Рішення № 15121756, 22.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.11р.Справа № 5005/2630/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро", м. Обухів Київської області

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі: філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в

м. Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним кредитного договору №160/02-10 від 28.07.10 р.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Синяговській Є.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник, довіреність № б/н від 01.12.10р.

Від відповідача: ОСОБА_2. - начальник відділу, довіреність №149 від 19.01.11р.

В судовому засіданні присутні:

- ОСОБА_3, представник компанії "Конкордія Сервісес ЛТД", довіреність від 18.06.2010р.;

- ОСОБА_4, представник компанії "Конкордія Сервісес ЛТД", довіреність ВРТ № 837864 від 20.04.11 р.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Авіто Дніпро" звернулося у лютому 2011 року із позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ", в якому просить господарський суд визнати недійсним кредитний договір №160/02-10 від 28.07.10р. про відкриття невідновлювальної кредитної лінії, укладений між ТОВ "Авіто Дніпро" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Вважає, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов цього договору, не узгоджено строк його дії та суму кредиту, в договорі не передбачена відповідальність Відповідача щодо видачі кредиту. Вказує, що умови спірного договору суперечать приписам ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 1056-1 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги не визнає. Вважає відсутніми будь-які правові підстави для визнання кредитного договору №160/02-10 від 28.07.10р. недійсним.

В судовому засіданні 22.03.2011р. оголошувалась перерва до 05.04.2011р.

В судовому засіданні 21.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі директора філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" Криклія А.С. («Банк») та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро" в особі генерального директора Поляцького Р.Я. (Позичальник) був укладений кредитний договір №160/02-10 від 28.07.2010 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (надалі за текстом Кредитний договір), згідно з яким Банк зобовязався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 22000000,00 грн. (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія, а Позичальник зобовязався повернути кредит та сплатити плату за кредит, встановлену цим договором (пункт 2.1 Кредитного договору).

Згідно п. 2.1. Кредитного договору, видача кредиту здійснюється Банком частково (траншами), ліміт кредитної лінії встановлюється наступним чином:

а) у сумі, що не перевищує 6000,0 тис. грн. після оформлення застави товарів в обороті (товарні групи: пральні порошки, жіноча гігієна, памперси, шампуні, Краса та гігієна), що належать Позичальнику на праві власності, балансовою вартістю не менше 50000,00 тис. грн., фінансової поруки фізичної особи ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на всю суму зобовязань ТОВ "Авіто Дніпро" за цим договором з обовязковим наданням згоди подружжя, фінансової поруки юридичної особи ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" (код за ЄДРПОУ 30325674) на всю суму зобовязань ТОВ "Авіто Дніпро" за цим договором; надання довідок з усіх банків, у яких Позичальнику відкрито/буде відкрито на момент оформлення цього договору поточні рахунки, щодо наявності/відсутності заборгованості за кредитами, в т. ч. простроченої; надання документів, що підтверджують відсутність обтяження майна, вказаного в пункті 3.8 цього договору, окрім як за договором іпотеки №11185134000/3-1 від 18.07.2007 року, укладеним між Позичальником і АКІБ "Укрсиббанк";

б) подальше збільшення ліміту кредитної лінії на суму, що не перевищує 16000,00 тис. грн. здійснюється після укладення договорів іпотеки та застави майна, вказаного у п.п. 3.8. б), 3.8. г), 3.8. д), а також після надання частини документів, що необхідні для оформлення договору іпотеки будівель загальною площею 11730,40 кв. м, що розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Веселий, 46, та належать майновому поручителю ТОВ "Авіто Трейдінг Груп" (код ЄДРПОУ 303256674) на праві власності, заставною вартістю 21150779,25 грн., а саме: витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, довідку господарського суду Донецької області про те, що рішення по справі №29/128 від 12.05.2009р. не оскаржувалось в апеляційному/касаційному порядку.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, дата остаточного повернення кредитної лінії 13.06.2013р.

Відповідно до п. п. 2.3. Кредитного договору, кредит надається із основним цільовим призначенням: для рефінансування заборгованості Відповідача за основними зобовязаннями за кредитними договорами перед ПАТ КБ "Приватбанк" та перед АКІБ "Укрсиббанк".

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених п.п. 2.1. 2.2. цього Договору, розрахункових документів (платіжних доручень) та/або електронних розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку відкритого Банком в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" на позичкові рахунки Позичальника відкриті в ПАТ КБ "Приватбанк" та АКІБ "Укрсиббанк".

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає двостороннім правочином погоджені дії двох сторін, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що надає підстави вважати вказаний Кредитний договір, який встановлює взаємні права та обов'язки сторін, вчиненим правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, законодавством України встановлені істотні умови господарського кредитного договору, якими є: предмет договору, ціна договору, строк дії договору; мета кредиту; сума кредиту; строк кредиту; умови і порядок видачі та погашення кредиту; види забезпечення зобовязань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вказує Позивач, Кредитний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладенні сторонами не досягнуто згоди щодо такої визначеної законом істотної умови як строк дії договору.

Відповідно до ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами.

Отже, за загальними нормами цивільного законодавства строк дії договору має бути визначений роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно п. 6.3. Договору, цей договір діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та комісійної винагороди за управлінням за обслуговування кредитної лінії та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Отже, як вбачається зі змісту п. 6.3. Кредитного договору, сторони дійсно не визначили строку його дії у спосіб, встановлений ст. 252 Цивільного кодексу України.

Проте, оскільки строк дії договору, який сторони зобовязані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком, сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обовязків, які з нього виникли, а тому не зазначення у вказаному Кредитному договорі кінцевої дати або терміну дії договору не може вважатися не досягненням згоди щодо строку дії цього договору, а свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до повного припинення зобовязання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.

Таким чином, за відсутності в умовах оспорюваного Кредитного договору конкретної дати закінчення його дії або терміну, на який цей договір був укладений, але водночас наявних в тексті договору умов щодо строку дії до настання певної події, у суду немає підстав вважати його неукладеним або недійсним.

Також Позивач вказує, що Кредитний договір має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладенні сторонами не встановлено ціну цього договору, а вказано лише, що вона не може перевищувати 22000000,00 грн.

Частиною 2 ст. 347 Господарського кодексу України передбачено, що кредити, які надаються банками, розрізняються, зокрема, за методами надання.

Як вбачається із умов п.2.1 Кредитного договору, відповідно до вільного волевиявлення сторін на укладення Кредитного договору, сторонами був визначений метод надання кредиту Позивачу шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії.

Так розділом 1 Кредитного договору сторонами погоджені терміни, що застосовуються в Договорі. Зокрема, згідно п. 1.5. Кредитного договору, термін "кредитна лінія" означає форму кредиту, за якою протягом встановленого терміну Позичальник має право повністю або частково отримувати кредит в межах максимально дозволеної Банком суми (ліміту кредитної лінії), а згідно п. 1.6. Кредитного договору, ліміт кредитної лінії це максимальний рівень заборгованості Позичальника за кредитом, який виник внаслідок видачі кредиту та не повинен перевищуватися Позичальником, тобто поетапне отримання позичальником коштів у межах певної суми (встановленого ліміту) протягом фіксованого терміну.

Отже, сума кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії визначається сумою ліміту кредитної лінії і, згідно умов оспорюваного Кредитного договору, становить 22000000,00 грн.

Таким чином, слід визнати, що сторонами Кредитного договору було визначено суму цього договору, а тому немає підстав для визнання цього договору недійсним або неукладеним як такого, в умовах якого не узгоджено однієї із істотних умов - суми кредиту.

Також Позивач вказує, що Кредитний договір має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки в цьому договорі відсутні будь-які умови, які б визначали відповідальність Відповідача щодо видачі кредиту. Натомість, встановлена лише відповідальність Позивача за невиконання ним своїх зобовязань за Договором.

За змістом основних прав та обовязків, сторін, які визначають предмет кредитного договору, згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк несе відповідальність за належне виконання зобовязань щодо надання кредиту.

Пунктом 5.1. спірного Кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього Договору зобовязань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Отже, цим пунктом спірного Кредитного договору передбачена відповідальність Відповідача у вигляді неустойки та відшкодування збитків у разі невиконання або неналежного виконання зобовязань за Кредитним договором, які можуть бути застосовані і у разі неналежного виконання Банком своїх зобовязань щодо надання кредиту.

Таким чином, в оспорюваному Кредитному договорі встановлена така істотна умова як відповідальність Відповідача за невиконання ним своїх зобовязань за цим договором, тому немає підстав для визнання цього договору недійсним або неукладеним.

Також Позивач вказує, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи повязаної особи банку як обовязкову умову надання банківських послуг.

Згідно п. 3.12.1. Кредитного договору, Позичальник зобовязується до 30.07.2010р. забезпечити надходження грошових потоків та в подальшому проводити через рахунки в Банку власні кошти (забезпечувати находження та залишки) в розмірі, пропорційному частині кредитів ПАТ Промінвестбанк у кредитному портфелі Позичальника. Контроль надходжень на рахунок Позичальника та розрахунок частки надходжень здійснюється (середньоарифметичне значення), починаючи з 01.08.2010р. та в подальшому щоквартально, на основі даних статистичної звітності Позичальника та банківських даних щодо надходжень, розрахованих згідно з методикою Банку, довідок з інших банків.

В разі не переведення зазначених обсягів грошових потоків, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 1 процент річних з місяця, наступного за тим, в якому виявлено таке порушення. Зміна процентної ставки здійснюється без укладення додаткових договорів про внесення змін до цього договору. У випадку проходження коштів через рахунки Банку в розмірі, пропорційному частині кредитів ПАТ Промінвестбанк у кредитному портфелі Позичальника, процентна ставка буде переглянута і встановлена в початковому розмірі відповідно до п.3.2 цього Договору.

Як вказує Позивач, зазначена редакція пункту 3.12.1. Кредитного договору містилася в оферті Відповідача і на вимогу Позивача про виключення вказаної умови з тексту договору, Відповідач відповів відмовою, зазначивши, що в такому випадку цей договір не буде укладений, а відтак вимога про включення п. 3.12.11 до Кредитного договору є навязуванням Позивачеві додаткових послуг банку, що є прямим порушенням ст. 55 Закону України "Про банківську діяльність", і за таких обставин, на думку Позивача, цей договір має бути визнаний недійсним.

Термін "грошові потоки", визначений у п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480, означає надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Як вбачається із договору банківського рахунку №174/01-10 від 21.07.2010р., який був укладений між Позивачем і Відповідачем для надання послуг, повязаних з розрахунковим та касовим обслуговуванням, в обовязки Позивача входить оплата послуг Позивача, які надаються за цим договором.

Отже, дійсно виконання певних операцій з обслуговування "грошових потоків" Позивача через банк Відповідача є наданням зі сторони цього банку Позивачу певних платних послуг.

Проте, зі змісту п. 3.12.1. Кредитного договору вбачається, що основною причиною обовязкового включення до умов цього договору положень про обовязок Позивальника забезпечити надходження грошових потоків в розмірі пропорційному частині кредитів ПАТ "Промінвестбанк" у кредитному портфелі Позичальника, є контроль за фінансовою та господарською діяльністю Позивача під час дії Кредитного договору з метою зменшення ризиків від неповернення кредитних коштів та додаткового впливу на Позичальника, шляхом встановлення додаткової відповідальності, яка полягає в збільшенні процентної ставки за користування кредитом, у разі ухилення від такого контролю.

Таким чином, умова Кредитного договору щодо забезпечення грошових потоків не може вважатись як порушення ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тому за таких обставин немає підстав для визнання цього договору недійсним.

Також Позивач вказує, що зміст Кредитного договору в частині збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку суперечить нормам законодавства України, а тому цей Договір має бути визнаний господарським судом недійсним.

Так умова щодо права Відповідача в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки міститься, крім пункту 3.12.1 також в пункті 4.2.4. Кредитного договору, Позивач зобовязаний безумовно надавати представниками Банку за їх першою вимогою у строк не більше 3-х робочих днів інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, а саме: бухгалтерську та статистичну звітність, баланси, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості, висновки аудиторів, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують рух (списання, зарахування) грошових коштів Позичальника за рахунками в інших кредитно-фінансових установах, в тому числі в іноземній валюті, а також договори, контракти, рахунки-фактури, що стосуються предмету цього Договору, документи, які підтверджують наявність, стан та рух майна (у тому числі заставленого майна) Позичальника, та повну інформацію, що стосується судових справ, стороною яких є Позичальник, в тому числі справи про визнання позичальника банкрутом, про порушення якої Позичальник зобовязується повідомити Банк не пізніше 5-ти робочих днів з дня винесення судом відповідної постанови. Вищевказану звітність, засвідчену підписами уповноважених осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою підприємства, надавати за підсумками звітного року не пізніше 28 лютого, надалі протягом року не пізніше 28 числа місяця, наступного за звітним кварталом. У разі не надання інформації, передбаченої пунктом 4.2.4 цього договору, а саме при не наданні щоквартальної фінансової звітності протягом місяця, що слідує за звітним кварталом, та двох місяців, що слідують за звітним роком, процентна ставка за користування кредитом підвищується на 1 процентний пункт без укладення договору про внесення змін до цього кредитного договору.

Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вбачається із встановлених обставин, при укладенні спірного Кредитного договору Позивач та Відповідач досягли домовленості, згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 345 Господарського кодексу України, щодо всіх його істотних умов та усіх інших умов, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди, та уклали цей Кредитний договір, у якому, зокрема передбачили умови сплати процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання Позивачем зобовязань, прийнятих на себе відповідно до пунктів 3.12.1 та 4.2.4 Кредитного договору.

Отже, із умов пунктів 3.12.1 та 4.2.4 Кредитного договору вбачається, що сторони цього договору надали Відповідачу право в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за певних обставин, тобто в цій частині такий правочин сторін є нікчемний.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, включення сторонами Кредитного договору до його умов нікчемних положень, які передбачають право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентів, не є підставою для визнання такого договору в цілому недійсним.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що безпосередньо зміст оспорюваного Кредитного договору доводить, що він містить всі необхідні умови згідно закону, як суттєві, так і ті, які необхідні для договорів даного виду, що повністю відповідає вимогам ст. ст. 638, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 47, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тому суд не знаходить підстав для визнання вказаного кредитного договору недійсним і у позовних вимогах Позивача слід повністю відмовити.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.М. Подобєд Повне рішення складено - 26.04.2011р.