Рішення № 15119311, 19.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

19.04.11

           УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів,просп. Миру,20, тел. 67-28-47

                                         Іменем України

РІШЕННЯ

19.04.2011р. Справа № 15/47

Позивач: Відкрите акціонерне товариство „Автотранспортне підприємство 17461”, вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, 17507                     

Відповідач: Закрите акціонерне товариство „Маслозавод „Прилуки”, вул. Дружби народів, 36, м. Прилуки, 17500

Про стягнення заборгованості 26986,83 грн.

Суддя Ю.В.Федоренко ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Ждан В.В. відповідно до угоди про надання правової допомоги від 10.03.11р., довіреність від 10.03.11.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за переданий газ СПБТ за договором купівлі-продажу від 01.04.2010р. в сумі 26986,83грн. До судових витрат включено і витрати, пов’язані з наданням юридичної допомоги адвокатом, відповідно до угоди про надання правової допомоги від 10.03.2011р. у сумі 2634,80грн.

          Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в суд не направив. Про час та місце розгляду справи у суді відповідача повідомлено належним чином шляхом направлення ухвал суду за поштовою адресою останнього, яка зазначена у позовній заяві.

Отримання ухвал суду відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень на а.с.20, 143.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

          01.04.2010р. між ВАТ „АТП 17461” (продавець) та ЗАТ „Маслозавод”Прилуки” (покупець) укладено договір купівлі-продажу за яким продавець зобов’язався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

          Відповідно до п.4.1 вказаного договору ціна за одиницю товару визначається згідно рахунків фактур. Строк оплати за товар протягом 5 календарних днів з дня одержання рахунків.

          На підставі вищезазначеного договору позивач передав відповідачу газ на загальну суму 763686,83грн., що підтверджується видатковими накладними: №24 від 15.04.2010р., № 34 від 30.04.2010р., № АТ-57 від 31.05.2010р., № АТ-84 від 30.06.2010р., АТ-109 від 30.07.2010р., АТ-128 від 31.08.2010р., №АТ-147 від 30.09.2010р., № АТ-161 від 29.10.2010р., АТ-191 від 30.11.2010р., № АТ-206 від 31.12.2010р. (а.с.26-35) та рахунками-фактурами (а.с.36-45). В видаткових накладних зазначено про номер та дату рахунку.

          Відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий газ в сумі 736700 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями про оплату газу (а.с.46-138) у яких зазначено про те, що оплата здійснюється згідно рахунків, що підтверджує їх отримання відповідачем.

Актом звірки розрахунків за період з 01.04.2010р. по 31.05.2010р., який підписаний представниками обох сторін (а.с. 10), підтверджується наявність заборгованості станом на 01.06.10 у сумі 26147,32 грн.

Відомістю руху проданого газу СПБТ та отриманих коштів між ВАТ „АТП 17461” та ЗАТ „Маслозавод” станом на 04.04.2011р. (а.с. 141) підтверджується заборгованість відповідача на суму 26986,83 грн.                    

Станом на день розгляду справи доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості суду не надано.          

Згідно з частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, а тому сума боргу 26986,83 грн. підлягає стягненню на користь позивача.          

На підставі викладеного позов слід задовольнити повністю з покладенням судових витрат на відповідача з вини якого виник спір.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката в сумі 2634,80 грн., які були сплачені позивачем адвокату Ждану В.В. за угодою про надання правової допомоги від 10.03.2011р.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано угоду про надання правової допомоги за якою адвокат Ждан В.В. зобов’язався надавати правову допомогу ВАТ „АТП 17461” по справі за позовом до ЗАТ „Маслозавод Прилуки” на стадії досудової підготовки матеріалів та при розгляді справи у господарському суді першої інстанції, а також в апеляційній та касаційній інстанції; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 298 на гр.-на Ждана В.В., додаток № 1 до угоди про порядок оплати і вартості послуг, розрахунок витрат робочого часу адвоката, пов’язаних з наданням правової допомоги, видатковий касовий ордер № 18 від 11.03.11р. що підтверджує оплату адвокату Ждану В.В. за надання правової допомоги згідно угоди від 10.03.11р. 2634,80 грн.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Відповідно до п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.06 по справі за позовом “Двойних проти України”заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування про розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейького суду з прав людини”.

Відповідно до п. 12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За загальним правилом, яке встановлено ч.1 ст.33 ГПК України, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із розрахунку витрат робочого часу адвоката, пов’язаних із наданням правової допомоги, який підисаний адвокатом Жданом В.В. вбачається, що він витратив 7 годин робочого часу на надання правової допомоги по вказаній господарській справі і визначив вартість наданих послуг у 2634,80 грн.

Розрахунок проведено по граничному розміру компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06 №590, тобто з розрахунку 40% мінімальної заробітної плати за одну годину роботи.

Суд вважає, що в розрахунку завищено робочий час на зв»ясування обставин справи з клієнтом та вивчення матеріалів справи, судової практики, складання позовної заяви враховуючи те, що сума заборгованості за переданий газ підтверджується первинними бухгалтерськими документами, розрахунком боргу на а.с.13 який складено позивачем, актом звірки, і складання позовної заяви не потребує витрат часу у 6 годин. Участь у судових засіданнях визначено орієнтовано у одну годину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлена до стягнення сума адвокатських послуг в 2634,80 грн. є явно завищеною.

Беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1349,34 грн. ( 5% від суми задоволених позовних вимог ).

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю і стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки”, вул. Дружби народів, 36, м. Прилуки, 17500, код 30713561 (р/р 26009301717562 у філії „Відділення Промінвестбанку м. Прилуки”, МФО 353423) на користь Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 17461”, вул. Пирятинська, 127, м. Прилуки, 17507, код 03119581 ( р/р 60073301715232 в філії від ПІБ в м. Прилуки, МФО 353423) 26986,83 грн. боргу, 269,87 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1349,34 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.В. Федоренко