Рішення № 15121708, 28.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 квітня 2011 р. Справа 7/66/2011/5003

за позовом: Компанії "ACO CORPORATION", Norfolk, Va-Virginia, USA

до: Приватного підприємства "АЛВА ІНТЕРПРАЙС", м. Вінниця

про стягнення 1 920,00 $ США у відповідності до п.5.2, 1 920,00 $ США у відповідності до п.9.4, 6 765,76 $ США у відповідності п.9.5 контракту №180610 від 18.07.2010 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1. - представник, довіреність б/н від 03.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 22.09.1991 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява про стягнення з Приватного підприємства "АЛВА ІНТЕРПРАЙС", м. Вінниця 1920,00 доларів США у відповідності до п.5.2 Контракту № 180610, 1920,00 доларів США у відповідності до п.9.4 Контракту № 180610, 6765,76 доларів США у відповідності до п.9.5. Контракту № 180610 на користь Компанії "ACO CORPORATION", Norfolk, Va-Virginia, USA.

Ухвалою від 11.04.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/66/2011/5003 та призначено до розгляду на 28.04.2011 року.

Відповідач в судове засідання 28.04.2011 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 11.04.2011 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 11.04.2011 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Свердлова, 83, кв.1, м.Вінниця, 21018.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул.Свердлова, 83, кв.1 м.Вінницькя,21018, за якою і надсилалась ухвала у справі.

При цьому суд зазначає, що конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "адресат вибув".

Разом з тим згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 986656 станом на 26.04.2011 року місцезнаходженням Приватного підприємства "АЛВА ІНТЕРПРАЙС" значиться вул.Свердлова,83, кв.1, м.Вінниця, 21018, яка є ідентичною тій по якій було направлено ухвалу від 11.04.2011 року.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 11.04.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами оскільки від сторін не надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.06.2010 року між Приватним підприємством "АЛВА ІНТЕРПРАЙС" (Продавець) та Компанією "ACO CORPORATION", Norfolk, Va-Virginia, USA (Покупець) було укладено контракт №180610 (а.с.16-19, т.1).

Відповідно до п.п.1.1 Продавець виготовляє та продає, а Покупець купує вироби деревообробки- чистові меблеві заготовки листових порід для виготовлення меблів (стільців, крісел, диванів і т.д.). Чистові меблеві заготовки повинні відповідати Вимогам Покупця і поставлятись на умовах даного Контракту.

Товар, який підлягає відвантаженню, повинен відповідати кресленням, затвердженим зразкам-еталонами чи технічним вимогам Покупця (п.2.1 Контракту).

Відповідно до п.2.3 загальна кількість товару відповідно до Контракту- 500 м.куб..

Кількість та асортимент товару що поставляється визначається згідно до Специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною даного Контракту (п.2.4 Контракту).

Відповідно до п.4.1 Контракту валюта Контракту- долари США.

Ціна на товар по даному Контракту обумовлюється специфікацією (п.4.2 Контракту).

Загальна сума Контракту відповідно до п.4.3 Контракту складає 130 тис.дол. США (сто тридцять тисяч доларів США).

Згідно п.5.1 Контракту платежі за товар здійснюються Покупцем шляхом перерахунку коштів на валютний рахунок Продавця.

Оплата за товар здійснюється в два етапи:

Перший етап - 20 % передоплати від загальної вартості кожної партії товару (партія товару- це машинна норма 30-32 м.куб.)(відповідно до п.5.2.1 Контракту).

Кінцевий розрахунок - після оформлення митних документів чи акту прийомки товару (п. 5.2.2 Контракту).

Відповідно до п.9.4 Контракту якщо після сплати авансу Покупець відмовляється викупити товар, то сплачений аванс залишається Продавцю в якості компенсації. Якщо після отримання авансу Продавець відмовляється виконати замовлення, то він зобов'язаний повернути отриманий аванс і сплатити неустойку, рівну авансу.

Пунктами 10.1, 10.2 Контракту передбачено, що у випадку виникнення спорів останні при недосягненні згоди передаються на вирішення в господарський суд по місцю знаходження відповідача. Правом, яке регулює даний Контракт, являється матеріальне право України.

На виконання умов зазначеного Контракту, його сторонами було підписано Специфікацію № 1 (Додаток до Контракту № 180610 від 18 липня 2010 року), якою було визначено кількість, асортимент, загальну вартість партії Товару (9462,60 доларів США), а також технічні вимоги та додаткові умови до чистових струганих меблевих заготовок.

В Додаткових умовах Специфікації № 1 було встановлено, що Продавець відвантажує Товар на умовах FCA м.Олевськ, Житомирська область, Україна, кінцевий строк відвантаження товару не пізніше 10 серпня 2010 року.

У Специфікації № 1 визначено загальну вартість партії товару, яку Продавець взяв на себе зобов'язання виготовити та продати, в сумі 9462,6 доларів США.

На виконання умов Контракту Покупець 09.07.2010 року перерахував на рахунок продавця 1920,00 доларів США, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.12, т.1).

За твердженням відповідача Продавець не вчинив жодних дій, які б вказували на виконання ним умов Контракту.

У зв'язку із невиконанням ПП "АЛВА ІНТЕРПРАЙС" своїх зобов'язань, компанія "АСО CORPORATION" направило на адресу Продавця Претензію від 24.11.2010 року і за посиланням останнього відповіді на претензію не отримало.

В зв'язку з наведеним позивач вимушений був звернутись з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами контракту від 18.06.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором установлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 1920,00 дол.США правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1920,00 дол.США у відповідності до п.9.4 Контракту № 180610 в зв'язку з чим суд дійшов наступних висновків.

Виходячи із змісту вказаного пункту Контракту суд не погоджується із правовою кваліфікацією даного платежу здійсненою позивачем у позовній заяві, а саме визначення останнього у вигляді завдатку.

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Угода про завдаток має бути укладена в письмовій формі. В такій угоді повинно бути чітко визначено, що сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів, є саме завдатком. В разі, якщо це не буде встановлено, сплачена сума буде вважатися авансом, тобто звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. В разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

В даному випадку аналіз змісту п.9.4 Контракту в сукупності із п.5.2.1 Контракту приводить суд до висновку про те, що 20 % перерахованих коштів від вартості товару є передоплатою (авансом), а не завдатком з огляду на відсутність такого визначення цього платежу в Контракті.

Разом з тим суд зауважує на наступне.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи законодавства суд дійшов висновку про те, що в даному випадку в п.9.4 Контракту сторонами передбачено відповідальність боржника у вигляді штрафу в розмірі сплаченої та неповерненої передоплати.

Виходячи з наведеного вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення неустойки передбаченої п.9.5 Контракту від 18.06.2010 року в якій сторони погодили, що в разі прострочки узгоджених строків відвантаження товару Продавець сплачує штраф в розмірі 0,5 % вартості відвантаженого товару за кожен день прострочки суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги виходячи з наступного.

Суд зауважує, що із аналізу наведених вище законодавчих приписів випливає, що власне за своєю правовою природою відповідальність передбачена п.9.5 Контракту являється пенею.

Згідно приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п.49 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином стягнення штрафу у розмірі 0,5 % від суми відвантаженого товару за кожний день прострочення суперечить вказаним вище законодавчим приписам.

Провівши перерахунок неустойки із врахуванням того, що розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ судом отримано 574,63 дол. США, в зв'язку з чим в стягненні 6191,13 дол.США штрафних санкцій по цій позовній вимозі слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення передоплати та штрафних санкцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову з врахуванням часткової відмови в стягненні пені з мотивів наведених вище.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.

28.04.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АЛВА ІНТЕРПРАЙС", вул.Свердлова, 83, кв.1, м.Вінниця, 21018 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 36967349) на користь Компанії "ACO CORPORATION", 7510 Grenbу Street, Suite 201, Norfolk, Va-Virginia, USA, 23505 - 1920,00 доларів США боргу, 1920,00 доларів США штрафу, 574,63 доларів США пені, 44,15 доларів США - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита.

3. Стягнути з Приватного підприємства "АЛВА ІНТЕРПРАЙС", вул.Свердлова, 83, кв.1, м.Вінниця, 21018 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 36967349) на користь Компанії "ACO CORPORATION", 7510 Grenbу Street, Suite 201, Norfolk, Va-Virginia, USA, 23505 - 98 грн. 24 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. В позові щодо стягнення пені в розмірі 6191,13 доларів США відмовити.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 травня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 -відповідачу - Приватне підприємство "АЛВА ІНТЕРПРАЙС - вул. Свердлова, буд. 83, кв. 1, м. Вінниця.