Постанова № 15121683, 26.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"26" квітня 2011 р. Справа № 34/299 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів:Воліка І.М.,

Шевчук С.Р.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Приватного підприємства "Фреш Лайн" (позивач);

2. Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" (відповідач)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р.

(змінено рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р.)

у справі№ 34/299 господарського суду міста Києва

за позовомПриватного підприємства "Фреш Лайн"

доВідкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17.03.2009 р. та стягнення

28 000 000,00 грн.

за участю представників: від позивача Денисова О.В. від відповідача Кадиров В.В.

від третьої особиМельник М.А. ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Приватне підприємство "Фреш Лайн" (далі –ПП "Фреш Лайн") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" (далі –ВАТ Банк "БІГ Енергія") про: визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 17.03.2009 р. із застосуванням наслідків, встановлених ст. 230 ЦК України; стягнення з відповідача на користь позивача завданих внаслідок укладання та виконання договору відступлення права вимоги від 17.03.2009 р. збитків у подвійному розмірі, що становить 28 000 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору про відступлення права вимоги від 17.03.2009 р. відповідачем було введено позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме невиконання третьою особою генерального договору про проведення міжбанківських операцій № 060420/ГС від 20.04.2006 р., виконання якого забезпечено договором застави майнових прав № 35/412/МП від 17.09.2008 р., що є підставою для визнання договору недійсним на підставі статей 203, 215 та 230 ЦК України, а також відшкодування завданих позивачу цим збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. у справі № 34/299 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 17.03.2009 р., укладений між ВАТ Банком "БІГ Енергія" та ПП "Фреш Лайн"; застосовано юридичні наслідки визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17.03.2009 р., укладеного між ВАТ Банком "БІГ Енергія" та ПП "Фреш Лайн", згідно з ч. 2 ст.230 ЦК України: стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 28000000 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. –головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. у справі № 34/299 змінено; викладено резолютивну частину рішення у редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 17.03.2009 р., укладений між ВАТ Банком "БІГ Енергія" та ПП "Фреш Лайн", застосовано юридичні наслідки визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17.03.2009 р., укладеного між ВАТ Банком "БІГ Енергія" та ПП "Фреш Лайн" згідно зі ст. 216 ЦК України: стягнуто з відповідача на користь позивача 14 000 000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р., ПП "Фреш Лайн" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що зазначена постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2011 р. колегію суддів у складі: Демидової А.М., Коваленко С.С., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ПП "Фреш Лайн" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 19.04.2011р. о 10 год. 15 хв.

Також, не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. та рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р., ВАТ Банк "БІГ Енергія" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2011 р. колегію суддів у складі: Демидової А.М., Коваленко С.С., Шевчук С.Р. відновлено ВАТ Банку "БІГ Енергія" строк для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р., прийнято касаційну скаргу ВАТ Банку "БІГ Енергія" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 19.04.2011 р. о 10 год. 15 хв.

15.04.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ПП "Фреш Лайн" на касаційну скаргу ВАТ Банку "БІГ Енергія", у якому позивач просить суд в задоволенні вказаної касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.04.2011 р. № 03.07-05/257 для розгляду справи № 34/299 сформовано колегію суддів у складі: головуючий –Демидова А.М., судді Волік І.М., Коваленко С.С.

У судовому засіданні 19.04.2011 р. оголошено перерву до 26.04.2011 р. о 10 год. 30 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 03.07-05/265 для розгляду справи № 34/299 сформовано колегію суддів у складі: головуючий –Демидова А.М., судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

Заслухавши представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг ПП "Фреш Лайн" та ВАТ Банку "БІГ Енергія", перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.09.2008 р. між ВАТБанком "БІГ Енергія" (Заставодержатель), ПП "Фреш Лайн" (Заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" (далі –ВАТ АБ "Укргазбанк") (Боржник) було укладено договір застави майнових прав №35/412/МП (далі - Договір застави майнових прав).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави майнових прав застава за цим договором забезпечує вимоги Заставодержателя за:

- генеральним договором про проведення міжбанківських операцій, укладеним між ПП"Фреш Лайн" та ВАТ АБ "Укргазбанк" 20.04.2006 р. № 060420/ГС (далі –Генеральний договір), за умовами якого Боржник має повернути Заставодержателю в рамках Генерального договору депозит у сумі 11000000 грн. та сплатити проценти за користування коштами в сумі 749826,34 грн. і штрафні санкції у разі і у випадках, передбачених Генеральним договором;

- Генеральним договором, за умовами якого Боржник має повернути Заставодержателю в рамках Генерального договору депозит у сумі 3000000 грн. та сплатити проценти за користування коштами в сумі 221564,11 грн. і штрафні санкції у разі і у випадках, передбачених Генеральним договором.

Предметом застави сторони визначили майнові права за договором банківського вкладу № 840/24-04-07 від 27.04.2007 р., укладеним між позивачем та відповідачем, що полягає у праві відповідача вимагати повернення коштів в розмірі 14971390,45 грн. не раніше настання строку виконання зобов'язань за договорами, вказаними в п. 1.1 цього Договору. Предмет застави сторони оцінили у 15000000 грн. (п.п. 1.2 та 1.3 Договору застави майнових прав).

Згідно з п.п. 4.1.1 та 4.2 Договору застави майнових прав Заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, зазначених п. 1.1 цього Договору, вони не були виконані належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні депозитних коштів. У разі виникнення у Заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави, Заставодержатель має право вимагати від Заставодавця: в судовому порядку переводу на Заставодавця заставлених прав в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави або укладення договору про уступку Заставодавцем Заставодержателю права вимоги за депозитом.

17.03.2009 р. між ПП "Фреш Лайн" (Заставодавець) та ВАТ Банком "БІГ Енергія" (Заставодержатель), на виконання Договору застави майнових прав, був укладений договір про відступлення права вимоги (далі –Договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1 якого на виконання умов Договору застави майнових прав позивач відступив відповідачу право вимоги депозитних коштів за договором банківського вкладу № 840/27-04-07 від 27.04.2007 р., які належать позивачу та виступають забезпеченням виконання зобов'язань ВАТ АБ "Укргазбанк" перед відповідачем по Генеральному договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги майнові права, що передаються, включають в себе майнові права на суму депозиту в розмірі 1818181,82 дол. США, що за офіційним курсом іноземних валют НБУ, який станом на дату укладення цього договору встановлений 7,7 грн. за 1 долар США, складає 14000000 грн.

Боржником позивача за умовами договору банківського вкладу № 840/27-04-07 від 27.04.2007 р. виступає ВАТ Банк "БІГ Енергія" (п. 1.4 Договору).

Згідно з умовами Договору про відступлення права вимоги, відповідно до положень ст.606 ЦК України частково припиняються зобов'язання відповідача перед позивачем за договором банківського вкладу № 840/27-04-07 від 27.04.2007 р. на суму 1818181,82 дол. США.

24.03.2009 р. на виконання Договору про відступлення права вимоги з особового рахунку позивача відповідачем було списано кошти у розмірі 1818181,82 дол. США, що складає 14000000 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 27.04.2007 р. до 30.04.2009 р., а також листом відповідача № 715/05 від 26.03.2009 р. про списання коштів в рахунок погашення заборгованості згідно з Генеральним договором.

Водночас, господарськими судами встановлено, що між третьою особою (Заставодержатель) та відповідачем (Заставодавець) було укладено договори застави майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) № 4 від 13.08.2007 р. (далі –Договір застави № 4) та № 5 від 24.01.2008 р. (далі –Договір застави № 5).

Згідно з п. 1.1 договорів застави № 4 та № 5, з урахуванням змін, внесених згідно зі змінами та доповненнями, вказаними договорами було забезпечено всі вимоги третьої особи, як кредитора за умовами кредитного договору № 27 від 21.02.2007 р., змін та доповнень № 1 від 13.08.2007 р., № 2 від 17.09.2007 р., № 3 від 24.12.2007 р., № 4 від 24.01.2008 р., № 5 від 14.03.2008 р., № 6 від 15.09.2008 р. до кредитного договору № 27 від 21.02.2008 р., укладеного між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГТРАНСМАШ" (далі –ТОВ "ТОРГТРАНСМАШ") (Позичальник), за умовами якого Позичальник зобов'язаний Заставодержателю не пізніше 13.03.2009 р. повернути кредит у розмірі 33000000 грн., наданий на поповнення оборотних коштів, в тому числі для придбання цінних паперів, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних в наступні строки: щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, в останній день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору, а по простроченій заборгованості сплатити проценти в розмірі 26% річних, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті.

Згідно з п. 1.2 Договору застави № 4 відповідачем передано в заставу третій особі право вимоги грошових коштів в сумі 11000000 грн., які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № 1612300051958 відповідно до умов Генерального договору, тікета № 64638 від 17.09.2008 р. та форми МТ 320 № DP080917/27771 від 17.09.2008 р., укладеного відповідачем та третьою особою. Боржником відповідача є ВАТ АБ "Укргазбанк".

Згідно з п. 1.2 Договору застави № 5 відповідачем передано в заставу третій особі право вимоги грошових коштів в сумі 3000000 грн., які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № 1612000061958 відповідно до умов Генерального договору, тікета № 24433 від 24.01.2008 р. та форми МТ 320 № DP080917/27770 від 17.09.2008 р., укладеного відповідачем та третьою особою. Боржником відповідача є ВАТ АБ "Укргазбанк".

Заставодержатель набуває право вимоги по депозитному договору в разі невиконання Заставодавцем (Позичальником) забезпечених дійсним договором зобов'язань по кредитному договору № 27 від 21.02.2007 р. у повному обсязі або в частині у встановлені зазначеним кредитним договором строки. У випадку виконання Заставодавцем (Позичальником) зобов'язань по кредитному договору № 27 від 21.02.2007 р. не в повному обсязі, застава зберігає силу в повному обсязі (пункти 2.2 та 2.3 договорів застави № 4 та № 5).

Відповідно до п. 2.4 та п. 2.5 договорів застави № 4 та № 5 звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення Заставодавцем Заставодержателю права вимоги на грошові кошти, майнові права на отримання яких є предметом застави. За рахунок заставлених майнових прав Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи іншими договорами –пеню), в тому числі видатки по внесенню відомостей до Державного реєстру застав рухомого майна та одержання витягів з нього.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 13.03.2009 р. ТОВ"ТОРГТРАНСМАШ" свої зобов'язання за кредитним договором №27 від 21.02.2007 р. перед ВАТ АБ "Укргазбанк" не виконало (загальна заборгованість ТОВ "ТОРГТРАНСМАШ" становила 15592824,08 грн.), у зв'язку з чим третьою особою було направлено відповідачу повідомлення від 16.03.2009 р. №13422/1815/2009 про порушення забезпеченого згідно з договорами застави № 4 та № 5 обтяженням зобов'язання. Водночас, суди не врахували, що копія вказаного повідомлення від 16.03.2009 р. №13422/1815/2009, яка міститься у матеріалах справи, не засвідчена всупереч вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Також, господарськими судами встановлено, що з метою погашення простроченої заборгованості ТОВ "ТОРГТРАНСМАШ" за кредитним договором № 27 від 21.02.2007 р. на підставі договорів застави № 4 та № 5 16.03.2009 р. ВАТ АБ "Укргазбанк" звернув стягнення, шляхом зарахування грошових коштів, розміщених ВАТ Банком "Біг Енергія" на депозитних рахунках у ВАТ АБ "Укргазбанк", на загальну суму 14000000 грн., в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТОРГТРАНСМАШ" за кредитним договором №27 від 21.02.2007 р., у зв'язку з чим зобов'язання третьої особи, які виникли на підставі Генерального договору згідно з тікетом № 42490 від 13.08.2007 р. і формою MT320 № DP070813/24226 від 13.08.2007 р. та тікетом № 24433 від 24.01.2008 р. і формою МТ320 № 24433 від 24.01.2008р. перед відповідачем припинилися. Факт проведення 16.03.2009 р. зазначеного зарахування підтверджується банківською випискою, що долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Колегію суддів касаційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з припиненням забезпеченого заставою згідно з Договором застави майнових прав зобов'язання третьої особи з моменту зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами застави № 4 та № 5 та Генеральним договором у сумі 14000000 грн., то припинилася й застава, а отже у позивача з 16.03.2009 р. припинилися всі зобов'язання щодо виконання Договору застави майнових прав.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, підставою для укладення спірного договору стало повідомлення відповідача про невиконання третьою особою Генерального договору та Договору застави майнових прав. При цьому, укладаючи спірний договір, позивач добросовісно вважав, що у нього існує заборгованість перед відповідачем згідно з Договором застави майнових прав, тоді як, враховуючи припинення з 16.03.2009 р. всіх зобов'язань щодо виконання Договору застави майнових прав, підстави для укладення спірного договору були відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач при укладенні Договору відступлення права вимоги помилявся щодо наявності у нього обов'язку укладення договору про уступку Заставодавцем Заставодержателю права вимоги за депозитом, встановленого п. 4.2 Договору застави майнових прав, а отже в цьому випадку волевиявлення позивача не відповідало його справжньому наміру. Таким чином, при укладенні спірного договору було допущено порушення ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Підставою недійсності правочину, згідно зі ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи, що позивач при укладенні Договору про відступлення права вимоги помилявся щодо обставини, яка має істотне значення, а саме щодо наявності у нього обов'язку укладення вказаного договору, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди дійшли до правомірних висновків про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору.

Місцевий господарський суд, оцінюючи обставини справи, дійшов до висновків про те, що факт припинення основного зобов'язання за договором Застави майнових прав був відомий відповідачу 16.03.2009 р., однак останній не повідомив про це позивача при укладенні спірного договору, а отже замовчення відповідачем факту припинення застави у даному випадку є замовченням обставини, яка могла перешкодити вчиненню спірного правочину, в розумінні ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Дійшовши до висновку про замовчення обставини, яка могла перешкодити вчиненню спірного договору, суд першої інстанції, на підставі положень ст. 230 ЦК України, задовольнив позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 28000000 грн.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, не погодився з висновками місцевого господарського суду щодо обману зі сторони відповідача.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши положення Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 р. № 320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 р. за № 1035/12909, та Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 481, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.01.2008 р. за № 48/14739, а також встановивши, що списання коштів здійснювалося з особових депозитних рахунків ВАТ Банку "БІГ Енергія", відкритих у ВАТ АБ "Укргазбанк", дійшов до обґрунтованих висновків про те, що відповідач міг дізнатися про факт списання коштів на підставі виписки, наданої безпосередньо Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк".

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, така виписка офіційно ВАТ Банку "БІГ Енергія" не надавалася, у зв'язку з чим відповідач продовжував облік наданих міжбанківських депозитів у своєму балансі.

За таких обставин, враховуючи, що з огляду на положення ч. 2 ст. 230 ЦК України визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину, підставними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність у відповідача інформації про факт списання коштів не може сам по собі свідчити про укладення Договору про відступлення права вимоги шляхом обману.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов до правомірного висновку про те, що позивачем не доведено факт укладення відповідачем Договору про відступлення права вимоги шляхом обману, а отже про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу збитків у подвійному розмірі.

Разом з тим, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Відповідно до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Враховуючи, що після припинення основного зобов'язання за Договором застави майнових прав відповідачем було проведено списання з особового рахунку позивача, відкритого у ВАТ Банку "БІГ Енергія", коштів у розмірі 1818181,82 дол. США, що складає 14 000 000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості за Генеральним договором, що забезпечений заставою згідно з Договором застави майнових прав, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 14 000 000,00 грн.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. в частині позовних вимог про стягнення збитків підлягає зміні. В решті вказану постанову слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Приватного підприємства "Фреш Лайн" та Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. у справі №34/299 в частині позовних вимог про стягнення збитків змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

"Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код ЄДРПОУ 20023463) на користь Приватного підприємства "Фреш Лайн (01133, м.Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 31239927) збитки у розмірі 14 000 000 (чотирнадцять мільйонів) гривень. 00 коп.".

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. у справі №34/299 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді                                                                       І.М. Волік

          С.Р. Шевчук