Рішення № 15117676, 06.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2011 р. Справа № 5023/1629/11

вх. № 1629/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - Авдошина О.В., дов. від 25.03.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 25.03.2011 року

розглянувши справу за позовом ПФ "Ранал", м. Луцьк

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення коштів в сумі 20612,49грн., згідно договору б/н від 02.11.2010 року про надання транспортно експедиційних послуг

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ "Ранал", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача, ФОП ОСОБА_3, на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором з перевізником б/н від 02.11.2010 року в частині оплати за надані послуги. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 20612,49 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У судовому засіданні, призначеному на 29.03.2011 року було оголошено перерву до 05.04.2011 року о 09-30 та у судовому засіданні 05.04.2011 року було оголошено перерву до 06.04.2011 року о 12-30. Після перерви судове засідання було поновлено і продовжено у тому ж складі.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, а саме зазначає, що замовник перевезення - KING TRANS SP/Z O.O., не розрахувався з відповідачем за надані послуги по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті послуг позивача не настав, а отже, відповідне право позивача не було порушене.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

02 листопада 2010р. між Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (відповідачем) та приватною фірмою "Ранал" (позивачем) було укладено договір з перевізником, у відповідності до умов якого відповідач (експедитор), який діє від імені та за рахунок коштів 3-ї особи - замовника, залучає позивача (перевізника) для доставки вантажів автомобілями у міжнародному сполученні, позивач доставляє замовлений відповідачем вантаж, а відповідач сплачує послуги позивача із коштів замовника на узгоджених умовах.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 листопада 2010 року між сторонами було підписано заявку № 04/1 на перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом: DABROWA GORNICZA (Польша) Київ (Україна) на суму 10500 грн., яка згідно п.2.1.1 договору є його невідємною частиною. Вантаж був завантажений за вказаною відповідачем адресою та доставлений у місце призначення, що підтверджується печаткою відправника в графі 22 та печаткою вантажоодержувача в графі 24 міжнародної товарно - транспортної накладної А № 045388 і не заперечується відповідачем.

12 листопада 2010 року позивачем, за результатами фактично наданих послуг з перевезення вантажу, було сформовано рахунок - фактуру № 1019 на суму 11300,00 грн.

На виконання п. 6.1 договору, позивачем 23 листопада 2010 року рахунок-фактуру, акт виконаних робіт разом з оригіналом міжнародної товаро-транспортної накладної CMR А № 045388 були відправлені рекомендованою поштою відповідачу, що підтверджується копією поштового чеку № 7053 від 23.11.2010 року.

Таким чином, відповідачем були у повному обсязі виконані свої зобов'язання, передбачені договором з перевізником від 01.11.2010 року. Проте відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ГПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1. Договору з перевізником сторони визначили, що відповідач здійснює оплату транспортних послуг перевізника (позивача) із коштів, які отримані від замовника, із вирахуванням своєї винагороди на протязі 3 банківських днів з дня отримання коштів від замовника за умови отримання від перевізника (позивача) всіх необхідних для взаєморозрахунків документів або на протязі 7 днів після отримання від позивача всіх необхідних документів за умови, що кошти від замовника відповідачем вже отримані.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилається на той факт, що замовник перевезення - KING TRANS SP/Z O.O., не розрахувався з відповідачем за надані послуги по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг позивача не настав.

Такі твердження відповідача не приймаються судом виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, замовник перевезення, здійсненого позивачем є KING TRANS SP/Z O.O., проте до суду не надано жодного письмового доказу, який би пов'язував KING TRANS SP/Z O.O. із спірним перевезенням, оскільки в наданому договорі немає жодної вказівки на те, що саме цей замовник і є належним. Вантажовідправником та вантажоодержувачем згідно міжнародної транспортної накладної були зовсім інші юридичні особи. Заявка № 04/1 на перевезення вантажу автотранспортом від 04.11.2010 підписана уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплена відповідними печатками, будь-які посилання на заявника у зазначеній заявці відсутні. Таким чином, у суду відсутня об'єктивна можливість встановити, хто є належним замовником для відповідача у спірному перевезенні, а тому відсутня можливість встановлення факту настання подій, а саме факту отримання від замовника коштів, з яким пов'язане настання строку виконання зобов'язання відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Із змісту заявки на перевезення очевидно, що відповідач був замовником перевезення і укладав договір про перевезення від свого імені, а позивач був його виконавцем.

Стаття 33 ГПК України покладає тягар доказування на ту сторону, яка посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обсавини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано жодного доказу ( поштового повідомлення, чеків, опису вкладення в цінні листи ) того, що він взагалі звертався після настання строку платежу до замовника з претензією, оформленою належним чином з долученими додатками , бухгалтерськими документами - рахунками, актами виконаних робіт, тощо, на підтвердження того, що вони мають відношення до спірного перевезення.

За таких обставин, відповідач не довів, що ним було вжито заходів для отримання заборгованості за перевезення та виконання своїх зобов"язань перед позивачем.

Згідно ст. 614 ЦК України правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне порушення зобов"язання є нікчемним. З огляду на це не можна звільнити відповідача від відповідальності за прострочення сплати боргу, хоч він і посилається на відсутність надходження коштів від замовника.

Частина 2 ст. 614 ЦК України покладає тягар доказу про відсутність вини на особу, яка порушила зобов"язання. Відповідач не надав суду жодного письмового доказу, який би доводив відсутність його вини.

Кожна сторона, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для встановлення строку виконання відповідачем свого обовязку за договором з перевізником щодо оплати за надані послуги, необхідно застосовувати ч.2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу ФОП ОСОБА_3 було направлено претензію № 1Х від 02.02.2011 року з вимогою про сплату суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 11300,00 грн., яка була отримана відповідачем 14.02.2011 року, про що свідчить копія поштового повідомлення залучена до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 10500,00 грн., яка була узгоджена сторонами у заявці № 04/1 від 04.11.2010 року.

Щодо позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 800,00 грн., які нараховані позивачем понад суму, визначену та узгоджену сторонами у заявці, то суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте позивач не скористався своїм правом та не надав належних доказів, які б підтверджували факт виникнення цієї заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10500,00 грн.; в іншій частині у розмірі 800,00 грн. суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду справи, відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в розмірі 105,00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 61183, м. Харків, р/р НОМЕР_2 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Ранал" (юридична адреса: 43000, м. Луцьк, вул. Шевченка, 22; п/р 26006057376100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005; ідент. код 25090205) 10500,00 грн. основного боргу, 105,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 800,00 грн. боргу в позові відмовити.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 11.04.2011 року.