Рішення № 15119375, 20.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

20.04.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.67-28-47

просп.Миру,20 тел.698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

20 квітня 2011р. Справа №8/43

За позовом: Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, пр-кт. Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14000

про стягнення 777грн.50коп. штрафу та пені

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 начальник загального відділу, довіреність №01-14/1085 від 21.03.2011р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 500грн. штрафу за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №47-рш від 28.12.2010р. у справі №02-05/47-2010, та 277грн.50коп. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої за період з 01.03.2011р. по 06.04.2011р.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.04.2011р., позивачем подано заяву №01-14/1444 від 12.04.2011р. про збільшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за прострочення сплати штрафу, оскільки у звязку з несплатою відповідачем штрафу на день розгляду справи її розмір збільшився на 105грн. і станом на 20.04.2011р. складає 382грн.50коп. До клопотання також додано докази направлення вказаної заяви відповідачу, а саме копію реєстру згрупованих поштових відправлень №2876 та копію фіскального чеку №3286 від 13.04.2011р.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені і спір вирішується з її урахуванням.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідач особисто або через представника участі в засіданні господарського суду не прийняв. Як вбачається з матеріалів справи копії ухвал суду, зокрема копія ухвали від 06.04.2011р. про відкладення розгляду справи на 20.04.2011р. на 10год.00хв., які направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: пр-кт. Перемоги, 121, кв. 58, м. Чернігів, повернулись до суду неврученими адресату у звязку із закінченням терміну зберігання рекомендованих поштових відправлень на підприємстві поштового звязку.

На вимогу суду для зясування факту перебування відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та його місцезнаходження позивачем надано витяг з реєстру з якого вбачається, що станом на 08.04.2011р. відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1, яка співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві, і на яку господарським судом надсилалися копії ухвал з відомостями про дату, час та місце розгляду справи №8/43.

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка відповідача або його представника в судове засідання обовязковою не визнавалась, представник позивача проти розгляду справи у відсутності відповідача та його представника не заперечував, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення представника позивача, зясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно із ст.3 вищезгаданого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

В силу приписів ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” для реалізації покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України, зокрема, має право перевіряти субєктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, приймати з цього приводу передбачені законодавством розпорядження та рішення.

Згідно із ч.6 ст.40 Господарського кодексу України, ст.27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»однією із категорій справ про порушення антимонольно-конкурентного законодавства, які в силу положень чинного законодавства розглядаються органами Антимонопольного комітету України, належать справи про недобросовісну конкуренцію.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обовязкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції та накладення штрафів.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (позивача у справі) від 17.08.2010р. №47-2010/1-р (копія а.с.9) проти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача у справі) розпочато розгляд справи №02-05/47-2010 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді недобросовісної конкуренції, передбаченого ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а саме поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення субєктом господарювання невизначеному колу осіб в рекламі неправдивих відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього субєкта господарювання.

Копія вищевказаного розпорядження як свідчить відмітка на супровідному листі №06-04/2080 від 18.08.2010р. (копія а.с.10) отримана 13.10.2010р. особисто відповідачем.

28 грудня 2010 року за результатами розгляду справи №02-05/47-2010 адміністративною колегією позивача винесено рішення №47-рш (копія а.с.14-15), яким визнано дії відповідача, які полягали у замовленні для подальшого розповсюдження в періодичному виданні «В каждый дом»(рос.мова) рекламного матеріалу, що містив інформацію стосовно досвіду роботи підприємця 10 років, що не підтверджується фактичними даними, порушенням, передбаченим ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення через іншу особу невизначеному колу осіб в рекламі неправдивих відомостей, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів відповідача та відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»накладено на відповідача штраф у розмірі 500грн.

Як свідчить відмітка на супровідному листі №06-04/4017 від 28.12.2010р. (копія а.с.16), в якому містилися реквізити для перерахування штрафу, вказаний лист та додана до нього копія рішення отримані 28.12.2010р. відповідачем особисто.

В силу ч.1 ст.60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Докази скасування господарським судом рішення позивача за результатами його оскарження сторонами суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що на момент вирішення даного господарського спору рішення адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №47-рш від 28.12.2010р. у справі №02-05/47-2010 про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про захист недобросовісної конкуренції у розмірі 500грн. чинне.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Оскільки, як встановлено вище, рішення про накладення штрафу отримано відповідачем 28.12.2010р., останній мав сплатити штраф до 28.02.2011р.

15 лютого 2011 року позивачем надіслано відповідачу лист-нагадування №01-14/733 (копія а.с.17) про необхідність сплатити в строк до 28.02.2011р. штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №47-рш від 28.12.2011р. у справі №02-05/47-2010 в сумі 500грн., повторно повідомлено банківські реквізити для перерахування грошових коштів та попереджено про відповідальність за прострочення сплати штрафу у вигляді пені.

Відповідачем у встановлений Законом строк штраф в добровільному порядку не сплачено.

На момент вирішення спору відповідачем також не надано суду доказів сплати штрафу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несплати штрафу у добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, в звязку з чим з відповідача підлягає стягненню 500грн. штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням вказаної норми закону, позивач просить стягнути з відповідача 382грн.50коп. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої за період з 01.03.2011р. по 20.04.2011р.

Оскільки матеріалами справи доведений факт прострочення сплати відповідачем накладеного на нього штрафу за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, заявлений до стягнення розмір пені не перевищує розміру накладеного на відповідача штрафу, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 382грн.50коп. пені, нарахованої за період з 01.03.2011р. по 20.04.2011р., правомірні і задовольняються судом повністю.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України “Про захист економічної конкуренції”, ст.40 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р №НОМЕР_2 АТ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005) в доход Державного бюджету (отримувач - державний бюджет м. Чернігова, ідентифікаційний код 22825965, р/р №31118106700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 21081100) 500грн. штрафу та 382грн.50коп. пені.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р №НОМЕР_2 АТ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005) в доход державного бюджету (отримувач державний бюджет м. Чернігова, ідентифікаційний код 22825965, рах. №31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку - 095) 102грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р №НОМЕР_2 АТ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005) в доход державного бюджету (отримувач державний бюджет м. Чернігова, ідентифікаційний код 22825965, рах. №31210264700002, в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Оленич