Рішення № 15120665, 18.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.11 Справа№ 5015/561/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, в особі

Позивача: Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Львів;

До відповідача: ТзОВ “Райагробуд”, с.Тростянець, Львівської обл.;

Про: стягнення 84416,17 доларів США.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: ОСОБА_1.- нач. від.проблемних кредитів (дов. від 05.11.2009р.);

Відповідача: ОСОБА_2.- предст. (дов. від 08.02.2011р.);

Позивачу та відповідачу, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники позивача і відповідача відмовились.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Позивача: Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Львів до відповідача: ТзОВ “Райагробуд”, с.Тростянець, Львівської обл. про стягнення 84416,17 доларів США.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 04.02.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 24.02.2011р. Цією ж ухвалою суд зобовязав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 24.02.2011р. позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві, подав документи витребовувані ухвалою суду від 04.02.2011р.

24.02.2011р. Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги повністю заперечив, подав Відзив (вх. № кац 4530/11 від 24.02.2011р.), в якому зазначив, що згідно із заявленими позовними вимогами позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Райагробуд" 84416,17 дол.США за невиконання боргових зобов'язань за кредитним Договором № 014/8-3/2989 від 19.09.2008р. між позивачем по справі та фізичною особою ОСОБА_3.

Між сторонами по справі було укладено Договір поруки №014/08-3/3887/, згідно з яким поручителем взято на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_3 за Кредитним Договором та Договором іпотеки. Однак, фізичною особою ОСОБА_3 подано позов до Миколаївського районного суду Львівської області, в якому позовні вимоги заявлено до позивача (у даній справі): ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” про визнання Кредитного договору та Договору іпотеки недійсними. Третьою особою по справі проходить ТОВ „Райагробуд".

На підставі наведеного просив зупинити провадження по справі.

Вказане Клопотання відповідача не підлягало задоволенню судом, як немотивоване, оскільки відповідачем не подано на підтвердження обґрунтованості Клопотання належних доказів та документів.

Ухвалою суду від 24.02.2011р. було відкладено судовий розгляд справи на 17.03.2011р. для надання можливості сторонам ознайомитись із поданими документами та надати письмові пояснення або заперечення.

17.03.2011р. представник позивача в судове засідання зявився, подав Заперечення на Відзив відповідача щодо Клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № канц. 6171/11 від 16.03.2011р.), в якому зазначив, що ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” заперечує проти зупинення розгляду справи №5015/561/11 до розгляду Миколаївським районним судом Львівської області справи №2-322/11/.

Відповідно до ч.І ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу. встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Крім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Проте, відповідачем не зазначено, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи №2-322/11 унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості, та яким чином встановлені у вказаних справах обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

Крім того, відповідно до п.1 ч.І ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предмегом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, пункт 1 передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству; тобто, мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише грунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги. Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, мас перевірити правомірність цього договору, що ще раз підтверджує безпідставність зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про визнання недійсним кредитного договору.

Вказана правова позиція підтверджується чисельною судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема у справах №42/309-10, №03/92-50, №11/121.

Відносно позовних вимог про визнання недійсними Кредитного договору та договору іпотеки, слід вказати на те, що відповідно до ст.107 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Згідно із ч. 2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. ч.7 ст.110 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Отже спори, що виникають з кредитного договору та додаткових договорів до нього, що укладені між Банком та фізичними особами мають розглядатися або за місцем реєстрації Львівської обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” (79000, м. Львів, Галицький район, вул. Матейка, 8) або за місцем реєстрації ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” (01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, 9).

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності.

Враховуючи наведені процесуальні порушення, ухвала про відкриття провадження у справі №2-322/1 1 оскаржена 03.03.2011р. до Апеляційного суду Львівської області. 09.03.2011р. у Миколаївському районному суді Львівської області відбулось засідання з розгляду справи №2-322/11, у якому було прийнято рішення скерувати апеляційну скаргу банку разом зі справою до Апеляційного суду Львівської області.

Ухвалою суду від 17.03.2011р. було відкладено судовий розгляд справи на 12.04.2011р.

У судове засідання 12.04.2011р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 12.04.2011р. представник відповідача не зявився, причини неявки повідомив у Клопотанні про відкладення розгляду справи (вх. № канц. 8285/11 від 11.04.2011р.).

Ухвалою суду від 12.04.2011р. було відкладено судовий розгляд справи на 18.04.2011р.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

19.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” (надалі - позивач) та ОСОБА_3 (надалі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 014/08-3/3887/МК (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит у сумі 107000,00 дол.США строком на 60 місяців (до 16.09.2013р.) зі сплатою 17,05% річних. 09.02.2010р. було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору і встановлено новий графік погашення кредиту.

Позивачем умови Кредитного договору виконано в повному обсязі.

Відповідно до умов п.5.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов п.6.5. Кредитного договору позивач має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Вказане положення Кредитного договору відповідає вимогам ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Умови Кредитного договору щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами відповідачем не виконуються.

Останні платежі за кредитним договором позичальником було здійснено 28 жовтня 2010р.: погашено 1614,08 дол.США заборгованості за кредитом, а також 1165,94дол.США заборгованості за відсотками.

16.11.2010р., на виконання вимог п.6.5. Кредитного договору, позивачем було надіслано відповідачу рекомендованим листом вимогу про усунення порушення (про погашення заборгованості за кредитним договором), яку відповідач отримав 30.11.2010р., однак заборгованості не погасив.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 19.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поруки №014/08-3/3887/п1, згідно з п.1.2. якого поручитель (відповідач) бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань. У випадку невиконання ОСОБА_3. взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник - ОСОБА_3., включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 22.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки №014/08-3/3887/з1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, реєстровий № 4870 (надалі - Договір іпотеки). Згідно з п.1.1. Договору іпотеки встановлено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому. Відповідно до умов договору іпотеки в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також земельна ділянка для обслуговування виробничих будівель та споруд, загальною площею 3,5479 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на 27.01.2011р. розмір кредитної заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором складав 77903,33дол.США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 5799,17дол.США.

Відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, що сплачується платником грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Із вказаного випливає, що якщо зазначена у кредитному договорі ставка пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, то при розрахунку необхідно використовувати подвійну облікову ставку НБУ.

Таким чином, сума пені за несплату кредитних коштів за останні 6 місяців (29.07.2010р.-27.01.2011р.) становить 393,17дол.США, сума пені за несплату відсотків за останні 6 місяців (29.07.2010р. - 27.01.2011р.)-203,95дол.США, загальна сума пені за останні 6 місяців (29.07.2010р. - 27.01.2011р.) -597,12 дол.США.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою нарахування пені є п.7.3 Договору, відповідно до якого за порушення термінів оплати поставлених товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час порушення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно із вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами Договору (п.7.3) передбачено нарахування пені.

Відповідно до ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором- 77903,33дол.США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 5799,17дол.США - основного боргу та пені - 597,12дол.США.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст.49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 527, 599, 610, 611, 624, 625, 628 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Райагробуд” (81614, Львівська обл., Миколаївський р-н, с.Тростянець, код ЄДР 03585123, п/р №260044904 у Львівській обласній дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (79000, м.Львів, вул.Матейка, 8, субкоррахунок №3901551 в “Райффайзен Банк Аваль”) заборгованість за Кредитним договором- 77903,33дол.США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 5799,17дол.США - основного боргу, пені - 597,12дол.США, 844,16дол.США- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя