Рішення № 15121706, 28.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 квітня 2011 р.

Справа 16/2/2011/5003

за позовом: Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "НафтогазУкраїни", м. Київ

до: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення заборгованості за договором №РСГ-250-К від 23.04.2009 р.

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Новожилова Л.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю №2-62 від 22.03.2011 року;

відповідача : ОСОБА_3 - на підстав довіреності 18.04.2011 року

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 108848,78 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору №РСГ-250-к від 23.04.2009 року, у тому рахунку 77727,48 грн. основного боргу; 12611,87 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 3931,51 грн. - 3% річних; 8659,44 грн. пені та 5918,48 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання договору №РСГ-250-К від 23 квітня 2009 року він реалізував відповідачу протягом 2009 року стиснений природний газ як моторне паливо в обсязі 28,801 тис. куб. м на суму 100 227,48 грн. в т.ч. ПДВ - 16 704,58 грн. Але останній зобов'язання по оплаті газу виконав частково, сплативши позивачу 22 500,00 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 19 квітня 2011 року.

19 квітня 2011 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач СПД ОСОБА_1 визнав вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, підтвердив отримання стиснутого природного газу в обсязі 28,801 тис. куб.м згідно договору № РСГ-250-к від 23 квітня 2009 р. та пояснив, що в зв'язку з важким фінансовим становищем не мав змоги здійснити оплату за отриманий стиснутий газ. Щодо нарахування інфляційних, 3% річних, пені та штрафу заперечив, вважаючи їх безпідставно нарахованими, разом з тим зазначив, що надані позивачем розрахунки здійснені вірно, з дотриманням вимог діючого законодавства, без арифметичних помилок.

Також від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні 19 квітня 2011 року для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача не заперечив щодо задоволення заявленого клопотання, в зв'язку з чим в судовому засіданні 19 квітня 2011 року оголошено перерву до 28 квітня 2011 року.

Після перерви, 28 квітня, представники сторін підтримали висловлені раніше позиції щодо заявленого позову.

Під час слухання справи представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Мотивуючи його, останній зазначив, що в зв'язку з хворобою ОСОБА_1 не мав можливості укласти з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" мирову угоду. Докази в обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача не надав.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи. Суду пояснив, що керівництво Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовляється вести переговори з відповідачем з приводу врегулювання даного спору мирним шляхом, та зазначив, що, на його думку, дії відповідача щодо відкладення розгляду справи спрямовані на затягування судового розгляду.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе продовжити розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що 23 квітня 2009 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір №РСГ-250-К.

Відповідно до умов договору (п.п. 1.1., 1.2.) продавець (ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України") зобов'язався здійснити реалізацію стиснутого природного газу по безготівковим розрахункам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець (ПП ОСОБА_1) зобов'язався, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити стиснутий природний газ, як моторне паливо. Реалізація стиснутого природного газу відбувається шляхом заправки автомобілів покупця згідно списку (додаток № 1 до даного договору) в межах автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій продавця (АГНКС). А саме АГНКС-2 м.Вінниця, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець (відповідач) повинен здійснити оплату за стиснутий природний газ у безготівковій формі на умовах 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

В пункті 4.4. договору сторони погодили, що по закінченню звітного періоду (місяць), на підставі довіреності покупця та даних відомостей про кількість фактично відпущеного газу, продавець оформляє видаткову накладну на відпуск моторного палива та надсилає її покупцю, яку покупець зобов'язаний повернути.

На виконання вказаного договору протягом 2009 року продавець (позивач) реалізував відповідачу стиснутий природний газ, як моторне паливо в обсязі 28,801 тис.куб.м на суму 100227,48 грн., що підтверджується відомостями обліку АГНКС відпуску природного газу (а.с.25-66), видатковими накладними (а.с.67-71), а також не заперечується відповідачем.

За отриманий стиснутий природний газ відповідач сплатив частково - на суму 22500,00 грн.

Так, відповідно до звіту від 01 липня 2009 року про виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію №39Е1532 від 11 червня 2009 року в частині зведеного реєстру від 09 червня 2009 року для проведення розрахунків, відповідачем виконано зобов'язання перед позивачем по оплаті стиснутого природного газу, як моторного палива на суму 20 000,00 грн.(а.с.24).

Також, згідно акту звірки взаємних розрахунків складеного за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. та платіжного доручення №180 від 09.09.2009 року у вересні 2009 року відповідач здійснив авансовий платіж за даним договором за стиснутий природний газ на суму 2500,00 грн. та станом на 30.09.2009 року.

Таким чином сума основного боргу за договором № РСГ-250-к від 23 квітня 2009 р. станом на день порушення провадження у справі та її розгляду в суді склала 77727,48 грн. Даний факт визнається відповідачем в повному обсязі, що стверджується письмовим поясненням ОСОБА_1 від 18.04.2011 року, а також актом звірки взаєморозрахунків сторін, прийнятим судом під час слухання справи 19.04.2011 року.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частини стягнення основного боргу не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд, керуючись положеннями ч.5 ст.78 ГПК України, вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши і оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 77 727,48 грн. боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений законом, тобто є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3931,51 грн. 3% річних та 12611,87 грн. інфляційних втрат, нараховані відповідно до умов договору №РСГ-250-к від 23.04.2009 року та положень діючого законодавства, а тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.1 договору №РСГ-250-к від 23 квітня 2009 року сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по цьому договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 2 статті 231 ГПК України визначено: якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобовязання, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах: за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно додатку №1 до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" №64-р від 12.03.2005 року: Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 30019801) належить до переліку підприємств державного сектору економіки.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 7 відсотків штрафу в розмірі 5918,48 грн. є законними, а тому підлягають задоволенню.

Також, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що під час нарахування пені позивачем також враховані положення ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" №543/96-ВР від 22.12.1996 року та ч.6 ст.232 ГПК України, а тому позов в частині стягнення 8659,44 грн. пені також підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що відповідач не скористався правом, наданим йому ч.3 ст.267 ЦК України, відповідна заява до суду не надходила.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі викладеного, враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав докази погашення заборгованості перед позивачем в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст 4-3, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, 21100 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 30019801, 01021 м.Київ, Кловський узвіз, 9/1) 77727,48 грн. основного боргу; інфляційних нарахувань у розмірі 12611,87 грн.; 3% річних в розмірі 3931,51 грн.; пені у розмірі 8659,44 грн.; штрафу у розмірі 5918, 48 грн.; 1088,49 грн. витрат на сплату держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути зайво сплачене державне мито в сумі 792 грн. Оригінал платіжного доручення №3079 від 23.03.2011 року знаходиться в матеріалах справи №16/2/2011/5003.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 травня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи