Рішення № 15120298, 28.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 квітня 2011 р.

Справа 4/52/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання А. Логінов

за участю представників:

позивача : Путілін Є.В. - згідно довіреності;

відповідача : Шлінчук А.І. - згідно довіреності.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Приватного підприємства "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" (вул. 50-річчя Жовтня, 12, с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312) до:Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330) про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 02.04.2010 р. укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Кристал" та приватним підприємством "Агропромисловою фірмою "ІЗЗІЯ", -

ВСТАНОВИВ :

Позивач в листі від 08.04.2011 р. № 08-4/1-11 (а.с. 27-29) подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить зобов»язати приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка Тростянецького району Вінницької області) звільнити земельні діляки площею 367 га з передачею приватному підприємству "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" (вул. 50-річчя, 12, с. Буди Тростянецького району Вінницької області) незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Мотивуючи це наслідками недійсності договору. Представник відповідача заперечив проти цього клопотання покликаючись на те, що він із цією заявою позивача про збільшення позовних вимог не знайомий. Заперечення відповідача проти заяви позивача про збільшення позовних вимог судом до уваги не беруться, оскільки згідно запису на заяві представника відповідача про ознайомлення зі справою (а.с. 58) представник відповідача 20.04.2011 р. ознайомився із матеріалами справи. Беручи до уваги права надані позивачеві ст.22 ГПК України, в тому рахунку на збільшення позовних вимог, на те, що вимоги щодо звільнення земельної ділянки є похідними від вимог про визнання недійсним договору про сумісну діяльність суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині збільшення позовних вимог про зобов»язання приватного сільськогосподарського підприємства «Кристал»(вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка Тростянецького району, Вінницької області) звільнити земельні ділянки площею 367 га з передачею приватному «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»(вул. 50-річчя, 12, с. Буди, Тростянецького району Вінницької області), а в частині вислову : «незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними», залишити заяву позивача про збільшення позовних вимог без задоволення, як таку, що передбачає вимоги, які є не безпосереднім наслідком вимог про визнання недійсним договору.

Відповідач вимог ухвали суду від 01.04.2011 р., 20.04.2011 р. про надання письмових пояснень (відзиву на позов) з приводу обгрунтованості чи необгрунтованості заявлених позовних вимог, інших доказів не виконав. Письмових пояснень причин цього, як те вимагалося ухвалами у випадку невиконання їх вимог не надав. Тому справа відповідно до положень ст.75 ГПК України розглядається за наявними в справі доказами. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Покликався на те, що не знав і не міг знати про обмеження повноважень керівника позивача на укладення договору про сумісну діяльність, а відтак покликаючись на ч.3 ст.93 ЦК України вважає що обмеження повноважень представництва, на яке позивач покликається, як на підставу позову не має юридичної сили. Стверджує, що відповідач фактично використовує і засіяв земельні ділянки і використовує їх на підставі договору про сумісну діяльність, а не спільне виробниццтво на яке позивач посилається, як на обмеження повноважень представництва в статуті позивача. Зазначив, що позивач фактично передав земельні ділянки відповідачеві на підставі спірного договору, і вони обробляються відповідачем.

Представником відповідача подане клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване поверненням судом зустрічної позовної заяви на підставі п.4 ст.63 ГПК України –не надано доказів сплати державного мита за зустрічним позовом в установленому розмірі (недоплата 23800 грн.) і необхідністю усунення цього недоліка, залишивши зустрічну позовну заяву без руху. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки ст.63 ГПК України не передбачено залишення позову без руху, а за наявності підстав вказаних в названій нормі суддя зобов»язаний повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Повернення зустрічної позовної заяви на підставі ч.4 ст.63 ГПК України в зв»язку з недоплатою 23800 грн. державного мита не позбавляє ПСП «Кристал»на звернення в установленому законом порядку з позовною заявою до суду, з предметом і підставами вказаними в зустрічній позовній заяві, після усунення допущеного порушення, в тому рахунку і поза справою № 4/52/2011/5003 як із самостійним, а не зустрічним позовом. В ст. 77 ГПК України, яка регламентує підстави для відкладення розгляду справи, не передбачено таких підстав для відкладення розгляду справи, як усунення недоліків. Окрім того, зустрічний позов про стягнення 8983518 грн., з яких: 1 499 518 грн. в якості відшкодування затрат по виконанню робіт по договору про спільну діяльність від 02.04.2010 р. та неотриманого прибутку по договору про спільну діяльність від 02.04.2010 р. - 7 484 000 грн. є по суті позовом ПСП «Кристал»про відшкодування збитків, а не про реституцію в зв»язку з недійсністю угоди.

Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в частині задоволеній судом підтримав. Із запереченнями відповідача проти позову не погодився. Зазначив, що договір про спільну діяльність від 02.04.2010 р. складався позивачем і укладався в с. Ілляшівка, Тростянецького району, Вінницької області по місцю знаходження відповідача. В розділі договору «Реквізити сторін»вказані дані позивача щодо його адрес: поштової, юридичної, коду ЄДРПОУ, ІПН, рахунку в кредитній установі, номер свідоцтва платника ПДВ, які надані були позивачем відповідачеві для складання договору, тому вважає це як можливість знати відповідачем про обставини керівника позивача на укладення певних угод, шляхом звернення до позивача і ознайомлення зі змістом його статуту. Також пояснив, що земельні ділянки, вказані, внесок позивача в спільну діяльність є орендованими позивачем у громадян –власників розпайованих земельних ділянок, а також в Тростянецької районної державної адміністрації і фактично зайнятті і використовуються відповідачем, з посиланням на договір про сумісну діяльність, без передачі йому земельних ділянок за актом приймання –передачі, визначення меж земельних ділянок на передачу позивачем, орендованих ним земельних ділянок, в користування (суборенду) відповідачеві. Також зазначив, що відповідач ніяких коштів на виконання спірного договору не сплачував і дії на виконання договору не вчинив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд на підставі ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ст.215, ст.216, 1130, 1131 ЦК України, ч.4 ст.15, 17, 20, 25, 27, ч.1, 6, 7 ст.93, ч.1, 4 ст.124, ст.125, ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.83 ГПК України прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням частково задоволеної судом заяви про збільшення позовних вимог, з огляду на таке.

02.04.2011 р. між відповідачем (в договорі «Сторона - 1») в особі директора Лозінського А.І. і позивачем (в договорі «Сторона - 2») в особі директора Козоріз А.М. в с. Ілляшівка, Тростянецького району, Вінницької області був укладений договір про спільну діяльність. В договорі сторони передбачили, що предметом договору є проведення спільної діяльності в галузі сільського господарства з метою покращення фінансових показників сторін, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і покращення організації виробництва. Спільна діяльність проводитиметься без створення юридичної особи. Сторони взяли зобов»язання діяти спільно, шляхом об»єднання майна, грошових коштів, зусиль з наданням одна одній фінансової та організаційної допомоги. Відповідач брав зобов»язання вести юридичний та бухгалтерський супровід спільної діяльності, зареєструвати договір в податковому органі, відкрити окремий поточний рахунок в банку, через який будуть здійснюватися фінансові операції по спільній діяльності, вести окремий податковий і бухгалтерський облік спільної діяльності; фінансувати в необхідному обсязі процес сільськогосподарського виробництва, яке буде проводитися в рамках спільної діяльності за цим договором; надавати необхідну сільськогосподарську техніку, залучати в необхідній кількості робітників та фахівців.

Позивач брав зобов»язання на протязі 15 днів з моменту підписання договору надати відповідачеві земельні площі для проведення сільськогосподарського виробництва в рамках спільної діяльності.

Внеском в спільну діяльність відповідача в п. 4.1.1 передбачено –кошти в достатньому обсязі для належного сільськогосподарського виробництва в рамках спільної діяльності; сільськогосподарська техніка, робітники та фахівці.

Внеском позивача в спільну діяльність в п. 4.2.1 вказано земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області в користуванні позивача та мають наступну нумерацію: поле № 6б площею: 75, 00 га., поле № 5б площею: 89, 00 га, поле № 2 СП площею: 10,00 га., поле № 2 б площею:8, 00 га., поле № 9 Д площею:30,00 га, поле № 8 Д площею: 72, 00 га., поле № 5 Д площею: 35, 00 га., поле № 4Д площею: 120 га., поле № 6Д площею 48, 00 га. Загальною площею 487, 00 га.

Частки сторін визначені в таких розмірах – 95% відповідача, 5% позивача. Сторони домовилися і передбачили в договорі, що керівництво спільною діяльністю, а також ведення спільних справ сторін за договором покладається на відповідача і що відповідач є повноважним представником позивача щодо спільної діяльності і діє на підставі довіреності, яку позивач зобов»язувався видати протягом 7 днів з моменту підписання договору. Сторони передбачили, що усі доходи отримані за угодою внаслідок спільної діяльності використовуються для відшкодування матеріальних затрат. Прибуток підлягає розподілу згідно часток сторін –95 % відповідачеві, 5% позивачеві. Фактичний розподіл прибутку здійснюється відповідачем шляхом перерахування відповідної частки прибутку позивачеві щорічно, в кінці поточного року.

Копіями довідки відділу Держкомзему у Тростянецькому районі від 28.01.2011 р. № 58, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.03.2011 р. (а.с.31), припису № 241018 (а.с.44), листів відділу Держкомзему у Тростянецькому районі, Вінницької області від 12.04.2011 р. № 539 (а.с.42), головного управління Держкомзему у Вінницькій області від 12.04.2011 р. № 01-02-2/1987 (а.с.43), реєстру орендодавців, які здали в оренду земельні паї по Будянській сільській раді ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», скріпленого підписом і печаткою Вінницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»Державного комітету з земельних ресурсів України стверджується знаходження в користуванні ПП АФ «Іззія» на умовах оренди 2013 га орних земель згідно договорів оренди, укладених із власниками паїв та Тростянецькою районною державною адміністрацією, з яких 1879, 76 га –земельні частки (паї) громадян; 30 га –землі запасу, 88, 12 га - землі резервного фонду і 15, 97 га - невитребувані земельні частки (паї). Органами земельних ресурсів у названих доказах вказано, що 02.04.2010 р. відповідачем і позивачем укладено договір про сумісну діяльність терміном на 3 роки 6 місяців згідно яким відповідачеві надаються земельні ділянки площею 487 га для ведення сільськогосподарського виробництва і на день перевірки ПСП «Кристал»використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 367 га без правоустановлювальних документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.125, 126 Земельного кодексу України, оскільки договір ппро спільну діяльність не є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, в зв»язку з чим контролюючим органом відповідачеві видано припис про усунення порушення земельного законодавства.

Зміст договору, взяті в ньому зобов»язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.1130, 1131 ЦК України –спільна діяльність.

Згідно вказаних норм законодавства за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Причиною виникнення спору стало на думку позивача недотримання вимог законодавства при укладенні договору про спільну діяльність і неправомірне використання відповідачем на підставі цього договору земельних ділянок, які належать позивачеві на правах оренди.

Згідно п.8.2.1, 1.2, 9.3 Статуту позивача зареєстрованого 31.03.2004 р., тобто в редакції чинній на момент укладення договору про спільну діяльність від 02.04.2010 р. до виключної компетенції засновника віднесено прийняття рішень про створення філій, представництв і спільних виробництв і підприємств. До компетенції директора позивача належали усі питання діяльності підприємства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом належать виключно до компетенції іншого органу підприємства. Засновником підприємства був громадянин Йорданського Хашимітського Королівства –Санжок Емад Абдулькадер Мустафа, що мешкав за адресою: м. Одеса, вул.Терешкової, 26, кв. 40. Із вказаного вбачається, що укладання договору про спільну діяльність з сільськогосподарського виробництва відноситься до виключної компетенції, повноважень власника позивача, а не директора.

Згідно ч.3 ст.92, ч.1, 2 ст.203 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповнаваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та чкріплюється печаткою.

Згідно ст.33, ч.2 ст.34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ні позивач, ні відповідач не надали суду рішення засновника позивача про створення спільної діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції. Позивач заперечує наявність такого рішення. Тому суд приходить до висновку про те, що договір про спільну діяльність від 02.04.2010 р. вчинений з боку позивача особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а відтак вчинений на момент укладення з порушенням вимог земельного законодавства – ч.2 ст.203, ч.3 ст.92, ч.2 ст.207 ЦК України. Згідно ч.1, 3 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов»язаний з предметом спору договір, який суперечить закону. З огляду на це суд при вирішенні спору про визнання недійсним правочину, не пов»язаний з підставами позовних вимог про визнання договору недійсним вказаним в позовній заяві.

Внеском позивача, згідно договору про сумісну діяльність, є надання позивачем відповідачу 9-ти земельних ділянок на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області із зазначенням номерів полів, розміру і загальною площею 487 га. Акт перевірки, припис, листи органу земельних ресурсів до компетенції якого законом віднесено здйснення контролю за дотриманням земельного законодавства, поясненнями представників стверджується, те що відповідач фактично користується з посиланням на договір про сумісну діяльність від 02.04.2010 р. земельними ділянками, якими позивач володіє на правах оренди. З огляду на це суд приходить до висновку про те, що договір про спільну діяльність, який у вигляді внеску позивача у спільну діяльність для проведення сільськогосподарського виробництва фактично є наданням позивачем відповідачу в суборенду земельних ділянок без дозволу, згоди на це власників земельних ділянок, без укладення договору суборенди земельних ділянок, зазначення в них істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», в тому рахунку орендної плати, додатків до договору оренди - плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акта приймання передачі об»єкта оренди.

Згідно ч.6, 7 ст.93, ч.4 ст.124, ст.125, ч.5 ст.126 Земельного кодексу України, ст.17, ст.20, ст.25, ст.27 Закону України «Про оренду землі»орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Передача земельних ділянок здійснюється за рішенням органу виконавчої влади місцевого самоврядування (державна або комунальна земля) або за договром оренди між власником земельної ділянки і орендарем (земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки має посвідчуватися договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Передача об»єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання –передачі. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов»язаний приступати до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар має право в установленому законом порядку має право витребовувати орендовану земельну ділянку з будь –якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.

Із вказаних норм законодавства вбачається, що за виключенням того коли земельна ділянка придбана у власність, користуватися земельною ділянкою, передавати її у користування можна лише на підставі укладеного в установленому законом договору оренди, суборенди земельної ділянки, зареєстрованого в установленому законом порядку, після передачі земельної ділянки за актом приймання –передачі, і визначення меж земельної ділянки в натурі, а при укладенні договору суборенди земельної ділянки при наявності згоди на це власників земельних ділянок.

Тому договір про спільну діяльність від 02.04.2010 р., який передбачає внеском земельні ділянки загальною площею 487 га, якими позивач користувався на правах оренди, з наданням їх повністю в користування відповідачеві, без укладення договору суборенди земельних ділянок, державної реєстрації, згоди власників на передачу земельних ділянок в суборенду без передачі земельних ділянок за актами приймання –передачі суперечить ч.6, 7 ст.93, ч.4 ст.124, 125, ч.5 ст.126 Земельного кодексу України, ст.15, 17, 20 Закону України «Про оренду землі». В зв»язку з цим договір про спільну діяльність від 02.04.2010 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ст.215, 216 ЦК України з підстав суперечності його в момент укладення вимог названих норм земельного законодавства.

Відповідач без укладення договору суборенди земельних ділянок в установленому законом порядку, за відсутності згоди власників земельних ділянок на передачу позивачем земельних ділянок в суборенду, без державної реєстрації такого договору суборенди земельних ділянок , без передачі земельних ділянок йому за актом приймання –передачі, визначення меж земельних ділянок в натурі не мав права приступати до використання земельних ділянок, оскільки договір про спільну діяльність не є правоустановлювальним документом для використання земельних ділянок, а таким документом згідно законодавства є договір оренди, суборенди укладений в установленому законом порядку.

Те що відповідач знав про те, що позивач не є власником земельних ділянок вбачається із змісту п.4.2.1 договору про спільну діяльність від 02.04.2010 р., а відтак не мав укладати з позивачем цей договір в якому передбачалося у якості внеску у спільну діяльність надання земельних ділянок відповідачеві і не мав приступати до використання земельних ділянок. Без положень про внесок у спільну діяльність з сільськогосподарського виробництва у вигляді земельних ділянок, договір про спільну діяльність не може бути.

Заперечення відповідача проти позову до уваги судом не беруться, оскільки у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про ці обмеження.

З огляду на те, що згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений за умови підписання його особами уповноваженими на це установчими документами, то відповідач мав можливість і зобов»язаний був ознайомитися у позивача зі змістом його статуту і тим самим переконатися в обмеженнях директора, обумовлених в п.8.2.1 статуту в редакції чинній на дату укладення договору. Оскільки в договорі в розділі «реквізити сторін»вказана інформація про код позивача, номер свідоцтва платника ПДВ інше, інші, то з огляду на це у відповідача не було перешкод в отримані інформації щодо змісту статуту позивача.

Також не береться до уваги заперечення відповідача, які полягають в тому , що п.8.2.1 статуту позивача не передбачає обмеження повноважень щодо спільної діяльності, оскільки вони спростовуються змістом п.2.1.2, 3.1.1, 4.1.1 договору в яких обумовлюється про спільну діяльність сторін для проведення сільськогосподарського виробництва. Оскільки відповідач за відсутності правових підстав, правоустановлювальних документів, передбачених законодавством, для користування земельною ділянкою, то законними є вимоги про звільнення ним земельних ділянок на користь позивача.

В зв»язку із задоволенням позовних вимог судові витрати на державне мито в сумі 85 грн. і ІТЗ в сумі 236 грн. на підставі ч.1, 5 ст.49 ГПК України підлягають відшкодування позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 4-5, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовільнити. Судові витрати на державне мито в сумі 85 грн., на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

2.Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 02.04.2010р. укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Кристал" (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330) (ідентифікаційний код 32148485) та Приватним підприємством "Агропромисловою фірмою "ІЗЗІЯ" (вул. 50-річчя Жовтня, 12, с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312) (ідентифікаційний код 32743603).

3.Зобов»язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Кристал" (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330) (ідентифікаційний код 32148485) звільнити земельні ділянки площею 367 га з передачею Приватному підприємству "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" (вул. 50-річчя Жовтня, 12, с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312) (ідентифікаційний код 32743603).

4.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330) (ідентифікаційний код 32148485) на користь Приватного підприємства "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" (вул. 50- річчя Жовтня, 12, с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312) (ідентифікаційний код 32743603) витрати на державне мито в сумі 85 грн., на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5.Копію даного рішення направити позивачу, відповідачу рекомендованим листом, або вручити повноважним представника під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 28.04.2011р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 06.05.2011 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 50-річчя Жовтня, 12, с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312)

3 - відповідачу (вул. Сонячна, 1, с. Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330)