Рішення № 15120258, 26.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 квітня 2011 р. Справа 8/43-08

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ (вул. Радянська, 18, м. Бершадь, Вінницької області, 24400, код ЄДРПОУ 01302887).

Бершадського районного споживчого товариства (вул. Радянська, 17, м. Бершадь, Вінницької області, 24400, код ЄДРПОУ 01741129).

про стягнення 92867 грн. збитків

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Лабунська Т. І.

Мельник П. А.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: не з'явився.

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідачів 92867,00 грн. збитків понесених позивачем від пожежі яка виникла 05.01.2008 року.

Ухвалою від 21.03.2008 року суддею Мельником І.Ю. порушено провадження у справі № 8/43-08.

Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву (№ 139 від 31.03.2008 року) в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи тим, що він не укладав з позивачем договору оренди нежитлового приміщення під торгівлю. Орендної плати від позивача не отримував, а нежитлова будівля по вул. Червоноармійська,4, м. Бершадь знаходиться в користуванні "Підприємства "Універмаг", м. Бершадь (а.с.56, т.1).

Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву (№ 52 від 31.03.2008 року) , в якому останній позовні вимоги визнає частково в сумі 3 181,00 грн. вартості не поверненої позики. В решті позовних вимог в сумі 86 374,00 грн. збитків вартості знищених пожежею промислових товарів та торговельного обладнання і 3 312,00 грн. частини поверненої позики заперечує, мотивуючи тим, що частина суми позики позивачу повернена, а відповідальність першого відповідача як орендодавця договором оренди не передбачена. Позивачем не надано суду доказів про наявність в неї товарно-матеріальних цінностей в бутіку торгового місця перед пожежею (а.с.57, т.1).

Ухвалою суду від 06.05.2008 року на підставі заяви позивача було вжито заходи щодо забезпечення позову, а саме - накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках першого відповідача - Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ (вул. Радянська, 18, м. Бершадь, Вінницької області , 24400, код ЄДРПОУ 01741218), також накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках другого відповідача - Бершадського районного споживчого товариства (вул. Радянська, 17, м. Бершадь , Вінницької області , 24400, код ЄДРПОУ 01741129) на суму позову в розмірі 92867,00 грн.. В клопотанні позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 - Бершадському РСТ відчужувати не житлову будівлю універмагу в м. Бершадь Вінницької області по вул. Червоноармійській , 4 відмовлено.

08.07.2008 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну предмету позову згідно якої останній просить стягнути з відповідачів збитки в сумі 82358,30 грн. спричинених пожежею у частках відповідно до встановленої судом вини кожного з відповідачів, а також стягнути з відповідача 1 6493,00 грн. неповерненої безвідсоткової позики (а.с.128-131, т.3).

Ухвалою від 02.10.2009 року за заявою позивача підтриманою відповідачами у справі було призначено судово-інженерно-електро-пожежно-технічну експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Одночасно провадження у справі зупинено до отримання висновку комплексної судової експертизи.

Враховуючи, що Постановою Верховної ради України за № 2137-VI від 15.04.2010 року відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. ст. 15, 43 Закону України "Про статус суддів" суддя господарського суду Вінницької області Мельник І.Ю. звільнений з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку, відповідно до розпорядження голови суду від 22.04.2010 року справу № 8/43-08 передано для подальшого розгляду судді Банасько О.О..

Ухвалою від 23.04.2010 року вказану справу суддею Банасько О.О. було прийнято до свого провадження та зобов'язано сторони і експертну установу надати інформацію стосовно ходу проведення експертизи до 11.05.2010 року.

За клопотанням відповідача 2 ухвалою від 26.07.2010 року провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 23.09.2010 року.

Ухвалою від 23.09.2010 року на підставі поданого позивачем клопотання (про відкладення розгляду справи) розгляд справи було відкладено до 08.10.2010 року.

В судовому засіданні 08.10.2010 року з метою надання відповідачем 1 оригіналів видаткових касових ордерів оголошено перерву до 11.10.2010 року.

Ухвалою від 11.10.2010 року провадження в справі зупинено в зв'язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою заступника голови господарського суду Вінницької області від 08.12.2010 року для розгляду справи №8/43-08 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Мельника П.А., Лабунської Т.І..

Ухвалою від 08.12.2010 року судова колегія прийняла до свого провадження справу № 8/43-08 та призначила її до розгляду на 20.01.2011 року.

В судовому засіданні 20.01.2011 року оголошено перерву до 24.01.2011 року з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Ухвалою від 24.01.2011 року розгляд справи відкладено до 04.02.2011 року з метою витребування від сторін додаткових документів.

04.02.2011 року розгляд справи відкладено до 17.02.2011 року в зв'язку з неподанням витребуваних документів.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року зупинено провадження у справі № 8/43-08 в зв'язку з призначенням судової товарознавчої експертизи. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача.

Супровідним листом від 22.02.2011 року матеріали справи № 8/43-08 направлено до Вінницькій філії Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

24.02.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшли апеляційні скарги № 9 та № 56 від 23.02.2011 року від Бершадського РСТ та підприємства "Універмаг".

Проте 28.03.2011 року Бершадське РСТ та підприємство "Універмаг" відмовились від поданих апеляційних скарг.

За запитом (від 25.02.2011 року до Вінницькій філії КНДІСЕ) 17.03.2011 року матеріали справи № 8/43-08 надійшли до господарського суду.

З метою з'ясування можливості поновлення провадження у даній справі суд листом від 29.03.2011 року зробив запит на адресу позивача щодо проведення останнім оплати за послуги експерта.

18.04.2011 року до суду надійшла відповідь позивача в якій останній вказав на неможливість проведення оплати судової товарознавчої експертизи в зв'язку із складним фінансовим становищем. Також у своєму листі позивач просить прийняти рішення у справі.

На підставі викладеного ухвалою від 22.04.2011 року поновлено провадження у справі № 8/43-08 та призначено до розгляду на 26.04.2011 року.

Сторони в судове засідання 26.04.2011 року не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою від 22.04.2011 року, яка надсилалась рекомендованим листом.

Слід зазначити, що з огляду на стислі терміни з моменту поновлення провадження у справі та призначення судового засідання (22.04.2011 року та 26.04.2011 року) суд окрім надіслання ухвали від 22.04.2011 року сторонам повідомив останніх про час та місце судового засідання телефонограмами, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності сторін та відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.01.2007 року між позивачем та відповідачем 1 - підприємством "Універмаг" був укладений договір оренди № 20, відповідно до якого позивачу в приміщенні магазину "Меркурій" розташованого по вул.Червоноармійській, 4, м.Бершадь було надано в оренду торгівельну площу загальною площею 27,6 кв.м. для реалізації промислових товарів.

Відповідно до п. 5.1 договору, термін його дії був визначений до 31.12.2009 року.

Також, згідно із додатком до договору оренди № 20, позивач зобов'язувався надати відповідачеві-1 безвідсоткову позику на фінансування капітального ремонту у сумі 6493,00 грн.. В свою чергу, відповідач 1 - підприємство "Універмаг", зобов'язався повернути позику у розмірі 50% щомісячної орендної плати до повного погашення позики.

Як вбачається із матеріалів справи 05.01.2008 року в приміщенні торгівельного залу будівлі універмагу "Меркурій" по вул.Червоноармійській, 4 в м.Бершадь виникла пожежа внаслідок якої були повністю знищені промислові товари позивача, які на період пожежі знаходились на орендованій нею по договору оренди № 20 торгівельній площі у вказаному універмазі, а також саме приміщення.

29.02.2008 року дізнавачем СНПД Бершадського РВ ГУ МНС України у Вінницькій області, старшим лейтенантом служби цивільного захисту Дем'янченком О.О. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі в торгівельних залах будівлі універмагу "Меркурій".

Згідно із даною постановою, пожежа в торгівельному відділі першого поверху універмагу "Меркурій" виникла: "Внаслідок аварійної роботи електричної мережі, яка сталася через комутаційні перенапруження та/або комутаційні перемикання, що призвели до втрати ізоляцією діелектричних здібностей, її пробою, виникненню короткого замикання, утворення великої кількості розжарених часток розплавленого металу та запалення згораємих матеріалів, речей, предметів в межах контакту".

В вищезазначеній Постанові про відмову в порушенні кримінальної справи також вказано, що при огляді торгівельних залів будівлі універмагу "Меркурій" після гасіння пожежі було встановлено: електропроводка виконана в просторі між залізобетонним перекриттям та підвісною стелею з грубим порушенням "Правил устаткування електрообладнання" (ПУЕ) та ДНАОП 0.00-3.2-01. Відсутні пожежні шафи з пожежними рукавами та стволами. Автоматична пожежна сигналізація, яка згідно з будівельною документацією монтувалася в 1984 році, фактично відсутня."

Із позовної заяви та поданих позивачем додаткових пояснень до неї вбачається, що останній обґрунтовує свої вимоги наступним.

На протязі 2007 року позивачем регулярно, щомісячно сплачувалась орендна плата за договором оренди, а також повністю сплачувалась вартість послуг охорони та вартість спожитої електроенергії.

Станом на 01.01.2008 року будь-яких заборгованостей по орендним платежам у позивача перед відповідачем-1 - не було, а надана позивачем відповідачу -1 безвідсоткова позика на капітальний ремонт повернута не була.

Як зазначає позивач, збитки завдані пожежею складаються із вартості товару належного йому, який на момент пожежі знаходився на орендованих торговельних площах і становить суму 82358,30 грн..

В підтвердження розміру заподіяних збитків позивач посилається на ряд доказів, серед яких наступні: акт ревізії (інвентаризації) від 28.12.2007 року, видаткові накладні на отримання товару, звіт СПДФО-платника єдиного податку за IV квартал 2007 року тощо.

Також позивач вказує, що передану відповідачу 1 позику в розмірі 6493,00 грн. останній не повернув в повному обсязі.

В якості нормативної підстави позовних вимог позивач зазначив ч.2 ст.767, ч.2 ст.776, ч.3 ст.778, ч.2 ст.780 ЦК України, ст.224 ГК України, ч.2 ст.2, ст.36 ЗУ "Про пожежну безпеку", п.2.4 "Правил пожежної безпеки в України", які затверджені наказом МНС України 19.10.2004 року № 126 та зареєстровані в Мінюсті України 04.11.2004 року за № 1480/10009, абзац 2 пункту 1.2, розділ 2.1 "Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежегасіння та пожежної сигналізації" (затверджений наказом МНС від 22 серпня 2005 року №161, зареєстрований в Мінюсті України 5 вересня 2005 року №990/11270), Порядок обліку пожеж та їх наслідків (затверджений постановою КМУ від 26 грудня 2003 року №2030),

Як вказувалось вище, відповідачі позовні вимоги визнавали частково, а саме, відповідач 1 - підприємство "Універмаг" - в частині, що стосується безвідсоткової позики в сумі 3 181,00 грн..

Свої заперечення відповідачі обґрунтовують наступним:

- 16.01.2008 року дізнавач Бершадського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області відмовив в порушенні кримінальної справи відносно пожежі, яка відбулася в універмазі 05.01.2008 року. Автор постанови дійшов висновку, що заподіяні збитки не підтверджені бухгалтерськими документами про наявність та ринкову вартість майна.

- Позовна заява позивачки ґрунтується на акті ревізії, який складений особою, яка не несе ніякої відповідальності за достовірні дані акту ревізії. Акти ревізії складені 26-30.12.2007 року. Якщо ОСОБА_1 були заподіяні збитки на названу суму то вона безперечно подала б такий акт ревізії дізнавачу і звернулася до дізнавача з відповідною заявою. Позивачка не надала такого акту, оскільки його не було в наявності, а тому не звернулася із заявою до дізнавача.

- постанови дізнавача від 16.01.2008 року та 29.02.2008 року скасовані 10.07.2008 року.

- в постанові від 16.01.2008 року дізнавач дійшов висновку, що причиною пожежі є недолік конструкції та виробництва електроустановок, коротке замикання електромережі, яке виникло через комутаційне перенапруження. Аналогічний висновок дізнавача і в постанові від 29.02.2008 року про причину пожежі.

- акт про пожежу складено односторонньо без участі відповідачів. Згідно п.7 порядку обліку пожеж та їх наслідків затвердженого ПКМУ №2030 від 26.12.2003 року встановлено що документом який засвідчує дані пожежі є акт що підписується комісією до складу якої входить не менш, як три особи: представник органу державного пожежного нагляду, представник адміністрації об'єкта та потерпілі.

Проте представник власника об'єкта не був залучений до участі у складанні акту про пожежу, названий акт не підписаний директором магазину ОСОБА_4, а тому такий акт є односторонній і немає ніякої юридичної сили.

- в т. 1 а.31 другий абзац зазначено що за розпорядженням директора універмагу товар вивезений позивачкою додому. В акті записано, що товар покритий кіптявою і знаходиться в коробках, пластикових пакетах, але не зазначено яка кількість товару і в якому стані цей товар та чи придатний до подальшої реалізації.

- Бершадське РСТ так і підприємство "Універмаг" є окремими юридичними особами. Бершадське РСТ не укладало договору оренди з позивачкою, а тому необґрунтовано заявлено до нього позов.

- Бершадське РСТ не отримувало грошей від орендної плати позивачки.

- Бершадське РСТ 30.06.2003 року передало основні засоби підприємству універмаг в оперативне управління.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Із аналізу обставин справи на яких ґрунтується позовна вимога про стягнення з відповідачів 82358,30 грн. та норм матеріального права суд приходить до висновку, що позивачем обрано спосіб захисту, який полягає у відшкодуванні відповідачами заподіяної йому пожежею шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з абз.2 п.1 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.19994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Згідно ч.2 ст.780 ЦК України шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Тобто, закон допускає покладення на наймодавця відповідальності за шкоду, завдану у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, за наявності таких умов:

а) завдання шкоди відбулося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі (спеціальні правила експлуатації, особливості техніки безпеки, недоліки речі тощо);

б) про такі особливості та недоліки речі знав наймодавець, але він не попередив про це наймача (ч. 2 ст. 767 ЦК України);

в) про такі особливості та недоліки речі наймач не знав та не міг знати (тобто ці особливості та недоліки не є явними, тобто такими, які наймач може виявити самостійно).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обовязку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судова колегія наголошує на тому, що вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку колегії суддів, в порушення вищезазначених норм позивачем не доведено елементи складу правопорушення.

Так, позивачем на надано достовірних та беззаперечних доказів, які б підтверджували факт наявності належного саме йому майна на суму 82358,30 грн. в місці, де відбулася пожежа на момент її виникнення 05.01.2008 року і що саме на вказану суму знищено пожежею майно.

Як вбачається із письмових пояснень позивача розмір збитків визначався останнім за наступним алгоритмом: до вартості майна, яке зафіксовано в акті ревізії (інвентаризації) від 28.12.2007 року додано вартість майна отриманого за видатковими накладними від 28.12.2007 року та від 03.01.2008 року та віднято суму середньоденної виручки за робочі дні із 28.12.2007 року по 05.01.2008 року, яка вирахувана обсягом виручки за 4 квартал поділеної на кількість робочих днів.

Однак, вказані доводи позивача та наведений ним розрахунок не є аргументованим, оскільки базується на припущеннях останнього.

Суд зазначає, що оперування показником середньоденної виручки не є переконливим, оскільки вказане є суб'єктивною оцінкою позивача щодо отримання виручки від реалізації товару, а остання не підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, якими могли б слугувати первинні бухгалтерські документи тощо.

Наведене дає підстави для обґрунтованих припущень щодо реалізації майна до пожежі на значно більшу суму ніж вказав позивач.

Таким чином, відсутні обґрунтовані дані щодо наявності товару на день пожежі, його кількості, асортименту, ціни, вартості, який знищено, та зазначених вище даних щодо уцілілого товару, який підлягав би реалізації.

В доповнення до вказаного суд зазначає, що оцінка майна, пошкодженого внаслідок пожежі, спеціалістами не проведена. Для визначення суми збитків позивачем не були залучені представники Бюро товарних експертиз, Торгово-промислової палати та відповідачів.

Призначена судом товарознавча експертиза залишилась без оплати зі сторони позивача.

За відсутності акту (складеного компетентними представниками, у т.ч. відповідачів), в якому був би зазначений перелік майна, що знаходилось в місці, де відбувалась пожежа, та доказів, що саме це майно належить на праві власності позивачу, неможливо визначити розмір збитків.

Акти про пожежу, які містяться в матеріалах справи, не розцінюються судом як належні докази, які б підтверджували розмір збитків, оскільки складені за відсутності представників відповідачів та компетентних представників згаданих вище організацій.

Винесення 03.03.2008 року державним інспектором СНПД Бершадського РВ ГУ МНС України у Вінницькій області, старшим лейтенантом служби цивільного захисту Дем'янченком О.О. постанов №№ 66,67 про накладення адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу на голову правління Бершадського райспоживтовариства ОСОБА_5 та директора Підприємства "Універмаг" ОСОБА_4 за порушення вимог пожежної безпеки, встановлених "Правилами пожежної безпеки в Україні", а саме: за неукомплектування приміщення універмагу первинними засобами пожежегасіння та використання в електролічильниках некаліброваних плавких вставок, не свідчить про наявність в даному випадку доведеності позивачем складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, оскільки останні (постанови) були винесені після факту пожежі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачів збитків, спричинених пожежею, в сумі 82358,30 грн., оскільки розмір останніх не доведено позивачем достовірними та переконливими доказами.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 (підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ) - 6 493,00 грн. суми безвідсоткової позики згідно Додатку до Договору оренди № 20 від 30.01.2007 року суд дійшов наступних висновків.

За вказаним Додатком до договору позивач надав Підприємству "Універмаг" безпроцентну позику у сумі 6 493,00 грн., що стверджується Довідкою Підприємства "Універмаг" № 47 від 31.03.2008 року (а.с.55, т.1) та не заперечується сторонами.

За твердженням відповідача вказана позика частково повернута позивачу у сумі 3312,00 грн..

Підприємство "Універмаг" у довідці № 47 від 31.03.2008 року та відзиві № 52 від 31.03.2008 року (а.с.57, т.1) визнало свою заборгованість перед позивачем за позикою згідно Договору № 20 від 30.01.2007 року з Додатком у сумі 3 181,00 грн..

На підтвердження проведення розрахунків за договором позики відповідачем 1 надано видаткові касові ордери, з належністю підписів на ряді яких не погодився позивач в зв'язку з чим судом було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта від 23.11.2010 року № 1953 підписи від імені ОСОБА_1 на видаткових касових ордерах № 245 від 05.04.2007 року та № 165 від 06.03.2007 року виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.96-97, т.4).

Також відповідачем 1 не надано суду оригіналу видаткового касового ордеру від 05.12.2007 року № 958.

Надана відповідачем копія вказаного видаткового касового ордеру не містить підпису одержувача коштів (а.с.78, т.1).

З врахуванням викладеного, відповідачем надано докази на повернення позивачу 2070,00 грн..

Таким чином залишок неповернутої позики складає 4423,00 грн. (6493,00-2070,00).

Розглядаючи вказану вимогу колегія суддів приймає до уваги наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань за додатком до договору № 20, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч.2 названої статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт заявлення вимоги позивачем відносно дострокового повернення позики, а також відповіді на нього із частковим визнанням останньої відповідачем 1 (а.с.132-134, т.1).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про повернення безвідсоткової позики з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача 1 пропорційно розміру задоволеної відносно нього позовної вимоги відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

При цьому суд з огляду на зміст позовної заяви та поданої 08.07.2008 року позивачем заяви дійшов висновку, що остання за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином розподіл судових витрат здійснюється виходячи з того, що нова ціна позову складає 88851,30 грн. (6493,00 грн. - борг за позикою, 88358,30 грн. - збитки заподіяні пожежею).

При розподілі судових витрат суд, з огляду на оплату відповідачем 2 вартості експертизи (а.с.93, т.4), покладає їх частину на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно приписів ст.49 ГПК України.

При прийняті рішення суд також дійшов висновку про необхідність скасування заходів до забезпечення позову вжитих згідно ухвали суду від 06.05.2008 року.

26.04.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ, вул. Радянська ,18, м. Бершадь, Вінницька область, 24400 (код ЄДРПОУ 01741218) на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 4423 грн. 00 коп. - боргу за позикою, 44 грн. 23 коп. - витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 05 грн. 87 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 82 358 грн. 30 коп. збитків відмовити.

4. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Бершадського районного споживчого товариства, вул. Радянська, 17, м. Бершадь, Вінницька область, 24400 (код ЄДРПОУ 1741129) - 51 грн. 33 коп. - витрат пов'язаних зі сплатою екпертизи.

5. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 06.05.2008 року у вигляді накладення арешту на грошові кошти у сумі 92 867 грн. 00 коп., які знаходяться на розрахункових рахунках Підприємства "Універмаг" Бершадського РСТ (вул. Радянська, 18, м. Бершадь, Вінницької області , 24400, код ЄДРПОУ 01741218) та Бершадського районного споживчого товариства (вул. Радянська, 17, м. Бершадь , Вінницької області , 24400, код ЄДРПОУ 01741129).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, відділу ДВС Бершадського РУЮ - рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 травня 2011 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - АДРЕСА_1

3 - відповідачу 1 - вул.Радянська,18, м.Бершадь,Вінницька область,24400.

4 -відповідачу 2 - вул.Радянська,17,м.Бершадь,Віннницька область,24400.

5 - відділ ДВС Бершадського РУЮ - вул.Радянська, 8, м.Бершадь, Вінницька область, 24400.