Рішення № 15122297, 05.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" травня 2011 р.Справа № 16/5007/45/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 27.01.11р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕКТ" (м.Житомир)

про стягнення 9106,17 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 9106,16 грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 907 від 02.11.10р.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕКТ" укладено договір поставки № 907 (а.с.7-8).

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар і оплатити в строк згідно з умовами цього договору.

Згідно з пп.1.2 договору ціна, асортимент і кількість товару, види тари і її ціна вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19406,64 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 285717/42483 від 03.11.10р.; №№ 294307/43905, 294359/43908, 294360/43909, 294408/43918 від 11.11.10р.; №№ 303872/45433, 303913/45455, 303914/45456 від 19.11.10р.; № 311320/46580 від 25.11.10р.; №№ 322068/48472, 322074/48476 від 07.12.10р. (а.с.9 -19).

Відповідно до пп.6.2.1 договору сторони погодили термін оплати з відстроченням платежу у 28 календарних днів з моменту поставки товару.

В порушення умов договору відповідач за вказаний товар розрахувався з позивачем частково, на суму 9500,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.22-28).

Крім того, згідно даних позивача, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 800,47 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 9106,16 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу станом на 21.03.11р., актами звірки розрахунків станом на 21.03.11р., 18.04.11р. та довідками позивача від 19.04.11р. № 62 юр, від 05.05.11р. № 82 (а.с.30,36,37,40).

Лист-вимогу позивача від 11.02.11р. № 32 юр про сплату боргу відповідач залишив без задоволення (а.с.21).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 9106,16 грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 907 від 02.11.10р.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕКТ", м.Житомир, 10024, вул.Б.Тена 104, кв.216, ідентифікаційний код 37259865:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1 - 9106,16 грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 907 від 02.11.10р., 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 05.05.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк:: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).