Рішення № 15119126, 13.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 квітня 2011 року справа № 5020-155/2011 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст”

(вулиця Карантинна, 16, місто Севастополь, 99008 )

до:фізичної-особи підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

простягнення у розмірі 135979,48 грн.,

суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

Позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.02.2011;

Відповідача ОСОБА_3, довіреність № 1-366 від 14.03.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення у розмірі 135979,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань по договору поставки № 25 від 01.12.2009 щодо повернення авансу у розмірі 135979,48 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.2 арк. с. 8).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях від 04.04.2011, 07.04.2011, 12.04.2011 оголошувались перерви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” був укладений договір поставки № 25 (надалі Договір) (т. 1 арк. с. 7-8).

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобовязаний в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця плити ПК 63-12 8С8, а Покупець прийняти та оплатити товар. Загальна кількість плит, які підлягають поставці по Договору, визначається специфікацією, яка є невідємною частиною Договору.

Графіком поставки, який є невідємною частиною Договору, передбачена поставка 6 партій залізобетонних виробів щомісячно з грудня 2009 року по травень 2010 року кожного 10 числа місяця.

Згідно з пунктом 2.2.1 Покупець зобовязаний сплачувати Продавцю усі необхідні платежі, які належать йому по Договору відповідно до пункту 3 згідно з виставленими рахунками, відповідно кількості відвантажених за звітний період плит, або шляхом зарахування однорідних вимог.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна та товар, який поставлено по Договору, зазначається у рахунках відповідно до Специфікацій (рахунок-фактура) Постачальника.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до виконання Сторонами зобовязань по Договору.

Відповідно до Специфікації № 3 Відповідач зобовязаний був поставити товар, а саме: ПК 63-15 8с8 у кількості 105 штук, ПК 63-12 8с8 у кількості 100 штук, ракушняк у кількості 8735 штук на загальну суму 425470,75 грн. (т. 1 арк. с. 11).

За період дії Договору з 05.02.2010 по 17.08.2010 позивачем за поставлені будівельні матеріали по договору було перераховано 807859,82 грн., з яких 135979,48 грн. є авансові платежі.

Докази поставки відповідачем товару у визначеній Договором кількості як у встановлені Графіком поставки строки, так і після їх сплину на суму 135979,48грн. відсутні.

Відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

19.01.2011 Позивач направив на адресу Відповідача лист, в якому ТОВ „Сапфір-Траст” повідомив ФОП ОСОБА_1 про втрату інтересу до договору у звязку із завершенням будівництва та відсутністю потреби у продукції, яка є предметом поставки, та заявив вимогу повернення грошових коштів у розмірі 135979,48 грн. у звязку з тим, що Відповідач належним чином не виконував свої зобовязання по поставці товару (т. 1 арк. с. 106-107).

Проте відповідач не повернув зазначені кошти, зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа зобовязана повернути майно коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

У звязку з відмовою товариства з обмеженою відповідальністю ”Сапфір-Траст” від Договору підстава для утримування відповідачем сплачених позивачем в рахунок оплати за наступні поставки продукції грошових коштів у сумі 135979,48грн відпала.

Станом на момент вирішення спору докази повернення відповідачем заборгованості у розмірі 135979,48 грн. відсутні.

Доводи відповідача про те, що за вказаними позивачем платіжними документами (видаткові касові ордери) грошові кошти сплачувались у порядку виконання інших зобовязань між сторонами, суд не приймає до уваги як такі, що не підтверджені належними доказами.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відсутні відомості щодо рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (вулиця Карантинна, 16, місто Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 31600519, р/р 260053012293 в АБ „Таврика”, МФО 324377) заборгованість у розмірі 135979,48 грн. (сто тридцять пять тисяч девятсот сімдесят девять грн. 48 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1359,79 грн. (одна тисяча триста пятдесят девять грн. 79 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84,85 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 26.04.2011