Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут” (Замовник) укладений Договір про надання послуг з контролю якості та приймання продукції №1/2116/ВП-2010 (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору, Виконавець приймає на себе зобовязання щодо забезпечення підпорядкованим йому Головним представництвом Замовника №4762 надання Замовнику послуг з контролю якості та приймання продукції згідно з Переліком продукції (виконання робіт), яка підлягає контролю якості та прийманню Виконавцем (Додаток №1) відповідно до вимог нормативно-технічної документації та інших умов, вказаних у договорах на постачання (розробку) продукції (виконання робіт).

Відповідно до п.1.2 Договору, Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору, за надані послуги Замовник перераховує на рахунок Виконавця грошові кошти в розмірі один відсоток від виробничої собівартості прийнятої продукції (виконання робіт); загальна вартість послуг, які будуть надані за даним Договором згідно Переліку продукції, становить 7971,83грн. без ПДВ; розрахунки здійснюються шляхом попередньої оплати або у тридцяти денний термін після затвердження Сторонами Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт).

Відповідно до п.3.3 Договору, виконанням обовязків з боку Виконавця вважається здійснення Представництвом контролю якості, приймання продукції та складання Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт).

Згідно п.8.1 Договору, Договір діє з дати набрання ним чинності до 31.03.2011р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Додатком №1 до Договору визначено перелік №1 продукції (виконання робіт), яка підлягає контролю якості та прийманню Виконавцем, в тому числі визначено і вартість послуг.

Сторонами складено Акт №1/10 від 15.06.2010р. та Акт №2/10 від 15.06.2010р. про прийняття Замовником робіт згідно Переліку №1 за Договором на загальну суму 7971,83грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем оплати зазначеного боргу повністю чи частково.

Згідно відзиву, Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 7971,83грн. визнав повністю, та доводи Позивача підтвердив.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 7971,83грн., та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності основного боргу, здійснення повної чи часткової сплати боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 7971,83грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 617,54грн. пені.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути з Відповідача 617,54грн. пені. Розрахунок проведено виходячи з боргу по Акту №1/10 від 15.06.2010р. (2567,49грн.), та Акту №2/10 від 15.06.2010р. (5404,34грн.), величин розміру подвійної облікової ставки НБУ, за період з 16.07.2010р. по 11.01.2011р.

Перевіривши правильність поведеного розрахунку суд зазначає наступне.

Так, як зазначено вище, Акт №1/10 та Акт №2/10 складено 15.06.2010р. Відповідно до п.3.3 Договору, розрахунки здійснюються шляхом проведення попередньої оплати або у тридцятиденний термін після затвердження Сторонами Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Відповідно, зазначена норма Договору встановлює альтернативну норму щодо проведення розрахунків, і попередня оплата не є обовязковою. Враховуючи вищенаведене, першим днем порушення строку проведення розрахунку є 16.07.2010р.

Відповідно до п.4.2 Договору, за порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми затриманого платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що розрахунок пені Позивачем проведено за період, що є меншим за 6 місяців, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 617,54грн. пені підлягають до задоволення.

У відзиві на позовну заяву Відповідач просить зменшити розмір пені, враховуючи те, що підприємство має стратегічне значення, значну кредиторську та дебіторську заборгованість. В обгрунтування наведеного Відповідачем надано довідку про кредиторську заборгованість та звіт з праці за січень-грудень 2010р.

З даного приводу суд зазначив, що відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З даною позицією погоджується і Вищий господарський суд України (Вищий арбітражний суд України) у розясненні від 18.09.97 р. N 02-5/289.

Враховуючи вищенаведене, та те, що позивачем у справі є Міністерство оборони України, враховуючи, в тому числі те, що Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів вжиття заходів до погашення дебіторської заборгованості, враховуючи ступінь вини Відповідача та розмір пені у порівнянні з сумою основного боргу, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до зменшення розміру пені.

Щодо стягнення 580,39грн. інфляційних нарахувань та 131,04грн. 3% річних.

Позивач надає розрахунок 3% річних, проведений за період з 16.07.2010р. по 31.01.2011р., вихідними даними для якого є сума боргу та розмір відсотків 3% річних.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий арифметично проведено вірно.

Крім того, Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, вихідними даними для якого є сума боргу, індекси інфляції за відповідні періоди; розрахунок проведено за період з липня 2010р. по січень 2011р.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що такий проведено з допущенням арифметичних помилок. Крім того, як величину індексу інфляції за серпень 2010р. Позивачем взято 101,8, проте, відповідно до даних Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий курєр»(№ 165 від 08.09.2010р.), індекс інфляції у серпні 2010р. становив 101,2.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частинці стягнення 131,04грн. 3% річних підлягають до задоволення; вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 534,11грн., в частині стягнення 46,28грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.03.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.03.2011 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ЗУ “Про прокуратуру”, ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, суд -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити частково.

2.Стягнути з державного підприємства “Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут” (ідентифікаційний код 14311429, 79060, м.Львів, вул. Наукова, 7 ) на користь Міністерства оборони України ( 03169 м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 0034022) 7971,83грн. боргу, 617,54грн. пені, 131,04грн. 3% річних, 534,11грн. інфляційних нарахувань.

3.Стягнути з державного підприємства “Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут” (ідентифікаційний код 14311429, 79060, м.Львів, вул. Наукова, 7 ) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 100,98грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31212259700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050000) 233,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України,

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя