Постанова № 15120984, 12.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011 № 50/627

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сухового В.Г.

суддів:

при секретарі:

заучастю представників: позивача: Стуга В.В. - довіреність № 1 від 10.01.2011 року;

відповідача: Дячок І.О. - довіреність б/н від 27.09.2010 року;

третьої особи: не зявились;

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс»

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.02.2011 р.

у справі № 50/627 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агенство Фондових Технологій»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» (далі - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агенство Фондових Технологій» (далі третя особа) про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агенство Фондових Технологій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Радосинь». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» на користь Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» судові витрати. Рішення суду вмотивовано тим, що оскаржуваний правочин (Договір) з боку покупця (Позивача) вчинено за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому такий договір визнається недійсним. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року по справі № 50/627 та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ЗАТ «ВТФ «Радосинь» повністю. Скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Дана норма, на думку скаржника, не може бути застосована при вирішенні даного спору, оскільки його предметом є не грошове зобовязання, а дійсність правочину. Також, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, застосовуючи приписи статті 92 ЦК України, не взяв до уваги, що особа, яка укладала від імені позивача спірний Договір, не знала про обмеження її дій на укладення цього правочину, і судом не надано цьому відповідної оцінки. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2011 року на 10-15 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» подало додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У судове засідання зявились: представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 01032 27941581.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник відповідача надав у судовому засіданні додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких заявляє клопотання про витребування оригінальних примірників протоколу засідання спостережної ради ЗАТ «ВТФ «Радосинь» та протоколу засідання правління ЗАТ «ВТФ «Радосинь», копії яких є в матеріалах справи. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.

Клопотання відповідача колегія суддів відхилила, як не обґрунтоване.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

06.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс», в особі директора ОСОБА_1, (Продавець за Договором), від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агенство фондових технологій», в особі Генерального директора ОСОБА_2, (повірений Продавця) та Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» в особі в.о. Голови правління ОСОБА_3, (Покупець за Договором) укладено договір купівлі-продажу № Б-04/06/1/1 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 і 1.2 Договору продавець (відповідач) продає цінні папери акції прості іменні, емітовані ВАТ «Укренерготранесервіс», у кількості 3 425 000 штук номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн., а покупець (позивач) купує та оплачує їх на умовах цього договору.

Загальна сума Договору (вартість пакету ЦП) складає: 7000000 грн., яка підлягає оплаті протягом 10 банківських днів, наступних за днем підписання цього Договору (п. 1.3, 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору відповідач (Продавець) зобовязаний протягом 50 (пятдесяти) банківських днів з моменту підписання Договору забезпечити виконання всіх дій, необхідних для реєстрації переходу прав власності на цінні папери в межах депозитарної системи України, з рахунку продавця ЦП на рахунок в ЦП покупця, передати продавцю розпорядження про перерахування цінних паперів. Підтвердженням факту переходу прав власності на цінні папери є списання цінних паперів з рахунку Продавця та зарахування цінних паперів на рахунок Покупця у зберігача Покупця.

Згідно з пунктом 7.1 даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань.

Відповідачем (продавець) виконано свої зобовязання за Договором стосовно передачі позивачу (покупець) пакету акцій, що підтверджується виписками з рахунку у цінних паперах №151199, належного позивачу ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (а.с. 36, 37).

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року у справі №16/321 стягнуто з покупця (позивач) на користь продавця (відповідач) 7000000 грн. боргу та інші нарахування (а.с. 34).

Згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2009 р. у справі №43/75-15/7-б за заявою боржника ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» про визнання банкрутом ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» останній (позивач у даній справі) знаходяться на стадії санації, керуючим санацією призначено ОСОБА_4 (а.с. 71).

16.11.2010 р. керуючим санацією предявлено позов у даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій №Б-04/06/1/1 від 06.04.2007 р. Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що спірний Договір укладено з порушенням норм чинного законодавства та положень Статуту ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», внаслідок чого він має бути визнаний недійсним».

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Згідно з частиною 5 статті 47 Закону України «Про господарські товариства» правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

В позові наведено положення Статуту (п.п. 7.4.5, 7.4.6, 7.3.7.23), які вимагають, на думку позивача, від Правління ЗАТ отримання попередньої згоди Спостережної ради на укладання будь-яких договорів, сума яких перевищує затверджений Спостережною радою граничний розмір, а за відсутності затвердженого Спостережною радою граничного розміру 200000 грн.

До позовної заяви додано прошиту і засвідчену (на звороті останнього аркуша) керуючим санацією копію Статуту ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (на положення якого посилається в позові позивач, а.с. 6-14).

Цей статут затверджено загальними зборами акціонерів 25.06.2007 р. та зареєстровано 03.07.2007 р. Наведене свідчить, що Статут, на положення якого, як на підставу позовних вимог, посилається в позові позивач, затвердженою і зареєстрованою пізніше, ніж укладено спірний Договір, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими, оскільки положення зазначеної редакції Статуту, у тому числі щодо встановлення меж повноважень правління, не поширюється на дії керівника позивача, які ним було вчинено раніше у звязку з укладанням спірного Договору від 06.04.2007 р.

Окрім посилання на порушення положень Статуту ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» у редакції від 25 червня 2007 р., в позовній заяві та в матеріалах справи не міститься.

Рішення Спостережної ради та Правління, на які посилається позивач, у даному випадку не мають юридичного значення, оскільки згідно з приписами ст. 161 ЦК України та ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» межі повноважень виконавчого органу акціонерного товариства можуть бути передбачені лише законом та статутом.

Однак, позивач не зазначив у позові і не надав доказів встановлення обмеження повноважень керівника статутом, чинним на час укладання спірного договору, клопотань про витребування доказів в порядку, встановленому ГПК України, в суді першої інстанції не подавав.

До того ж позивач не надав доказів, що відповідач знав чи не міг не знати про рішення Спостережної ради і Правління від 04.04.2007 р.

Посилання позивача на іншу підставу, що спірний договір не був спрямований на настання правових наслідків обумовлених нею, а саме на отримання прибутку від здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на те, що настанням правових наслідків за спірним договором для покупця (позивач) є набуття права власності на цінні папери, а не отримання прибутку, як помилково вважає позивач, яке є метою господарського товариства згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», але не завжди досягається в силу ризиків підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначеними частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем не доведено у даній справі наявності обставин, з яким законом повязує недійсність правочину.

Суд першої інстанції не врахував наведеного вище і прийняв помилково у якості належного доказу Статуту позивача у редакції від 25.06.2007 р.

Також, суд першої інстанції, посилаючись на приписи першого абзацу ч. 3 ст. 92 ЦК України, залишив поза увагою абзац другий ч. 3 цієї статті, де зазначено, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Колегія суддів, виходячи з матеріалів справи, вважає, що позивачем не доведено, що третя особа (відповідач) знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Також, судом першої інстанції не враховано, що спірний договір у подальшому схвалено позивачем шляхом прийняття у власність акцій за договором.

Рішенням суду від 06.11.2007 р. у справі №16/321 між тими ж сторонами стягнуто заборгованість за спірним договором, а, отже, в процесі розгляду цієї справи судом досліджувався спірний договір і позивач не посилався на наявність підстав його недійсності.

Стосовно застосування позовної давності колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення перебігу позовної давності, які застосовуються лише щодо вимог про виконання зобовязань. У даному ж спорі, виходячи з наведеного вище, позовна давність не підлягає застосуванню, оскільки вирішення питання про її застосування можливе лише за доведеності позивачем обставин щодо порушення його прав чи законних інтересів. Однак, як вже було зазначено, позивач цього не довів.

Колегія суддів також звертає увагу на необґрунтовані посилання в мотивувальній частині рішення (а.с. 104) на норми ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та на проведення розрахунків із застосуванням векселів, які не стосуються даного спору.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, як таке, що прийняте за недоведених обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи. У позові слід відмовити повністю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» на рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2011 року у справі №50/627 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року у справі №50/627 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (пр-т. Маяковського, 6, м. Київ, 02217, код 21538933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» (пров. Госпітальний, 1-А, кв. 63, м. Київ, 01133, код 32070849) судові витрати, а саме 42,50 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати учасникам судового процесу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді

14.04.11 (відправлено)