Рішення № 15119132, 07.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2011 р. Справа № 5023/757/11

вх. № 757/11

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Петренко К.Л., дов.№б/н від 01.01.11р., Диба М.М., дов.№б/н від 01.01.11р.

1-го відповідача - не з’явився

2-го відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торгівельний Дім "Ресурс", м. Харків

до 1. ТОВ "Д.М.-Групп", м. Харків

2. ТОВ "Хортиця-2000", м.Київ

про стягнення 8550,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, просить стягнути з 2-го відповідача 7428,64грн. основного боргу, 300,00грн. інфляційних витрат та 104,27грн. 3% річних та з 1-го відповідача 60,32грн. інфляційних витрат. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачі не виконали належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити.

1-й відповідач в судове засідання не з’явився. 28.02.11р. надав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 78,53грн. інфляційних витрат за невиконання 2-м відповідачем покладеного на нього обов’язку по договору поставки, а також стягнення судових витрат з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог, визнає в повному обсязі та просить розглянути справу без участі свого представника.

2-й відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов та документів, витребуваних попередніми ухвалами суду не надав. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, яким зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

12.01.2009р. між позивачем та 2-м відповідачем було укладено договір поставки № 79/09К/15 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов*язався поставити товар, а 2-й відповідач (покупець) прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 45 календарних днів з дати отримання товару ( п.1.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткові накладні № 5476К від 14.07.2010р., № 6747К від 28.08.2010р. та № 7610К від 24.09.2010р. позивач передав 2-му відповідачу товар на загальну суму 12217,26грн.

Однак 2-й відповідач, в порушення взятих на себе зобов*язань за Договором за отриманий товар розрахувався лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням уточнених позовних вимог на момент розгляду справи складає 7428,64грн.

04.11.2010р. між позивачем (Кредитором) та 1-м відповідачем (Поручитель) було укладено договір поруки № 04-10/10 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого 1-й відповідач поручився відповідати перед позивачем за виконання 2-м відповідачем (Боржником) своїх зобов*язань з оплати товару за договором поставки № 79-09К/15 від 12.01.2009р.

Згідно до п.1.2. договору поруки, 1-й відповідач відповідає перед позивачем за невиконання 2-м відповідачем свого зобов*язання в обсязі, якій дорівнює частковій сплаті неустойки. Розмір та вид неустойки, яка підлягає сплаті 1-м відповідачем визначається самостійно позивачем при пред*явленні відповідної вимоги.

Враховуючи, що відповідно до п. 1.2 договору поруки 1-й відповідач відповідає перед позивачем за невиконання 2-м відповівдачем свого зобов*язання в обсязі, якій дорівнює частковій сплаті неустойки, суд визнає вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача 60,32грн. інфляційних витрат безпідставними та необгрунтованими, оскільки, за змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Таким чином, виходячи з перелічених норм закона, неустойка відноситься до штрафних санкцій, а інфляційні витрати не є неустойкою, тому відсутні підстави для стягнення з 1-го відповідача 60,32грн. інфляційних, у зв*язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо 2-го відповідача, суд вважає, що своїми діями він порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з 2-го відповідача 7428,64грн. основного боргу за поставлений товар обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з 2-го відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з 2-го відповідача інфляційних в сумі 300,00грн. за період з 29.08.2010р. по 21.02.2011р. та 3% річних в сумі 104,27грн. за період з 29.08.2010р. по 21.02.2011р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. покласти на 2-го відповідача.

Керуючись ст.ст. 217, 230 ГК України, 526, 599, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м.Київ, пр-т Возз*єднання,1, код ЄДРПОУ 31168778, в тому числі п/р 2600519588001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ресурс" (61004, м.Харків, бул.Нетіченський,19, код ЄДРПОУ 33206799, в тому числі п/р 26005800944811 у ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) 7428,64грн. основного боргу, 300,00грн. інфляційних витрат, 104,27грн. 3% річних, 102,00грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Савченко А.А.

Повне рішення складено 11.04.2011 року.