Рішення № 15117670, 04.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р. Справа № 5023/1306/11

вх. № 1306/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - ФОП ОСОБА_1 - особисто

відповідача - Старжинська О.О., дов. № 9/1-15/1085 від 08.05.2009 року

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, с. Дворічний Кут

про стягнення коштів в сумі 40435,97грн., за видатковими накладними без договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача, Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого позивачем товару. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 40435,97грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.03.11р. по 04.04.11р.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні частково заперечує проти позовних вимог, а саме зазначає, що 16 грудня 2010 року платіжним дорученням № 893 на розрахунковий рахунок позивача перераховано 9000,00 грн. та платіжним дорученням № 38 від 25.01.2011 року - 4500,00 грн., які повинні повинні бути зараховані, на думку відповідача, в рахунок погашення заборгованості по накладній № 18/7 від 18.07.2009 року за поставлений ячмінь. Крім того, відповідачем наданий контррозрахунок інфляційних та 3% річних, які, на думку відповідача, повинні складати 1650,64 грн. інфляційні та 880,24 грн. - 3% річних.

Позивач у судовому засіданні та у наданих до суду запереченнях вказує на те, що на момент подання позову відповідачем не зроблено жодної спроби здійснити зарахування зустрічних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між сторонами позивачем у липні 2009 року було здійснено, на підставі видаткових накладних № 18/7 від 18.07.2009 р., № 20/7 від 20.07.2009 р., № 21/7 від 20.07.2009 р., поставку товару (зерна) відповідачеві на загальну суму 37360,00 грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою на відповідних видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи.

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівліпродажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторонами в письмовій формі не було встановлено строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 позивачем було направлено лист-вимога № 1/0-4 від 02.04.2010 року з вимогою про сплату суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 37360,00 грн. або повернути ячмінь в кількості 33260 кг і пшеницю в кількості 4100 кг в семиденний термін.

Відповідачем був наданий гарантійний лист, в якому останній визнав суму заборгованості у розмірі 37360,00 грн. та зобов'язався здійснити повну оплату за поставлений товар.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, оплата за отриманий товар не була здійснена.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на платіжне доручення № 893 від 16 грудня 2010 року, яким на розрахунковий рахунок позивача перераховано 9000,00 грн. та платіжне доручення № 38 від 25.01.2011 року, яким на розрахунковий рахунок позивача перераховано 4500,00 грн., як на доказ часткового погашення заборгованості по накладній № 18/7 від 18.07.2009 року за поставлений ячмінь, оскільки у вищезазначених дорученнях у графі призначення платежу зазначено погашення кредиторської заборгованості згідно графіка за листопад, грудень 2010 року та погашення кредиторської заборгованості згідно договору № 1д/0308 від 11.03.2008 року. Крім того, на час звернення позивача до суду з позовом жодного зарахування не відбулося. Тобто до суду не надано жодного належного доказу погашення заборгованості за поставлений товар.

Таким чином, на час розгляду справа заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені пшеницю та ячмінь складає 37360,00 грн.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 14.04.10 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 37360,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних, сума яких складає 946,45 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 2129,52 грн.

Суд зазначає, що позивачем арифметично невірно розраховані інфляційні втрати.

Так позивач вірно вказує період нарахування інфляційних втрат з 14.04.2010 р. по 01.02.2011 р., однак помилився при визначенні індексу інфляції за квітень 2010-січень 2011 року який складає 105,2%. Тобто інфляційні втрати складають 1969,92 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З наведених підстав суд відмовляє в задоволенні стягнення інфляційних втрат у сумі 186,80 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, тому наданий розрахунок приймається судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 37360,00 грн., 3% річних у сумі 946,45 грн., інфляційних у сумі 1969,92 грн.; в іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду справи, відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в розмірі 402,32 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,82 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (юридична адреса: 62351, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, ідент. код 08680945) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 61177, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_2 ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016; ідент. код НОМЕР_1) 37360, грн. основного боргу, 946,45 грн. - 3% річних, 1969,92 грн. інфляційних, 402,32 грн. державного мита, 234,82 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 186,80 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 11.04.2011 року.